Рішення

від 29.11.2024 по справі 911/2529/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2529/24

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чалишкан Україна», с. Петропавлівська Борщагівка Київської області,

про стягнення 2 422 877,82 грн.

за участю представників:

позивач: Пулєєва О.М., адвокат, ордер серія АА №1486311 від 18.09.2024;

від відповідача: Шоломіцький І.В., адвокат, ордер серія АІ №1673915 від 06.08.2024;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «БК «Віра»), 21.09.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чалишкан Україна», с. Петропавлівська Борщагівка Київської області (далі по тексту - ТОВ «Чалишкан Україна»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 422 877,82 грн., з яких:

1 972 677,60 грн. - сума авансу, сплаченого за товар, який не було поставлено за договором поставки №1992/08 від 11.08.2021;

330 164,58 грн. - інфляційне збільшення (за період з вересня 2022 року по серпень 2024 року);

120 035,64 грн. - 3% річних (за період з 23.08.2022 по 01.09.2024);

А також просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «БК «Віра» (покупець) та ТОВ «Чалишкан Україна» (постачальник) було укладено договір поставки №1992/08, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставляти позивачу товар (будівельні суміші) на будівельний майданчик будівництва вітрової електричної станції «ДТЕК Тилігульська вітроелектростанція». Розрахунки за товар здійснювались на умовах 100% передоплати. Позивач сплатив відповідачу кошти в загальній сумі 10 224 177,96 грн., відповідач поставив позивачу товар на суму 8 251 500,36 грн. Відтак вбачається різниця між сплаченими коштами та вартістю поставленого товару в сумі 1 972 677.60 грн. Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору та вимогою повернути сплачені кошти, однак відповідач листом від 04.01.2023 відмовився повертати сплачені кошти та просив переглянути рішення про розірвання договору із посиланням на обставини непереборної сили.

Позивач вважає грошове зобов`язання з повернення авансу простроченим з 23.08.2022, та просить суд стягнути з відповідача суму передплати із врахуванням інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Також у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який складається із сплаченого судового збору та витрат на професійну правову допомогу в сумі 200 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2024 відкрито провадження у справі №911/2529/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.10.2024.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача надати суду докази поставки товару на загальну суму 10 224 177,96 грн. відповідно до договору поставки №1992/08 від 11.08.2021, або повернення надміру сплачені кошти в сумі 1 972 677,60 грн. (ч. 2 ст. 74 ГПК України).

Вказану ухвалу доставлено до зареєстрованих електронних кабінетів позивача та відповідача 26.09.2024, про що складено та долучено до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа. Відтак гарантований ст. 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 09.10.2024.

18.10.2014 адвокат ТОВ «Чалишкан Україна» Шоломіцький І.В. подав заяву про вступ у справу як представник відповідача. Станом на 29.12.2024 представник відповідача відзив на позов та докази на підтвердження заперечать не подав.

20.10.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про виправлення описки у позовній заяві (у назві платіжних документів - «платіжна інструкція» замість «платіжне доручення»).

У підготовче судове засідання 21.10.2024 з`явилась представник позивача, яка подала на виконання вимог ухвали від 26.09.2024 читабельну копію повідомлення про вручення листа від 21.02.2023 « 21/02 та надала для огляду оригінали залучених до матеріалів справи документів.

У підготовчому судовому засіданні 21.10.2024 суд оголосив перерву до 05.11.2024, про що присутня представник позивача була повідомлена особисто під розпис, а відсутній відповідач - ухвалою про повідомлення в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

Ухвалою від 05.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

В судовому засіданні 26.11.2024 представник позивача подала клопотання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, у якому наводить детальний опис виконаних адвокатом робіт. В усних поясненнях представник позивача зазначила, що у порядку частини 8 ст. 129 ГПК України докази понесення судових витрат будуть подані протягом п`яти днів з дня прийняття рішення. Аналогічного змісту заява була викладена у позовній заяві від 21.09.2024.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.11.2024 суд відповідно до ст.216 ГПК України оголосив перерву до 29.11.2024, про що сторони були повідомлені ухвалами про повідомлення в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

27.11.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 7 268,64 грн.

Станом на 29.12.2024 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження, а також документи, витребувані ухвалою від 26.09.2024, не подав. Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.12.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ТОВ «Будівельна компанія «Віра» до ТОВ «Чалишкан Україана» про стягнення 2 422 877,82 грн., вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

11.08.2021 між ТОВ «Чалишкан Україна» (постачальник) та ТОВ «БК «Віра» (покупець) був укладений договір поставки №1992/08 (далі по тексту - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити в обумовлені терміни покупцю товар, а покупець зобов`язується сплатити за нього грошову суму (пункт 1.1);

- поставка товару проводиться партіями. Під партією розуміється кількість товару, передбачена окремою Специфікацією. За необхідності поставка партії здійснюється частинами, про що зазначається у Специфікації (1.2);

- поставка здійснюється на умовах DDR згідно правил ІНКОТЕРМС-2020 із урахуванням внутрішнього характеру даного Договору. Специфікаціями на поставку окремих партій можуть бути передбачені інші умови поставки, які застосовуються виключно при поставці даної партії (2.1);

- термін поставки кожної партії вказується у специфікації (2.2);

- право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних (2.7);

- загальна ціна товару, що поставляється, становить на момент укладення договору 17 082 240,00 грн. з ПДВ і в подальшому складається із сумарної вартості товару, поставленого згідно із Специфікаціями, які є невід`ємними частинами Договору (3.1);

- розрахунки здійснюються шляхом 100% передоплати на банківський рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. Оплата здійснюється у порядку та строки, зазначені у відповідній специфікації (3.3);

- постачальник зобов`язаний в порядку та на умовах, встановлених договором, зробити поставки товару, асортимент, кількість та якість якого відповідають вимогам законодавства України та цього договору (4.1.1);

- покупець має право розірвати договір, в тому числі у разі невиконання зобов`язань постачальником зокрема, але не обмежуючись - порушенням строків поставки та/або поставки неякісного товару, та/або заміни неякісного товару, передбачених договором. У разі розірвання договору покупець письмово повідомляє про це постачальника в строк за 14 календарних днів до дати розірвання цього договору (4.4.1);

- за порушення строків поставки постачальник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення, до моменту виконання постачальником зобов`язань. У разі прострочення поставки більш ніж на 15 днів, постачальник несе додаткову відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості не поставленого у строк товару (7.2);

- сторона, для якої виконання цього договору є неможливим, зобов`язана повідомити іншій стороні про настання і припинення дії зазначених обставин або їх наслідків, але не пізніше, ніж протягом 10 днів з моменту початку їх дії. Факти, викладені у повідомленні, повинні бути підтверджені ТПП або іншим повноважним органом. Неповідомлення позбавляє сторону права посилатися на використання зазначених обставин або їх наслідків як на причини невиконання або неналежного виконання зобов`язань (8.2);

- договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання всіх зобов`язань за даним договором з боку постачальника та з боку покупця, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника - до закінчення терміну дії гарантії (9.1);

- зміни та доповнення до договору дійсні, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін (9.3);

- покупець має право відмовитися від поставки товару та розірвати договір в однобічному порядку у разі порушення строків поставки товару або у разі поставки товару з істотними недоліками або невідповідного асортименту. Постачальник у такому разі повинен повернути покупцеві сплачену суму грошових коштів. Розірвання договору відбувається шляхом направлення покупцем відповідного повідомлення постачальнику. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у повідомленні (9.5);

- сторони приймають документи, передані факсимільним зв`язком або засобами електронного зв`язку (електронною поштою). До отримання оригіналів факсимільні та електронні копії є такими, що мають юридичну силу, окрім первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій ї є засобами для підтвердження операцій у бухгалтерському обліку (11.4);

- сторони гарантують, що вони контролюють факс, пошту, електрону пошту на предмет наявності повідомлень (викликів) від іншої сторони, і несуть ризик несвоєчасності їх отримання. Сторони домовились,що документи, які вони надсилають рекомендованим або цінним листом, вважаються поданими з дати їх відправлення за адресою, зазначеною у цьому договорі. При цьому документи, відправлені рекомендованим листом, вважаються отриманими сторонами на 10 календарний день з дати реєстрації іншою стороною рекомендованого або цінного листа у відділенні поштового зв`язку або в день особистого вручення стороні визначений у документах. Також для зручності комунікації, сторони домовилися, що документи (листи, повідомлення, претензії, вимоги, рахунки, сертифікати відповідності тощо) направлені на офіційну електронну пошту кожної із сторін, а саме:

Постачальника: mp@caliskanukraine.com.ua, ac@caliskanukraine.com.ua,

Покупця: Office.vira.bk@gmail.com, vetriaki2020@gmail.com

вважаються направленими належним чином, а датою отримання вважається дата направлення стороною відповідного електронного листа (якщо дата направлення листа припадає на вихідний або святковий день, то датою його отримання вважається наступний робочий день (11.6);

Усі листи, надіслані в електронній формі за допомогою електронної пошти, вказаної у пункті 11.6, на адресу електронної пошти іншої сторони, мають юридичну силу оригіналів і вважаються офіційними листами сторін, до моменту передання оригіналів таких листів у письмовій формі (11.7).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно з положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

11.08.2021 сторонами укладено Специфікацію №1, відповідно до якої до поставки належала підливочна суміш MASTERFLOW 9200 в кількості 492000 кг на загальну суму 17 082 240,00 грн. (1); порядок оплати: передплата за кожну частину партії товару на підставі рахунку, який постачальник виставляє на оплату кожної партії не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка (4); термін поставки не пізніше 01.03.2022, до 15 числа кожного місяця:

вересень 2021 року - 88 000 кг; жовтень 2021 року - 88 000 кг; листопад 2021 року - 88 000 кг, грудень 2021 року - 88 000 кг; січень 2022 року - 88 000 кг; лютий 2022 року - 52 000 кг (5);

адреса поставки Будівельний майданчик будівництва вітрової електричної станції «ДТЕК Тилігульська вітроелектростанція» (6).

Відповідач виставив позивачу для оплати:

рахунок на оплату №458 від 25.08.2021 на суму 764 041,20 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 27.08.2021 №1366 на суму 764 041,20 грн.;

рахунок на оплату №487 від 02.09.2021 на суму 1 537 729,20 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 03.09.2021 №1473 на суму 1 537 729,20 грн.;

рахунок на оплату №560 від 04.10.2021 на суму 655 956,00 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 04.10.2021 №1797 на суму 655 956,00 грн.;

рахунок на оплату №560 від 04.10.2021 на суму 659 408,40 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 05.11.2021 № 2218 на суму 659 408,40 грн.;

рахунок на оплату №637 від 12.11.2021 на суму 2 570 928,00 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 12.11.2021 №2270 на суму 2 570 928,00 грн.;

рахунок на оплату №646 від 23.11.2021 на суму 2 626 560,00 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 23.11.2021 №2393 на суму 2 626 560,00 грн.;

рахунок на оплату №679 від 17.12.2021 на суму 1 344 625,20 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 17.12.2021 №2641 на суму 1 344 625,20 грн.

Крім того, 09.09.2021 сторонами укладено Специфікацію №2, відповідно до якої до поставки належав товар (покриття для гідроізоляції та захисту залізобетонних та кам`яних конструкцій, суха суміш для ремонту бетону) на загальну суму 64 929,96 грн. (1); порядок оплати: 100% передплата (3); термін поставки не пізніше 20.09.2021 (4); адреса поставки Будівельний майданчик будівництва вітрової електричної станції «ДТЕК Тилігульська вітроелектростанція» (5).

Відповідач виставив позивачу для оплати рахунок на оплату №505 від 09.09.2021 на суму 64 929,96 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 09.09.2021 №1570 на суму 64 929,96 грн.

Таким чином суд встановив, що позивач відповідно до договору та погоджених специфікацій сплатив за товар передоплатою 10 224 177,96 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі сторони визначили, що термін поставки кожної партії товару вказується у специфікації (пункт 2.1); Специфікацією №1 сторони встановили графік поставки товару на об`єкт будівництва помісячно, але не пізніше 11.03.2022; передбачений Специфікацією №2 товар мав бути поставлений на об`єкт будівництва не пізніше 20.09.2021.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 8 242 608,36 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами видаткових накладних, оригінали яких суд дослідив у судовому засіданні, а саме:

№676 від 29.10.2021 на суму 764 041,20 грн.;

№675 від 01.11.2021 на суму 770 616,00 грн.;

№680 від 03.11.2021 на суму 767 113,20 грн.;

№684 від 05.11.2021 на суму 659 408,40 грн.;

№733 від 01.12.2021 на суму 744 216,00 грн.;

№742 від 08.12.2021 на суму 647 064,00 грн.;

№743 від 08.12.2021 на суму 108 249,60 грн.;

№19 від 19.01.2022 на суму 49 263,96 грн.;

№20 від 19.01.2022 на суму 710 388,00 грн.;

№23 від 24.01.2022 на суму 744 216,00 грн.;

№36 від 07.02.2022 на суму 622 080,00 грн.;

№37 від 07.02.2022 на суму 135 312,00 грн.;

№41 від 09.02.2022 на суму 760 320,00 грн.;

№46 від 11.02.2022 на суму 760 320,00 грн.

Суд встановив, що вартість недопоставленого товару, строк поставки якого остаточно минув 01.03.2022, становить 1 981 569,60 грн., а не 1 972 677,60 грн., як твердить позивач.

Відповідно до частини 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У даному випадку укладений між сторонами договір надає можливість визначити строк поставки.

Доказів поставки товару в обсязі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, відповідач не подав, в тому числі на вимогу пункту 4 ухвали суду від 26.09.2024, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вказана норма у випадку не передання товару у встановлений строк встановлює право покупця діяти альтернативно - або вимагати передачі оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Крім того, пункти 4.4.1, 9.5 укладеного на основі вільного волевиявлення сторін Договору поставки надають право покупцю в односторонньому порядку розірвати договір у випадку прострочення поставки, у спосіб надіслання письмового повідомлення, а також передбачають у цьому випадку розірвання договору з дати, зазначеної у повідомленні, та обов`язок постачальника повернути сплачену суму грошових коштів.

Відповідно до свого права, встановленого ст. 693 ЦК України та пунктами 4.4.1, 9.5 Договору, покупець ТОВ «Будівельна компанія «Віра» надіслав постачальнику ТОВ «Чалишкан Україна» вимогу від 15.08.2022 №15/5, у якій повідомив про розірвання Договору поставки №1992/08 від 11.08.2021 з 25.08.2022 та просив повернути сплачені за товар кошти в сумі 1 972 677,60 грн. в строк 3 календарні дні від дати отримання цієї вимоги.

Суд бере до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, відповідно до якої у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність доказів направлення/вручення вказаної вимоги відповідачу.

За матеріалами справи суд встановив, що вимога від 15.08.2022 була направлена 16.08.2022 у відповідності до пункту 11.6 Договору з офіційної електронної адреси покупця на офіційну електронну адресу продавця, щодо яких сторони погодилися, що надіслані документи, вважаються направленими належним чином, мають юридичну силу оригіналів та вважаються офіційними листами сторін. Враховуючи, що дата направлення електронного листа 16.08.2022 є робочим днем, у розумінні пункту 11.6 Договору, лист вважається отриманим 16.08.2022.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що позивачем не доведено, який саме файл був надісланий в електронному листі від 16.08.2022.

У даному випадку суд застосовує концепцію «листа у відповідь», та вказує, що надаючи відповідь у листі від 04.01.2023 №4/1/23 «щодо розгляду листа-вимоги», директор ТОВ «Чалишкан Україна» вказала, що лист-вимога від 15.08.2022 №15/5 мав зміст повідомлення про розірвання договору поставки від 11.08.2021 №1992/08 та містив вимогу про повернення коштів.

В вказаному листі від 04.01.2023 ТОВ «Чалишкан Україна» послалося на форс-мажорні обставини, підтверджені листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а саме початок 24.02.2022 збройної агресії Російської Федерації України, внаслідок чого здійснення підприємницької діяльності стало неможливе, у тому числі щодо поставки товару згідно договору. Постачальник просив переглянути рішення про відмову від договору, його розірвання та повернення попередньої оплати, привести договірні відносини до реалій ведення підприємницької діяльності в умовах війни.

Доказів повернення коштів передоплати матеріали справи не містять.

Щодо посилань постачальника на форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.

Пунктом 8.2 Договору сторони встановили, що сторона, для якої виконання цього договору є неможливим внаслідок форс-мажорних обставин, зобов`язана повідомити іншій стороні про настання і припинення дії зазначених обставин або їх наслідків, але не пізніше, ніж протягом 10 днів з моменту початку їх дії. Факти, викладені у повідомленні, повинні бути підтверджені ТПП або іншим повноважним органом. Неповідомлення позбавляє сторону права посилатися на використання зазначених обставин або їх наслідків як на причини невиконання або неналежного виконання зобов`язань.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у встановлений договором строк повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань з поставки товару внаслідок настання форс-мажорних обставин.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і продовжує діяти.

В силу приписів ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), засвідчення якої за погодженням сторін Договору здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Відповідачем ані у листі від 04.01.2023, ані під час надання пояснень по суті позову під час розгляду справи в суді не наведено жодних обставин, та не подано жодних доказів того, що початок повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану безпосередньо вплинули на можливість виконання зобов`язань ТОВ «Чалишкан Україна» з поставки товару за договором поставки від 11.08.2021 №1992/08.

З огляду на викладене, суд встановив, що у зв`язку із реалізацією позивачем свого передбаченого законом та договором права розірвати договір та вимагати повернення сплачених за непоставлений товар коштів у відповідача виникло грошове зобов`язання повернути позивачу переплату в сумі 1 981 569.60 грн. у строк до 19.08.2022, а з 20.08.2022 настало прострочення.

Суд звертає увагу на те, що 22.02.2023 ТОВ «БК «Віра» повторно направило на адресу ТОВ «Чалишкан Україна» лист від 21.02.2023 №21/02 щодо повернення грошових коштів. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0316800151545, відповідач вказаний лист отримав 24.02.2023.

Разом із тим, враховуючи зміст пункту 11.6 укладеного між сторонами на основі вільного волевиявлення договору, надіслання через офіційні електронні адреси листа-вимоги від 15.08.2022 про розірвання договору та повернення коштів є достатнім для висновку про факт настання у відповідача грошового зобов`язання з повернення коштів та належного строку його виконання до 19.08.2022.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача переплати за договором поставки №1992/08 від 11.08.2021 є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належними доказами не спростована, відтак належить до задоволення. Суд звертає увагу на те, що документально доведена різниця між вартістю поставленого товару та сумою сплачених передоплатою коштів становить 1 981 569,60 грн. Разом із тим, позивач заявив до стягнення основний борг в сумі 1 972 677,60 грн. Суд при ухваленні рішення не вправі виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу належить до задоволення повністю у заявлений сумі 1 972 677,60 грн.

У зв`язку із простроченням повернення суми переплати, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 120 035,64 грн. за період прострочення 23.08.2022 - 01.09.2024 та інфляційні втрати в сумі 330 164,58 грн. за період з вересня 2022 по серпень 2024 року включно. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, та є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

З огляду на викладене, позивач правомірно застосовує до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та нараховує за прострочення повернення переплати проценти річних та інфляційні втрати.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення процентів річних починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Суд встановив, що для відповідача строк виконання грошового зобов`язання з повернення переплати відповідно до листа-вимоги від 15.08.2022 сплив 19.08.2022, а прострочення настало з 20.08.2022, а не з 23.08.2022, як вказано у розрахунку позовних вимог. Також суд встановив розмір простроченої заборгованості 1 981 569,60 грн., а не 1 972 677,60 грн.

Разом із тим, при ухваленні рішення суд не вправі виходити за межі позовних вимог, у зв`язку з чим, перевіривши правильність нарахування 3% річних на заявлену суму боргу 1 972 677,60 грн. за заявлений період з 23.08.2022 по 01.09.2024, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 120 035,64 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити повністю.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат на заявлену суму боргу 1 972 677,60 грн. за заявлений період з вересня 2022 року по серпень 2024 року включно, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 330 164,58 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Будівельна компанія «Віра» повністю та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Чалишкан Україна» 1 972 677,60 грн. основного боргу, 120 035,64 грн. процентів річних, 330 164,58 грн. інфляційних втрат.

Виходячи із ціни позову 2 422 877,82 грн., та враховуючи понижуючий коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви до суду в електронній формі (частина 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір в сумі 29 074,53 грн. У зв`язку із задоволенням позову суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору повністю в сумі 29 074,53 грн.

Як вбачається із доданої до позову платіжної інструкції від 19.09.2024 №327, позивач сплатив судовий збір у сумі 36 343,17 грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Представник позивача звернулась до суду з відповідним клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору 27.11.2024. Відтак позивачу належить повернути з Державного бюджету 7 268,64 грн. судового збору у спосіб постановлення ухвали на підставі частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чалишкан Україна» (08130, Київська обл., Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4-Б, каб. 210, ідентифікаційний код 40726247)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» (01601, м. Київ, вул. Спортивна, буд. 3-В, ідентифікаційний код 30953131)

1 972 677,60 грн. (один мільйон дев`ятсот сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень шістдесят копійок) основного боргу,

120 035,64 грн. (сто двадцять тисяч тридцять п`ять гривень шістдесят чотири копійки) процентів річних,

330 164,58 грн. (триста тридцять тисяч сто шістдесят чотири гривні п`ятдесят вісім копійок) інфляційних втрат,

29 074,53 грн. (двадцять дев`ять тисяч сімдесят чотири гривні п`ятдесят три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.12.2024.

Суддя О.В. Конюх