Рішення

від 05.12.2024 по справі 573/1246/23

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1246/23

Номер провадження 2/573/15/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

05 грудня 2024 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського міського голови Зарка Юрія Васильовича, Білопільської міської ради, «Куянівське торгово-комунальне підприємство» у формі комунального підприємства Білопільської міської ради, Комунального підприємства Білопільської міської ради «Водоканал Білопілля» про визнання незаконним та скасування розпорядження Білопільського міського голови про звільнення з посади, наказу по підприємству про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2023 року адвокат Даценко А.М. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду позов до Білопільського міського голови Зарка Ю.В., Білопільської міської ради, КП БМР «Куянівське ТКП», КП БМР «Водоканал Білопілля», який у подальшому неодноразово був уточнений 09 серпня 2023 року, 14 вересня 2023 року, 27 листопада 2024 року. Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що з 31 грудня 2020 року відповідно до укладеного між Куянівською сільською радою в особі голови з реорганізації - Білопільським міським головою Зарком Ю.В. та ОСОБА_1 контрактом останній працював на посаді директора КП БМР «Куянівське ТКП». 26 січня 2023 року Білопільською міською радою прийняте рішення про реорганізацію декількох комунальних підприємств, у тому числі КП БМР «Куянівське ТКП», шляхом їх приєднання до КП «Водоканал Білопілля», для чого було створено комісію з реорганізації. 20 червня 2023 року розпорядженням Білопільського міського голови Зарка Ю.В . ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП БМР «Куянівське ТКП» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Цього ж дня головою комісії з реорганізації Вакуленком О.М. по Куянівському торгово-комунальному підприємству видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 ». Однак, вказані наказ та розпорядження прийняті з порушенням законодавства, а саме: було порушено процедуру повідомлення про звільнення, не було запропоновано всі вакантні посади, а посади, які пропонувалися, не були включені до штату КП «Водоканал Білопілля», не було створено відокремлений підрозділ у с. Куянівка, де й мали запропонувати роботу, голова комісії з реорганізації відповідно до наказу про реорганізацію підприємства не був наділений повноваженнями щодо звільнення працівників. Також не було здійснено попередження місцевої ради про звільнення ОСОБА_1 , депутатом якої він є. Починаючи з 26 січня 2022 року, Білопільський міський голова Зарко Ю.В. неодноразово приймав рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, звільнення, законність яких була предметом численних судових розглядів, які закінчились на його користь, а в ході реорганізації було звільнено лише його, що свідчить про упереджене ставлення міського голови до ОСОБА_1 та особисту неприязнь, у зв`язку з чим на даний час розслідується кримінальне провадження за 2 ст. 172 КК України. Через незаконні дії відповідачів ОСОБА_1 був позбавлений права на працю та як наслідок він не мав можливості утримувати своїх трьох дітей, що негативно впливає на його душевний стан.

Посилаючись на викладені обставини, змінивши позовні вимоги, просив: 1) скасувати як незаконне розпорядження Білопільського міського голови Зарка Ю.В. від 20 червня 2023 року №43-К «Про розірвання контракту та звільнення директора КП БМР «Куянівське торгово-комунальне підприємство» ОСОБА_1 » та поновити його на посаді директора вказаного підприємства; 2) скасувати як незаконний наказ по Куянівському торгово-комунальному підприємству від 20 червня 2023 року №27 «Про звільнення ОСОБА_1 »; 3) стягнути з КП «Водоканал Білопілля» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2023 року до дня поновлення на роботі; 4) стягнути з Білопільської міської ради 50000 грн моральної шкоди; 5) стягнути з Білопільської міської ради 35000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 21 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду з викликом сторін (а. с. 39 том 1).

09 серпня 2023 року, 14 вересня 2023 року, 27 листопада 2024 року надійшли заяви представника позивача - адвоката Даценка А.М. про уточнення та збільшення позовних вимог (а. с. 44-46, 153-156 том 1; а. п. 14-15 том 2).

09 серпня 2023 до суду надійшов відзив голови комісії з реорганізації КП БМР «Куянівське ТКП» Вакуленка О.М. на позов та заява про зменшення судових витрат, у яких, серед іншого, зазначено, що про реорганізацію підприємства та можливе вивільнення працівників ОСОБА_1 був попереджений 07 лютого 2023 року, останньому були запропоновані уведені з 01 лютого 2023 року посади в штатному розписі КП БМР «Водоканал Білопілля», а саме: енергетик, слюсар АВР ВД, слюсар АВР КД. Згоди на запропоновані посади ОСОБА_1 не надав, про що складено акт. 08 лютого 2023 останньому вручене попередження про реорганізацію підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, зміну істотних умов праці та можливе вивільнення працівників, у якому також були запропоновані ці ж посади та попереджено, що його буде звільнено у разі незгоди на переведення. 19 квітня 2023 року, через нечітке зазначення дати звільнення у попередньому попередженні, ОСОБА_1 знову попередили про реорганізацію підприємства та звільнення і запропонували ті ж посади, попередили, що його буде звільнено у разі незгоди на переведення. ОСОБА_1 неодноразово просили повідомити про його згоду чи незгоду на переведення, однак останній ніякої відповіді не надав, що було розцінене як відмова від переведення, у зв`язку з чим головою міської ради, як особою яка призначає та звільняє директора КП БМР «Куянівське ТКП», було видане розпорядження про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 , а ним, як головою комісії з реорганізації, до якої перейшли повноваження з управління справами підприємства, було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 є депутатом місцевої ради, останню, відповідно до Закону №3949-12 та рішення Конституційного Суду України, не потрібно було повідомляти про його звільнення. Вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні, крім того вважає завищеними та неспівмірними з обсягом наданих послуг заявлені ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги та вважає, що їх відшкодування можливе у розмірі 1000 грн (а. с. 56-66, 77-78 том 1).

Також 09 серпня 2023 року до суду надійшли відзиви Білопільської міської ради, Білопільського міського голови Зарка Ю.В. та заяви про зменшення судових витрат, у яких викладені доводи та вимоги, що аналогічні відзиву на позов та заяві про зменшення судових витрат голови комісії з реорганізації КП БМР «Куянівське ТКП» Вакуленка О.М. (а. с. 79-92, 103-116 том 1).

10 серпня 2023 року надійшли відповіді Білопільської міської ради, Білопільського міського голови Зарка Ю.В. на заяву позивача від 09 серпня 2023 року про уточнення позовних вимог про необґрунтованість уточнених позовних вимог (а. с. 129-134 том 1).

22 серпня 2023 року до суду надійшла відповідь представника ОСОБА_1 - адвоката Даценка О.М. на відзив Білопільської міської ради, в якій він посилався на неспроможність доводів відповідача (а. с. 146-147 том 1).

22 вересня 2023 року до суду надійшла відповідь Білопільської міської ради на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Даценка О.М. про збільшення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, в якій, серед іншого, відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що Білопільська міська рада завдала йому моральної шкоди (а. с. 163-177 том 1).

Ухвалою суду від 27 жовтня 2023 року у позивача та Білопільської міської ради витребувані докази за клопотаннями сторін (а. с. 188-189, 193-194, 199 том 1).

06 листопада 2023 року Білопільська міська рада на виконання ухвали суду від 27 жовтня 2023 року надала документи (а. с. 205-223 том 1).

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року, за клопотанням представника позивача, залучено до участі у справі як співвідповідача КП БМР «Водоканал Білопілля» та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/2646/23 (а. с. 234 том 1).

08 грудня 2023 року до суду надійшов відзив КП БМР «Водоканал Білопілля» на позовну заяву, в якому останнє вказує, що КП «Водоканал Білопілля» на виконання рішення міської ради від 26 січня 2023 року №802 про реорганізацію деяких комунальних підприємств, у тому числі і КП БМР «Куянівське ТКП», внесло зміни до свого штатного розпису та створила структурний підрозділ «Бригада по обслуговуванню водопровідних мереж» на базі Куянівського ТКП. Працівникам Куянівського ТКП було запропоновано перейти на новостворені посади, на що вони погодилися, згоди не надав лише ОСОБА_1 . Посилаючись на викладене, просило відмовити у задоволенні позовних вимог, а також зазначило про неспівмірність витрат на правничу допомогу з обсягом наданих послуг та вважає, що вони їх відшкодування можливе у розмірі 1000 грн (а. с. 240-247 том 1).

Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року відновлено провадження у справі у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду в справі №480/2646/23 (а. с. 8 том 2).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Даценко А.М., який просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Білопільської міської ради - Яценко І.М. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Міський голова Зарко Ю.В., представник КП БМР «Водоканал Білопілля» у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а. с. 10, 12 том 1).

Державна реєстрація відповідача - КП БМР «Куянівське ТКП» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань була припинена 17 листопада 2023 року (а. с. 13 том 2).

Заслухавши представника позивача, представника Білопільської міської ради, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо позовних вимог про поновлення на роботі суд зазначає таке.

Встановлено, що 31 грудня 2020 року між Куянівською сільською радою в особі голови комісії з реорганізації - Білопільського міського голови Зарка Ю.В. (роботодавець) та ОСОБА_1 (керівник) укладено контракт, згідно з яким останнього призначено на посаду директора комунального підприємства «Куянівське торгово-комунальне підприємство» строком до 31 грудня 2023 року (а. с. 9-10 том 1).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 20 січня 2023 року у справі №573/1470/22, яке набрало законної сили 21 лютого 2023 року, було встановлено, що відповідно до п. п. 1.1 - 1.4 Статуту «Куянівське торгово-комунальне підприємство» (далі підприємство), затвердженого рішенням міської ради VІІІ скликання від 25 березня 2021 року №265, підприємство є комунальним унітарним підприємством, створеним відповідно до законодавства. Засновником підприємства є Білопільська міська рада, воно створене на базі комунального майна, що є спільною власністю Білопільської міської ради. Власником (кінцевим беніфіціаром) та органом управління майном підприємства є Білопільська міська рада. Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Засновнику, міському голові, виконавчому комітету та профільному заступнику міського голови (а. с. 21-25 том 1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є депутатом Білопільської міської ради VII скликання (а. с. 27 том 1).

26 січня 2023 року на 35 сесії Білопільської міської ради VII скликання прийнято рішення №802 про реорганізацію СКП «Світанок», КП «Воронівське-2007» та Куянівського ТКП шляхом їх приєднання до КП «Водоканал Білопілля», яким, серед іншого, створено комісію з реорганізації Куянівського ТКП, якій, зокрема, доручено забезпечити здійснення усіх організаційно-правових заходів, пов`язаних з припиненням діяльності юридичної особи шляхом реорганізації (приєднання) відповідно до вимог законодавства, забезпечити дотримання встановлених чинним законодавством України прав та соціально-економічних гарантій працівників підприємства під час проведення процедур, визначених даних рішенням (а. с. 28-29 том 1).

Також цим рішенням визначено КП «Водоканал Білопілля» правонаступником всього майна, прав та обов`язків СКП «Світанок», КП «Воронівське-2007» та Куянівського ТКП, внесено зміни та затверджено статут КП «Водоканал Білопілля» в новій редакції, доручено директору КП «Водоканал Білопілля» Глущенку Д.С. вжити організаційно-правових заходів, передбачених цивільним, господарським та трудовим законодавством України у зв`язку з приєднаннями підприємств, забезпечити функціонування структурного підрозділу з місцем дислокації на базі Куянівського ТКП в селі Куянівка Сумського району Сумської області.

Наказом директора КП «Водоканал Білопілля» від 01 лютого 2023 року №11-ОД до штатного розпису підприємства були внесені зміни та введено посади: контролер водопровідної дільниці відділу збуту - 1 чол., тракторист 3 розряду - 1 чол., слюсар АВР 4 розряду водопровідної дільниці - 4 чол., на виконання рішення Білопільської міської ради від 26 січня 2023 року №802 створено на підприємстві бригаду по обслуговуванню водопровідних мереж старостинських округів та внесені зміни в шатний розпис. Постановлено, згідно зі ст. 36 КЗпП України, працівникам СКП «Світанок», КП «Воронівське-2007» та Куянівського ТКП запропонувати перелік посад для подальшого можливого працевлаштування, а саме для Куянівського ТКП: директору - енергетик, слюсар АВР ВД, слюсар АВР КД; головному бухгалтеру - контролер водопровідного господарства; бухгалтеру касиру - контролер водопровідного господарства; слюсару-сантехніку - слюсар АВР ВД, трактористу - тракторист 3 розряду ВД. При відмові від запропонованих вакантних посад попередити про звільнення на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України протягом двох місяців з дня ознайомлення з наказом (а. с. 67 том 1).

У новій редакції штатний розпис затверджений з 01 лютого 2023 року.

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомився 07 лютого 2023 року, про що свідчить його підпис під наказом та акт комісії з реорганізації Куянівського ТКП. Згоди на запропоновані йому вакантні посади він не надав (а. с. 67 зв.-68 том 1).

Згідно з витягом зі штатного розпису КП «Водоканал Білопілля» від 01 лютого 2023 року штат підприємства складає 66 посад (а. с. 30 том 1).

Наказом директора КП «Водоканал Білопілля» від 01 лютого 2023 року №12-ОД створено структурний підрозділ підприємства «Бригада по обслуговуванню водопровідних мереж старостинських округів» у складі: на базі Куянівського ТКП - тракторист 3 розряду - 1 чол., слюсар аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду - 2 чол.; Нові та Старі Вирки - слюсар аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду - 1 чол.; Воронівка - слюсар аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду - 1 чол. (а. с. 245 том 1).

Як вбачається з Положення про структурний підрозділ «Бригада по обслуговуванню водопровідних мереж старостинських округів», у вказаний підрозділ входять такі посади: тракторист 3 розряду - 1 чол., слюсар аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду - 4 чол., із них на базі Куянівського ТКП - тракторист 3 розряду - 1 чол., слюсар аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду - 2 чол. (а. с. 251-254 том 1).

На виконання рішення Білопільської міської ради від 26 січня 2023 року №802 головою комісії з реорганізації КП «Куянівське ТКП» Вакуленком О.М. було видано наказ №04 про попередження працівників зазначеного підприємства про реорганізацію підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, зміну істотних умов праці та можливе вивільнення. Наказом було передбачено, що працівникам підприємства буде надано перелік посад для подальшого можливого працевлаштування (а. с. 31 том 1).

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 07 лютого 2023 року (а. с. 31 зв. том 1).

09 лютого 2023 року ОСОБА_1 ознайомився з попередженням голови комісії з реорганізації від 08 лютого 2023 року про реорганізацію підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, зміну істотних умов праці та можливе вивільнення працівників Куянівського ТКП та йому, у разі реорганізації підприємства, були запропоновані наступні вакантні посади для можливого подальшого працевлаштування до КП «Водоканал Білопілля»: енергетик, слюсар АВР ВД, слюсар АВР КД, у разі відмови від запропонованих посад він попереджений про звільнення із займаної посади через 2 місяці з дня даного повідомлення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 32 том 1).

20 квітня 2023 року ОСОБА_1 ознайомився з попередженням голови комісії з реорганізації від 19 квітня 2023 року про наступне звільнення його з посади директора Куянівського ТКП, у якому йому були запропоновані наступні вакантні посади в КП «Водоканал Білопілля»: енергетик, слюсар АВР ВД, слюсар АВР КД, у разі відмови від запропонованих посад попереджено про звільнення не раніше ніж за два місяці з дня даного повідомлення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У попередженні ОСОБА_1 просили письмово надати інформацію щодо прийнятого ним рішення (а. с. 33 том 1).

28 квітня, 05, 12, 22, 31 травня, 15 червня 2023 року ОСОБА_1 ознайомився з листами-нагадуваннями від 27 квітня, 04, 12, 22, 31 травня, 15 червня 2023 року, в яких йому пропонувалося надати інформацію про прийняте ним рішення щодо попередження від 19 квітня 2023 року (а. с. 70-75 том 1).

Розпорядженням Білопільського міського голови Зарка Ю.В. від 20 червня 2023 року №43-К розірвано контракт з ОСОБА_1 , укладений 31 грудня 2020 року, та його звільнено з 20 червня 2023 року з посади директора КП БМР «Куянівське ТКП» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 11 том 1).

Наказом від 20 червня 2023 року №27 голови комісії з реорганізації Куянівського ТКП Вакуленка О.М. ОСОБА_1 звільнено з 20 червня 2023 року з посади директора Куянівського ТКП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 12 том 1).

Рішенням Білопільської міської ради від 19 вересня 2023 року №987 затверджено передавальні акти по Куянівському ТКП та визначено КП «Водоканал Білопілля» правонаступником всього майна, прав та обов`язків Куянівського ТКП (а. с. 207 том 1).

Правонаступність КП «Водоканал Білопілля» щодо Куянівського ТКП також була закріплена в оновленому статуті підприємства, затвердженого вказаним рішенням (а. с. 208-215 том 1).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, юридична особа КП «Куянівське ТКП» припинена 17 листопада 2023 року (а. с. 13 том 2).

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Норми трудового законодавства України встановлюють лише обов`язок для роботодавця повідомити працівника про наступне вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України не пізніше ніж за два місяці перед звільненням і не встановлюють обов`язку звільнити працівника за закінченням цього строку.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі №6-1264цс17, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі №915/754/21(486/893/22), від 07 лютого 2024 року у справі №759/18281/21 (провадження №61-6741св23), від 20 грудня 2023 року у справі №302/181/20 (провадження №61-10794св23) та інших.

У постановах Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі №577/3997/15-ц (провадження №6-1723цс17), Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі №915/754/21, від 07 лютого 2024 року у справі №759/18281/21 (провадження №61-6741св23) вказано, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Обставинами справи підтверджено, що у КП «Куянівське ТКП» дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників з підстави проведення процедури реорганізації шляхом приєднання до КП «Водоканал Білопілля» та у подальшому припинення юридичної особи.

ОСОБА_1 були запропоновані такі вакантні посади у КП «Водоканал Білопілля» - енергетик, слюсар АВР ВД, слюсар АВР КД.

У той же час, як вбачається з наказу директора КП «Водоканал Білопілля» від 01 лютого 2023 року №11-ОД іншим чотирьом працівників КП «Куянівське ТКП» були запропоновані інші вакантні посади, саме: головному бухгалтеру - контролер водопровідного господарства; бухгалтеру касиру - контролер водопровідного господарства; слюсару-сантехніку - слюсар АВР ВД, трактористу - тракторист 3 розряду ВД.

Вакантні посади контролера водопровідного господарства, тракторист 3 розряду ВД ОСОБА_1 запропоновані не були, хоча останній має посвідчення тракториста-машиніста, оригінал якого за клопотанням Білопільського міського голови Зарка Ю.В. було оглянуто в судовому засіданні 05 грудня 2024 року (а. с. 179, 193-194 том 1). Також суду не зрозуміло і відповідачі з цього приводу не надали інформації про те, чому ОСОБА_1 з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду не було запропоновано посади контролера водопровідного господарства, хоча такі посади були запропоновані двом бухгалтерам.

Отже, власником було допущено порушення трудових прав ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 41 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України від 11 липня 2002 №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Вказана норма на час звільнення ОСОБА_1 була чинною та підлягала застосуванню. Однак, доказів такого повідомлення суду надано не було.

У відзивах на позов Зарка Ю.В. та Білопільської міської ради зазначалося, що вказана норма не підлягала застосуванню до ОСОБА_1 , бо втратила свою чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року у справі №6-рп/2002. На ці ж аргументи у судовому засіданні посилався представник відповідача Яценко І.М .

Але суд звертає увагу на те, що частина 3 ст. 33 Закону України від 11 липня 2002 №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» у зазначеній вище редакції діє відповідно до Закону України №1522-IV від 19 лютого 2004 року, а тому у березні 2002 року, тобто до прийняття цього Закону та змін до нього, Конституційний Суд України не міг висловити своєї позиції.

Частиною першою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Частинами першою, п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Запис про припинення КП БМР «Куянівське ТКП» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено 17 листопада 2023 року.

Як вбачається зі ст. 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що було порушено процедуру звільнення позивача, однак посада, на якій він працював існувала лише до припинення КП БМР «Куянівське ТКП», та штатним розписом підприємства-правонаступника КП БМР «Водоканал Білопілля» не передбачена, що унеможливлює його поновлення на цій посаді, суд вважає за можливе захистити його трудові права шляхом зміни дати звільнення, а саме скасувати розпорядження міського голови Білопільської міської ради Зарка Ю. від 20 червня 2023 року №43-К «Про розірвання контракту та звільнення директора комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» ОСОБА_1 » в частині дати звільнення та змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 20 червня 2023 року на 17 листопада 2023 року.

Подібних висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 14 січня 2020 року по справі №405/6662/17 та від 14 червня 2023 року по справі №744/82/22.

У той же час суд вважає за необхідне скасувати наказ голови комісії з реорганізації комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» Вакуленка О. від 20 червня 2023 року №27 «Про звільнення ОСОБА_1 », оскільки суду не були надані докази наявності у голови комісії з реорганізації відповідних повноважень на звільнення директора підприємства, відповідачами суду не було надано положення про комісію з реорганізації та її повноваження, хоча позивач в позовній заяві зазначав про відсутність такого повноваження.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець з власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

З огляду на положення пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Як вбачається з п. 2 вказаного Порядку у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З довідки Куянівського ТКП від 27 липня 2023 року вбачається, що розмір середньої заробітної плати позивача за 1 місяць становить 14742,76 грн, а за 1 день - 685,71 грн (а. с. 47 том 1).

Отже, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21 червня 2023 року по день припинення КП БМР «Куянівське ТКП» складає 74056,68 грн, з яких:

- за червень 2023 року (з 21.06.2023 по 30.06.2023) - 8 робочих днів х 685,71 грн = 5485,68 грн;

- за липень 2023 року - 21 робочий день х 685,71 грн = 14399,91 грн;

- за серпень 2023 року - 23 робочих дні х 685,71 грн = 15771,33 грн;

- за вересень 2023 року - 21 робочий день х 685,71 грн = 14399,91 грн;

- за жовтень 2023 року - 22 робочі дні х 685,71 грн = 15085,62 грн;

- за листопад 2023 року (з 01.11.2023 по 17.11.2023) - 13 робочих днів х 685,71 грн = 8914,23 грн.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року в справі №191/81/17, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає вказану суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

З огляду на викладене, враховуючи КП «Куянівське ТКП» припинине про що внеснено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань, а його правонаступником є КП «Водоканал Білопілля», з останнього на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 74056,68 грн грн (сума, обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення присудженої працівникові заробітної плати за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Судом встановлено, що протягом часу з 26 січня по 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 незаконно був притягнутий до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення доган 26 січня та 27 квітня 2022 року, також він незаконно був звільнений з роботи 03 травня, 09 серпня та 06 жовтня 2022 року, 20 червня 2023 року.

Вказані догани були були скасовані судом, також ОСОБА_1 за рішеннями суду неодноразово поновлювався на роботі (а. с. 13-25 том 1).

За порушення трудових прав ОСОБА_1 рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 20 січня 2023 року у справі №573/1470/22, яке набрало законної сили 21 лютого 2023 року, серед іншого, була стягнута моральна шкода (а. с. 21-25 том 1).

Незважаючи на зазначене, відповідачі в особі міського голови Зарка Ю.В. та Білопільської міської ради знову допустили незаконне звільнення з роботи ОСОБА_1 20 червня 2023 року, що є предметом розгляду в цій справі.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України (п. 2.3 Рішення КСУ №4-рп/2012), яка передбачає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 9 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Пунктом 13 зазначеної постанови Верховним Судом України роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 №212/3631/15-ц, від 13 травня 2019 року №212/6985/16-ц, від 20 березня 2019 року №320/7547/17.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справі «Недайборщ проти РФ» від 01 липня 2010 року (Скарга № 42255/04) Європейський суд з прав людини у п. 37 зазначив, що заявник не зобов`язаний надавати будь-які докази наявності понесеної ним моральної шкоди (див., серед численних інших джерел, Рішення Європейського суду від 15 жовтня 2009 року у справі «Антипенков проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia) п. 82, скарга № 33470/03; Рішення Європейського суду від 14 лютого 2008 року у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), п. 35, скарга № 30422/03; Рішення Європейського Суду у справі «Гарабаєв проти Російської Федерації» (Garabayev v. Russia), п. 113, скарга № 38411/02, ЕСПЧ 2007-VII (витяг); а також Рішення Європейського Суду від 01 червня 2006 року у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), п. 20, скарга № 4171/04).

У п. 78 Рішення ЄСПЛ «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року зазначено, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави. В свою чергу у п. 50 рішення ЄСПЛ справа «Полтораченко проти України» (заява № 77317/01) від 18 січня 2005 року вказано, що заявник може розглядатись як такий, що зазнав певного розчарування та страждання в результаті встановленого у цій справі порушення.

Водночас, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) зазначено, що Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення.

Як встановлено судом, незаконним звільненням з роботи порушено право позивача на працю та можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обрав, що свідчить про порушення вимог ст. 43 Конституції України, яка передбачає, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Також незаконним звільненням з роботи порушені права ОСОБА_1 , що гарантовані ст. 5-1 КЗпП України, яка передбачає, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Отже, суд зазначає, що незаконне звільнення з роботи 20 червня 2023 року грубо порушило трудові права позивача, що безумовно призвело до душевних страждань позивача і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки протягом значного часу він був позбавлений можливості реалізувати своє конституційне право на працю і був змушений у судовому порядку захищати порушення своїх законних прав та інтересів.

Тому заперечення відповідачів щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди є безпідставними.

Разом із тим, суд зазначає, що розмір спричиненої моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, є завищеним.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, положення постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", об`єктивно оцінюючи ситуацію, виходячи із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, суд дійшов переконання, що з відповідача Білопільської міської ради слід стягнути на користь позивача 10000 грн моральної шкоди.

При зверненні з позовом до суду позивач просив стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 35000 грн.

У судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представник позивача - адвокат Даценко А.М. зазначив, що докази понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу будуть подані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

У зв`язку з чим питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом не вирішується на теперішній час.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки права позивача порушені діями відповідача - Білопільської міської ради, яка була власником як КП «Куянівське ТКП», так і є власником КП «Водоканал Білопілля», тому суд вважає за необхідне стягнути саме з останньої на користь держави судовий збір у сумі 3633,60 грн пропорційно задоволеним вимогам (за вимоги про скасування розпорядження, скасування наказу, стягнення заробітної плати), оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Однак, у зв`язку з тим, що позивачем не було сплачено судовий збір за вимогу про відшкодування моральної шкоди, а його вимоги в цій частині задоволені частково, то пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір у сумі 968,96 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави, оскільки за такою категорією спорів він не звільнений від сплати судового збору, та 242,24 грн - з Білопільської міської ради.

Отже, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з Білопільської міської ради на користь держави становить 3875,84 грн.

Керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білопільського міського голови Зарка Юрія Васильовича (Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35), Білопільської міської ради (Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35, код ЄДРПОУ 04058019), «Куянівського торгово-комунального підприємства» у формі комунального підприємства Білопільської міської ради (Сумська область, Сумський район, с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2, код ЄДРПОУ 32444140, припинено 17 листопада 2023 року), Комунального підприємства Білопільської міської ради «Водоканал Білопілля» (Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Торгова площа, 27, код ЄДРПОУ 33429825) про визнання незаконним та скасування розпорядження Білопільського міського голови про звільнення з посади, наказу по підприємству про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати розпорядження міського голови Білопільської міської ради Зарка Юрія від 20 червня 2023 року №43-К «Про розірвання контракту та звільнення директора комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» ОСОБА_1 » в частині дати звільнення.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» з 20 червня 2023 року на 17 листопада 2023 року.

Скасувати наказ голови комісії з реорганізації комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» Вакуленка Олександра від 20 червня 2023 року №27 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнути з Комунального підприємства Білопільської міської ради «Водоканал Білопілля», як правонаступника Комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство», на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2023 року по 17 листопада 2023 року включно в сумі 74056 (сімдесят чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень 68 копійок без утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Білопільської міської ради на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди в сумі 40 000 грн.

Стягнути з Білопільської міської ради на користь держави 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 84 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок судового збору.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 14742,76 грн допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 09 грудня 2024 року.

Суддя