Ухвала

від 10.12.2024 по справі 465/6858/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6858/20

2-з/465/195/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

10.12.2024 року суддя Франківськогорайонного судум.Львова МартьяноваС.М.,розглянувши заяву третьої особи,що заявляєсамостійні вимогищодо предметаспору ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення та об`єднаним позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 на адресу суду від третьої особи , що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , приналежній на даний час відповідачу-1 ОСОБА_3 із забороною відчуження такого.

Заяву обґрунтовано тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , П`ятої ЛДНК, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення.

У даній цивільній справі позивач пред`явив вимогу про визнання недійсним договору дарування від 25.05.2000р., на підставі якого відповідач ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 під час дії ухвал Личаківського районного суду м. Львова від 1801.1999р. про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будволодіння АДРЕСА_1 із забороною відчуження такого, що у свою чергу порушує публічний порядок, порушення якого превалює над будь-якими іншими порушеннями приватно-правового інтересу.

Предметом оспорюваного в даній справі договору дарування є будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке перебувало (і перебуває станом на сьогодні) на момент вчинення оспорюваного правочину у спільній частковій власності позивача ОСОБА_2 , третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 1/2 частина якого (будинку) за умовами укладеного сторонами оспорюваного правочину перейшла в особисту приватну власність відповідача-1 ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 вважає, що існує висока ймовірність того, що відповідач-1 ОСОБА_3 може в будь-який момент здійснити відчуження 1/2 частини будинку, а не 1/2 ідеальної частки у праві власності на весь будинок як єдине ціле, на користь третіх осіб, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду та, відповідно поновлення її прав та прав інших учасників спільної часткової власності.

Відповідач ОСОБА_3 вже мала намір вчиняти реєстраційні дії під час даного судового провадження, зокрема, в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок та в матеріалах даної справи знаходяться копія рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №55525157 від 04.12.2020р. та копія заяви ОСОБА_3 від 12.01.2021р. на адресу ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» для виконання рішення держреєстратора.

Без вжиття відповідних заходів забезпечення позову відповідач-1 ОСОБА_3 має можливість безперешкодно відчужити належне їй нерухоме майно, що перебуває у спільній частковій власності.

Застосування такого заходу забезпечення позову як арешт ? частини будинку не призведе до обмеження майнових прав відповідача-1 ОСОБА_3 , оскільки відповідне нерухоме майно залишатиметься в її володінні та користуванні.

Оскільки визнання недійсним оскаржуваного договору дарування, який є безпосередньою підставою для зміни співвласника спільного нерухомого майна, так чи інакше вплине на правовий режим цього нерухомого майна, то вважає, що обраний нею вид забезпечення позову є співмірним із заявленими в цій справі її позовними вимогами.

Можливе подальше відчуження відповідачкою-1 ОСОБА_3 частини нерухомого майна, яке перебуває в спільній частковій власності об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушеного права позивача з огляду на те, що оскаржуваний в даній справі договір дарування вже не буде підставою для наступної зміни співвласника, а тому визнання його недійсним не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до нових судових спорів.

Відповідно доположень ч.1ст.153 Цивільного процесуальногокодексу України (далі -ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 22.12.2006 року № 9 «Про практикузастосування судами цивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпечення позову» (далі - Постанови від 22.12.2006 року №9) заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З врахуванням положень ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась, у зв`язку із чим фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що предметом позову є визнання недійсним договору дарування від 25.05.2000 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 щодо частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений в П`ятій Львівській державній нотаріальні конторі, а також визнання недійсним реєстраційне посвідчення серія НОМЕР_1 від 08.06.2000 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на частини будинку АДРЕСА_1 , видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до п. 4постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Відповідно до п. 6 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22.12.2006р.«Про практикузастосування судамипроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З копії договору дарування частини житлового будинку від 25.05.2000 року вбачається, що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 частину житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд, розмішеного на земельній ділянці площею 600 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , який в цілому складається з шести житлових кімнат, житловою площею 105,4 кв.м., та двох кухонь, в будинку є хвіртка №1, огорожа №2, ворота №3. Даний договір посвідчено державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Бордун Й.М. Зареєстровано в реєстрі за №1-867.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Водночас, суд вважає, що вид забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, а саме накладення арешту на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 приналежній на даний час ОСОБА_3 із забороною відчуження такого, не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він заявляється.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2021 року у справі №643/12369/19 (провадження №61-21685св19) зроблено правовий висновок про те, що арешт майнаце накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, водночас заборона на відчуження об`єкта нерухомого майнаце перешкода у вільному розпорядженню майном. При цьому, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Отже, враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір, беручи до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, беручи до уваги, що подальше відчуження майна, а саме частини будинку АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 , призведе до ускладнення захисту прав третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим чи утрудненим виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд вважає необхідним заяву про забезпечення позову задовольнити частково та заборонити відчуження вказаного майна.

Також суд враховує, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Невжиття такихзаходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак, заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Відповідно п. 7ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

А тому, керуючись ст.ст.149-153, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву третьої особи,що заявляєсамостійні вимогищодо предметаспору ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення та об`єднаним позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення -задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом заборони відчуження частини будинку АДРЕСА_1 , яка належить на даний час ОСОБА_3 .

В іншій частині заявлених вимогвідмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Львівського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копії ухвали надіслати заявнику та іншим учасникам справи.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Мартьянова С.М.