Ухвала

від 05.12.2024 по справі 619/9549/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/9549/24

провадження № 1-кс/619/1257/24

Ухвала

Іменем України

05 грудня 2024 року,

м. Дергачі,

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024222080000052 від 06.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

До суду надійшло клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження №42024222080000052 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 ч. 1 ст. 204 КК України із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме: 1) 2 зіп-пакети із речовиною рослинного походження, темно-зеленого кольору, які вилучено та поміщено до спец-пакету «ICR0011660»; 2) Листок у клітинку з чорновими записами та георгіївська стрічка, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263489»; 3) 14 купюр номіналом 100 доларів США, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263487»; 4) 26 купюр номіналом 1000 гривень та 5 купюр номіналом 500 гривень, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263488». У обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження. Досудовим розслідуванням установлено, що працівниками 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України, було отримано інформацію, щодо невстановлених осіб, які на території Лозівського району Харківської області виготовляють та збувають лікеро-горілчані вироби з підробленими марками акцизного податку. Також ці особи протягом останнього часу, закуповують для подальшої переробки спирт етиловий, з якого за допомогою найманих працівників з кола довірених осіб, з використанням спеціально пристосованих для цього приміщень та спеціального обладнання, виготовляють у кустарних умовах водно-спиртову суміш, шляхом розведення спирту етилового водою. Реалізація виготовленої спиртової суміші, під видом якісної лікеро-горілчаної продукції, з підробленими марками акцизного податку, здійснюється через роздрібну торгівельну мережу на території Харківського (колишнього Дергачівського) та інших районі Харківської області та міста Харкова. Також працівниками 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України, було отримано інформацію, щодо невстановлених осіб які на території Лозівського району Харківської області виготовляють та збувають лікерогорілчані вироби з підробленими марками акцизного податку. Також ці особи протягом останнього часу, закуповують для подальшої переробки спирт етиловий, з якого за допомогою найманих працівників з кола довірених осіб, з використанням спеціально пристосованих для цього приміщень та спеціального обладнання, виготовляють у кустарних умовах водно-спиртову суміш, шляхом розведення спирту етилового водою. Реалізація виготовленої спиртової суміші, під видом якісної лікеро-горілчаної продукції, з підробленими марками акцизного податку, здійснюється через роздрібну торгівельну мережу на території Харківського (колишнього Дергачівського) та інших районі Харківської області та міста Харкова. 29.11.2024 у період часу з 10 год. 00 хв. до 12 год 50 хв, слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від26.11.2024 проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моб. НОМЕР_1 , де за участі понятих виявлено та вилучено зазначене вище майно. Під час огляду квартири в спальній кімнаті у шухляді комп`ютерного столу виявлено вищезазначене майно, в тому числі чорнові записи з датами отримання грошових коштів, 14 купюр номіналом 100 доларів США, 26 купюр 1000 гривень, 5 купюр номіналом 500 гривень. Власник квартири, ОСОБА_6 , походження виявлених грошових коштів пояснити не змогла, отже є ймовірність, що вказані грошові кошти отриманні злочинним шляхом, у зв`язку з чим, на вилучене майно необхідно накласти арешт. 29.11.2024 слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , вищевказане вилучене майно було визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу. Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України є достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, та є речовими доказами у кримінальному провадженні. Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник власникамайна адвокат ОСОБА_4 у режимі відеоконференції проти клопотання заперечує, просить відмовити прокурору Дергачівської окружної прокуратури в задоволенні клопотання про арешт грошових коштів, у тому числі 14 купюр номіналом по 100 доларів США, 26 купюр номіналом по 1000,00 гривень та 5 купюр номіналом по грн, які були вилучені під час обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 та зобов`язати відповідальну особу, повернути ОСОБА_6 вилучені грошові кошти, посилаючись на те, що необхідність арешту вилучених коштів, прокурор обґрунтовує тим, що вилучене в ході огляду місця події майно грошові кошти можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення та може бути доказами факту та обставин, що встановлюються, тому повернення зазначених речей може зашкодити подальшому досудовому розслідуванню, призвести до їх приховування або знищення. Прокурор також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використовувалися, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди. Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зі змісту клопотання прокурора також вбачається, що мета, накладання арешту пояснюється необхідністю збереження речових доказів. Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим. Версія органу досудового розслідування про те, що грошові кошти, вилучені 29.11.2024 під час обшуку житлового приміщення ОСОБА_6 , є предметом вчинення злочину, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими, в розумінні ст. 86 КПК України доказами. Разом з цим, вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди та або його конфіскації, в майбутньому, суперечить вимогам ст.167, 234, 236 КПК України. Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. За вказаних обставин тимчасове втручання в право власності, яке прямо передбаченого КПК України, не суперечить змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження. Органом досудового розслідування не доведено, який саме розмір грошових коштів був отриманий, на думку слідчого, незаконним шляхом, по яким саме епізодам, стосовно яких проводиться досудове розслідування, з якими конкретно суб`єктами правовідносин і який розмір шкоди заподіяний. Відсутність таких відомостей та чітко визначених критеріїв унеможливлюють ідентифікацію майна особи, як доказу в розумінні статті 98 КПК України та свідчить про відсутність доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів. Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду від 26.11.2024 вимога слідчого в частині надання дозволу на обшук з метою відшукання та вилучення грошових коштів, здобутих в результаті вчинення даного кримінального правопорушення слідчим суддею залишена без задоволення. За таких обставин дії органу досудового розслідування щодо вилучення у ОСОБА_6 грошових купюр вчинені без достатньої правової підстави. Крім того, під час обшуку ОСОБА_6 заявила слідчому, що вилучені у неї кошти були отримані нею від продажу власного автомобіля.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторони обвинувачення, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшла висновку про задоволення клопотання, з огляду на таке.

Згідно витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024222080000052 від 06.06.2024 внесено відомостіза ознакамизлочину,передбаченого ч.1ст.199,ч.1ст.204 ККУкраїни.

Як передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Статтею 168 КПК України встановлено, щофакт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 29.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді від 26.11.2024 проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено: 2 зіп-пакети із речовиною рослинного походження, темно-зеленого кольору, які вилучено та поміщено до спец-пакету «ICR0011660»; листок у клітинку з чорновими записами та георгіївська стрічка, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263489»; 14 купюр номіналом 100 доларів США, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263487»; 26 купюр номіналом 1000 гривень та 5 купюр номіналом 500 гривень, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263488».

Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 зазначені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024222080000052 від 06.06.2024, місце зберігання яких визначено камеру зберігання речових доказів ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області.

За змістом ч. 7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Абзацом 2 частини10статті 170 КПК Українивстановлено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя зазначає, що маються достатні підстави вважати, що вищевказане майно може відповідати критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. ОСОБА_6 не представлено доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ці кошти були отримані саме від продажу нею власного автомобіля Skoda Octavia. Крім того, слідчий суддя враховує, що вказане майно було визнано речовими доказами та наразі здійснюється досудове розслідування, під час якого буде з`ясовано чи дійсно ці кошти мають походження від здійснення незаконної діяльності. Якщо буде з`ясовано, що ці грошові кошти не мають ніякого відношення до здійснення незаконної діяльності, то вони будуть повернуті власнику на підставі положень КПК України.

До того ж, слідчий суддя має достатні відомості про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти безпосередньо перебували у володінні ОСОБА_7 , могли бути набуті злочинним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке має корисливий характер.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Крім того у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом та призначались для подальшого проведення злочинної діяльності.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для можливого використання, як доказів у кримінальному провадженні№42024222080000052 від 06.06.2024.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна особою, яка є власником майна не надано та слідчим суддею не встановлено.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів, як це передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Як регламентовано статтею 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядкуст. 170-174 КПК Українита згідно з ч. 2, 3ст. 170 КПК Українислідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч. 1ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч. 2, 3ст. 170 КПК Українимайно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК України, посуті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Водночас слідчий суддя наголошує, що вказаний захід є тимчасовим, а тому у подальшому його власник чи володілець має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положеньст.174 КПК України.

В той же час слідчий суддя констатує, що під час проведення обшуку, будь-яких зауважень щодо його процедури, від ОСОБА_6 не надходило і вона взагалі відмовилася від підпису у протоколі.

Слідчий суддя вважає, що прокурор Дергачівської окружної прокуратури довів необхідність арешту вилученого майна, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя

постановила:

Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження №42024222080000052 від 06.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України, із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме: 2 зіп-пакети із речовиною рослинного походження, темно-зеленого кольору, які вилучено та поміщено до спец-пакету «ICR0011660»; листок у клітинку з чорновими записами, георгіївська стрічка, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263489»; 14 купюр номіналом 100 доларів США, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263487»; 26 купюр номіналом 1000 гривень та 5 купюр номіналом 500 гривень, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263488» - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Зберігання арештованого майна визначити відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою КМ України від 19.11.2012 №1104, та «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.

Роз`яснити положення,які закріпленів ч.1ст.174КПК України,що підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотанняпід часдосудового розслідуваннярозглядається слідчимсуддею,а підчас судовогопровадження -судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1