Ухвала

від 06.12.2024 по справі 619/9549/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/9549/24

провадження № 1-кс/619/1266/24

Ухвала

Іменем України

06 грудня 2024 року,

м. Дергачі,

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024222080000052 від 06.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

До суду надійшло клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження №42024222080000052 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 ч. 1 ст. 204 КК України із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме: картонні коробки, всередині кожної з яких знаходиться ємність типу «бег-ін-бокс» приблизним обсягом 5 літрів у кількості 6 одиниць; транспортний засіб марки «VOLSKWAGEN» моделі «TRANSPORTER», д.н.з. « НОМЕР_1 » 2010 року випуску, білого кольору. У обґрунтування клопотання зазначено, що СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024222080000052 від 06.06.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України, було отримано інформацію, щодо невстановлених осіб які на території Лозівського району Харківської області виготовляють та збувають лікеро-горілчані вироби з підробленими марками акцизного податку. Також ці особи протягом останнього часу, закуповують для подальшої переробки спирт етиловий, з якого за допомогою найманих працівників з кола довірених осіб, з використанням спеціально пристосованих для цього приміщень та спеціального обладнання, виготовляють у кустарних умовах водно-спиртову суміш, шляхом розведення спирту етилового водою. Реалізація виготовленої спиртової суміші, під видом якісної лікеро-горілчаної продукції, з підробленими марками акцизного податку, здійснюється через роздрібну торгівельну мережу на території Харківського (колишнього Дергачівського) та інших районі Харківської області тамістаХаркова. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26.11.2024 надано дозвіл учасникам слідчої групи у кримінальному провадженні на проведення обшуку транспортного засобу марки «VOLSKWAGEN» моделі «TRANSPORTER», д.н.з. « НОМЕР_1 » 2010 року випуску, білого кольору. З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання предметів та речей, які мають значення для кримінального провадження, 29.11.2024 слідчий СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_5 на підставі ухвали суду провів обшук вказаного вище транспортного засобу, за результатами якого вилучено, упаковано та опечатано з пояснювальними написами учасників обшуку зазначені вище речі, які постановою слідчого від 30.11.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Відповідно до положень ст. ст. 167-169 КПК України вилучене в ході обшуку 19.06.2024 є тимчасово вилученим майном та є достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, та є речовими доказами у кримінальному провадженні. Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник власникамайна адвокат ОСОБА_4 у режимі відеоконференції проти клопотання заперечує, просить відмовити прокурору Дергачівської окружної прокуратури в задоволенні клопотання про арешт автомобіля Volkswagen TRANSPORTER, який належить ОСОБА_6 , а у разі ухвалення рішення про накладання арешту на автомобіль просить передати його на відповідальне зберігання власнику. У обгрунтування заперечень зазначає, що зі змісту клопотання прокурора також вбачається, що мета накладання арешту пояснюється необхідністю збереження речових доказів. Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим. Як вбачається з наданих прокурором документів, матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що автомобіль перейшов у власність ОСОБА_6 будь-яким протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Із наявних матеріалів клопотання не вбачається, що майно, яке належить ОСОБА_6 та в момент вилучення знаходилося в володінні осіб, стосовно яких проводилися певні заходи досудового розслідування, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , набуто кримінально протиправним шляхом, або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, майно, яке на законній правовій підставі належить ОСОБА_6 , не може виступати доказом в розумінні ст. 98 КПК України та жодним чином не може підтверджувати факт здійснення кримінального проступку. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна». Натомість в клопотанні прокурора мітиться лише згадування про те, що автомобіль буде використаний в кримінальному провадженні в якості речових доказів. Тобто прокурор просить накласти арешт на майно третьої особи з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України) не надаючи слідчому судді належних та допустимих доказів про процесуальний статус майна, на яке просить накласти арешт. За таких обставин є недопустимим накладання арешту на майно третьої особи, яке на час розгляду клопотання не визнане у встановленому кримінально- процесуальним законодавством речовим доказом в конкретному кримінальному провадженні. Також прокурором не надано жодної інформації, які саме слідчі дії має забезпечити у майбутньому наявність арешту на автомобіль Volkswagen TRANSPORTER 2013 р.в. д.н.з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , та про які саме експертизи слід призначити щодо вилученого транспортного засобу. Посилання прокурора на необхідність в майбутньому проведення гіпотетичних слідчих та процесуальних дій, а також призначення неконкретизованих експертиз не може братися судом до уваги, як таке, що є лише формальним підходом до обґрунтування необхідності в арешті вилученого майна. Вказане свідчить про те, що прокурор не довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, а також те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи. Разом з цим, вважаю за необхідне зазначити, що накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди та або його конфіскації, в майбутньому, суперечить вимогам ст.ст.167, 234, 236 КПК України. У ході обшуку в автомобілі Volkswagen TRANSPORTER незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів та інших предметів, які перелічені в фабулі ч. 1 ст. 199 ККУ, відшукано та вилучено не було. Арешт автомобіля не може бути застосований у цьому кримінальному провадженні, як засіб забезпечення виконання майбутнього судового рішення, адже санкції статей, по яких проводяться слідчі дії не передбачають конфіскації засобів скоєння злочину, а матеріальної шкоди можливими протиправними діями фігурантів провадження нікому не спричинено. Крім того, нічого з переліченого в ухвалі про обшук, відповідно до протоколу обшуку від 29.11.2024, знайдено та вилучено не було. Але були вилучені шість картонних коробок, в кожній з яких містилися по десять пляшок питної мінеральної води, готової до доставки клієнтам ОСОБА_6 . Тож слід взяти до уваги, що ОСОБА_6 , як власник автомобіля, використовує його для розвозки води, тобто з метою здійснення легальної господарської діяльності. ОСОБА_6 зареєстрована як фізична особа-підприємець та офіційно здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 11.07 «Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки». Ця діяльність є єдиним джерелом її доходу, а на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, ОСОБА_6 здійснює догляд за своїм дідусем ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є людиною похилого віку, проживає у селі Червоне Лозівського району, потребує періодичних медичних обстежень та лікування в умовах лікарні. Тільки наявність в володінні ОСОБА_6 автомобіля дозволяла останній здійснювати періодичну доставку малорухомого родича до лікарні та інших медичних закладів, але у разі вилучення автомобіля, здійснювати належний догляд за літнім родичом стане для ОСОБА_6 неможливим.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторони обвинувачення, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшла висновку про задоволення клопотання, з огляду на таке.

Згідно витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024222080000052 від 06.06.2024 внесено відомостіза ознакамизлочину,передбаченого ч.1ст.199,ч.1ст.204 ККУкраїни.

Як передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Статтею 168 КПК України встановлено, щофакт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 29.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді від 26.11.2024 проведено обшук транспортного засобу марки «VOLSKWAGEN» моделі «TRANSPORTER», д.н.з. « НОМЕР_1 », під час якого вилучено: картонні коробки, всередині кожної з яких знаходиться ємність типу «бег-ін-бокс» приблизним обсягом 5 літрів у кількості 6 одиниць; транспортний засіб марки «VOLSKWAGEN» моделі «TRANSPORTER», д.н.з. « НОМЕР_1 » 2010 року випуску, білого кольору, про що складено відповідний протокол за участі ОСОБА_8 .

Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 зазначені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024222080000052 від 06.06.2024, місце зберігання яких визначено камеру зберігання речових доказів ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області.

Як убачається із Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «VOLSKWAGEN» моделі «TRANSPORTER», д.н.з. « НОМЕР_1 » 2010 року випуску, білого кольору належить ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Абзацом 2 частини10статті 170 КПК Українивстановлено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя зазначає, що маються достатні підстави вважати, що вищевказане майно може відповідати критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Крім того, слідчий суддя враховує, що вказане майно було визнано речовими доказами та наразі здійснюється досудове розслідування, під час якого буде з`ясовано чи дійсно на цьому автомобілі здійснювалося транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв. Якщо буде з`ясовано, що цей автомобіль не має ніякого відношення до здійснення незаконної діяльності, то він буде повернутий власнику на підставі положень КПК України.

До того ж, слідчий суддя має достатні відомості про те, що вилучений під час обшуку автомобіль безпосередньо перебував у володінні ОСОБА_8 , про що свідчить також і Протокол про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 23.09.2024, та використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Крім того у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучений автомобіль призначався для подальшого проведення злочинної діяльності.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Слідчий суддявважає,що уданому кримінальномупровадженні потребидосудового розслідуваннявиправдовують такевтручання управа та ОСОБА_6 для можливого використання, як доказів у кримінальному провадженні№42024222080000052 від 06.06.2024. Доводи представника власника майна про те, що зазначений автомобіль використовується останньою для здійснення законної підприємницької діяльності та для перевезення дідуся ОСОБА_11 підтвердження у судовому засіданні не знайшли.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна особою, яка є власником майна не надано та слідчим суддею не встановлено.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів, як це передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Як регламентовано статтею 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядкуст. 170-174 КПК Українита згідно з ч. 2, 3ст. 170 КПК Українислідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч. 1ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч. 2, 3ст. 170 КПК Українимайно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК України, посуті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Водночас слідчий суддя наголошує, що вказаний захід є тимчасовим, а тому у подальшому його власник чи володілець має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положеньст.174 КПК України.

В той же час слідчий суддя констатує, що під час проведення обшуку, будь-яких зауважень щодо його процедури, від ОСОБА_8 не надходило.

Слідчий суддя вважає, що прокурор Дергачівської окружної прокуратури довів необхідність арешту вилученого майна, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя

постановила:

Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження №42024222080000052 від 06.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України, із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме: картонні коробки, всередині кожної з яких знаходиться ємність типу «бег-ін-бокс» приблизним обсягом 5 літрів у кількості 6 одиниць; транспортний засіб марки «VOLSKWAGEN» моделі «TRANSPORTER», д.н.з. « НОМЕР_1 » 2010 року випуску, білого кольору - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Зберігання арештованого майна визначити відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою КМ України від 19.11.2012 №1104, та «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.

Роз`яснити положення,які закріпленів ч.1ст.174КПК України,що підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотанняпід часдосудового розслідуваннярозглядається слідчимсуддею,а підчас судовогопровадження -судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1