Ухвала

від 28.10.2024 по справі 947/17109/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1508/24

Справа № 947/17109/24 1-кс/947/12356/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001544 від 18.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

установив

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000001544 від 18.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.

Накладений арештна мобільний телефон «iPhone 15 Pro» ( НОМЕР_1 ) у корпусі синього кольору з чохлом та сім-картами операторів мобільного зв`язку «Lifecell» ( НОМЕР_2 ) та «Київстар» ( НОМЕР_3 ), який було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту є незаконною та необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що:

- прокурор із клопотанням про арешт майна звернувся поза межами процесуального строку, передбаченого для звернення із клопотанням після його повернення для усунення недоліків;

- відсутні правові підстави та достатні докази для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки до жодного клопотання прокурора, які перші 2 рази були повернуті для усунення недоліків, сторона обвинувачення не долучала протоколів огляду;

- вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України;

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що власниця телефону не є учасником даного кримінального провадження.

Учасники провадження в судове засідання апеляційного суду не з`явились, при цьому, адвокат ОСОБА_6 , а також прокурор ОСОБА_8 надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001544 від 18.12.2023 (виділене щодо невстановлених осіб з кримінального провадження №12020160240001094) за ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.

Досудове розслідування проводиться за фактом протиправного заволодіння організованою групою осіб шляхом обману, підробки документів та їх використання для несанкціонованої зміни інформації щодо права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкти нерухомості з використанням у т.ч. технічних паспортів, довідок, інших офіційних документів, печаток, штампів фіктивних юридичних осіб (у т.ч. ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» код ЄДРПОУ 42634640 (засновник та директор ОСОБА_9 ), ТОВ «ПІВДЕНЬЖИТЛОБУД» код ЄДРПОУ 388492923).

Зокрема, згідно матеріалів досудового розслідування організована група осіб вчинила злочинні дії щодо заволодіння комунальним та державним майном Цебриківської територіальної громади та АТ «Укрпошта».

Так, протягом грудня 2019 року по лютий 2020 року, організована група осіб, отримавши за невстановлених в ході досудового розслідування обставин інформацію про базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , розробила та реалізувала план незаконного придбання права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості та правом володіння та користування земельною ділянкою площею 0,208 га, яка використовуються для експлуатації та обслуговування цієї бази відпочинку.

З метою заволодіння державним майном бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ПАТ «УКРПОШТА» та земельною ділянкою під базою організована група осіб підробила низку офіційних документів, зокрема:

- акт готовності об`єкта до експлуатації від 14.05.2010 за № 536 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо прийняття нібито до експлуатації нежитлових приміщень загальною площею 573,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;

- довідку ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» від 11.12.2019 за № 211115

про проведення поточної інвентаризації нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , які нібито побудовані до 05.08.1992 року;

- технічний паспорт від 17.12.2019 на нежитлові приміщення загальною площею 573,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 , який нібито виготовлений ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» код ЄДРПОУ 42634640 на ім`я ОСОБА_10

- установчі документи ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» код ЄДРПОУ 2634640;

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що група організована група осіб в період 2020-2023, діючи за попередньою змовою з корисливих мотивів шляхом обману, підробки офіційних документів та їх використання заволоділа земельними ділянками, які перебували в комунальній власності Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

Так, з метою заволодіння земельними ділянками організована група підшукала громадян, які погодились на оформлення на їх ім`я права власності на земельні ділянки за підробленими документами та надали копії своїх паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних кодів.

Так, у 2019-2020 р.р. група осіб на підставі зібраних копій документів громадян організована група підробила виписки з трудових книжок 18 громадян, в які внесли недостовірну інформацію про роботу громадян в сільськогосподарських господарствах та наявності відповідного трудового стажу, необхідного для отримання у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

На підставі заяв та підроблених витягів 18 громадян Цебріківською селищною радою прийнято рішення про передачу у власність 18 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 5121655500:01:001:0743, 5121655500:01:001:0742, 5121655500:01:001:0724, 5121655500:01:001:0725, 5121655500:01:001:0727, 5121655500:01:001:0728, 5121655500:01:001:0729, 5121655500:01:001:0730, 5121655500:01:001:0731, 5121655500:01:001:0732, 5121655500:01:001:0733, 5121655500:01:001:0734, 5121655500:01:001:0735, 5121655500:01:001:0737, 5121655500:01:001:0738, 5121655500:01:001:0739, 5121655500:01:001:0740, 5121655500:01:001:0741.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з корисливих інтересів, протягом 2022-2023 р.р. організована група на підставі зібраних копій документів громадян підробила витяги з рішень Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про нібито передачу земельних ділянок з комунальної власності у приватну власність.

Надалі, підроблені витяги з рішень Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних кодів надано невстановленими особами державним реєстраторам Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області та Долинської сільської ради Подільського району Одеської області, які сформували в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), прийняли рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєстрували прав власності за громадянами на земельні ділянки.

Наразі на підставі зібраних матеріалів досудового розслідування перевіряється причетність до вчинення вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, 29.05.2024 за результатами проведення санкціонованого обшуку у кримінальному провадженні за адресою: АДРЕСА_1 слідчим було виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 15 Pro» ( НОМЕР_1 ) у корпусі синього кольору з чохлом та сім-картами операторів мобільного зв`язку «Lifecell» ( НОМЕР_2 ) та «Київстар» ( НОМЕР_3 ).

Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що вищезазначений мобільний телефон може містити відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 29.05.2024 року, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.

Натомість, апеляційний суд вважає, що наразі існує необхідність в дослідженні вилученого мобільного телефону, оскільки зафіксована на ньому інформація може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.

Враховуючи наявну можливість виявлення у мобільному телефоні відомостей та файлів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх знищення, зокрема, видалення листування, адресатів, телефонних дзвінків, документів, програм, а також те, що ймовірні співучасники кримінального правопорушення можливо спілкувались між собою за допомогою месенджерів, встановлених на мобільному пристрої, де може зберігатися переписка між ними та електронні копії документів, які можуть мати значення для кримінального провадження, можливе збереження на сім-картах номерів телефонів осіб, які можуть бути причетними до цього кримінального правопорушення, їх листування та інформацію про з`єднання, а також обставини, за яких вилучено вищевказаний технічний пристрій, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування вилучений мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки містить інформацію та відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, за якими здійснюється розслідування, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що вилучений під час обшуку мобільний телефон було визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого від 29.05.2024 року та у провадженні призначено 06.06.2024 року комп`ютерно-технічну експертизу з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Натомість, в подальшому, ОСОБА_7 має право на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що прокурор із клопотанням про арешт майна звернувся поза межами процесуального строку, передбаченого для звернення із клопотанням після його повернення для усунення недоліків, апеляційний суд їх відхиляє, адже такі доводи є хибними, з огляду на наступне.

Обшук за адресою: АДРЕСА_1 було проведено 29.05.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.06.2024 року було повернуто прокурору клопотання про арешт майна для усунення недоліків в сімдесят дві години, яку було отримано 12.06.2024 о 12:00 годині.

В межах встановленого строку, до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси подане виправлене клопотання про арешт вилученого майна.

09.07.2024 року до Київського районного суду направлено запит про результати розгляду клопотання та отримання відповідної ухвали, сокільки клопотання про арешт майна розглянуто за відсутності прокурора.

На запит прокурора, 05.08.2024 року о 16:35 Київським районним судом м.Одеси видано ухвалу від 17.06.2024 року, згідно якої слідчим суддею без виклику прокурорів у судове засідання прийнято рішення про повернення прокурору клопотання про арешт майна та усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання ухвали.

Після отримання ухвали суду, процесуальний керівник засобами поштового зв`язку повторно направив клопотання про арешт майна (а.с.91).

Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучені під час обшуку мобільні телефони відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберегли у собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а також можуть містити в собі відомості щодо обставин їх вчинення.

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Окрім того, апеляційний суд враховує потреби досудового розслідування, а саме необхідність ґрунтовного аналізу інформації, що міститься на вилученому під час обшуку у ОСОБА_7 носії інформації у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, що потребує додаткового часу.

Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, є об`єктивні підстави вважати, що вилучені мобільний телефон, на який слідчим суддею накладено арешт, підлягає дослідженню, оскільки він можуть бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним.

Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 370, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001544 від 18.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 (в редакції до 11.08.2023), ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 366 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4