Постанова

від 27.11.2024 по справі 240/17165/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17165/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

27 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Сторчака В. Ю. ,

за участю: секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправними та нечинними рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі відповідач 1) та Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі відповідач 2), у якому просив:

-визнати протиправним та нечинним рішення №1010 27-ї сесії 8-го скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 15.06.2022 "Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна";

-визнати протиправним та нечинним рішення №403 виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції у своєму рішенні припустив, що повноваження органу місцевого самоврядування можуть виходити за рамки встановленими законодавством правил, що суперечить положенням ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч.2 ст.19 Конституції України.

Також на думку позивача, делегування повноважень у сфері оренди ВК, здійснене прийняттям Рішення №1010 від 15.06.2022 «Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна» (далі-Рішення-1010), є порушенням ч.3 ст.4 Єврорпейської хартії місцевого самоврядування.

Крім того, апелянт вважає протиправним рішення Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №403 від 16.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області", яким покладено обов`язки голови виконкому на секретаря ради з тих підстав, що прийняття такого сприяло узурпації влади, оскільки секретар селищної ради, селищний голова і голова виконавчого комітету діють в одній особі, що, в свою чергу, сприяє прийняттю незаконних рішень виконавчим комітетом.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 16.12.2021 прийнято рішення №403 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28 січня 2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області".

Пнктом 1 вказаного рішення вирішено: "1.Внести зміни до п.30 Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області виклавши його в наступній редакції :

«У разі відсутності селищного голови чи неможливості здійснення селищним головою своїх повноважень секретар ради скликає засідання виконавчого комітету та головує на його засіданнях».

Вказане рішення Виконавчого комітету опубліковано 22.12.2021 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за посиланням-https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1640157798/.

Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області на 27-ї сесії 8 скликання, керуючись пунктом 31 статті 26, статтею 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, з метою оперативного вирішення питань оренди комунального майна, враховуючи висновки та рекомендації спільного засідання постійних комісій з питань житлово-комунального господарства, містобудування, благоустрою, комунальної власності та інвестиційної діяльності та гуманітарних питань, охорони здоров`я та соціального захисту населення від 13.06.2022, прийняла рішення №1010 від 15.06.2022 «Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна».

Пунктом 1 вказаного рішення передбачено: "Делегувати виконавчому комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області повноваження з питань передачі в оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності Новогуйвинської територіальної громади Житомирського району, Житомирської області, зокрема повноваження щодо:

-включення об`єктів до Переліку першого типу та виключення об`єктів з Переліку першого типу;

-прийняття рішення про проведення електронних аукціонів;

-затвердження умов оренди та додаткових умов оренди;

-затвердження протоколів електронних аукціонів;

-прийняття рішення про продовження договорів оренди без проведення аукціону та за результатами проведення аукціону;

-прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди;

-укладення договорів оренди та внесення змін до них;

-надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень."

Зазначене рішення опубліковано 22.06.2022 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради за посиланням-https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1655899404/.

Вважаючи протиправними рішення №403 від 16.12.2021 та рішення №1010 від 15.06.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 57 Конституції України гарантовано, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За змістом частини першої статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР):

-місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина 1 статті 3);

-органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина 2 статті 4);

-повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина 4 статті 4);

-органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11).

Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 р. у м. Страсбург (Франція).

Так, у рамках розгляду даної справи встановлено, що позивач не погоджується з рішенням Новогуйвинської селищної ради №1010 від 15.06.2022, яким делеговано повноваження виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна, а саме-з питань передачі в оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності Новогуйвинської територіальної громади Житомирського району, Житомирської області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, колегія суддів виходить із наступного.

Основним законом України, що визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР ).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №280/97-ВР, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 5 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» визначено, що система місцевого самоврядування включає зокрема виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Ч.3 ст.24 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад пунктами 30 частини першої статті 26 Закону віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

В свою чергу, за приписами підпункту 1 пункту «а» частини першої статті 29 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною першою статті 51 Закону №280/97-ВР врегульовано, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Частиною п`ятою статті 51 Закону №280/97-ВР унормовано, що очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Частиною третьою статті 52 Закону №280/97-ВР визначено, що сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Згідно частини першої статті 59 цього Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, за змістом Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради, виконавчий комітет є виконавчим органом ради, який утворюється радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет є підзвітний і підконтрольний Новогуйвинській селищній раді, яка його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади також підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до положень частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, територіальна громада села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування здійснює управляють майном, що є в комунальній власності.

Отже, як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, селищна рада, як уповноважений орган місцевого самоврядування в межах наданих йому повноважень має право, приймати рішення саме про передачу (делегування) іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади шляхом прийняття відповідного рішення, про що прямо передбачено в п.31 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зважаючи на те, що Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради є виконавчим органом Новогуйвинської селищної ради, то останній може розглядати і вирішувати питання, віднесені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів ради, зокрема визначені приписами статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме управління майном, що належить до комунальної власності селищної ради.

При цьому, безпосередньо шляхом прийняття рішення Новогуйвинської селищної ради №1010 від 15.06.2022 про делегування виконавчому комітету селищної ради повноважень з питань передачі в оренду нерухомого майна чітко встановлено межі наданих повноважень, як наслідок, вказане рішення є правомірним та відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а отже твердження позивача про те, що Новогуйвинська селищна рада перевищила свої повноваження при прийнятті оскаржуваного рішення, є безпідставними.

Стосовно доводів позивача про те, що положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено повноважень виконавчого органу селищної ради у сфері саме оренди майна, колегія суддів вказує на таке.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, чинними нормами закону не визначено поняття «управління об`єктами комунальної власності», проте положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, що стосується питань управління майном відповідних територіальних громад.

Поряд з цим, за змістом ст.1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що управління комунальним майном є здійснення органом місцевого самоврядування та уповноваженими ним органами повноважень щодо реалізації прав територіальної громади села, селища, міста як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними.

Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 5 лютого 2015 року №157VIII визначено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Таким чином, відносини щодо управління майном об`єднаної територіальної громади регулюються відповідними нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відносно дотримання відповідачем процедури опублікування оскаржуваних рішень, слід вказати на таке.

У ч.5 та ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Отже, на відповідача законом покладено обов`язок оприлюднення органами місцевого самоврядування усіх актів та їх проектів, але з відсиланням на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині регулювання порядку такого оприлюднення.

П.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені способи оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

Частиною 1 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації зобов`язанні оприлюднювати-нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;-плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;-проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішення Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради №403 від 16.12.2021 опубліковано 22.12.2021 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за посиланням-https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1640157798/.

Рішення Новогуйвинської селищної ради №1010 від 15.06.2022 опубліковано 22.06.2022 на офіційному сайті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за посиланням - https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1655899404/.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виконав обов`язкові приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Надаючи правову оцінку рішенню Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 16.12.2021 №403 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28 січня 2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області", колегія суддів виходить із наступного.

Як вбачається із оскаржуваного рішення відповідача, останнім змінено п.30 Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради (далі Регламент ВК), шляхом викладу його у наступній редакції: "У разі відсутності селищного голови чи неможливості здійснення селищним головою своїх повноважень секретар ради скликає засідання виконавчого комітету та головує на його засіданнях".

Попередня редакція п.30 Регламенту ВК, в редакції затвердженій рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 28.01.2021 №1, була наступного змісту: "У випадку відсутності селищного голови (голови громади) організацію та скликання засідань забезпечує перший заступник селищного голови або один із заступників селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до розподілу обов`язків".

Також, з матеріалів справи з`ясовано, що рішенням Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №773 від 16.11.2021 "Про обрання секретаря Новогуйвинської селищної ради" Ловинюка Олександра Геннадійовича обрано секретарем Новогуйвинської селищної ради.

При цьому, згідно розпорядження №198 від 17.11.2021 Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, секретар Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області - Ловинюк Олександр Геннадійович, у зв`язку зі смертю голови селищної ради, приступив до здійснення повноважень Новогуйвинського селищного голови (Крутія С.Г.).

Тобто як свідчать встановлені судом обставини, прийняття виконавчим комітетом рішення №403 від 16.12.2021, зумовлено відсутністю голови селищної ради у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Пунктом першим ч.3 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що секретар сільської, селищної, міської ради у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.

Частиною першою та другою ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» врегульовано, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Пунктом 6 ч.1 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови, вважаються достроково припиненими у разі його смерті.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що положення частини другої ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» характеризує випадки, коли секретар сільської, селищної, міської ради здійснює повноваження відповідного сільського селищного, міського голови. Тобто у випадку, коли посада сільського, селищного, міського голови є вакантною, його повноваження в повному обсязі згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснює секретар відповідної ради і тільки у строки, визначені цим Законом. Саме тому можна погодитися з доводами відповідачів, що повноваження селищного голови в такому випадку (смерть голови селищної ради) здійснюються в повному обсязі секретарем селищної ради. В свою чергу, у ситуації «неможливості здійснення» сільським, селищним, міським головою своїх повноважень, ця посада не є вакантною, її займає особа, якій територіальна громада делегувала відповідні повноваження.

Таким чином, визначаючи, що секретар сільської, селищної, міської ради здійснює повноваження відповідно сільського, селищного, міського голови у випадку неможливості здійснення ним своїх повноважень, положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не дає можливості чітко з`ясувати в чому проявляється така неможливість.

В свою чергу, частиною першою ст.53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Вищенаведене свідчить про те, що законодавцем чітко не визначено яким чином співвідносяться між собою положення частини другої статті 42, частини шостої статті 46, пунктів 2, 3 частини третьої статті 50, статті 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Поряд з цим, основною об`єднуючою ознакою випадків неможливості здійснення сільським, селищним, міським головою своїх повноважень виступає їх тимчасовість, обмеженість у часі на період певних обставин. З іншої сторони, здійснення замість тимчасово відсутнього сільського, селищного, міського голови його повноважень іншою посадовою особою має обумовлюватись нагальною необхідністю здійснення тих чи інших дій з метою забезпечення належного функціонування органів місцевого самоврядування та недопущення порушення прав і законних інтересів територіальної громади.

За змістом ч.4 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» порядок реалізації прав депутатів місцевих рад визначається цим Законом, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.

Ч.3 ст. 10 Закону встановлено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Виходячи із змісту вищенаведених норм закону, можна зробити висновок, що норми регламенту виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради врегульовують широкий спектр питань внутрішньої організації діяльності, в чому вбачається реалізація загальновизнаного демократичного принципу організаційно-правової самостійності місцевого самоврядування.

У контексті спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із прийняттям виконавчим комітетом оспорюваного рішення про внесення змін до Регламенту ВК щодо передбачення повноважень секретаря ради скликати засідання виконавчого комітету та головувати на ньому в разі відсутності селищного голови, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що прийняття такого рішення є законодавчо передбаченим правом виконавчих органів ради, реалізація якого має відбуватися у порядку та спосіб, визначені законом.

Отже, визначення в регламенті Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради здійснення секретарем відповідної ради повноважень селищного голови, що стосується скликання засідання виконавчого комітету та головування на його засіданні, з урахуванням встановлених обставин у справі, а саме відсутність селищного голови у зв`язку із смертю, та як наслідок, повного виконання секретарем селищної ради повноважень голови ради, вчинено виконавчим комітетом в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, окрім іншого вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що з`ясування правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується. Відсутність такої заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 10.08.2020 у справі № 522/1611/17, 31.03.2021 у справі № 640/21611/19 та від 28.09.2021 у справі № 802/350/17-а).

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

Положенням статті 55 Конституції України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес. Заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для надання особі судового захисту, про який вона просить, недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.

Як зазначено вище предметом позову у цій справі є рішення №1010 27-ї сесії 8-го скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 15.06.2022 "Про делегування повноважень виконавчому комітету селищної ради у сфері оренди комунального майна" та рішення №403 виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2021 №1 Про затвердження Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області".

Як на підставу позову в частині обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16.02.2023, останньому відмовлено в продовженні договору оренди комунального майна.

В той же час, самим же позивачем повідомлено, що вищезазначене рішення оскаржене ним до Господарського суду Житомирської області. При цьому, не наведено, яким чином прийняття оскаржуваних в рамках розгляду цієї справи рішень, вплинуло на прийняття рішення про відмову останньому в продовженні договору оренди.

На переконання колегії суддів, суб`єктивна оцінка позивача стосовно законності оскаржуваних рішень, не дає підстав вважати, що такими порушені його права.

Установлення відсутності правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 червня 2024 року (справа №500/3310/22).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 грудня 2024 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Сторчак В. Ю.