Постанова

від 28.11.2024 по справі 299/4/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/4/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Естінко Тетяна Емілівна, на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2024 року (головуючий суддя Кашуба А.В.) у справі № 299/4/23 за позовом ОСОБА_2 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , треті особи: Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення сесії Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з припиненням такого права, скасування державної реєстрації земельної ділянки, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , треті особи: Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з припиненням такого права, скасування державної реєстрації земельної ділянки, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Шаланківської сільської ради в урочищі «Шаланківська гора», кадастровий номер: 2121286800:10:001:0134, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 17.08.2004 серії ЗК №019333, виданим на підставі розпорядження голови Виноградівської РДА від 06.08.2004 № 272.

Через 17 років земельну ділянку позивача, без вилучення від попереднього власника, незаконно передано у приватну власність ОСОБА_1 рішенням Вилоцької селищної ради від 24.11.2021 № 211, зокрема площею 1,9999 га для ведення особистого селянського господарства, у с. Шаланки в урочищі «Шаланківська гора», кадастровий номер: 2121286800:10:001:0330, на підставі якого за відповідачем 03.12.2021 зареєстровано право власності на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2529106921020, рішення про державну реєстрацію від 09.12.2021 № 62168570.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права позивача, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Відтак слід скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Крім того, стосовно земельної ділянки площею 1,9999 га з кадастровим номером 2121286800:10:001:0330 було здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі. Вказана державна реєстрація земельної ділянки порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а відповідач ОСОБА_1 не мав законних підстав для набуття права власності на земельну ділянку, котра була раніше передана у власність позивачу, а також не мав підстав для внесення відповідних відомостей до реєстрів.

Вказував, що внаслідок протиправних дій відповідачів позивачу завдано моральну шкоду, яку ОСОБА_2 оцінив у розмірі 40000 грн. Зокрема, позивач зазнав моральних переживань, погіршення фізичного та духовного стану, душевних страждань внаслідок незаконного вибуття із його власності земельної ділянки, втрати можливості вирощувати сільськогосподарську продукцію, можливості отримати доходи за рахунок земельної ділянки.

Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_2 просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 24.11.2021 № 211 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність, згідно додатку №7 до рішення, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га кадастровий номер 2121286800:10:001:0330, розташованої в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора», відповідачу ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .

2)припинити правовласності ОСОБА_1 на земельнуділянку дляведення особистогоселянського господарстваплощею 1,9999га,кадастровий номер2121286800:10:001:0330,розташовану вс.Шаланки,урочище «Шаланківськагора», реєстраційний номер об`єкта: 2529106921020.

3) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення: 62168570 від 09.02.2021

4) скасувати державну реєстрацію такої земельної ділянки з кадастровим номером 2121286800:10:001:0330, у Державному земельному кадастрі.

5) стягнути з відповідачів 40000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії 8 скликання Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 24.11.2021 № 211 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність, згідно додатку №7 до рішення, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га кадастровий номер 2121286800:10:001:0330, розташовану в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора», відповідачу ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Визнано припиненим право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га, кадастровий номер 2121286800:10:001:0330, розташовану в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора».

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га, кадастровий номер 2121286800:10:001:0330, розташовану в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора», у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, р/н об`єкта нерухомого майна: 2529106921020, дата державної реєстрації 03.12.2021, державний реєстратор Вознюк О.В., рішення про державну реєстрацію від 09.12.2021 № 62168570.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2121286800:10:001:0330, розташовану в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора», з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9999 га, у Державному земельному кадастрі.

Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим заочним рішенням цього ж суду від 06.02.2024 у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Короткий зміст апеляційної скарги та позиція інших учасників справи

На заочне рішення від 11.01.2024 подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Естінко Т.Е. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано таким:

представник ОСОБА_1 - адвокат Естінко Т. Е. - не була присутня в судовому засіданні 11.01.2024, у зв`язку з прийняттям участі в судовому засіданні у іншій справі № 260/9197/23 в Закарпатському окружному адміністративному суді, про що повідомляла суд першої інстанції шляхом подання клопотання про відкладення судового засідання, до якого додала роздруківку із сайту Закарпатського окружного адміністративного суду щодо справи №260/9197/23; зазначає, що судове засідання було призначено на 11.01.2024 без узгодження дати з адвокатом Естінко Т.Е.;

позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства; спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 346/2888/16-а); посилається на те, що аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а; тому вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України;

право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права; однак право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 2121286800:10:001:0134 не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, а тому ОСОБА_2 не завершив оформлення права власності на неї.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Оскільки інші учасники справи рішення суду не оскаржили, тому апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог, не роблячи висновків щодо відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник апелянта адвокат Естінко Т.Е. подала до апеляційного суду клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи, оскільки бере участь у судовому засідання Виноградівського районного суду. Таким чином, представник апелянта, здійснюючи адвокатську діяльність, надала перевагу іншому судовому провадженню. При цьому, апелянт в судові засідання апеляційного суду також не з`являвся і про причини неявки суду не повідомляв. Також про причини неявки не повідомили інші особи, які беруть участь у справі. Зважаючи на те, що позиція апелянта та його представника апеляційному суду відома апеляційна скарга була складена адвокатом Естінко Т.Е. колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі та їх представників. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить зокрема:

- розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

- передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу.

За змістом ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до положень ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування для всіх потреб із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 116 ЗК України визначено що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі зокрема: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, на території Шаланківської сільської ради, кадастровий номер 2121286800:10:001:0134, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.08.2004 серії ЗК №019333, виданого на підставі розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 06.08.2004 № 272 (а.с. 6, 9 т. 1).

Вказана земельна ділянка 2121286800:10:001:0134 межує від А до Б із землею ОСОБА_3 , від Б до В із землею загального користування, від В до Г із землею ОСОБА_4 , від Г до А із землею загального користування. План меж земельної ділянки має чотири літерні точки, де точка А розташована у верхньому куті справа (опис меж у державному акті).

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області від 19.12.2022 № 975/227-22, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2121286800:10:001:0134 до Державного земельного кадастру не внесені, відомості про таку ділянку (право власності на яку виникло до 01.01.2013) до Державного земельного кадастру не переносились.

Також відомості про цю земельну ділянку з кадастровим номером 2121286800:10:001:0134 не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний суд зазначає,що у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено дефініцію поняття «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед, необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та підтримується Верховним Судом надалі.

У цій справі право приватної власності ОСОБА_2 належним чином підтверджено чинним Державним актом на право власності на земельну ділянку від 17.08.2004 серії ЗК №019333.

За змістом статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України, у редакції, чинній станом на 17.08.2004, однією із підстав набуття права на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його (документа прим.) державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Порядок та система державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у період набуття позивачем права власності на земельну ділянку 2121286800:10:001:0134, регулювалися Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим Наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174.

7 липня 2011 було прийнято Закон України «Про державний земельний кадастр». Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Отже, позивач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку 2121286800:10:001:0134.

До справи не надано доказів, які б свідчили про припинення права власності позивача на земельну ділянку 2121286800:10:001:0134 чи її вилучення у встановленому законом порядку.

Відсутність державної реєстрації речового права ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не впливає на обставини виникнення та наявність у нього права приватної власності на відповідну земельну ділянку.

Посилання скаржника та його представника на те, що ОСОБА_2 не завершив оформлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121286800:10:001:0134, оскільки таке не було не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, судова колегія відхиляє як безпідставні, оскільки такі ґрунтуються на помилковому тлумаченні ними норм матеріального права.

Позивач посилався на те, що з метою оформлення оренди власної земельної ділянки 2121286800:10:001:0134 він дізнався, що належна йому земельна ділянка за даними державних реєстрів передана відповідачеві ОСОБА_1 . Ця інформація стала йому відома із інформаційних довідок з Державного земельного кадастру від 09.12.2022, з Державного реєстру речових прав від 19.12.2022 №318068806.

У даній справі достеменно встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2121286800:10:001:0134 та має право на захист свого речового (цивільного) права на спірну земельну ділянку, внаслідок його порушення, яке полягає в наступному.

Встановлено, що рішенням 5-ї сесії 8-го скликання Вилоцької селищної ради від 12.04.2021 № 87 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора» у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 73 т. 1).

Рішенням 9-їсесії 8-госкликання Вилоцької селищноїради від24.11.2021№ 211Вилоцька селищнарада затвердилапроект землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власністьта передалау приватнувласність земельнуділянку,зокрема ОСОБА_1 площею 1,9999 га, кадастровий номер 2121286800:10:001:0330, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора» (а.с. 33, 34 т. 1).

Так,на замовлення ОСОБА_1 (договірвід 14.04.2021№ 01-21)ФОП ОСОБА_5 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га, яка знаходиться в с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора», кадастровий номер 2121286800:10:001:0330 (а.с. 21-22, 69-86 т. 1).

Згідно вказаного проекту землеустрою, за результатами польових геодезичних робіт складено абрис-схему та збірний кадастровий план земельної ділянки, відповідно до якого земельна ділянка, яка відводилася ОСОБА_1 , розташована між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на території с.Шаланки, урочище «Шаланківська гора». За змістом Акту погодження меж землекористування, на акті присутні підписи ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_5 , який скріплений печаткою, та три підписи від імені селищного голови, скріплені трьома печатками Вилоцької селищної ради. Підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суміжних землекористувачів відсутні. Відомості про «відмову від підписання акту погодження меж» суміжними землекористувачами не зафіксовано.

Згідно з описом меж такої земельної ділянки у Витягу з Державного земельного кадастру (а.с. 67, зворот т.1), кадастровим планом такої земельної ділянки, наданими до справи відкритими даними державного земельного кадастру, проектом землеустрою, інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.02.2023 №29-28-0.213-1197/2-23 (а.с. 155 т. 1), спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2121286800:10:001:0330 межує від Б до В із земельною ділянкою ОСОБА_3 , кадастровий номер 2121286800:10:001:0135; від Г до А із земельною ділянкою ОСОБА_4 , кадастровий номер 2121286800:10:001:0133. План меж земельної ділянки має чотири літерні точки, де точка А розташована у верхньому кутку зліва (а.с. 11, зворот, 15, зворот, 105-147 т. 1).

На підставі цього проекту землеустрою у Державному земельному кадастрі 22.04.2021 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га кадастровий номер 2121286800:10:001:0330 (а.с. 14, 66-68 т. 1).

Зі змістунаведених письмовихдокументів слідує,що земельнаділянка відповідача ОСОБА_1 має ідентичний опис меж, однакових суміжних землевласників та повністю накладається на раніше передану ОСОБА_2 земельну ділянку.

Судом встановлено, що земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 2121286800:10:001:0330 повністю накладається на раніше надану позивачу земельну ділянку з кадастровим номером2121286800:10:001:0134, фактично це одна і та ж частина земної поверхні з установленими межами, які збігаються з допустимими похибками, певним місцем розташування. Даний факт підтверджено ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та не спростовано відповідачами.

Обидві земельні ділянки межують із тими ж самими земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та землями комунальної власності. Розбіжності у літерному позначенні меж земельних ділянок із земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зумовлені різним розташуванням літер, що позначають точки плану меж земельних ділянок у документації. Так, план меж земельної ділянки 2121286800:10:001:0330 має чотири літерні точки, де точка А розташована у верхньому куті зліва. Натомість план меж земельної ділянки 2121286800:10:001:0134 має чотири літерні точки, де точка А розташована у верхньому куті справа.

Таким чином, судом констатовано, що земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 2121286800:10:001:0330 була йому передана та сформована 15.04.2021 не із земель комунальної власності. Вказана ділянка відповідача накладається на межі раніше сформованої земельної ділянки 2121286800:10:001:0134, яка вже була передана у приватну власність позивачу ОСОБА_2 та зареєстрована у Державному реєстрі земель відповідно до чинного на той час законодавства.

Згідно з вимогами абзацу третього ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Оскільки в межах земельної ділянки 2121286800:10:001:0330 знаходилася земельна ділянка 2121286800:10:001:0134, тому реєстрація у 2021 році у Державному земельному кадастрі земельної ділянки 2121286800:10:001:0330 була здійснена незаконно, з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до абзацу 3 ч.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Іншого способу усунення наслідків незаконної державної реєстрації земельної ділянки законом не передбачено. А тому, незаконна державна реєстрація земельної ділянки 2121286800:10:001:0330 підлягає скасуванню судом. Це є необхідним для відновлення становища, що існувало до порушення.

При цьому, за змістом п. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Державна реєстрація земельної ділянки може бути скасована судом виключно з одночасним припиненням речового права, зареєстрованого щодо земельної ділянки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначена статтею 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» обов`язкова умова «припинення речового права» по суті є способом захисту, що передбачений пунктом 7 частини 2 ст.16 ЦК України припинення правовідношення, який з огляду на підстави позову є ефективним у спірних правовідносинах. Задоволення цієї вимоги має наслідком виникнення у відповідача обов`язку повернути спірну земельну ділянку.

До такого висновку у подібних правовідносинах прийшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі 477/2330/18.

Судом встановлено, що Вилоцька селищна рада Берегівського району Закарпатської області, прийнявши рішення 9 сесії 8 скликання від 24.11.2021 №211 про затвердження проекту землеустрою від 15.04.2021 щодо відведення земельної ділянки 2121286800:10:001:0330 ОСОБА_1 фактично розпорядилася земельною ділянкою, що не перебувала у комунальній власності, а перебувала у приватній власності іншої особи.

Таке рішення органу місцевого самоврядування суперечить закону, призвело до незаконного вибуття земельної ділянки із володіння попереднього власника.

Судом вірно відхилено посилання Вилоцької селищної ради на те, що їй не було відомо про те, що земельна ділянка, на яку накладаються межі земельної ділянки 2121286800:10:001:0330, вже була раніше сформована, зареєстрована у Державному реєстрі земель з іншим кадастровим номером та передана у приватну власність позивачу, оскільки мета та мотиви селищної ради не мають юридичного значення при вирішенні даного спору, не спростовують факту незаконної передачі земельної ділянки ОСОБА_1 .

Передача органом місцевого самоврядування безоплатно у власність фізичній особі земельної ділянки, яка не перебувала у комунальній власності суперечить закону, зокрема ст.ст.12, 116, 122 ЗК України. Вилоцька селищна рада Берегівського району не мала прав та повноважень передавати відповідачу земельну ділянку 2121286800:10:001:0330, оскільки така вже перебувала у приватній власності позивача ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391ЦК України).

Ці положення конкретизовано у частині першій статті 153 ЗК України, за якою власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно дочастиндругоїта третьоїстатті152ЗКУкраїнивласник земельноїділянкиабоземлекористувач можевимагатиусуненнябудь-якихпорушеньйогоправ наземлю,навітьякщоці порушеннянепов`язанізпозбавленнямправа володінняземельноюділянкою,івідшкодуваннязавданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійснимирішеньорганіввиконавчої владиабоорганівмісцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 742/3238/17, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як правило, відновлення володіння спірною земельною ділянкою здійснюється шляхом внесення запису (відомостей) про право власності позивача на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна (віндикаційний позов) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем.

Проте, за обставинами даної справи, на момент звернення до суду із позовом та розгляду справи судами, відомостей про земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 2121286800:10:001:0134 як об`єкту цивільного права у Державному реєстрі речових прав не існувало. У даній справі позивачем ОСОБА_2 не було внесено відомостей до Державного реєстру речових прав (не існувало чинного запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2121286800:10:001:0134), однак це не спростовує тієї обставини, що позивач ОСОБА_2 є законним власником спірної земельної ділянки на підставі чинного державного акту від 17.08.2004 серії ЗК №019333, у зв`язку з чим, встановивши незаконність підстави, на якій відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га кадастровий номер 2121286800:10:001:0330, колегія суддів у контексті цієї справи, з урахування особливостей її фактичних обставин, погоджується із висновками місцевого суду про те, що для ефективного та повного захисту прав позивача необхідним є скасування здійсненої за відповідачем реєстрації права власності у державному реєстрі, припиненням такого незаконно зареєстрованого права власності відповідача.

У даній справі встановлено, що спірна земельна ділянка була раніше передана у власність позивачу ОСОБА_2 , від нього у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась, а Вилоцька селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою приватної власності, тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 , припинення права власності ОСОБА_1 та скасування зареєстрованого права власності у державному реєстрі, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Висновки суду першої інстанції відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права власності позивача саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2121286800:10:001:0134.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно із пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, суд першої інстанції, з урахуванням положень частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування відповідної державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 1,9999 га, кадастровий номер 2121286800:10:001:0330, з одночасним припиненням цим рішенням речових прав відповідача ОСОБА_1 , призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача ОСОБА_2 .

Скаржник в апеляційній скарзі не оспорював фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, натомість посилався на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо посилань скаржника на те, що при визначенні юрисдикції спору слід було врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 06.02.2019 у справі № 346/2888/16-а та від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а.

Судова колегіязауважує,що висновкиВерховного Суду,викладені в у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, є нерелевантними щодо правовідносин, які виникли у цій справі.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин в справі (висновки Верховного Суду в постанові від 05 серпня 2021року в справі № 199/6042/19, провадження № 61-11658св20).

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких передбачено в порядку іншого судочинства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 травня 2023 року в справі № 920/225/22, від 23 травня 2023 року в справі № 925/352/22, від 21 січня 2020 року в справі № 922/807/19, від 23 червня 2021 року в справі № 917/1372/20.

Доводи апелянта, які зводяться до того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів є необґрунтованими.

Судова колегія щодо юрисдикційності спору дійшла висновку, що оскільки предметом спору у цій справі є земельна ділянка, власником якої є фізична особа позивач ОСОБА_2 , предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельної ділянки, пов`язується з незаконною реєстрацією земельної ділянки та реєстрацією речового права на нерухоме за відповідачем. А тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його правильно розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_2 не оформив право власності на земельну ділянку, оскільки такі спростовуються дослідженими матеріалами справи, а також відхиляє посилання скаржника на те, що дана справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такі ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, правомірно дійшов висновків в частині задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст. 368, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Естінко Тетяна Емілівна залишити без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2024 року.

Головуюча:

Судді: