Постанова

від 06.02.2025 по справі 160/22973/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 160/22973/23

адміністративне провадження № К/990/46155/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (судді: Шлай А.В., Головко О.В., Круговий О.О.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Юніф ЛТД»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Юніф ЛТД» (далі також - Позивач, ВКФ «ЮНІФ ЛТД») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - Відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2024 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні, позов задовольнив.

Копія рішення суду першої інстанції була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 22 липня 2024 року о 15:45, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 4, а.с. 215).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач 2 серпня 2024 року подав апеляційну скаргу.

Третій апеляційний адміністративний суд 12 серпня 2024 року постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Відповідача залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), та запропонував у десятиденний строк з дня її отримання надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 23 271,13 грн.

19 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

28 серпня 2024 року суд апеляційної інстанції розглянув це клопотання й ухвалою:

- відмовив ГУ ДПС у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору;

- повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС.

Копія ухвали від 28 серпня 2024 року доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 28 серпня 2024 року о 19:40, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 5, а.с.75, зворот).

30 серпня 2024 року Відповідач подав повторно апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, до якої додав документ про сплату судового збору, а саме копію платіжної інструкції від 22 серпня 2024 року № 2620 про сплату 23 серпня 2024 року судового збору у розмірі 23271,13 грн.

З огляду на те, що Відповідач у апеляційній скарзі не ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 серпня 2024 року залишив повторно подану апеляційну скаргу без руху.

На виконання вимог цієї ухвали Відповідач подав заяву, в якій вказав про попереднє звернення з апеляційною скаргою, а також закцентував увагу на тому, що на час подання апеляційної скарги вперше ініціював питання про сплату судового збору та передав лист щодо сплати судового збору. З урахуванням цього ГУДПС просило суд апеляційної інстанції 20 серпня 2024 року відстрочити сплату судового збору. Крім того, Відповідач наголосив на тому, що у зв`язку з надходженням бюджетних асигнувань сплачено судовий збір, що підтверджується платіжною інструкцією № 2620 від 22 серпня 2024 року. Також у заяві Відповідач просив звернути увагу суду, що подання повторної скарги у розумний строк свідчить про намір реалізувати право на апеляційне оскарження, про що свідчить також подання скарги вперше і сплата судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 вересня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в адміністративній справі № 160/22973/23 й повернув ГУ ДПС з Державного бюджету України сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції указав, що суд не наділений повноваженнями здійснювати перевірку обставини фінансування державного органу, роботи аналіз наявності/відсутності фінансування, що спричиняють несвоєчасну сплату судового збору. Окрім того, як свідчить судова статистика, сплата судового збору за подачу апеляційних скарг податковими органами здійснюється вибірково, що означає наявність певних коштів на зазначені цілі. З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції констатував, що обставина несвоєчасності надання суду доказів сплати судового збору та повернення у зв`язку з цим первинно поданої апеляційної скарги, не може вважатись поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження при поданні скарги вдруге.

2. ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Позиція Відповідача, викладена у касаційній скарзі

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції та стверджуючи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і передати справу для продовження розгляду.

Відповідач, зокрема, зазначає, що не є розпорядником коштів для сплати судового збору, а для його сплати звертається до Управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження. Відповідач також зазначає, що контролюючий орган об`єктивно був позбавлений можливості щодо сплати судового збору у судових справах.

Також звернута увага в касаційній скарзі на те, що апеляційна скарга була оформлена відповідно до вимог КАС України, що підтверджується сукупністю послідовних дій, спрямованих на реалізацію права на апеляційне оскарження рішення у найкоротші строки із врахуванням запровадженого воєнного стану. Це, на думку Відповідача, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження, адже одним із конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення.

При вирішенні питання щодо поновлення строку на подання апеляційної скарги, як стверджує Відповідач, поза увагою апеляційного суду залишилась те, що він не допустив необ`єктивного зволікання з поданням належним чином оформленої апеляційної скарги та сплатив судовий збір. Сплачуючи судовий збір за подання апеляційної скарги, Відповідач мав виправдані очікування, що апеляційна скарга буде прийнята до розгляду. Втім, Третій апеляційний адміністративний суд, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Відповідача, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, в порушення статей 121, 169 КАС України вищезазначені обставини не врахував.

2.2. Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача проти вимог касаційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими й просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Звертає увагу на те, що усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Позивач вважає слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів, що строк пропущений з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, через те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Крім того, як стверджує Позивач, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Наголошує Позивач і на тому, що доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали Відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах, визначених законодавчих строків, ГУ ДПС не надало. Крім того, ГУ ДПС не надало й доказів на підтвердження відсутності коштів та вчинення дій з метою отримання відповідного фінансування з моменту виникнення права на апеляційне оскарження та до моменту належної сплати судового збору у цій справі.

Також Позивач вважає, що ГУ ДПС фактично знехтувало зазначеними процесуальними правами наданими законом та не звернулося до апеляційного суду із заявою про продовження встановлених судом строків на усунення недоліків першої апеляційної скарги.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, та відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України, є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що лише повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, від 7 вересня 2023 року у справі № 120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше Відповідач подав апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання рішення суду першої інстанції.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше скаржник не виконав обов`язок із сплати судового збору, що і слугувало підставою для її залишення без руху.

20 серпня 2024 року Відповідач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому вказав, що не є розпорядником коштів і для сплати судового збору за подання апеляційних/касаційних скарг зобов`язаний звернутись до Управлінь Державної казначейської служби України за місцем знаходження, проте суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання та ухвалою від 28 серпня 2024 року повернув апеляційну скаргу.

Повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 28 серпня 2024 року вимог ухвали суду від 10 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

Ухвалу від 28 серпня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд надіслав до електронного кабінету Відповідача після 17 години, а тому за правилами пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 29 серпня 2024 року, тобто у робочий день, наступний за днем її відправлення.

Звертаючись повторно до суду з апеляційною скаргою на наступний день після вручення йому копії ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги, Відповідач, керуючись попередньо наданими апеляційним судом роз`ясненнями, долучив копію платіжної інструкції від 22 серпня 2024 року № 2620 про сплату 23 серпня 2024 року судового збору у розмірі 23271,13 грн.

Наведене свідчить, що на час постановлення ухвали від 28 серпня 2024 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги Відповідач сплатив судовий збір.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань та із сплатою судового збору.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення скаржника з апеляційною скаргою вдруге (до якої ним додана платіжна інструкція про сплату судового збору) є передчасним, що відповідно свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку звернення зі скаргою та відсутністю підстав для його поновлення строку.

Враховуючи повторне подання Відповідачем апеляційної скарги у максимально стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку Відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Вказані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях Відповідача немає ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Резюмуючи наведене у сукупності, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права Відповідача на судовий захист.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх