Постанова

від 06.12.2024 по справі 160/8894/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 160/8894/22

адміністративне провадження № К/990/33448/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 (головуючий суддя - С.В. Сафронова, судді - Д.В. Чепурнов, В.В. Мельник)

у справі № 160/8894/22

за позовом Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області та Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради

до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом»,

Арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича

про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 27.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області та Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом», Арбітражного керуючого Лінкевича О.М., у якій позивач просить зобов`язати Акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» привести у стан готовності захисну споруду № 13911, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 89, шляхом усунення недоліків зазначених в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 108 від 19.02.2021.

2. У позовній заяві позивач покликається на те, що звернення до суду з цим позовом обумовлено реалізацією прокурором, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії. Указує, що на балансі відповідача перебуває захисна споруда № 13911, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 89. За результатами проведеної Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області перевірки щодо додержання Акціонерним товариством «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області сформовано приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Зауважує, що відповідач систематично не виконує свої обов`язки по утриманню захисної споруди, що перебуває на балансі відповідача, а тому використання захисної споруди № 13911, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 89 є неможливим.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 позовну заяву Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області, в інтересах Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» привести у стан готовності захисну споруду № 13911, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 89, шляхом усунення недоліків зазначених в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №108 від 19.02.2021.

4. При постановленні рішення суд першої інстанції врахував, що акт перевірки та припис органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, складені за результатами перевірки щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, є чинними, до суду не оскаржувалися. Судом першої інстанції зауважено, що невиконання вимог припису органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій не забезпечує основної мети - підтримання захисної споруди у стані готовності, яка має основним призначенням укриття населення від засобів масового ураження на особливий період. Враховуючи те, що відповідачем не складено та не затверджено план усунення виявлених порушень, не здійснено достатньо належних заходів щодо усунення виявлених порушень, а матеріали справи не містять висновку позивача про усунення відповідачем зафіксованих в приписі порушень, суд першої інстанції виснував про обґрунтованість позовним вимог.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 скасовано. У задоволені позову керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області та Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради відмовлено.

6. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції, враховуючи предмет позову у цій справі, зауважив, що законодавством чітко регламентовано порядок забезпечення виконання вимог органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України про усунення порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки саме шляхом звернення органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 Кодексу цивільного захисту України, а не шляхом покладення обов`язку вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки згідно винесеного припису. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що прокурором у цій справі не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що він звертався до органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України з вимогою подання вказаним органом адміністративного позову до суду про застосування заходів реагування, що у свою чергу вказує на відсутність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом. Не надано суду і доказів того, що у даній справі органи Державної служби з надзвичайних ситуацій України не мали об`єктивної можливості у законодавчо встановленому порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» для усунення виявлених порушень. Підсумовуючи, апеляційний суд указав, що заявлена прокурором у цій справі вимога є суто формальною та такою, що фактично не забезпечує основної мети, якою беззаперечно спонукає відповідача усунути недоліків зазначені в приписі № 108 від 19.02.2021 порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки та привести у стан готовності захисну споруду № 13911 за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Прорізна, 89.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпропетровською обласною прокуратурою подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, скаржник просить постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник указує пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частин четвертої-п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 18, 64, 66, 68 Кодексу цивільного захисту України щодо правомірності звернення прокурора до адміністративного суду в інтересах територіальних органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій до суб`єктів господарювання, на балансі яких перебувають захисні споруди, з позовними вимогами, що спрямовані насамперед на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров`я, у разі військової агресії, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 820/5164/15, від 09.08.2019 у справі № 520/2796/19.

10. Також скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду про застосування статей 16, 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади, їх завдання незалежно від сфери діяльності, у якій ці органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції, у тому числі з питань здійснення державного нагляду (контролю), щодо недопустимості обмеження центральних органів виконавчої влади у виборі способів захисту інтересів держави з метою реалізації своїх повноважень, викладені у постановах від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20.

11. За позицією заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано, що на момент пред`явлення позову та розгляду справи судами змінився суспільний контекст, а також правове регулювання спірних правовідносин, а саме те, що на даний час на всій території України діє особливий період, під час якого органи державної влади мають діяти в рамках власних повноважень, але з урахуванням вимог та задач воєнного часу, спрямовуючи всі зусилля на захист життя та здоров`я населення від невмотивованої та неспровокованої агресії російської федерації, яка систематично здійснює ракетні обстріли території Дніпропетровської області, а також щодо зміни законодавчої норми, а саме: пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2655-IX від 06.10.2022, які набрали чинності 29.10.2022), який визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо звернення до адміністративного суду, не визначено вичерпного переліку конкретних предметів і підстав позовів, з якими цей орган має право звернутись до суду, що дає підстави органам Державної служби України з надзвичайних ситуацій звертатись до суду з будь-яким позовом в межах повноважень, визначених законом.

12. Скаржником наголошується на тому, що судом апеляційної неправильно вирішено спір, оскільки не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права - статей 1, 8, 13 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункт 5 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України (в редакції станом на 29.10.2022). Зауважує на тому, що відсутні правові висновки Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

13. Скаржник підкреслює, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо можливості звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з позовами про приведення у готовність споруд цивільного захисту після оголошення по всій території України військового стану.

Позиція інших учасників справи

14. Відповідачем подано до суду клопотання, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги

15. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури.

16. Ухвалою від 30.04.2024 Верховний Суд клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі задовольнив, зупинив провадження у справі № 160/8894/22 до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 260/4199/22.

17. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2024 поновлено провадження у справі № 160/8894/22.

18. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Оцінка Верховного Суду

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

20. Спірним питанням у цій справі є наявність/відсутність у керівника Криворізької центральної окружної прокуратури на звернення до суду з позовом в інтересах держави в інтересах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області та Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом», Арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича.

21. Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

22. Частинами третьою-п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

23. Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

24. Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

25. У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

26. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

27. Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

28. Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

29. Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

30. Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

31. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

32. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

33. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

34. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

35. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

36. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

37. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

38. Своє право на звернення до суду з цим позовом керівник Криворізької центральної окружної прокуратури, з посиланням на приписи статті 67 Кодексу цивільного захисту України, пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052), обґрунтовує відсутністю у органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій законодавчо визначених повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання привести захисну споруду у готовий до використання стан.

39. Суд апеляційної інстанції, аналізуючи норми законодавства, на які посилається позивач у своєму позові, та якими врегульовано спірні правовідносини, виходив з того, що вимоги позивача у цій справі фактично є спонуканням відповідача усунути порушення, що зафіксовані в акті перевірки, проведеної у період з 18.02.2021 по 19.02.2021 органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Водночас зауважив, що законодавством чітко регламентовано порядок забезпечення виконання вимог органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій про усунення порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки саме шляхом звернення органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 Кодексу цивільного захисту України, а не шляхом покладення обов`язку вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки згідно винесеного припису.

40. Натомість доводи касаційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області, оскільки Державна служба України з надзвичайних ситуацій не наділена повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами.

41. Водночас Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції таких висновків не робив.

42. Так, зі змісту позовної заяви слідує, що керівником Криворізької центральної окружної прокуратури заявлено позовні вимоги про зобов`язання відповідача привести у стан готовності захисну споруду, що перебуває на балансі відповідача, шляхом усунення недоліків, зазначених в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 19.02.2021 № 108.

43. Судами встановлено, що відповідно до припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 108 від 19.02.2021 відповідача зобов`язано у строк до 19.05.2021 забезпечити: готовність до укриття працюючого персоналу; ведення необхідної документації щодо захисної споруди; контроль за правильним утриманням приміщень; збереження захисних пристроїв та інженерного обладнання; обслуговування та ремонт захисної споруди; дотримання протипожежних вимог; підтримку захисної споруди у повній готовності до приймання осіб, що укриваються; розробку функціональних обов`язків для персоналу щодо обслуговування захисної споруди; комплексні перевірки, спеціальні та планові огляди захисної споруди.

44. Відповідно до пункту 1 Положення № 1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

45. Основними завданнями ДСНС є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб (підпункт 2 пункту 3 Положення № 1052).

46. Відповідно до підпункту 48 пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

47. Відповідні повноваження за органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій закріплено і у Кодексі цивільного захисту України, якими визначено право на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

48. Враховуючи наведені норми, Верховний Суд констатує, що орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій уповноважений на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

49. Отже, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, застосування саме таких заходів реагування є установленим законом способом спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.

50. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом.

51. Зміст постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що цей суд загалом дійшов такого ж самого висновку, однак помилково вказавши про обрання позивачем неналежного способу захисту, відмовив у задоволенні позову.

52. Верховний Суд зауважує, що за правилами процесуального закону відсутність визначених законом підстав для звернення до суду прокурора має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

53. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

54. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України).

55. Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду у справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 826/15794/17.

56. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

57. А тому, Верховний Суд приходить до висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині незастосування процесуальних наслідків, визначених пунктом 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, що в силу приписів статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни резолютивної частини постанови апеляційного суду.

58. В силу приписів частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України інші доводи касаційної скарги судом касаційної інстанції не аналізуються, оскільки такі не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій. В цілому доводи скаржника наведено на спростування висновків суду апеляційної інстанції, яких суд апеляційної інстанції не робив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

60. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

61. Переглянувши судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права, проте в порушення норм процесуального не застосував процесуальних наслідків, визначених пунктом 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому відповідно до приписів статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції має бути змінена.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Абзац третій резолютивної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі № 160/8894/22 змінити, виклавши його у такій редакції:

«Позо Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області та Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом», Арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича - залишити без розгляду.».

3. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі № 160/8894/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк