Ухвала

від 09.12.2024 по справі 910/17877/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/17877/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Побратим-7"

до Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зембудвест Трейдинг",

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (повний текст складено 02.08.2024) і рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17877/23. Вказана касаційна скарга була надіслана 21.10.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17877/23 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з визнанням неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження; було надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Згідно з довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду ухвалу Верховного Суду від 11.11.2024 скаржник отримав через підсистему "Електронний суд" 12.11.2024 о 21:10 год. Повідомлення про доставлення копії цієї ухвали до електронного кабінету скаржника отримано Судом 12.11.2024 о 22:15 год., а тому з урахуванням абзацу 2 пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України та вихідних днів останнім днем для усунення недоліків було 25.11.2024.

25.11.2024 від Міністерства юстиції України до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, яка була надіслана 22.11.2024 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.11.2024.

Розглянувши заяву Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Таким чином, відповідно до положень частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України останнім днем оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, повний текст якої було складено 02.08.2024, було 22.08.2024.

Проте Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу 21.10.2024, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.

Частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 зазначеного Кодексу.

Разом із касаційною скаргою Міністерство юстиції України подало клопотання про поновлення строку. Однак, причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені скаржником у поданому клопотанні, були визнані Судом неповажними, оскільки вони мають суб`єктивний характер та не ґрунтуються на обставинах, які є непереборними та мають об`єктивний характер.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2024 для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику було запропоновано подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та навести інші підстави, підтверджені належними доказами, для поновлення цього строку.

Усуваючи недоліки касаційної скарги, Міністерство юстиції України зазначає про те, що вперше касаційну скаргу у цій справі було подано в межах строку на касаційне оскарження. Однак Верховний Суд ухвалою від 12.09.2024 залишив вказану касаційну скаргу без руху у зв`язку з незазначенням у ній відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника, неправильно зазначеною датою постанови суду апеляційної інстанції, яку скаржник просив скасувати, та відсутністю доказів сплати судового збору в установлених законом порядку і розмірі. Скаржник зазначає, що, ознайомившись 01.10.2024 з актом Верховного Суду від 24.09.2024 № 32.1-13/456, доклав усі зусилля задля швидкого усунення недоліків поданої касаційної скарги та 03.10.2024 надіслав до Верховного Суду документи, які не надав при усуненні недоліків вперше поданої касаційної скарги. Крім того, скаржник посилається на наявність людського фактору при створенні, опрацюванні або поданні процесуальних документів та зазначає, що допущення помилок чи прояв неуважності при вчиненні цих дій не повинні бути перешкодою для доступу до правосуддя.

Розглянувши заяву Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про визнання неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (від 03.04.2008 № 3236/03) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Верховний Суд зазначає, що обставини, викладені у заяві Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження, не є причинами, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення з касаційною скаргою.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

За змістом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення Міністерства юстиції України, обставин, пов`язаних із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання касаційної скарги, у заяві про поновлення строку не наведено.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не зазначено та не надано доказів того, що скаржник не мав можливості звернутися з касаційною скаргою в межах строку, передбаченого чинним процесуальним законодавством.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, викладені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об`єктивно непереборними, і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Поновлення строку на касаційне оскарження за наведених обставин не буде виправданим, оскільки пропуск такого строку безпосередньо залежав від суб`єктивної волі скаржника. Таке поновлення свідчило би про порушення принципу правової визначеності.

Пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17877/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17877/23.

2. Матеріали касаційної скарги повернути Міністерству юстиції України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак