Постанова

від 09.12.2024 по справі 607/20401/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 607/20401/20

провадження № 61-12928св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача- адвокат Островська Олеся Нектаріївна;

відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воля 2011», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

третя особа - Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Островської Олесі Нектаріївни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2024 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 13 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О.,

Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воля 2011» (далі -

ОСББ «Воля 2011»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа -Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, про визнання рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстрації права власності на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири

АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 червня 2011 року.

У листопаді 2020 року ОСББ «Воля 2011» проводило опитування власників квартир та нежитлових приміщень будинку, за результатом якого йому стало відомо, що відповідачі, які є власниками квартири АДРЕСА_2 , розташованої за вищевказаною адресою, привласнили приміщенням загального користування.

Також він дізнався, що 18 лютого 2015 року відбулися збори членів ОСББ «Воля 2011» (протокол № 3), якими надано згоду власникам квартири АДРЕСА_2 на передання їм приміщення загального користування - частини горища

у будинку АДРЕСА_2 , площею 46,6 кв. м,

з подальшим улаштуванням мансардного поверху та оформленням права власності на це приміщення із приєднанням до квартири АДРЕСА_2 . У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провели реконструкцію своєї квартири, приєднавши до неї приміщення загального користування та оформили право власності.

Позивач зазначав, що станом на 18 лютого 2015 року було 54 члени

ОСББ «Воля 2011», а не 92, як вказано у протоколі. Однак, не всі власники квартир у цьому будинку були членами вказаного об`єднання. У протоколі загальних зборів ОСББ «Воля 2011» від 18 лютого 2015 року № 3 вказано кількість квартир АДРЕСА_4 . Головою загальних зборів зазначено ОСОБА_3 , секретарем зборів - ОСОБА_5 , головою лічильної комісії - ОСОБА_6 . Разом з тим, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ніколи, у тому числі станом на 18 лютого 2015 року, не були

ні членами ОСББ «Воля 2011», ні власниками квартир у вказаному будинку. Тому обрання їх головою та секретарем зборів суперечить положенням статті 9 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Отже, вони не мали права проводити загальні збори та підписувати протокол. Крім того,

у протоколі зазначено статтю 18 статуту ОСББ «Воля 2011», проте у статуті є

15 статей.

Його, як співвласника багатоквартирного будинку

АДРЕСА_2 , не повідомляли про проведення 18 лютого 2015 року загальних зборів ОСББ «Воля 2011», на яких розглядатися питання про передання приміщення загального користування - частини горища, площею 46,6 кв., м, власникам квартири АДРЕСА_2 , чим позбавили права брати участь у вказаних зборах, висловлювати свою думку щодо питання, яке розглядається. Письмової згоди

ні він, ні інші співвласники будинку на здійснення відповідачами добудови

і оформлення права власності на частину горища до своєї квартири не давали,. Він нікого не уповноважував на надання від свого імені згоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на передання їм приміщення загального користування, а тому цей протокол є сфабрикованим.

Посилаючись на викладене,ОСОБА_1 просив суд: визнати рішення загальних зборів ОСББ «Воля 2011», оформлене протоколом від 18 лютого

2015 року № 3, недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2015 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 право приватної спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06 березня 2015 року № НОМЕР_1, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Сагайдак І. В.

Справа розглядалась судами неодноразово

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 10 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Воля 2011», оформлене протоколом № 3 від 18 лютого 2015 року.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2015 року, індексний номер: 19834302 щодо реєстрації за ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 права приватної спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 06 березня 2015 року, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Сагайдак І. В.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Кметика В. С. залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2022 року залишено без зміни.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Кметика В. С. задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 10 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 02 серпня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-8520св22).

Верховний Суд вказав, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не звернув уваги, не встановив, яке саме невизнане чи оспорене цивільне право та інтерес позивача порушує рішення загальних зборів ОСББ «Воля 2011», оформлене протоколом від 18 лютого

2015 року № 3, та рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень

від 06 березня 2015 року, визнати недійсними які ОСОБА_1 просив у позові, який подано 25 листопада 2020 року.

Останнім рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши факт правомірного набуття відповідачами у власність спірного приміщення, що підтверджується судовим рішенням у справі № 607/11740/17 виходив із того, що позивач не довів про порушення його прав та інтересів рішеннями загальних зборів ОСББ «Воля 2011», оформлене протоколом

від 18 лютого 2015 року № 3, та про державну реєстрацію прав і їх обтяжень

від 06 березня 2015 року. Суд посилався на практику Верховного Суду.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Островської О. Н. залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2024 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судовим рішенням

у справі № 607/11740/17 встановлено преюдиційну обставину правомірного набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність приміщення загального користування (частини горища) площею 46, 6 кв. м, що виключає неправомірне вибуття із власності ОСОБА_1 цього ж самого приміщення. Позивачем

не доведено порушення його прав чи законних інтересів оскаржуваним рішенням загальних зборів ОСББ «Воля 2011», тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 через необґрунтованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Островська О. Н., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Островської О. Н., з підстав, передбачених пунктами 1, 4, частини другої статті 389 ЦПК України

у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Островської О. Н. мотивована тим, що суди не застосували до спірних правовідносин частину другу статті 382, частину другу статті 369 ЦК України, в яких передбачено особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку, що зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна у такому будинку.

Позивач, як співвласник багатоквартирного будинку по

АДРЕСА_1 , не надавав згоди та нікого не уповноважував для надання такої згоди від свого імені на передачу відповідачам приміщення загального користування - частини горища площею 46,6 кв. м. Оскаржуване рішення загальних зборів ОСББ «Воля 2011», оформлене протоколом № 3 від 18 лютого 2015 року, не є письмовою згодою співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приєднання до своєї квартири місця загального користування, оскільки не оформлене відповідно до вимог вказаних нормативних документів та порушує право позивача як співвласника на володіння, користування та розпорядження загальним майном вказаним допоміжним приміщенням.

Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 17 жовтня 2013 року № 868 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, зокрема, письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (у разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування).

Вважає, що у справі № 607/11740/17 за позовом керівника ОСББ «Воля 2011» Гриневич Н. Й. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не досліджувалося питання наявності чи відсутності письмових нотаріально посвідчених згод всіх співвласників будинку по

АДРЕСА_1 , у тому числі ОСОБА_1 , а також щодо правомірності прийняття протоколу загальних зборів членів ОСББ «Воля 2011» від 18 лютого 2015 року № 3, оскільки ці питання не були предметом розгляду.

Вважає, що предмет позову, фактичні обставини, які підлягають встановленню судом при розгляді цієї справи, є відмінними ніж обставини, які встановлені судом

у справі № 607/11740/17.

При цьому посилалась на неврахування судами попередніх інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в пунктах 74, 75,

76 від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц ( провадження № 14-175цс20), в яких зазначено, що «будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСББ «Воля 2011» створено власниками квартир будинку

АДРЕСА_2 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (том 1, а. с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 01 червня

2011 року № 966 вирішено оформити право власності у рівних частках за

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру

АДРЕСА_2 (том 1, а. с.187).

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради 28 серпня 2011 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (том 1, а. с. 15-18).

Згідно з протоколом загальних зборів ОСББ «Воля 2011» від 10 березня

2013 року, присутніми на яких були 51 член ОСББ, голова зборів

Прокопець М. П. повідомила, що власники квартири

АДРЕСА_2 провели реконструкцію дахового приміщення, не узгодивши це питання з усіма членами ОСББ «Воля 2011» та без отримання необхідних дозвільних документів. Власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 повідомив присутніх на зборах, що, провівши реконструкцію даху, він убезпечив себе від постійних затоплень.

За результатами розгляду цього питання збори ухвалили рішення, що всі, хто хоче взяти в користування дахове приміщення, повинні узгодити це питання

з кожним членом ОСББ «Воля 2011», мати дозвільні документи, юридично взяти на баланс дах, контроль за ліньовкою та зробити щось суттєве для будинку.

На дахове приміщення переважне право повинні мати мешканці дев`ятих поверхів.

Вказані обставини установлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2020 року, ухваленим у цивільній справі

№ 607/11740/17.

24 жовтня 2014 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ТП 142142970436, відповідно до якої проведену відповідачами реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з улаштуванням мансардних приміщень у межах горища (без зміни зовнішньої конфігурації), загальною площею 112,2 кв. м, визнано закінченим будівництвом об`єктом, готовим до експлуатації (том 1, а. с. 174-179).

28 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» виготовило технічний паспорт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 112,2 кв. м, житловою площею 62 кв. м. (том 1, а. с. 170-173).

У зв`язку з реєстрацією 03 серпня 2013 року шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », відповідно до свідоцтва про шлюб.

18 лютого 2015 року проведено загальні збори членів ОСББ «Воля 2011», які оформлені протоколом № 3, відповідно до яких вирішено передати приміщення загального користування - частину горища в будинку АДРЕСА_2 , площею 46,6 кв. м, власникам квартири АДРЕСА_2 , з подальшим улаштуванням мансардного поверху та оформленням права власності на це мансардне приміщення із приєднанням до квартири АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 100).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області

Сагайдак І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня

2015 року № 19834302 за відповідачами проведено державну реєстрацію права власності, по 1/2 частки, на об`єкт нерухомого майна - квартиру

АДРЕСА_2 , загальною площею 112,2 кв. м, житловою площею 62 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 590939661101 (том 1, а. с.116).

06 березня 2015 року державний реєстратор Сагайдак І. В. видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 345895569, згідно

з яким квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 112,2 кв. м, житловою площею 62 кв. м, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (том 1, а. с. 117).

З ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року у справі № 607/6521/17, відомо, що слідчий відділ Головного управління Національної поліції у Тернопільській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиноро реєстру досудових розслідувань за № 42017211180000015 від 27 березня

2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, за фактом підроблення протоколу загальних зборів ОСББ «Воля 2011».

Будь-яких відомостей про результати розгляду вказаного кримінального провадження за фактом підробки протоколу загальних зборів ОСББ «Воля 2011», яким жителям квартири АДРЕСА_2 надано право користування частиною нежитлового технічного приміщення цього ж будинку, на час розгляду цієї справи немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Островської О. Н. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У частині другій, третій статті 319 ЦК України зазначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійснені.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, у справі № 607/11740/17

у задоволенні позову керівника ОСББ «Воля 2011» Гриневич Н. Й. до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди співвласникам будинку у користуванні технічним поверхом будинку АДРЕСА_2 шляхом демонтажу змурованих стін, що перешкоджають доступу до частини технічного поверху над квартирою АДРЕСА_2 , і приведення частини технічного поверху у попередній стан, скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка проведена 06 березня 2015 року з видачею свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та присвоєнням реєстраційного номера 590939661101 на об`єкт нерухомості - квартиру

АДРЕСА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 607/11740/17, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що реконструкція квартири

АДРЕСА_2 проведена відповідачами за наявності необхідної дозвільної документації, відповідно до робочого проєкту, що отримав позитивний комплексний державний висновок Тернопільської обласної державної служби «Укрдержінвестекспертиза», після чого вказаний був належним чином уведений до експлуатації та зареєстровано право власності на нього. Водночас суд установив, що співвласники багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 в установленому законом порядку надали свою згоду на передання відповідачам частини горища будинку, що є приміщенням загального користування, площею 46,6 кв. м, з метою влаштування мансардного поверху із приєднанням до належної їм квартири АДРЕСА_2 та подальшим оформленням за собою права власності, що підтверджується протоколом № 3 загальних зборів членів ОСББ «Воля 2011» від 18 лютого 2015 року. Також суду не було надано доказів, що відповідачі чинять перешкоди у доступі до системи водостоків житлового будинку.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше

не встановлено законом.

У зв`язку з викладеним суди вірно врахували преюдиційні обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 607/11740/17, чим відповідно спростували доводи касаційної скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі

№ 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

При повторному розгляді, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши факт правомірного набуття відповідачами у власність приміщення загального користування площею 46,6 кв. м, яке підтверджується судовим рішенням у справі № 607/11740/17, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребує додаткового доказування, дійшов правомірного висновку про відмову у позові ОСОБА_1 , так як ним не доведено яке саме невизнане чи оспорене право та інтерес порушує рішення загальних зборів ОСББ «Воля 2011» та державна реєстрація прав і їх обтяжень

від 06 березня 2015 року щодо права приватної спільної часткової власності за відповідачами.

Верховний Суд зазначає, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться

в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При новому судовому розгляді суди виконали вказівки Верховного Суду, обставини справи встановлені правильно й повно, а тому підстав задоволення касаційної скарги Верховний Суд не убачає.

Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Островської О. Н. на неврахування судами попередніх інстанцій постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження

№ 14-175цс20) є безпідставними. Правовідносини у зазначеній справі та у цій справі, не є подібними, оскільки існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин та унеможливлює застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного у наведеній заявником у касаційній скарзі постанові, до спірних правовідносин у цій справі.

Висновки судів не суперечать правовому висновку, викладеному Верховним Судом у зазначеній касаційній скарзі постанові.

Отже, якщо права позивача не порушені, то це є підставою для відмови в позові, а не підставою для закриття провадження у справі (див.: пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі

№ 757/23249/17, провадження № 14-95цс22).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Островської Олесі Нектаріївни залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 березня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць