Постанова

від 03.12.2024 по справі 520/3561/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 520/3561/18

Головуючий в 1 інстанції Іванов Е.А. Дата і місце ухвалення: 16.07.2024р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 звернувся в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Одеської міської ради до Київського районного суду м.Одеси із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. (далі - державний реєстратор), за участю третіх осіб: приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу Рогатій В. О., Адамець О. І., Сегеченко І. М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію црава власності, зобов`язання знесення самочинно будівництва за адресою: м.Одеса вул.Гвардійська 4а.4б,4в, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна - двоповерхові котеджі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року позовні вимоги прокурора задоволено:

скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про поділ об`єкта нерухомого майна, розташованого в м. Одесі, по вул. Гвардійська, 4а (індексний номер рішення:36395523 від 31.07.2017);

скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 (індексний номер рішення:36395160 від 31.07.2017);

скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 в (індексний номер рішення:36395369 від 31.07.2017);

визнано недійсним договір купівлі продажу від 03.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1152, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. про продаж ОСОБА_2 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 118.5кв.м., житловою площею 57.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

визнано недійсним договір купівлі продажу від 18.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1282, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В.О. про продаж ОСОБА_2 житлового будинку, загальною площею 117.2кв.м., житловою площею 47.9кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ;

визнано недійсним договір купівлі продажу від 18.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1285, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В.О. про продаж ОСОБА_2 житлового будинку, загальною площею 117.2кв.м., житловою площею 47.9кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнано недійсним договір купівлі продажу від 21.09.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1689, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. про продаж ОСОБА_4 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 117.2кв.м., житловою площею 47.9кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

визнано недійсним договір купівлі продажу від 21.09.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1691, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. про продаж Рубановою Юлією 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 117.2кв.м., житловою площею 47.9кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно збудовані двоповерхові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 в.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року скасовано, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішень державного реєстратора про поділ об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 та державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а також в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № і в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлових будинків по АДРЕСА_4 - залишено без змін.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок по АДРЕСА_1 та в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлового будинку по АДРЕСА_1 - скасовано та залишено в цій частині в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлових будинків по АДРЕСА_3 скасовано, а провадження у цивільній справі в цій частині закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2021 року справу в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про зобов`язання ОСОБА_2 знести житлові будинки по АДРЕСА_3 передано до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 року позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно збудовану двоповерхову будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1.

Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/251ДАБК від 29.06.2017 року та направлень від 08.08.2017 року №000815, 000817, 000818, у період з 08.08.2017 року по 16.08.2017 року були проведені позапланові перевірки щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресами: АДРЕСА_3 в, за наслідками яких складено акти № 000815, 000817, 000818.

У вказаних актах зазначено, що під час виїзду на місце, враховуючи надані та пред`явленні ОСОБА_2 , встановлено, що власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м. та господарчих споруд є ОСОБА_2 .

Вказані обставини встановлені на підставі наданих під час перевірки ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу НМЕ №051694 від 23.06.2017р., НМЕ №051695 від 23.06.2017р. про придбання 9/10 та 1/10 частин домоволодіння, посвідчених приватними нотаріусами Одеського міського нотаріального округу.

В ході перевірки також встановлено, що відомості про право власності на земельну ділянку відсутні, однак на підставі технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна, виготовленого ФОП ОСОБА_6 31.07.2017р., та висновку технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна виданого 21.07.2017р. за № 267-1/17 ФОП ОСОБА_6 , державним реєстратором Іскровим О.В. 31.07.2017 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності: на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальної площею 117,2 кв.м.; на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 110,2 кв.м.; на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 118,5 кв.м.

В ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_2 виконуються будівельні роботи з нового будівництва двоповерхового житлового будинку шляхом знесення існуючого будинку, що підтверджується фотофіксацією.

ОСОБА_2 під час перевірки не надав проектну та дозвільну документацію на виконання будівельних робіт.

Встановлено, що вказаний об`єкт будівництва відноситься до об`єктів з незначним класом наслідків (відповідальності) СС1.

В акті перевірки зазначено, що згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання ,відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 в.

За наслідками проведення перевірок встановлено, що ОСОБА_2 виконуються будівельні роботи з нового будівництва двоповерхового житлового будинку шляхом знесення існуючого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 та абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 року.

В результаті проведення вказаних вище позапланових заходів державного нагляду (контролю), Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю були складені:

протоколи про адміністративні правопорушення від 11.08.2017 р. за ч.5 ст.96 КУпАП,

приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.08.2017 р., якими від ОСОБА_2 вимагалось зупинити виконання будівельних робіт на кожному з об`єктів з 11.08.2017 року, набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт або привести самочинно збудовані об`єкти у відповідність до договорів купівлі-продажу від 23.06.2017 року в термін до 11.10.2017 року.

Вищевказані документи складені у присутності представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 , який відмовився підписувати вказані документи.

28.08.2017 року, за наслідком розгляду адміністративних матеріалів у справах про адміністративні правопорушення, ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанови по справам про адміністративне правопорушення: №404/17, 405/17, №406/17, кожною з яких відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Вищевказані постанови відповідачем оскаржені не були.

В подальшому, з метою перевірки виконання вимог вищевказаних приписів посадовою особою Управління ДАБК ОМР 24.10.2017р. були проведені позапланові перевірки виконання вимог приписів від 11.08.2017р. стосовно дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Під час перевірок проведених 24.10.2017 р. працівником органу державного архітектурно-будівельного контролю складені акти №001108, та №001109 якими встановлено, що будівельні роботи завершені, збудовані двоповерхові житлові будинки, а вимоги приписів не виконані, розроблену та затверджену належним чином проектну документацію, експертизу проектної документації, дозвільні документи на проведення будівельних робіт та введення об`єкту до експлуатації за даною адресою на момент перевірки не пред`явлено.

24.10.2017 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 були складені протоколи про адміністративне правопорушення.

Постановами в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР №542/17 та 543/17 від 07.11.2017 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та на нього накладений штраф у розмірі 6800 грн. за кожне правопорушення.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом про знесення самочинного будівництва, прокурор вказував на те, що житлові будинки за адресами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 в є об`єктами самочинного будівництва, оскільки збудовані без дозвільних документів та на земельній ділянці територіальної громади міста Одеси, яка не відводилась для такої мети.

Судом першої інстанції з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОМР від 25.07.1951 року №815 «Про відведення вільних земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво» ОСОБА_8 була відведена земельна ділянка площею 540 кв.м. під житлову забудову в районі 7 станції запланованого масиву.

01.09.1951 року між Житловим управлінням виконкому ОМР та ОСОБА_8 був укладений договір на право побудови будинку площею 49,2 кв.м. та безстрокового користування земельною ділянкою площею 540 кв.м. в районі 6-7 станції кагановічського району м. Одеси.

На підставі заповіту ОСОБА_8 та свідоцтва про право на спадщину, виданого 3-ю Одеською державною нотаріальною конторою 16.06.1988р. ОСОБА_9 набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 загальною житловою площею 27,6 кв.м. та надвірних будівель: «В» сарай, «Д» вбиральня, П-УШ мощення, № 3-5 огорожа розташованих на земельній ділянці розміром 540 кв.м.

На підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом виданого Першою Одеською державною нотаріальною контрою 01.10.2009 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 загальною житловою площею 27,6 кв.м. перейшло до ОСОБА_10 .

23 червня 2017 року ОСОБА_10 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) 1/10 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з літ: «А» - житловий будинок, загальною площею 50,8 кв.м. та житловою площею 27,6 кв.м. та господарчих споруд літ.: «В» - сарай; «Д» - вбиральня, № 3-5 - огорожа, ІІV-ІІІ мостіння. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М, реєстраційний № 1686.

Цього ж дня, 23 червня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. було посвідчено договір купівлі-продажу, реєстраційний № 1683, згідно якого ОСОБА_10 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) 9/10 часток вказаного вище житлового будинку.

У вищевказаних договорах купівлі-продажу приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. зазначено, що вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в цілому розташований на земельній ділянці площею 582 кв.м., згідно довідки Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області 25.04.2017 року за №110/142-17 право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за продавцем не зареєстровано.

З огляду на зазначене судом встановлено, що ОСОБА_2 став власником одноповерхового житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 50,8 кв.м., житловою площею 27,6кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Федорченко Т.М. рішенням 35835175 відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.06.2017 на об`єкт нерухомого майна 1283651351101.

В подальшому, ОСОБА_2 був знесений житловий будинок під літерою «А» розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після чого на земельній ділянці він збудував три окремо розташовані двоповерхові будинки (а.с.60 об.стор.).

Також встановлено, що державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О.В. на підставі технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_6 від 21.07.2017 року та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданого ФОП ОСОБА_6 21.07.2017 року за №267-1/17 в результаті поділу нерухомого майна (з одночасним відкриттям розділу), було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на: житловий будинок у АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 117,2 кв.м, житловою площею 47,9 кв.м. (індексний номер рішення 36394914); на житловий будинок у АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 118,5 кв.м., житловою площею 57.9 кв.м. (індексний номер рішення 36395160); на житловий будинок у АДРЕСА_1 в , що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 110,2 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м. (індексний номер рішення 36395369)(т.1 а.с.23-33).

Таким чином в процесі поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв.м., утворилось три окремо розташованих об`єкта нерухомого майна з адресами: 1) АДРЕСА_1 площею 117,2 кв.м., 2) АДРЕСА_1 площею 118,5 кв.м., 3) АДРЕСА_1 в площею 110,2 кв.м.

Надалі 03 серпня 2017 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., реєстр. №1152, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняла у власність (купила) 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 118, 5 кв.м., житловою площею 57, 9 кв.м.

18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В.О. було посвідчено договір купівлі-продажу, реєстр. № 1282, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність (продав), а ОСОБА_4 прийняв у власність 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 117, 2 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.

Також 18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В.О. було посвідчено договір купівлі-продажу, реєстр. №1285, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність (продав), а ОСОБА_11 прийняла власність 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 117, 2 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.

21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. було посвідчено договір купівлі-продажу, реєстр. № 1689, за умовами якого ОСОБА_4 передав у власність (продав), а ОСОБА_1 прийняла власність 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 117, 2 кв.м., житловою площею 47, 9 кв.м. розташованого на земельній ділянці площею 0,0143 га.

Також 21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. було посвідчено договір купівлі-продажу, реєстр. № 1691, за умовами якого ОСОБА_11 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняла власність 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», загальною площею 117, 2 кв.м., житловою площею 47, 9 кв.м. розташованого на земельній ділянці площею 0,0143 га.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна станом на час звернення позивача до суду з позовом - житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 117,2 кв.м. - належав на праві власності ОСОБА_1 з частками (1/2 та 1/2 ); житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 118, 5 кв.м. належав на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 в загальною площею 110, 2 кв.м. - належав на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси на виконання рішення від 02.08.2019 року, Першим Київським відділом виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження №60420179 та 29.11.2019 року відбулось його примусове виконання щодо двоповерхових житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 , та 4в. шляхом знесення вказаних будинків.

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 який придбала ОСОБА_12 не знесений.

В свою чергу, за наслідком касаційного перегляду рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у цій справі, Верховний Суд за наслідком аналізу чинного на час відведення ОСОБА_8 земельної ділянки законодавства, дійшов висновку, що ОСОБА_8 отримала право на будівництво та безстрокове користування земельною ділянкою розміром 540 кв.м. за адресою: 7 ст. Фонтану, м. Одеса, на підставі Договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 13 вересня 1951 року за реєстровим № 44724.

При цьому, посилаючись на положення ч. 2 ст.122 ЗК України, згідно з якими у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а також на положення ч. 1 ст. 377 ЦК України, згідно з якими до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки земельна ділянка була відведена у встановленому законодавством порядку в користування попереднього власника та, в подальшому, була передана наступному власнику в зв`язку з відчуженням нерухомого майна (відповідачам в даній справі) доводи позову прокурора про те, що об`єкт знаходиться на земельній ділянці, яка не належить ОСОБА_2 через відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3 , та перебуває у власності територіальної громади м.Одеси є помилковими.

У поданому позові, заступник керівника Одеської міської прокуратури посилався на те, що об`єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом з огляду на відсутність будь-яких дозвільних документів на право будівництва, тому підлягає знесенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI, чинного на час виникнення спірних правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Частиною 3 статті 41 Закону № 3038-VI передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені і у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553.

Відповідно до абзацу 4 пункту 14 Порядку № 553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Статтею 38 Закону № 3038-VI унормовано порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів.

Так, за правилами частин першої та другої зазначеної статті, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Ознаками самочинного будівництва є, зокрема: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проєкту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження.

В якості підстави для звернення із цим позовом до суду, позивач вказує на проведення відповідачем будівельних робіт з будівництва житлового будинку без відповідних дозвільних документів, які дають право виконувати будівельні роботи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до пункту 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Згідно статті 34 Закону № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 27 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Положеннями ч. 7 ст. 34 Закону № 3038-VI передбачено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 36 Закону № 3038-VI встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Згідно із пунктом 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Пунктом 13 Порядку № 466 визначено, що повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 подається замовником (його уповноваженою особою) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

У постанові від 29.01.2020 року у справі № 822/2149/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виклав правовий висновок, згідно якого правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

Верховний Суд вказав, що у випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

У постанові від 29.01.2020 року у справі № 822/2149/18 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок й про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Такий висновок щодо застосування норм права у подальшому неодноразово підтримувався Верховним Судом під час розгляду в касаційному порядку справ подібної категорії.

Застосовуючи зазначений правовий підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить з того, що звертаючись з позовом про зобов`язання відповідача знести самочинно збудований об`єкт, позивач зазначав, що в ході перевірки встановлено факт виконання станом на серпень 2017 року будівельних робіт з будівництва, зокрема, житлового будинку по АДРЕСА_1 , без будь-яких дозвільних документів.

Отже, це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.02.2023 року у справі № 420/6488/18.

При цьому, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

В ході розгляду даної справи судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач без будь-яких дозвільних документів, зокрема, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, та належним чином оформленого проєкту чи отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки, здійснив будівництво будинку по АДРЕСА_1 , тобто здійснив самочинне будівництво, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

З огляду на викладене вище та з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що для задоволення позову про знесення самочинного будівництва в даному випадку необхідним є встановлення того факту, що усунення істотного відхилення від проєкту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотне порушення будівельних норм за рахунок перебудови є неможливим.

Факт здійснення будівництва без документів, що дають право на виконання будівельних робіт та невиконання припису уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень, є достатньою підставою для висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення шляхом зобов`язання відповідача демонтувати самочинно збудовану двоповерхову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності доводів представника ОСОБА_1 про те, що в даному випадку відбулась реконструкція будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів житлового будинку розташованого у АДРЕСА_1 .

Так, судом при порівнянні місця розташування будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на плані в технічному паспорті виготовленому 16.07.2009 року(т.1 а.с.50 об.стор) та проєкту поділу об`єкта нерухомого майна від 21.07.2017р. (т1 а.с.60 обор. ст.) та викопіювання (т.8 а.с.202) встановлено, що двоповерховий житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , розташований на іншому місці на земельній ділянці, що спростовує аргумент відповідача.

Тобто позивачем доведено факт зміни плями забудови, і очевидний вихід нового будівництва за її межі.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів, наданих Управлінням ДАБК (фотоматеріалів) вбачається, що відповідачем здійснювалось саме нове будівництво трьох житлових будинків за адресою АДРЕСА_3 в, шляхом знесення існуючого будинку, що і було зафіксовано за наслідком проведення позапланового заходу державного контролю.

Будь-які докази, що спростовують дані обставини матеріали справи не містять та відповідачами не надано.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилалась на порушення Управлінням ДАБК порядку вручення акту перевірки та припису про усунення порушень вимог містобудівного законодавства, вказуючи на те, що припис ОСОБА_2 у порядку, визначеному законом не вручався та не надсилався. Представник апелянта зазначила, що для того, щоб вимагати виконання припису необхідним є його вручення та доведення до відома особи, якій він адресований.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, акту від 11.08.2017 року № 000815, вбачається, що в ході проведення позапланової перевірки на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , був присутній представник ОСОБА_2 гр. ОСОБА_13 , який діяв на підставі довіреності серії НМЕ № 980552.

На виконання вимог апеляційного суду представник Управління ДАБК надав до суду апеляційної інстанції копію довіреності серії НМЕ № 980552, згідно якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_7 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх без винятку державних органах, в тому числі, інспекції ДАБК, тобто надав докази здійснення позапланового заходу державного контролю у присутності уповноваженої особи.

Крім того представник Управління ДАБК надав до суду докази направлення на адресу ОСОБА_2 та вручення йому матеріалів актів перевірок від 11.08.2017 року, складених за наслідком проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, а також приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.08.2017 року, протоколів про адміністративне правопорушення від 11.08.2017 року, а саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене доводи представника апелянта про невручення ОСОБА_2 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.08.2017 року є безпідставними.

Що стосується доводів апелянта про неспівмірність та неадекватність такого заходу як знесення будинку, який на даний час належить добросовісному власнику ОСОБА_1 , а також втручання у право власності ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне:

За загальним правилом частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Самочинне будівництво є правопорушенням що полягає в порушенні, зокрема, містобудівних норм, що регулюють будівництво, а особа, що здійснила самочинне будівництво, не є законним власником самочинно збудованого об`єкта.

Тобто головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості.

Колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постановах від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) та від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), згідно з якими державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності; формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно; реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Крім того слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 року у справі №640/17335/21 зроблено висновок про те, що саме особа, яка здійснила самочинне будівництво, має обов`язок знести таку забудову незалежно від того, що квартира була відчужена.

В даному випадку з огляду на встановлення факту самочинного будівництва ОСОБА_2 саме на нього і буде покладено обов`язок знести об`єкт будівництва.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що послідовною і усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності. Наявність такого висновку щодо застосування норм права вбачається зі змісту постанов Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі №6-130цс13 та від 30.09.2015 у справі №6-286цс15, а також постанов Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06.03.2019 у справі №361/4685/17, від 15.04.2020 у справі №307/3957/14-ц, від 03.06.2020 у справі №722/1882/16-ц, від 16.03.2021 у справі №562/542/19, від 15.11.2021 у справі №279/790/18, від 17.11.2021 у справі №182/4522/19, від 16.02.2022 у справі №495/6053/19 (провадження №61-1694св21), від 09.03.2023 у справі №127/28862/21.

Висновок про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво міститься й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16 та від 14.09.2021 у справі №359/5719/17.

Колегія суддів акцентує увагу й на висновках Верховного Суду щодо застосування норм права, наведених у постанові від 13.12.2021 року у справі №813/559/18.

Зокрема у пункті 80 вищевказаної постанови Верховного Суду зазначається, що не введений в експлуатацію об`єкт будівництва не може вважатись створеним у розумінні статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», тобто має правовий статус об`єкт незавершеного будівництва.

У пункті 81-88 цієї ж постанови колегія суддів зауважила, що: …відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.12.2019 (справа №916/633/19) стосовно введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який визнано рішенням суду, такий об`єкт є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів. Навіть наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно. Об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Конституції України, власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Поняття права власності розкрито у статті 316 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частин перша статті 317 Цивільного кодексу України).

У світлі вищевказаних положень законодавства та з урахуванням наявної правозастосовчої практики Верховний Суд дійшов висновку, що власник об`єкта незавершеного будівництва (сукупності будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва) повинен на проголошених у Конституції та законах України засадах добросовісно користуватись таким майном відповідно до закону, а отже перед початком його використання як об`єкта цивільних прав (майна), зобов`язаний після завершення будівництва ввести його згідно з установленою законодавством процедурою в експлуатацію.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №280/5204/18 викладено правову позицію про те, що за своєю правовою суттю технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомості, а тільки інформаційним і необхідним у випадку, зокрема, оформлення права власності після проведення капітального ремонту будівлі, реконструкції чи перепланування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_2 було здійснено самочинне будівництво, він не міг набути на нього права власності як на об`єкт нерухомого майна, та відповідно, і ОСОБА_1 не набула таке право, а тому підстави вважати, що в даному випадку здійснюється втручання в її право власності відсутні.

Суд першої інстанції вірно вказав, що забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання позивачем положень визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У суб`єктів містобудівної діяльності під час здійснення підготовчих та під час виконання будівельних робіт наявний обов`язок неухильно дотримуватися вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об`єктів будівництва (реконструкція існуючих об`єктів) здійснювалось з урахуванням прав та інтересів мешканців відповідного населеного пункту, було спрямовано на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів, забезпечення безпеки будівництва, довговічності будинків та споруд.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про проживання в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 її неповнолітньої онуки разом з матір`ю дитини, а також іншої особи - ОСОБА_14 , суд першої інстанції вірно встановив, що дані особи були зареєстровані в цьому будинку вже після прийняття Київським районним судом м.Одеси в 2017 році рішення про його знесення. При цьому позивачці під час розгляду справи в Київському районному суді м.Одеси було достеменно відомо про те, що даний будинок побудований без дотримання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому вказані доводи відповідачки не можуть слугувати підставо для відмови у задоволенні позовних вимог заступник керівника Одеської місцевої прокуратури.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук