Ухвала

від 17.01.2025 по справі 465/6858/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6858/20

2/465/342/25

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

17.01.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.

при секретарі Козьмук Д.Б.

за участі:

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідачки - ОСОБА_2

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву позивачки ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_3 про відвід судді Мартьяновій С.М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення та об`єднаним позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення,-

встановив:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №465/6858/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення та об`єднаним позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021, головуючим суддею визначено Мартьянову С.М.

09.12.2024 року через канцелярію суду від позивачки ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді Мартьянової С.М.

Заяву обґрунтовано тим, що головуюча суддя Мартьянова С.М. не може продовжувати розгляд даної цивільної справи №465/6858/20 та підлягає відводу, оскільки суддя зацікавлена в результатах розгляду даної справи в угоду та на користь відповідача-1 ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 02.05.2024р., зокрема, клопотання ОСОБА_5 про витребування доказів задоволено.

Витребувано із Першої Львівської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії документів, які стали підставою для зняття обтяження на частини житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно довідки, виданої Першою ЛДНК від 23.05.2000 р. №328210-102.

07.06.2024р. на виконання вищевказаної ухвали суду з Першої ЛДНК надійшла відповідь, в якій вказано, що зазначені документи знаходяться у Львівському державному нотаріальному архіві за адресою: 79013, м. Львів, вул. Здоров?я, 9а.

16.02.2023р. відповідач-1 ОСОБА_5 (сторона оскаржуваного договору дарування як обдарована) звернулась до суду з клопотанням про витребування доказів, яке було зареєстроване судом 20.02.2023р.

Причому, відповідач-1 ОСОБА_5 у своєму клопотанні не зазначає, на вимогу п.4) ч.2 ст.84 ЦПК України (як обов?язкову) вжиті нею заходи для отримання цього доказу самостійно, не зазначає і не подає докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу чи доказів.

Крім того, клопотання про витребування доказів повинно було бути подане відповідачем-1 ОСОБА_5 разом з відзивом на позовну заяву, проте відповідач-1 ОСОБА_5 не обґрунтувала неможливості подання такого клопотання у встановлений законом строк. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку суд залишає його без задоволення (ч.1 ст.84 ЦПК України).

У клопотанні про витребування доказів від 16.02.2023р. відповідач-1 ОСОБА_5 не надала суду доказів того, що вона самостійно зверталась у Першу ЛДНК із відповідними запитами з метою отримання зазначених в її клопотанні доказів та отримала відмову.

Таким чином, відповідач-1 ОСОБА_5 як сторона оскаржуваного договору дарування (обдарована) мала право та можливість отримати такі докази самостійно, оскільки жодних норм забороняючого характеру щодо отримання інформації для осіб, щодо яких вчинялись нотаріальні дії, немає, тобто у відповідача-1 ОСОБА_5 не було жодних перешкод та складнощів щодо отримання таких доказів.

Крім того, очевидним був той факт, що станом на 2024р. докази «про зняття обтяження» у 2000р. не можуть зберігатись у Першій ЛДНК, оскільки відповідно до вимог Інструкції з нотаріального діловодства такі (при умові їх існування як таких) були передані у Львівський державний нотаріальний архів після 10-річного терміну їх зберігання в державній нотаріальній конторі, а у випадку їх зберігання у справі з 3-річним терміном зберігання такі мали б бути давно знищені.

А відтак, відповідач-1 ОСОБА_5 зазначила неналежного розпорядника інформації, не зазначила дійсних підстав, з яких випливає, що цей доказ має саме Перша ЛДНК на вимогу п.3) ч.2 ст.84 ЦПК України.

Таким чином, клопотання відповідача-1 ОСОБА_5 про витребування доказів від 16.02.2023р. не відповідало вимогам ч.1, 2 ст.84 ЦПК України; подане відповідачем-1 ОСОБА_5 клопотання про витребування доказів з порушенням норм ч.1, 2 ст.84 ЦПК України суд не мав права розглядати і задовольняти.

Суддя Мартьянова С.М. не надала належну оцінку клопотанню відповідача-1 ОСОБА_5 про витребування доказів від 16.02.2023р. на предмет відповідності такого вимогам ст.84 ЦПК України, взяла таке до розгляду та задовольнила таке, незважаючи на наявність заперечень на клопотання про витребування доказів у третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 (яка мала право бути почутою), які суддя не надала права їй висловити.

З відповіді Першої ДНК №558/01-16 чітко вбачається, що витребуваних доказів у Першій ЛДНК немає, а такі зберігаються у Львівському державному нотаріальному архіві.

Як вбачається з матеріалів справи, лист Першої ДНК надійшов до Франківського районного суду м. Львова 07.06.2024р.

Судове засідання було призначене на 25.06.2024р. на 14-00, а наступне на 26.08.2024р. на 12-00. Впродовж цього часу відповідач-1 ОСОБА_5 та її представник не ознайомлювались з матеріалами даної справи та не подавали жодних клопотань про витребування доказів з Львівського державного нотаріального архіву.

На судове засідання призначене на 26.08.2024р. на 12-00 відповідач-1 ОСОБА_6 та її представник адвокат Савка Т.В. не з?явились з неповажних причин, жодних клопотань про витребування доказів з Львівського державного нотаріального архіву не подавали; суд не вирішував жодних питань про витребування судом з власної ініціативи тих доказів, які самостійно могла при її бажанні отримати відповідач ОСОБА_5 ; жодних ухвал від 26.08.2024р. про витребування з Львівського державного нотаріального архіву доказів зазначених у клопотанні ОСОБА_5 від 16.02.2023р. судом не було постановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2024р. суддя Мартьянова С.М. поза судовим засіданням (яке відбулося 26.08.2024р.), поза увагою інших учасників справи, без їх участі та без права висловити свою думку щодо зазначених дій судді, з власної ініціативи листом-запитом (а не ухвалою), витребовує з Львівського державного нотаріального архіву докази щодо зняття обмеження з частини житлового будинку АДРЕСА_1 в угоду та на користь відповідача-1 ОСОБА_5 .

Проте, суддя Мартьянова С.М., не дотримуючись приписів чинного ЦПК України, діє на власний розсуд, який вже набуває свавільного характеру.

Суддя Мартьянова С.М., грубо порушуючи вимоги процесуального закону, витребовує відповідачу-1 ОСОБА_5 документи, до яких відповідач-1 ОСОБА_5 як фізична особа щодо якої вчинялось нотаріальна дія, як сторона оскаржуваного договору дарування, має безперешкодний доступ без особистої «допомоги» судді Мартьянової С.М., проте, своїм правом отримати такі докази самостійно відповідач-1 ОСОБА_5 не скористалась, а тим більше у неї не було такої потреби, оскільки її попередній представник ОСОБА_7 отримувала копії таких в Львівському апеляційному суді у справі №2-993/2000.

Безсумнівно, що суддя Мартьянова С.М. своїми діями у такий спосіб вкотре відкрито продемонструвала свою прихильність до відповідача-1 ОСОБА_5 , надала їй значну перевагу, в результаті чого суддя Мартьянова С.М. в угоду та на користь відповідача-1 ОСОБА_5 повністю знівелювала суть принципу змагальності та рівності сторін у даній справі як базових гарантій права особи на справедливий суд.

Суддя Мартьянова С.М. проявляє явне упереджене ставлення до позивача ОСОБА_8 та третьої особи ОСОБА_3 , принижує їх честь та гідність.

Отже даний судовий спір у законний спосіб не може бути вирішений, оскільки суддя Мартьянова С.М. не зацікавлена вирішувати такий у законний спосіб.

Позивачка та третя особа не довіряють судді Мартьяновій С.М., так як її дії непередбачувані і суперечать вимогам ЦПК України.

Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача-1 ОСОБА_5 - адвоката Савки Т.В. від 29.11.2024р., яке в судовому засіданні 02.12.2024р. не було надане для ознайомлення присутній на судовому засіданні третій особі ОСОБА_3 ..

Ознайомившись з матеріалів справи зі змістом такого клопотання з`ясувалось, що адвокат Савка Т.В. просив відкласти судове засідання призначене на 02.12.2024р. на 12-00 у зв`язку з тим, що він хворіє (пневмонія), проте, жодних доказів того, що він дійсно хворіє на пневмонію до свого клопотання не долучив.

Суддя Мартьянова С.М. не маючи жодного доказу, який би підтверджував хворобу адвоката Савки Т.В., безпідставно відклала судове засідання на невизначену дату, оскільки, як на її думку, був невідомий час «одужання» адвоката Савки Т.В.

Проте, адвокат Савка Т.В. у своєму клопотанні не просив не призначати судове засідання до його повного т.з. «одужання», тим більше, що чинний ЦПК України взаємозалежності між призначенням суддею дати слідуючого судового засідання та «одужанням» представника учасника справи, зокрема відповідача.

Але як з`ясувалось згодом, адвокат Савка Т.В. 02-04.12.2024р., «хворіючи на пневмонію» успішно працював та призначав консультації клієнтам в офісі АО «Федечко, Савка та партнери» за адресою: м. Львів, вул. Туган-Барановського, 30 (е відповідні свідки). Дуже цікаво як це розцінювати на здоровий глузд?

Отже, в черговий раз ввели в оману за участю судді Мартьянової С.М. та безпідставно відклали судове засідання.

За таких умов ми позбавлені права рівноцінно змагатись та відстоювати свою

позицію.

В противагу вищевикладеному клопотання позивачки та третьої особи про витребування доказів щодо предмета спору (оскаржуваного договору дарування) були подані разом з позовними заявами і вони як заінтересовані особи самостійно здобути такі не мали можливості, оскільки не були сторонами оскаржуваного договору дарування і такі докази становили для нас «нотаріальну таємницю». Проте, такі клопотання не розглядались судом тривалий час не з їхньої вини, а з вини суду; в подальшому були розглянуті судом неналежним чином без постановлення ухвали (протокольною ухвалою), і на кожному судовому засіданні позивачка та третя особа наполягали задовольнити наші клопотання про витребування доказів, без яких неможливо було встановити дійсні обставини справи та надати позивачці та третій особі обґрунтовані пояснення у справі.

Вищевикладені обставини ще раз і ще раз підтверджують зацікавленість судді Мартьянової С.М. у вирішенні даного спору на користь та в угоду відповідача ОСОБА_5 . Дії судді Мартьянової С.М. підривають авторитет та довіру до судової влади в цілому.

Також просили суд розглянути дану заяву про відвід судді в судовому засіданні з викликом сторін та під запис.

В підготовчому судовому засіданні представник позивачки та третя особа заяву про відвід підтримали.

Представник відповідачки в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти заяви про відвід.

Дослідивши матеріали позову з додатками та заяву позивачки та третьої особи про відвід судді Мартьянової С.М., приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді. Вважаю обставини, викладені в заяві про відвід є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

Разом з тим, вважаю за доцільне заявити самовідвід від розгляду даної цивільної справи, зважаючи на те, що подання позивачкою ОСОБА_4 та третьої особою Лисою Л.М. заяви про відвід судді Мартьянової С.М. свідчить про заздалегідь сформовану позицію позивачки та третьої особи щодо законних дій головуючої, які відповідають вимогам ЦПК України.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР(далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будьякий суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Самовідвід головуючим суддею заявляється з метою недопущення виникнення в учасників судового процесу будь-яких сумнівів щодо можливості необ`єктивного розгляду справи та ухвалення несправедливого рішення.

З метою виключення підстав та мотивів у безсторонності судді, уникнення в подальшому сумнівів щодо упередженості чи об`єктивності розгляду справи, слід дійти висновку про наявність підстав для заявлення самовідводу на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Справу слід передати до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд

постановив :

В задоволенні заяви позивачки ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_3 про відвід судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. від розгляду цивільної справи №465/6858/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення та об`єднаним позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення - відмовити.

Самовідвід судді Мартьянової С.М. у розгляді цивільної справи №465/6858/20 задовольнити.

Цивільну справу №465/6858/20 передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33ЦПК України.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Повний тест ухвали складено 20.01.2025.

Суддя Мартьянова С.М.