Ухвала

від 20.02.2025 по справі 133/204/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

20 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 133/204/21

Провадження № 61-1126ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Мельник Лілія Сергіївна (далі - адвокат),

на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до скаржника про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та повернення земельної ділянки і

в с т а н о в и в :

1. У січня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета просила: (1) скасувати державну реєстрацію права оренди за скаржником на земельну ділянку площею 2,97 га з кадастровим номером 0521485400:04:006:0097 (далі - земельна ділянка), здійснену на підставі додаткової угоди від 13 листопада 2019 року до договору оренди землі від 2 квітня 2013 року; (2) визнати відсутність права оренди скаржника на земельну ділянку; (3) зобов`язати скаржника повернути позивачці земельну ділянку.

2. 24 вересня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов.

3. 12 грудня 2024 року Вінницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4. 13 січня 2025 року скаржник вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

5. 22 січня 2025 року Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув касаційну скаргу скаржника.

6. 24 січня 2025 року адвокат в інтересах скаржника сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 2643/0/220-25 від 27 січня 2025 року), у якій просила скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

7. Скаржник у касаційній скарзі просив поновити строк на касаційне оскарження. Зазначив, що вперше подав касаційну скаргу 13 січня 2025 року, тобто протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Однак Верховний Суд її повернув 22 січня 2025 року. Скаржник зазначив, що отримав копію тієї ухвали 23 січня 2025 року до електронного кабінету. Однак згідно з даними автоматизованої системи діловодства Верховного Суду копію ухвали про повернення касаційної скарги скаржник отримав 24 січня 2025 року о 03:10:14.

7.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

7.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

7.3. Оскільки скаржник перший раз вчасно подав касаційну скаргу, а повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою без зайвих зволікань, усунувши недоліки, які стали підставою для її повернення, то пропущений строк на касаційне оскарження треба поновити.

8. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

8.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

8.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

8.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

8.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

8.5. Предметом позову були вимоги про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та повернення земельної ділянки. З огляду на такий предмет і встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справа є незначної складності. Тому Верховний Суд визнає її малозначною.

8.6. Скаржник не обґрунтував ні те, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, ні те, що він позбавлений можливості спростувати під час розгляду якоїсь іншої справи обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями у справі № 133/204/21, ні те, що остання становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для самого скаржника. Інакше кажучи, відсутнє обґрунтування випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

9. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

9.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

9.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

9.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

9.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

9.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

9.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» строк на касаційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та повернення земельної ділянки.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про скасування рішення державного реєстратора, припинення речового права та повернення земельної ділянки.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко