Постанова

від 28.11.2024 по справі 916/1781/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1781/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» - Григор`єв М.М.

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024, суддя суду першої інстанції Шаратов Ю.А., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 23.08.2024

по справі №916/1781/20

за позовом Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса»

про відшкодування збитків в розмірі 1 688 202,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Громадська організація «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» про відшкодування збитків в розмірі 1 688 202,00 грн (з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем переданого йому за договором оперативного лізингу літака АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ), факт чого підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14, яке не виконано ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА", внаслідок чого позивачу заподіяно збитки, які полягають у втраті належного йому на праві володіння майна

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі № 916/1781/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 в задоволені позову Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «ОДЕСА» про відшкодування збитків 332 764,00 грн. відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 916/1781/20 касаційну скаргу Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі №916/1781/20 скасовано повністю. Справу № 916/1781/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При цьому Верховний Суд вказав зокрема наступне:

1) « 84. Як убачається з матеріалів справи, 19.06.2017 відкрите виконавче провадження № 53264046 щодо витребування літака у відповідача було закінчено у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду.

85. З урахуванням зазначено суди попередніх інстанцій в силу наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 269 ГПК України, не були позбавлені можливості надати оцінку факту невиконання відповідачем умов Договору та рішення суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14 щодо повернення відповідачем предмету лізингу (літака).

86. Однак наведені обставини судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та жодної правової оцінки.»

2) « 92. Звідси помилковим є посилання судів попередніх інстанцій на постанову слідчого про закриття кримінального провадження як доказ, що свідчить непідтвердженість належними доказами доводів позивача щодо невиконання Договору та рішення суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14.

93. Суд звертає увагу, що поняття вини в господарських та в кримінальних правовідносинах не є тотожними. Тож обставина закриття кримінального провадження з підстав відсутності складу кримінального правовопорушення не є перешкодою для встановлення складу збитків та вини відповідача за порушення господарських зобов`язань в цьому спорі.»

3) « 96. Разом з тим судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що передумовою звернення позивача з цим позовом до суду слугувало невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо неповернення отриманого ним користування майна за Договором.»

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на користь Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» 1 688 202,00 грн збитків, витрати на сплату судового збору в розмірі 69 884,35 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 10 296,60 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено та судом встановлено наявність таких обов`язкових елементів складу правопорушення: протиправної поведінки Відповідача; шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками. А відповідачем не спростовано презумпцію його вини у завданні збитків Позивачу, а відтак, наявний повний склад елементів господарського (цивільного) правопорушення, що є підставою для настання відповідальності Відповідача у вигляді відшкодування завданих збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20.

Відповідач зазначає, вини ТОВ «Аероклуб «Одеса» в неповерненні позивачу літака - немає, адже за рішенням суду від 10.06.2014 ТОВ «Аероклуб «Одеса» не зобов`язано було вчиняти дій з повернення майна, а саме державний чи приватний виконавець зобов`язаний був вчиняти активні дії з витребування майна та його передачі безпосередньо стягувачу. Отже, на підставі наведеного, склад цивільного правопорушення в діях ТОВ «Аероклуб «Одеса» відсутній, оскільки відповідач не мав вчиняти дії, обов`язку на вчинення яких на нього покладено ніким не було, а отже й тягар несення наслідків невиконання таких дій не може покладатись на відповідача ТОВ «Аероклуб «Одеса». Крім того, невчинення належних дій виконавцем, які він мусив вчиняти, але не вчиняв через невірне застосування положень ЗУ «Про виконавче провадження», не може створювати для боржника будь-яких негативних наслідків.

Відповідач вказує, що висновок експерта №25318/21-54 від 25.09.2023 не можна вважати об`єктивним, обгрунтованим та достовірним, оскільки викладені в ньому методи дослідження, які використовувались експертом не відповідають фактичним обставинам проведення дослідження, а саме дослідження проводилось в супереч вимогам закону. Крім того, висновок про вартість повітряного судна є об`єктивно недостовірним, оскільки як вбачається з пункту 1.1 Договору, вартість повітряного судна визначена відповідно до акту оцінки вартості та становить 332 764,00 грн., що у більше ніж 5 разів менше аніж вартість, визначена експертом у висновку. Більш того, що в матеріалах справи наявний розрахунок амортизації повітряного судна, який складений бухгалтером, маючим відповідний сертифікат. Проте, даний розрахунок ані експертом, ані судом першої інстанції не було прийнято до уваги нні при розрахунку вартості літака, ні під час прийняття рішення.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №916/1781/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ГО «Одеський обласний клуб товариства сприяння обороні України» до відповідача ТОВ «Аероклуб «Одеса» про відшкодування збитків залишити без задоволення.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

21.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20.

Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку на надання відзиву, яке обгрунтовано тим, що позивач ні поштою, ні на електронну адресу апеляційну скаргу не отримував. Фотокопію скарги отримав директор позивача безпосередньо в суді 15.11.2024, протягом 17-19 листопада в м.Одеса було відсутнє електропостачання, в зв`язку з цим для підготовки відзиву необхідний час і встигнути до 16 листопада було неможливо.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 14.11.2024.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, враховуючи те, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлено судом, то такий строк не може бути поновленим, а може бути лише продовженим за наявності клопотання про продовження такого строку до його закінчення.

В той же час, позивач не звертався з клопотанням про продовження такого строку до його закінчення.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення такого строку з власної ініціативи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач має електронний кабінет в системі Електронний суд та апеляційна скарга направлялася йому через систему Електронний суд.

В свою чергу, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020, якою встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 14.11.2024, була отримана в електронному кабінеті позивачем, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 24.10.2024. З огляду на викладене вище, у позивача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що відзив позивача на апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на його подачу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене вище, відзив Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2024 по справі №916/1781/20 залишається колегією суддів без розгляду.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1781/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1781/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1781/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1781/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) доказів на підтвердження реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України 2) сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 37 984,54 грн -протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» про відстрочення сплати судового збору (вх.3834/24 від 11.10.2024); відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2024 по справі №916/1781/20 до закінчення розгляду справи Південно-західним апеляційним господарським судом; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 14.11.2024; призначено справу №916/1781/20 до розгляду на 28.11.2024 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

28.11.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» - Григор`єв М.М.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи ордеру серія ВН №1409160 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» у суді апеляційної інстанції є адвокат Бойко Наталія Іванівна.

Повідомлення щодо інших представників відповідача чи щодо припинення повноважень адвоката Бойко Н.І. на представництво інтересів ТОВ «Аероклуб «Одеса» до суду апеляційної інстанції надані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020, якою призначено справу №916/1781/20 до розгляду на 28.11.2024 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті представником ТОВ «Аероклуб «Одеса» адвокатом Бойко Н.І. 23.10.2024, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 24.10.2024 (т. 4 а.с. 45).

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.11.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20 по суті, не дивлячись на відсутність представника апелянта, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

25.12.1997 між Одеським обласним авіаспортивним клубом Товариства сприяння обороні України (Одеський АСК ТСО, лізингодавець) та Одеським міським клубом екстремальних видів спорту "Ультра Спорт", правонаступником якого є ТОВ "Аероклуб "ОДЕСА" (лізингоодержувач) укладено договір оперативного лізингу літака АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ) (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає у володіння і користування на певний строк, за певну плату літак АН - 2 №1г-23747(UR-ВSМ) (далі літак), який знаходиться на балансі Одеського АСК ТСО, вартість якого визначена відповідно до акту оцінки вартості та становить 332 764,00 грн.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вступ лізингоодержувача у володіння та користування літаком відбувається одночасно з підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі літака.

Передача літака в користування не тягне за собою передачу Лізингоодержувачу право власності на цей літак (пункт 2.2 Договору).

Вартість літака, повернутого лізингоодержувачем лізингодавцю, визначається на підставі акта оцінки, складеного по даним інвентаризації майна на момент припинення Договору лізингу, звіреного з актом прийому-передачі. Літак вважається повернутим лізингодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 2.3 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що в разі його припинення лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю об`єкт лізингу у відповідному стані, не гіршому, ніж на момент передачі, з урахуванням фізичного зносу.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором лізингу сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України. Збиток, нанесений літаку персоналом лізингодавця, відшкодовується на рахунок лізингодавця (пункти 6.1, 6.3 Договору).

Договір діє з 25.12.1997 по 25.12.2001 строком на 48 місяців. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну Договору по закінченню його строку протягом 1 місяця, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, передбачених Договором (пункт 7.1 Договору).

Літак належав позивачу на праві володіння відповідно до рішення Центрального комітету Товариства сприяння обороні України від 08.07.1992 № 104.

Відповідно до приймально-здавального акту від 25.12.1997 позивач передав, а відповідач прийняв у володіння та користування на визначений строк літак.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2014, за позовом ГО «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» до ТОВ Аероклуб «Одеса» про витребування з чужого незаконного володіння майна: літак АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ), 25.01.1990 року випуску, двигун - Аш - 62ИР, 30.06.1989 року випуску, заводський номер 16499246, встановлені наступні обставини.

Літак АН-2 № 1г-23747(UR-ВSМ) відповідно до наказу голови Центрального комітету Товариства сприяння обороні України від 08.07.1992 № 104 «Про перерозподіл і закріплення авіаційної техніки в авіаційних організаціях ТСО «України», був переданий у володіння ГО «Авіаспортивний клуб».

25.12.1997 між Одеським обласним АСК ТСО України та Одеським міським клубом екстремальних видів спорту «Ультра Спорт», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальність Аероклуб «Одеса», було укладено Договір оперативного лізингу літака АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ). Згідно якого Одеський обласний АСК ТСО України (Лізингодавець) передав, а Одеський міський клуб екстремальних видів спорту «Ультра Спорт» (Лізингоодержувач) отримав у користування на певний строк літак АН - 2 №1г-23747(UR-ВSМ), 25.01.1990 року випуску, двигун - Аш - 62ИР, 30.06.1989 року випуску, заводський номер 16499246. Строк дії договору був встановлений до 25 грудня 2013 року.

07.10.2013 Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб «Одеса» лист (вих. №16) в якому було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Аероклуб «Одеса», що договір оперативного лізингу вказаного літака від 25.12.1997 не буде надалі пролонгований після закінчення строку його дії та зазначено, що відповідно до п. 4.3 Договору, Товариству з обмеженою відповідальністю Аероклуб «Одеса» надається строк до 28.12.2013 для повернення Одеському обласному АСК Товариства сприяння обороні України літака АН - 2 №1г-23747(UR-ВSМ), 25.01.1990 випуску, згідно умов договору та акту прийому - передачі.

24.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю Аероклуб «Одеса» отримало вище зазначений лист, що підтверджує отримане Одеським обласним АСК ТСО України рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також отриманий від дирекції поштампу - центр поштового зв`язку №1 лист вих. № 1264-1265/12 від 04.11.2013, в якому зазначено, що лист з оголошеною цінністю пріоритетний з рекомендованим повідомленням №6500902764695 від 07.10.2013 на ім`я ТОВ Аероклуб «Одеса», був отриманий адресатом.

З огляду на викладене, Одеський обласний авіаспортивний клуб ТСО України виконав умови, визначені п.7.4. Договору, попередивши Лізингоодержувача за один місяць до закінчення Договору про відсутність наміру у його продовжені. Однак, відповідачем не виконані договірні зобов`язання перед позивачем щодо повернення літака.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14 позов задоволено у повному обсязі. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб «Одеса» (код 23988327) на користь Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» (код 02722281): літак АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ), 25.01.1990 року випуску, двигун - Аш - 62ИР, 30.06.1989 року випуску, заводський номер 16499246.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб «Одеса» (код 23988327) на користь Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» (код 02722281) 6 654,92 грн. судового збору.

06.08.2014 видано Накази про примусове виконання Рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14, яке набрало законної сили 24.07.2014.

23.01.2017 головним державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кольца О.О. прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53264046 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.08.2014 № 916/1112/14. А саме, витребування у ТОВ Аероклуб «Одеса» (код 23988327) на користь Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» (код 02722281): літак АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ), 25.01.1990 року випуску, двигун - Аш - 62ИР, 30.06.1989 року випуску, заводський номер 16499246.

19.06.2017 головним державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кольца О.О. прийнято Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53264046, в якій зазначено, що боржником вимоги виконавчого документу не виконано, в зв`язку з чим державним виконавцем направлено органу поліції повідомлення про притягнення керівника боржника-юридичної особи до кримінальної відповідальності.

Таким чином, відповідно до постанови від 19.06.2017 ВП № 53264046 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.08.2014 № 916/1112/14 про витребування у ТОВ Аероклуб «Одеса» (код 23988327) на користь Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» (код 02722281): літак АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ), 25.01.1990 року випуску, двигун - Аш - 62ИР, 30.06.1989 року випуску, заводський номер 16499246.

20.06.2017 слідчим СВ Усатівського ВП Біляївського ВП ГУ НП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Слівченко С.О. прийнято Постанову про закриття кримінального провадження

Як вбачається зі змісту вказаної постанови про закриття кримінального провадження, 13.05.2017 до ЧЧ УВП надійшло повідомлення в.о. начальника Біляївського міськрайонного ВДВС Головного ТУЮ в Одеській області Ярового В.М., про те, що президент ТОВ Аероклуб «Одеса» Оборін К.В. не виконує рішення суду про повернення літаку АН 2 № 1г-23747 громадській організації «Одеській обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння оборони України».

Відомості про дане кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 статті 214 КПК України внесено 13.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161250000527.

У Постанові про закриття кримінального провадження від 20.06.2017 зазначено, що згідно листа від 10.03.2017 № 1070/21-38, адресованого Головному державному виконавцю Біляївського міжрайонного відділ ДВС в Одеській області від президента Аероклубу «Одеса» Оборіна К., аероклуб неодноразово звертався до керівництва ГО «Одеській обласний авіаспортивний клуб ТСОУ» з проханням забрати своє майно з території Спортивного Аеродрому «Гідропорт», оскільки за зберігання свого майна вони не сплачували. Протягом 2010-2014 років представники ГО «Одеській обласний авіаспортивний клуб ТСОУ» неодноразово приїздили та забирали майно ГО до своєї бази. Літак АН-2, який вказано в постанові від 23.01.2017, був також забраний представниками ГО «Одеській обласний авіаспортивний клуб ТСОУ». Де на даний момент знаходиться вказаний літак, не відомо.

Слідчим також зазначено, що за даним кримінальним провадженням виконані всі можливі слідчі дії, але досудовим розслідуванням не вдалося здобути докази для доведення винуватості особи в суді. Можливості отримання доказів вичерпані.

Кримінальне провадження, внесене 13.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161250000527, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2021 задоволено клопотання позивача Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» від 19.06.2020 (вх. № 15836/20) про призначення судової експертизи. Призначено у справі № 916/1781/20 товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставлено наступне питання: яка ринкова вартість літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM), 25 січня 1990 року випуску, з двигуном АШ-62ИР, 30 червня 1989 року випуску, на дату проведення експертизи? Провадження у справі № 916/1781/20 зупинено на час проведення експертизи.

25.08.2021 на адресу суду надійшов супровідний лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 17.08.2021 № 25138/21-56 (вх. № 22287/21) разом із клопотанням про надання додаткових матеріалів.

17.09.2021 на адресу Господарського суду Одеської області надійшли пояснення відповідача з урахуванням змісту клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (вх. № 24708/21), в якому повідомив, що не може надати витребувані документи експертом у зв`язку з їх фактичною відсутністю у ТОВ «Аероклуб «Одеса».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2021 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів від 19.10.2021. Витребувано у Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод» (м. Вінниця, вул. Чехова, 7) письмові докази (в т.ч., але не виключно, акти, формуляри, наряди-рахунки, замовлення, специфікації, договори) щодо технічного обслуговування та/або ремонту (капітального та/або поточного) літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM), випуску 25.01.1990, двигун Аш-62ИР, випуску 30.06.1989, заводський номер 16499246, за період з 25.12.1997 по 01.08.2020.

Також, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницький авіаційний завод (м. Вінниця, вул. Чехова, 7) письмові докази (в т.ч., але не виключно, акти, формуляри, наряди-рахунки, замовлення, специфікації, договори) щодо технічного обслуговування та/або ремонту (капітального та/або поточного) літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM), випуску 25.01.1990, двигун Аш-62ИР, випуску 30.06.1989, заводський номер 16499246, за період з 25.12.1997 по 01.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 повторно витребувано у Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод» (м. Вінниця, вул. Чехова, 7) письмові докази (в т.ч., але не виключно, акти, формуляри, наряди-рахунки, замовлення, специфікації, договори) щодо технічного обслуговування та/або ремонту (капітального та/або поточного) літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM), випуску 25.01.1990, двигун Аш-62ИР, випуску 30.06.1989, заводський номер 16499246, за період з 25.12.1997 по 01.08.2020.

Повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький авіаційний завод» (м. Вінниця, вул. Чехова, 7) письмові докази (в т.ч., але не виключно, акти, формуляри, наряди-рахунки, замовлення, специфікації, договори) щодо технічного обслуговування та/або ремонту (капітального та/або поточного) літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM), випуску 25.01.1990, двигун Аш-62ИР, випуску 30.06.1989, заводський номер 16499246, за період з 25.12.1997 по 01.08.2020.

Уповноважено представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «ОДЕСА» на отримання доказів, витребуваних ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 у справі № 916/1781/20.

17.12.2021 на адресу Господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист відповідача (вх. № 34220/21) разом із листом ТОВ «Вінницький авіаційний завод» від 15.12.2021 № 1368, в якому у відповідь на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 у справі № 916/1781/20 ТОВ «Вінницький авіаційний завод» повідомило, що не має можливості надати затребувані докази щодо технічного обслуговування та/або ремонту літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM), двигуна Аш-62ИР зав. № 16499246 за період з 25.12.1997 по 01.08.2020 у зв`язку з тим, що: ТОВ «Вінницький авіаційний завод» зареєстровано 07.04.2011; на ТОВ «Вінницький авіаційний завод» ніякі роботи по вищезазначеному літаку за період з 07.04.2011 по 01.08.2020 не проводились.

Крім того, 20.12.2021 на адресу Господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист відповідача (вх. № 34315/21) разом із листом Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод» від 16.12.2021 № 15, в якому у відповідь на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 у справі № 916/1781/20 Державне підприємство «Вінницький авіаційний завод «Віаз», повідомило, що не має ніякої інформації стосовно ремонту, та технічного обслуговування літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM) та двигуна Аш-62ИР за. № 16499246 за період з 25.12.1997 по 01.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 клопотання експерта про надання додаткових доказів від 17.08.2021 (вх. № 22287/21 від 25.08.2021) задоволено частково. Виправлено найменування судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2021 у справі № 916/1781/20, на транспортно-товарознавча експертиза. Визначено дату, на яку слід провести оцінку 19.06.2020. Відмовлено в задоволенні решти клопотання експерта. Надіслано на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи № 916/1781/20 для продовження проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2021. Провадження у справі № 916/1781/20 зупинено на час проведення експертизи.

10.10.2023 на адресу Господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 29.09.2023 № 14655/54/10-37-23 (вх. № 35654/23) разом із матеріалами справи та висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у господарській справі № 916/1781/20 від 25.09.2023 № 25318/21-54.

У Висновку експерта від 25.09.2023 № 25318/21-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у господарські справі № 916/1781/20, складеному судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Куцаковим О.А., зроблений наступний висновок:

«Ринкова вартість літака АН-2 № 1г-23747(UR-ВSМ), 25 січня 1990 року випуску, з двигуном - АШ-62ИР, 30 червня 1989 року випуску, з врахуванням прийнятих припущень та обмежень, які викладені в дослідницькій частині висновку, станом на 19.06.2020 складає 1 688 202,00 грн.»

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

У пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України встановлено норму-принцип «справедливість, добросовісність та розумність».

Відповідно до частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої, пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Згідно із частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, нормами частини другої статті 218 Господарського кодексу України встановлено презумпцію вини учасника господарських відносин у невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов`язання чи порушенні правил здійснення господарської діяльності, що означає, що особа, яка завдала збитків, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин та вжиття усіх залежних від неї заходів для недопущення господарського правопорушення).

Отже, тягар доказування відсутності вини у випадку завдання збитків покладений на Відповідача.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність шкоди в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та шкодою. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із часинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оскільки ТОВ «Аероклуб «ОДЕСА» стверджується про виконання ним обов`язку з повернення об`єкту лізингу (літака), встановленого пунктом 4.3 Договору оперативного лізингу літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM) від 25.12.1997, саме на Відповідача покладається тягар доказування цих обставин.

Також, на Відповідача як на особу, яка повинна виконати це зобов`язання за договором, покладається тягар доказування того, що ця дія (подія) відбулась.

В той же час, ТОВ «Аероклуб «ОДЕСА» не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставини повернення об`єкта лізингу (літака) Позивачу.

Як вірно вказав суд першої інстанції, не є таким доказом постанова про закриття кримінального провадження від 20.06.2017, оскільки цей документ не є судовим актом, який би встановлював певні преюдиційні обставини у розумінні норм частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, вказана Постанова про закриття кримінального провадження від 20.06.2017 не встановлює жодних обставин, окрім констатації неможливості здобути докази для доведення винуватості особи в суді.

В свою чергу, наведені ж в постанові про закриття кримінального провадження відомості про неодноразові приїзди представників ГО «Одеській обласний авіаспортивний клуб ТСОУ» на територію Спортивного аеродрому «Гідропорт», та забирання ними свого майна, зокрема, літака, фактично є цитуванням листа ТОВ «Аероклуб «ОДЕСА» від 10.03.2017 № 1070/21-38, адресованого Головному державному виконавцю Біляївського міжрайонного відділу ДВС в Одеській області, тобто повідомлення самого боржника, без перевірки цих відомостей слідчим.

Таким чином, ТОВ «Аероклуб «ОДЕСА» не виконано обов`язку з повернення об`єкту лізингу (літака), встановленого пунктами 2.3. та 4.3 Договору оперативного лізингу літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM) від 25.12.1997, що свідчить про протиправну поведінку Відповідача, яка призвела до порушення умов договору, укладеного між сторонами.

Як було встановлено вище, Позивачем було заявлено вимогу про стягнення збитків у зв`язку із втратою належного йому на праві володіння майна (літака).

Беручи до уваги відсутність доказів повернення літака Позивачу, а також відомостей про його місцезнаходження, колегія суддів погоджуєтсья з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу було завдано збитків у розмірі вартості втраченого майна.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку експерта від 25.09.2023 №25318/21-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у господарській справі № 916/1781/20, складеному судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Куцаковим О.А.: Ринкова вартість літака АН-2 № 1г-23747(UR-ВSМ), 25 січня 1990 року випуску, з двигуном - АШ-62ИР, 30 червня 1989 року випуску, з врахуванням прийнятих припущень та обмежень, які викладені в дослідницькій частині висновку, станом на 19.06.2020 (дату подання позову) складає 1 688 202,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що висновок експерта №25318/21-54 від 25.09.2023 не можна вважати об`єктивним, обгрунтованим та достовірним, оскільки викладені в ньому методи дослідження, які використовувалися експертом, не відповідають фактичним обставинам проведення дослідження, з огляду на наступне.

Висновок експерта №25318/21-54 від 25.09.2023 надійшов до Господарського суду Одеської області 10.10.2023.

Позивачу достеменно був відомий зміст даного Висновку.

У відповідності до п. 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу.

Пунктом 15.2. Постанови Пленуму ВГСУ встановлено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

В той же час, протягом розгляду справи судом першої інстанції від відповідача не надходило жодного клопотання з цих підстав.

Дані обставини свідчать про те, що відповідач не вважав, що висновок експерта №25318/21-54 від 25.09.2023 не можна вважати об`єктивним, обґрунтованим та достовірним, оскільки викладені в ньому методи дослідження, які використовувалися експертом, не відповідають фактичним обставинам проведення дослідження, а саме дослідження проводилося всупереч закону.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що вартість літака складає 332 764,00 грн. Адже ця сума відповідала вартості літака на момент його передачі відповідачеві згідно п.3.1 Договору від 25 грудня 1997 року. Тобто вартість літака станом на 1997 рік, без врахування індексу інфляції за весь період лізингу об`єкта. В той же час сукупний індекс інфляції за цей період складав 14,28. Фактична ринкова вартість літака станом на час розгляду позову судом повинна складати суму збитків.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно використовував при визначенні суми збитків вартість втраченого майна, визначену на підставі експертного висновку.

Таким чином, Громадській організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» завдано збитків у розмірі 1 688 202,00 грн у зв`язку із втратою майна, переданого Відповідачу у користування за договором.

Щодо наявності у діях відповідача вини, то колегія суддів виходить з того, що ТОВ «Аероклуб «ОДЕСА» не спростовано презумпцію його вини у завданні збитків Позивачу внаслідок не виконання обов`язку з повернення об`єкту лізингу (літака), встановленого пунктом 4.3 Договору оперативного лізингу літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM) від 25.12.1997. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вжиття Відповідачем будь-яких заходів для недопущення господарського правопорушення.

Посилання апелянта на те, що вини ТОВ «Аероклуб «Одеса» в неповерненні позивачу літака - немає, адже за рішенням суду від 10.06.2014 ТОВ «Аероклуб «Одеса» не зобов`язано було вчиняти дій з повернення майна, а саме державний чи приватний виконавець зобов`язаний був вчиняти активні дії з витребування майна та його передачі безпосередньо стягувачу, не приймається колегією суддів до уваги.

У даному випадку, відповідачем не виконано обов`язку з повернення об`єкту лізингу (літака), встановленого пунктами 2.3. та 4.3 Договору оперативного лізингу літака АН-2 № Іг-23747 (UR-BSM) від 25.12.1997. І саме це свідчить про протиправну поведінку Відповідача, яка призвела до порушення умов договору, укладеного між сторонами.

Цей факт встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14, яке набрало законної сили 24.07.2014.

В подальшому відповідач не виконав рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14.

З огляду на встановлення протиправної поведінки ТОВ «Аероклуб «ОДЕСА» у вигляді порушення обов`язку з повернення об`єкту лізингу (літака), встановленого пунктами 2.3 та 4.3 Договору оперативного лізингу літака АН-2 № 1г-23747 (UR-BSM) від 25.12.1997, наявний й причинний зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, які завдані Позивачу через втрату належного йому майна.

Отже внаслідок неправомірної поведінки Відповідача, Громадській організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» завдано збитків у розмірі 1 688 202,00 грн. у зв`язку із втратою майна, переданого Відповідачу у користування за договором.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність таких обов`язкових елементів складу правопорушення: протиправної поведінки Відповідача; шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

В свою чергу, відповідачем не спростовано презумпцію його вини у завданні збитків Позивачу, тому наявний повний склад елементів господарського (цивільного) правопорушення, що є підставою для настання відповідальності Відповідача у вигляді відшкодування завданих збитків.

Отже суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 по справі №916/1781/20 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» (67633, Одеська область, Біляївський район, село Набережне, вул. Авіаторів, будинок 12, код ЄДРПОУ 23988327) в дохід державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 37 984,54 грн.

Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран