Ухвала

від 20.01.2025 по справі 520/3561/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/3561/18

адміністративне провадження № К/990/51160/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М., (далі - Суд) перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 520/3561/18 за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 звернувся в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В., за участю третіх осіб: приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу Рогатій В. О., Адамець О. І., Сегеченко І. М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, зобов`язання знесення самочинно будівництва за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна - двоповерхові котеджі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.08.2019 позовні вимоги прокурора задоволено:

- скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про поділ об`єкта нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36395523 від 31.07.2017);

- скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36395160 від 31.07.2017);

- скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36395369 від 31.07.2017);

- визнано недійсним договір купівлі продажу від 03.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 1152, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. про продаж ОСОБА_2 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 118.5 кв.м., житловою площею 57.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

- визнано недійсним договір купівлі продажу від 18.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 1282, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. про продаж ОСОБА_2 житлового будинку, загальною площею 117.2 кв.м., житловою площею 47.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ;

- визнано недійсним договір купівлі продажу від 18.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 1285, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В.О. про продаж ОСОБА_2 житлового будинку, загальною площею 117.2 кв.м., житловою площею 47.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнано недійсним договір купівлі продажу від 21.09.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 1689, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. про продаж ОСОБА_4 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 117.2 кв.м., житловою площею 47.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

- визнано недійсним договір купівлі продажу від 21.09.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 1691, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. про продаж ОСОБА_5 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 117.2 кв.м., житловою площею 47.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно збудовані двоповерхові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року скасовано, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2021 касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішень державного реєстратора про поділ об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_3 та державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а також в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № і в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 - залишено без змін.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок по АДРЕСА_1 та в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлового будинку по АДРЕСА_1 - скасовано та залишено в цій частині в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлових будинків по АДРЕСА_3 скасовано, а провадження у цивільній справі в цій частині закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2021 року справу в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР про зобов`язання ОСОБА_2 знести житлові будинки по АДРЕСА_3 передано до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024, позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено частково:

- зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно збудовану двоповерхову будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

30.12.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у цій справі.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Скаржник, на виконання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, слід застосовувати відповідну норму.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/20528/21, від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21, від 27.02.2019 у справі № 210/3059/17, від 03.12.2020 у справі № 366/2366/17, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 30.01.2023 у справі № 260/97/22 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, від 05.07.2023 у справі № 910/115792/20, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16.

Щодо зазначених посилань необхідно зазначити таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Проте, скаржник не вказав конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не зазначив, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Зазначені позивачем обґрунтування необхідності касаційного перегляду з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зводяться до вибіркового цитування вищевказаних рішень Верховного Суду, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні приписів статті 328 КАС України. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Верховний Суд також зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 520/3561/18 повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В. М. Бевзенко