Ухвала

від 19.12.2024 по справі 619/9549/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 619/9549/24 Головуючий 1 інстанції: Нечипоренко І.М.

Провадження №: 11-сс/818/1481/24 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Люшні А.І. та Савенка М.Є., при секретареві Маленку В.В., без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме власника майна та його представника, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_1 адвоката Бірючинського Е.О. на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 12 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харченка С.Г. про арешт майна у кримінальному провадженні№42024222080000052 від 06 06 2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене майно із забороною відчуження, користування та розпорядження, а саме:2 зіп-пакети із речовиною рослинного походження, темно-зеленого кольору, які вилучено та поміщено до спец-пакету «ICR0011660»; листок у клітинку з чорновими записами, георгіївська стрічка, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263489»; 14 купюр номіналом 100 доларів США, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263487»; 26 купюр номіналом 1000 гривень та 5 купюр номіналом 500 гривень, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263488»,- до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Визначено, що зберігання арештованого майна буде відбуватись відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою КМ України від 19 11 2012 №1104, та «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27 08 2010.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна адвокат Бірючинський Е.О. подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, в тому числі на 14 купюр номіналом 100 доларів США, 26 купюр номіналом 1000 гривень та 5 купюр номіналом 500 гривень, які було вилучено під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Зассєєвій Тетяні Володимирівні.

Разом з цим представник власника майна просить зобов`язати відповідальну особу повернути вказані грошові кошти ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що ухвала винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Пояснює, що слідчий суддя в ухвалі про надання дозволу на обшук від 26 11 2024 (провадження №1-кс/619/1211/24) вирішив конкретизувати відшукувані предмети з урахуванням кваліфікації розслідуваного кримінального правопорушення та відношення цих речей до кримінального провадження задля унеможливлення широкого розсуду та ідентифікації речей, які не мають відношення до кримінального провадження, та в резолютивній частині ухвали імперативно та вичерпно вказав на перелік речей та документів, які необхідно відшукати та вилучити, в задоволенні решти клопотання слідчий суддя відмовив. Водночас грошові кошти в цьому переліку відсутні. За результатами проведеного обшуку слідчий, незважаючи на відсутність дозволу на відшукання і вилучення грошових коштів, все ж таки вилучив їх.

Наголошує на тому, що версія органу досудового розслідування про те, що вилучені грошові кошти є предметом вчинення злочину, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими доказами.

Разом з цим, вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди та/або його конфіскації в майбутньому, суперечить вимогам ст.ст.167, 234, 236 КПК України.

Крім того, звертає увагу на те, що органом досудового розслідування не доведено, який саме розмір грошових коштів був отриманий, на думку слідчого, незаконним шляхом, по яким саме епізодам стосовно яких проводиться досудове розслідування, з якими конкретно суб`єктами правовідносин і який розмір шкоди заподіяний.

Просить врахувати, що відсутність таких відомостей та чітко визначених критеріїв унеможливлюють ідентифікацію майна особи, як доказу в розумінні статті 98 КПК України та свідчить про відсутність доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

Крім того, вказує, що слідчим в клопотанні про накладення арешту, крім припущення, не наведено жодного доказу, що наявні ризики і можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Апелянт зазначає, що слідчий суддя не взяв також до уваги той факт, що вилучені у Зассєєвої Т.В. кошти були отримані нею від продажу власного автомобіля моделі SKODA OCTAVIA, 2011 року випуску за 9500,00 доларів США, про що свідчить акт приймання-передачі транспортного засобу та повного розрахунку по договору купівлі-продажу транспортного засобу б/н від 22 11 2021 р. та довіреності, посвідченої 22 11 2021 року, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме довіреністю на право розпорядженням автомобілем від 21 11 2021 р. на ОСОБА_2 та актом приймання-передачі автомобіля, який є додатком до договору купівлі-продажу від 21 11 2021 року.Частину отриманих від продажу власного автомобіля кошти ОСОБА_1 відклала на випадок необхідності вимушеної евакуації, але слідчий суддя не взяв це до уваги.

У зв`язку з цим представник вважає, що зазначені грошові кошти мають бути повернуті власнику, тобто Зассєєвій Т.В.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Власник майна ОСОБА_1 , її представник адвокат Бірючинський Е.О. та прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися.

Перед початком судового засідання від адвоката БірючинськогоЕ.О.надійшла заява з проханням проводити розгляд апеляційної скарги без нього та власника майна Зассєєвої Т.В. Разом з цим представник власника майна просив апеляційну скаргу задовольнити.

Від прокурора жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, не надходило. На особистій участі він також не наполягав.

Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст. 405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності власника майна, її представника та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні СВ ВП №3 Харківського РУП № 3 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

За даними досудового розслідування,слідчим СВ ВП №3ХРУП №3ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Радченком Д.Є. 29 11 2024 на підставі ухвали слідчого судді від 26 11 2024 проведено обшуку квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено: 2 зіп-пакети із речовиною рослинного походження, темно-зеленого кольору, які вилучено та поміщено до спец-пакету «ICR0011660»; листок у клітинку з чорновими записами та георгіївська стрічка, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263489»; 14 купюр номіналом 100 доларів США, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263487»; 26 купюр номіналом 1000 гривень та 5 купюр номіналом 500 гривень, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263488».

Постановою слідчого СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Радченка Д.Є. зазначені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024222080000052 від 06 06 2024, місцем зберігання яких визначено камеру зберігання речових доказів ВП №3 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

У зв`язку з вищевикладеним, прокурором було підготовлено клопотання про арешт майна, яке надійшло до Дергачівського районного суду Харківської області.

У вказаному клопотанні прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харченко С.Г. просить накласти арешт на тимчасово вилучене із забороною відчуження, користування та розпорядження, зокрема на: 14 купюр номіналом 100 доларів США, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263487»; 26 купюр номіналом 1000 гривень та 5 купюр номіналом 500 гривень, які вилучено та поміщено до спец-пакету «PSP 1263488».

Прокурор у поданому клопотанні зазначає, що у даному випадку арешт майна накладається з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій, як це передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Крім того, прокурор вказує, що 29 11 2024 у період часу з 10 год. 00 хв. до 12 год. 50 хв., слідчим СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Радченком Д.Є., на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 26 11 2024 проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моб. НОМЕР_1 , де за участі понятих виявлено та вилучено зазначене вище майно. Під час огляду квартири в спальній кімнаті у шухляді комп`ютерного столу виявлено вищезазначене майно, в тому числі чорнові записи з датами отримання грошових коштів, 14 купюр номіналом 100 доларів США, 26 купюр 1000 гривень, 5 купюр номіналом 500 гривень. Власник квартири ОСОБА_1 походження виявлених грошових коштів пояснити не змогла, отже є ймовірність, що вказані грошові кошти отриманні злочинним шляхом, у зв`язку з чим, на вилучене майно необхідно накласти арешт.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор Дергачівської окружної прокуратури довів необхідність арешту вилученого майна,так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України регламентовано, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Абзацом 2 частини 10статті 170 КПК Українивстановлено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у слідчого судді були достатні підстави вважати, що вищевказане майно може відповідати критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_1 для можливого використання, як доказів у кримінальному провадженні №42024222080000052 від 06 06 2024.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна особою, яка є власником майна ОСОБА_1 не надано та колегією суддів не встановлено.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів як це передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Як регламентовано статтею 100 КПК України на речові докази може бути накладено арешт в порядкуст.ст.170-174КПК України та згідно з ч.2, 3ст.170 КПК Українислідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1ст.98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3ст.170КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст.98 КПК України,повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав, передбачених ч.2,3ст.170 КПК України, посуті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому колегія суддів наголошує, що вказаний захід є тимчасовим, а тому у подальшому його власник чи володілець має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положеньст.174 КПК України.

В своїй апеляційній скарзі власник майна наголошує на тому, що в переліку, який міститься в ухвалі Дергачівського районного суду Харківської області від 26 11 2024 про надання дозволу на обшук (провадження №1-кс/619/1211/24) відсутні грошові кошти. Водночас слідчий, незважаючи на відсутність дозволу на відшукання і вилучення грошових коштів, все ж таки вилучив їх.

Проте колегія суддів констатує, що вказані доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, як вбачається з ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 26 11 2024 (провадження №1-кс/619/1211/24), слідчий у своєму клопотанні просив про надання дозволу на проведення обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення, зокрема грошових коштів, здобутих в результаті вчинення даного кримінального правопорушення. Вказане клопотання було задоволене слідчим суддею у повному обсязі (а.с.9-10).

В той же час колегія суддів констатує, що під час проведення обшуку будь-яких зауважень щодо його процедури від ОСОБА_1 не надходило і вона взагалі відмовилася від підпису у протоколі.

Слідчий суддя зазначив, що є достатні підстави вважати, що вищевказане майно відповідає критеріям, визначеним ч.1ст.98 КПК України. ОСОБА_1 не представлено доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ці кошти були отримані саме від продажу нею власного автомобіля Skoda Octavia. Крім того, слідчий суддя врахував, що вказане майно було визнано речовими доказами та наразі здійснюється досудове розслідування, під час якого буде з`ясовано чи дійсно ці кошти мають походження від здійснення незаконної діяльності. Якщо буде з`ясовано, що ці грошові кошти не мають ніякого відношення до здійснення незаконної діяльності, то вони будуть повернуті власнику на підставі положень КПК України.

До того ж, слідчий суддя вказав, що має достатні відомості про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти безпосередньо перебували у володінні ОСОБА_3 , могли бути набуті злочинним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке має корисливий характер.

Слідчий суддя наголосив, що на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Крім того, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом та призначались для подальшого проведення злочинної діяльності.

З чим погоджується і апеляційний суд.

Враховуючи, що під час обшуку 29 11 2024 року слідчим вилучене саме те майно, дозвіл на відшукання якого міститься в ухвалі слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 26 11 2024 та яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42024222080000052 від 06 06 2024, то твердження апелянта про відсутність підстав для арешту вказаного майна не має правового підґрунтя.

Колегія суддів констатує, що всі інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на зазначене апелянтом майно, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях з ігноруванням об`єктивних відомостей.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (вмотивованості) судових рішень.

До того ж, у пункті 34 рішення у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11) ЄСПЛ повторює, щопункт 1статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватися виключно з огляду на обставини справи (див., наприклад, рішення у справах «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26,ЄСПЛ1999-I,«Проніна проти України»(Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року,«Бендерський проти України»(Benderskiy v. Ukraine), заява №22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007року, та«Богатова проти України»(Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, застосувавши арешт на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги представника власника майна стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 170-175, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 12 2024 року у кримінальному провадженні№42024222080000052від 06062024про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, дані щодо якого більш докладно зазначені у клопотанні та в ухвалі слідчого судді, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власника майна, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

О.М. Курило А.І. Люшня М.Є. Савенко