Рішення

від 20.12.2007 по справі 3/479

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/479

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/479

20.12.07

За позовом    Державного Відкритого акціонерного товариства «Торезьке

                       шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин»

                       Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства

                       «Спецшахтобуріння»

До                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсико - Україна»

Про                        стягнення 21 865,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача            Антонова В.С. –по дов. № б/н від 08.02.2007

Від відповідача           не з'явились

У засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Державного Відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин»Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Спецшахтобуріння»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсико - Україна»4 777,08 грн. основного боргу, 16 910,86 грн. пені, 106,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 71,66 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 1-38/78 від 04.08.2006 та розірвання договору № 1-38/78 від 04.08.2006.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився,  вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.11.2007 та ухвалі від 29.11.2007 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алсико - Україна»(постачальник) та Державним Відкритим акціонерним товариством «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин»Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Спецшахтобуріння»(покупець) було укладено договір № 1-38/78 поставки нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити на умовах даного договору товар, а саме –світлі нафтопродукти.

Згідно п. 4.1. договору покупець проводить оплату попередньо в розмірі 100%. В разі, якщо за домовленістю між сторонами покупцю надана розстрочка платежу, він зобов'язаний провести оплату за поставлену партію товару протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару.

Умовами п. 4.2. договору передбачено, що оплата поставленого товару покупцем проводиться шляхом безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з платіжного доручення № 255 позивачем 24.10.2006 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 100% передоплату в розмірі 4777,08 грн.

Пунктом 3.1. договору встановлено строк поставки –протягом 10 календарних днів з моменту отримання заявки покупця або в строки зазначені в заявці покупця.

Однак, відповідач в порушення умов договору товар не поставив, в результаті чого у позивача відпав інтерес в його отриманні, а тому виникла  заборгованість в розмірі перерахованої передоплати в сумі 4 777,08 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.11.2006 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія з вимогою повернути передоплату перераховану 24.10.2006.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суму передоплати в розмірі 4 777,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1. договору за прострочку поставки товару винна сторона сплачує пеню в розмірі 2% від непоставленої продукції/несплаченої вартості товару за кожний день прострочення.

При укладанні договору № 1-38/78 від 04.08.2006 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо прострочки поставки товару.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по поставці товару  відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню відповідно до п. 6.1 договору, розмір якої, як вбачається з наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку позову, становить  16 910,86 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 16 910,86 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позову, наданого позивачем і не оспореного відповідачем, розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 106,05 грн., а розмір 3% річних –71,66 грн. Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 106,05 грн. та 3% річних в сумі 71,66 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про розірвання договору поставки нафтопродуктів № 1-038/78 від 04.08.2006 задоволенню не підлягають з огляду на наступне

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Господарським кодексом України для розірвання договору, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Докази, які підтверджують дотримання порядку розірвання договорів передбачених ст. 188 Господарського кодексу України позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами про розірвання договору поставки.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Враховуючи те, що при зверненні до суду з позовом позивачем вимогу про розірвання договору поставки не було оплачено державним митом, відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, несплачене позивачем державне мито в розмірі 85 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсико - Україна»(01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 33742642) на користь Державного Відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин»Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Спецшахтобуріння»(86600 Донецька область, м. Торез, вул. Широка, 8, код 00180338) 4 777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 08 коп. основного боргу, 16 910 (шістнадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 86 коп. пені, 106 (сто шість) грн. 05 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 71 (сімдесят одну) грн. 66 коп., 218 (двісті вісімнадцять) грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Державного Відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин»Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Спецшахтобуріння»(86600 Донецька область, м. Торез, вул. Широка, 8, код 00180338) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита за вимогу про розірвання договору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 21.12.2007