Постанова

від 04.12.2024 по справі 922/476/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 922/476/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

Комунального некомерційного підприємства Південної міської ради "Центр первинної медичної допомоги №1 Харківського району" - Астрюхін К.А.,

Південної міської ради Харківського району Харківської області - Свіщов Р.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Південної міської ради "Центр первинної медичної допомоги №1 Харківського району"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 (колегія суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.)

у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства Південної міської ради "Центр первинної медичної допомоги №1 Харківського району" (далі - Комунальне підприємство, КНП "ЦПМД № 1")

до Південної міської ради Харківського району Харківської області (далі - Міська рада)

про визнання протиправним та скасування рішення.

СУТЬ СПОРУ

1. Засновником, власником та органом управління майном КНП "ЦПМД № 1" є Міська рада.

2. У грудні 2022 року виконавчий комітет Міської ради затвердив фінансовий план на 2023 рік, наданий КНП "ЦПМД № 1".

3. Водночас у липні 2023 року за рішенням Міської ради до фінансового плану були внесені відповідні зміни, а саме виключені рядки:

- 450 Модернізація, модифікація, дообладнання, реконструкція, інші види поліпшення необоротних активів - витрати 1.100 тис. грн на розробку проекту реконструкції будівель;

- 460 460 Капітальний ремонт - 1.200 тис. грн - проведення капітального ремонту з облаштування парковки.

4. За рахунок вивільнених коштів Міська рада вирішила провести закупівлю котла газового для підготовки до опалювального сезону, залишок коштів - спрямувати на придбання ліків за окремою програмою.

5. КНП "ЦПМД № 1" не погодилося з цим рішенням та звернулося до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.

6. Суд першої інстанції постановив ухвалу, якою закрив провадження на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС); зазначив, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; роз`яснив Комунальному підприємству, що спір, який пов`язаний з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Суд апеляційної інстанції залишив зазначену ухвалу без змін.

7. У лютому 2024 року КНП "ЦПМД № 1" звернулося з позовом до Господарського суду Харківської області.

8. Станом на день звернення до господарського суду фінансовий план на 2023 рік був фактично виконаний.

9. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю; визнав протиправним та скасував рішення Міської ради про внесення змін до фінансового плану. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував та ухвалив нове, яким відмовив у позові.

10. КНП "ЦПМД № 1" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

11. Перед Верховним Судом у цій справі, зокрема, постали такі питання:

- до юрисдикції якого суду належить розгляд справи за позовом про визнання протиправним та скасування рішення Міської ради про внесення змін до фінансового плану Комунального підприємства;

- чи має право Міська рада, як засновник Комунального підприємства, змінювати його фінансовий план;

- чи є ефективним спосіб захисту, обраний Комунальним підприємством, за умови, що рік, на який затверджувався фінансовий план, закінчився, і план був фактично виконаний?

12. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

13. КНП "ЦПМД № 1" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення XXII позачергової сесії Міської ради VIII скликання "Про внесення змін до фінансового плану Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги Nє1 Харківського району" Південної міської ради" від 10.07.2023 (далі - Рішення від 10.07.2023).

14. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з вимогами Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР), Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану КНП "ЦПМД № 1", затвердженого рішенням ІІ сесії (I засідання) Міської ради VII скликання від 23.02.2021 (далі - Порядок від 23.02.2021), Міська рада не мала права приймати оскаржуване рішення. Крім того, зобов`язання Міської ради провести Комунальному підприємству закупівлю обладнання - котла газового для підготовки опалювального сезону 2023-2024 року, фактично є розпорядженням вчинити певні дії, а не внесенням змін до фінансового плану.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15. КНП "ЦПМД № 1" є комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну медичну допомогу та здійснює управління медичним обслуговуванням населення Харківського району, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я (п.1.1 статуту).

16. 3гідно з п.1.4 статуту засновником, власником та органом управління майном КНП "ЦПМД № 1" є Міська рада (засновник). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику, а за галузевою спрямованістю - підвідомче місцевим органам виконавчої влади районного та обласного рівнів.

17. Пунктом 4.3 статуту визначено, що Комунальне підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, який затверджується засновником або уповноваженим органом, самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством.

18. Рішенням виконавчого комітету Міської ради від 16.12.2022 Nє155 затверджено фінансовий план на 2023 рік, наданий Комунальним підприємством.

19. Водночас Рішенням від 10.07.2023 до фінансового плану КНП "ЦПМД № 1" були внесені відповідні зміни, а саме:

- рядок 450 Модернізація, модифікація, дообладнання, реконструкція, інші види поліпшення необоротних активів - витрати 1.100 тис. грн на розробку проекту реконструкції будівель за адресою: 62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Фаянсовщик, 5 - виключити;

- рядок 460 Капітальний ремонт - 1.200 тис. грн - проведення капітального ремонту з облаштування парковки за адресою: 62456, Харківська область, Харківський район, смт Буди, вул. Фаянсовщик, 5 - виключити;

- за рахунок вивільнених коштів провести закупівлю обладнання - котла газового для підготовки опалювального сезону 2023-2024 року в Комунальному підприємстві. Залишок коштів спрямувати на придбання ліків за Програмою пільгового забезпечення мешканців Південної міської громади та внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані на території Південної міської громади, лікарськими засобами та виробами медичного призначення на 2023-2024 роки.

20. Не погодившись із Рішенням від 10.07.2023, Комунальне підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міської ради про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення.

21. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023, що залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №520/24491/23, закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник (власник) Комунального підприємства, а тому оскаржуване рішення в цьому випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника). З посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі №260/91/19 роз`яснено Комунальному підприємству, що спір, який пов`язаний з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства Господарським судом Харківської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

23. Господарський суд Харківської області рішенням від 28.05.2024 позов задовольнив повністю; визнав протиправним та скасував Рішення від 10.07.2023; стягнув з Міської ради на користь КНП "ЦПМД № 1" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.

24. Суд першої інстанції дійшов висновку, що внесення Міською радою з власної ініціативи змін до фінансового плану КНП "ЦПМД № 1" на 2023 рік суперечить Порядку від 23.02.2021; ініціатором змін може бути саме Комунальне підприємство, а не Міська рада; крім того, норми ст.19 Конституції України, ст.3 Закону "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", ст.19 Основ законодавства України про охорону здоров`я не передбачають надання повноважень органу місцевого самоврядування щодо розподілу грошових коштів, які надходять закладу охорони здоров`я з Державного бюджету України.

25. Східний апеляційний господарський суд постановою від 14.08.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у позові; стягнув з КНП "ЦПМД № 1" на користь Міської ради 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

26. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована таким:

- вимоги чинного законодавства передбачають повноваження відповідної ради (яка є представником власника комунального майна - територіальної громади) приймати рішення щодо зміни цільового спрямування майна, переданого в оперативне управління підпорядкованому їй підприємству; відповідно, рішення про внесення змін до фінансового плану Комунального підприємства прийняте Міської радою в межах наданих їй законом повноважень;

- пунктом 7.4.3 статуту Комунального підприємства визначено, що засновник або уповноважений орган затверджує фінансовий план підприємства та контролює його виконання; отже, зазначений пункт містить альтернативну норму, відповідно до якої передбачено можливість або Міською радою, як власником майна Комунального підприємства, або уповноваженим нею органом (яким визначено голову міської ради), приймати рішення щодо внесення змін до фінансового плану підпорядкованого йому підприємства; затвердження Рішення від 10.07.2023 самою Міською радою не має наслідком його затвердження з порушенням вищевказаного Порядку від 23.02.2021;

- оскільки закупівля газового котла для підготовки опалювального сезону 2023-2024 років та придбання ліків за Програмою пільгового забезпечення мешканців Південної міської ради та внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані на території Південної міської ради, лікарськими засобами та виробами медичного призначення на 2023-2024 роки, не суперечить статутній діяльності позивача та має на меті забезпечення належних умов надання медичних послуг Комунальним підприємством, суд не вбачає порушень норм закону при прийнятті оскаржуваного Рішення від 10.07.2023;

- обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (за його наявності); за наслідками прийняття Рішення від 10.07.2023 затверджено оновлений фінансовий план підприємства, де були зменшені видатки на заходи розвитку підприємства; відповідно, оскаржуване рішення вичерпало свою дію на момент звернення Комунального підприємства з позовом до суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та інших заяв учасників справи

27. КНП "ЦПМД № 1" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 - залишити в силі.

28. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підставами касаційного оскарження Комунальне підприємство визначило пункти 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, зазначає:

- щодо п.1 ч.2 ст.287 ГПК - суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, та висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, щодо неналежного способу захисту як самостійної підстави для відмови у позові;

- щодо п.2 ч.2 ст.287 ГПК - необхідно відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного в пунктах 6.6, 6.7 постанови від 19.01.2021 у справі №916/1415/19;

- щодо п.3 ч.2 ст.287 ГПК - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст.75 Господарського кодексу України (далі - ГК), яка б кореспондувалася з положеннями приписів ст.133 Податкового кодексу України (далі - ПК) (у частині недопущення порушенням підпункту 133.4.2 ст.133 ПК).

29. У встановлений Верховним Судом строк (до 06.11.2024) відзив на касаційну скаргу Комунального підприємства не надійшов.

30. 02.12.2024 КНП "ЦПМД № 1" з використанням підсистеми "Електронний суд" подало письмові пояснення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

31. Ухвалою від 23.10.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та призначив її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13.11.2024.

32. У судовому засіданні, що відбулося 13.11.2024, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви до 27.11.2024.

33. У судовому засіданні, що відбулося 27.11.2024, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви до 04.12.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

До юрисдикції якого суду належить розгляд справи за позовом про визнання протиправним та скасування рішення Міської ради про внесення змін до фінансового плану Комунального підприємства?

34. За обставинами справи КНП "ЦПМД № 1" спершу звернулося з позовом до адміністративного суду. Втім, оскільки провадження у справі було закрите на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), КНП "ЦПМД № 1" пред`явило позов до господарського суду.

35. Закриття провадження у справі, зокрема, мотивоване з посиланням на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18 та від 09.09.2020 у справі №260/91/19.

36. Водночас у постанові від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначених висновків.

37. Отже, Верховний Суд насамперед має встановити, у порядку якої юрисдикції підлягає розгляду спір, що виник у цій справі.

38. Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

39. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

40. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

41. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

42. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

43. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

44. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та / або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

45. Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

46. Натомість згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

47. Визначення поняття "адміністративної справи" міститься у ст.4 КАС -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

48. Публічно-правовим є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

49. Таким чином, до адміністративних належать ті справи, що виникають зі спорів у публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, у яких один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

50. Щодо приватноправових відносин, їх визначальними ознаками є юридична рівність та майнова самостійність учасників (ст.1 Цивільного кодексу України), наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. В такому разі спір матиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 предметом спору було рішення сільської ради (відповідача) про реорганізацію навчального закладу шляхом пониження ступеня закладу загальної середньої освіти. Позивачка, як член територіальної громади, мешканка села Шабельники та керівник навчального закладу, не погодилася із цим рішенням та звернулася до господарського суду з позовом про визнання його недійсним. Досліджуючи питання щодо належної юрисдикції оскарження рішень органів місцевого самоврядування про створення / реорганізацію / ліквідацію комунальних закладів (установ, організацій), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вказані спори мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства; зазначила, що спірні правовідносини спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв`язку з реорганізацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.

52. Водночас предметом позову в цій справі (№922/476/24) є матеріально-правова вимога про скасування рішення Міської ради щодо внесення змін до річного фінансового плану КНП "ЦПМД № 1".

53. Відповідно до ст.2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

54. Під організаційно-господарськими відносинами у ГК розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч.6 ст.3 ГК).

55. Згідно з ч.1 ст.176 ГК організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

56. Організаційно-господарські зобов`язання можуть виникати між суб`єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб`єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб`єкта (ч.2 ст.176 ГК).

57. За змістом ч.1 ст.24 ГК управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

58. Частиною 5 ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров`я комунальної форми власності.

59. Відтак до компетенції ради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, щодо реалізації організаційно-господарської діяльності підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади.

60. На підставі викладеного вище Верховний Суд зазначає, що правова природа спору між КНП "ЦПМД № 1" та Міською радою випливає з правовідносин управління діяльністю юридичної особи та організаційно-господарських відносин.

61. Хоча Велика Палата Верховного Суду відступила від власних висновків, що викладені в постановах від 27.05.2020 у справі №813/1232/18, від 09.09.2020 справа №260/91/19, на які також посилалися Харківський окружний адміністративний суд та Другий апеляційний адміністративний суд, вирішуючи питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом КНП "ЦПМД № 1", це не вплинуло на правильність висновків щодо юрисдикції справи.

62. Висновки Великої Палати Верховного Суду в справі №925/1741/21 сформовані щодо правовідносин, які не є подібними за змістовим критерієм до правовідносин у цій справі:

- у справі №925/1741/21 досліджувалося питання юрисдикції в справах про оскарження рішень органів місцевого самоврядування про створення / реорганізацію / ліквідацію комунальних закладів (установ, організацій);

- у цій справі (№922/476/24) спірне питання пов`язане з управлінням юридичною особою шляхом внесення змін до фінансового плану Комунального підприємства. Вказане питання, вочевидь, не пов`язане зі створенням чи припиненням юридичної особи.

63. Крім того, позивачем у справі №925/1741/21 виступала фізична особа - член територіальної громади, мешканка села Шабельники та керівник навчального закладу, яка обґрунтовувала свій позов необхідністю захисту саме публічних інтересів. У справі ж, яка переглядається, позивачем є Комунальне підприємство, що знаходиться з відповідачем у організаційно-господарських відносинах (відносини між засновником / власником комунального майна та створеним ним підприємством).

64. Таким чином, розгляд справи за позовом про визнання протиправним та скасування рішення Міської ради про внесення змін до фінансового плану Комунального підприємства належить до юрисдикції господарського суду.

Чи має право Міська рада, як засновник Комунального підприємства, змінювати його фінансовий план?

65. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Міська рада, як власник майна КНП "ЦПМД № 1", або уповноважений нею орган (голова міської ради), вправі приймати рішення про внесення змін до фінансового плану підпорядкованого Комунального підприємства.

66. Водночас КНП "ЦПМД № 1" посилається на ст.75 ГК та стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми, яка б кореспондувалася з положеннями приписів ст.133 ПК (у частині недопущення порушення підпункту 133.4.2 ст.133 ПК).

67. Скаржник вважає, що Міська рада фактично зобов`язала Комунальне підприємство за власні кошти фінансувати місцеву програму та придбати обладнання (котел), на використання якого КНП "ЦПМД № 1" не має правових підстав.

68. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи, виходячи з таких мотивів.

69. Відповідно до ч.1 ст.63 ГК залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти комунальні підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади.

70. Суб`єктами господарювання комунального сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів (ч.3 ст.24 ГК).

71. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. (ч.1 ст.78 ГК).

72. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч.2 ст.78 ГК).

73. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи (ч.14 ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров`я).

74. Згідно з п.1.1 статуту КНП "ЦПМД № 1" є комунальним унітарним некомерційним підприємством.

75. За змістом ч.3 ст.78 ГК майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

76. Згідно з ч.10 ст.78 ГК особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

77. При цьому ч.8 ст.77 ГК, що присвячена діяльності казенних підприємств, у питанні затвердження фінансового плану також відсилає до порядку, встановленого ст.75 цього Кодексу для державних комерційних підприємств.

78. Частина 1 ст.75 ГК закріплює обов`язок державного комерційного підприємства (крім банків) складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до закону та у строки, встановлені цією статтею. Частина 2 цієї статті встановлює строк затвердження фінансового плану державного комерційного підприємства з можливістю його перегляду протягом усього планового періоду.

79. За аналогією можливо звернутися до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектору економіки, що затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 №205 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 13.07.2022 №2076) (далі - Порядок №205).

80. Пункт 5 Порядку №205 встановлює, що фінансовий план підприємства затверджують / погоджують або повертають на доопрацювання суб`єкти управління.

81. Згідно з п.8 Порядку №205 зміни до затвердженого фінансового плану підприємства можуть уноситися не більше двох разів протягом календарного року. Зміни до фінансового плану підприємства не можуть уноситись у періоди, календарний строк яких закінчився.

82. Разом із тим ст.75 ГК та норми Порядку №205 (які Верховний Суд досліджує за аналогією) все ж повною мірою не враховують специфіку складання, затвердження, виконання та внесення змін до фінансового плану комунальних унітарних некомерційних підприємств.

83. Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

84. Згідно зі ст.10 Закону №280/97-ВР міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

85. За змістом ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

86. Частина 2 ст.135 ГК закріплює право власника майна особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

87. Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч.3 ст.135 ГК).

88. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом (ч.5 ст.24 ГК).

89. Як вже було зазначено, правова природа спору між КНП "ЦПМД № 1" та Міською радою випливає з правовідносин управління діяльністю юридичної особи та організаційно-господарських відносин.

90. Верховний Суд зауважує, що фінансовий план комунального некомерційного підприємства є основним плановим документом, згідно з яким таке підприємство здійснює витрати, отримує доходи, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року. Фінансовий план комунального некомерційного підприємства затверджується його власником.

91. Похідним від права засновника затверджувати фінансовий план є право на внесення змін до нього. У правовідносинах, що виникають між комунальним підприємством та радою, вказане право реалізується шляхом прийняття відповідних рішень.

92. Оскільки Міська рада є засновником Комунального підприємства, здійснює щодо нього управлінські повноваження, забезпечує його діяльність, визначає її напрями та несе відповідальність за наслідки такої діяльності, Міська рада повинна мати змогу за потреби коригувати фінансовий план Комунального підприємства шляхом внесення до нього змін.

93. При цьому зміни до фінансового плану КНП "ЦПМД № 1" можуть, зокрема, вноситися за проєктом, що готується самим підприємством та подається до фінансового відділу Південної міської ради.

94. Вказане передбачено Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану Комунального некомерційного підприємства Південної міської ради "ЦПМД №1 Харківського району", затвердженим Південною міською радою рішенням ІІ сесії (ІІ засідання) VII скликання від 23.02.2021 (далі - Порядок).

95. Міська рада вправі повернути проєкт фінансового плану на доопрацювання КНП "ЦПМД № 1" на стадії його погодження.

96. Втім, як вже було зазначено, зміни до фінансового плану КНП "ЦПМД № 1" можуть бути внесені Міською радою також з власної ініціативи, що безпосередньо випливає зі статей 10, 16, 59 Закону №280/97-ВР, статей 24, 63, 75, 78, 135 ГК у їх системному зв`язку. Відсутність у Порядку окремої норми, яка б передбачала відповідне право засновника на внесення змін до фінансового плану підконтрольного комунального підприємства, не свідчить про відсутність у нього такого права, оскільки останнє випливає із закону.

97. Зворотне свідчило б про безпідставне обмеження прав засновника щодо підконтрольного комунального підприємства, створювало невизначеність у правовідносинах між ними.

98. У цій справі суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що закупівля газового котла для підготовки опалювального сезону 2023-2024 років та придбання ліків за окремою програмою не суперечить статутній діяльності КНП "ЦПМД № 1" та має на меті забезпечення належних умов надання медичних послуг підприємством. Отже, відсутні порушення норм закону при прийнятті оскаржуваного Рішення від 10.07.2023.

99. Відповідно до підпункту 133.4.2 ст.133 ПК доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

100. Водночас Рішенням від 10.07.2023 на КНП "ЦПМД № 1" не покладаються додаткові обов`язки, що передбачають залучення власних коштів Комунального підприємства понад розмір, визначений фінансовим планом.

101. Суд апеляційної інстанції встановив, що закупівля котла газового для підготовки до опалювального сезону та спрямування залишку коштів на придбання ліків за окремою програмою здійснюються за рахунок коштів, вивільнених унаслідок внесення змін до фінансового плану.

102. Отже, обставина, якою КНП "ЦПМД № 1" обґрунтовує потребу формування висновку щодо застосування ст.75 ГК та ст.133 ПК (залучення Міською радою власних коштів Комунального підприємства для фінансування місцевої програми), не підтвердилася.

Чи є ефективним спосіб захисту, обраний Комунальним підприємством, за умови, що рік, на який затверджувався фінансовий план, закінчився, і план був фактично виконаний?

103. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (за його наявності); за наслідками прийняття Рішення від 10.07.2023 затверджено оновлений фінансовий план підприємства, де були зменшені видатки на заходи розвитку підприємства; відповідно, оскаржуване рішення вичерпало свою дію на момент звернення Комунального підприємства з позовом до суду.

104. Водночас КНП "ЦПМД № 1" стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував:

- висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, - за змістом статей 3, 15, 16 ЦК правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце;

- висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, - судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

105. КНП "ЦПМД № 1" зазначає, що на момент звернення до суду Рішення від 10.07.2023 не вичерпало свою дію, однак при цьому було наявне порушене право позивача.

106. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та в цьому контексті звертає увагу на таке.

107. Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

108. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес.

109. Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 16.11.2022 №911/3135/20, від 29.06.2021 у справі №916/964/19). Отже, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

110. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

111. Таким чином, під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

112. За обставинами цієї справи КНП "ЦПМД № 1" звернулося з позовом до господарського суду, коли оскаржуване рішення вже вичерпало свою дію, а фінансовий план на 2023 рік був фактично виконаний.

113. У абз. 4 п.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

114. У п.5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначається, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

115. З урахуванням викладеного вище суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Задоволення вимоги про визнання Рішення від 10.07.2023 протиправним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача, оскільки за наслідками його прийняття затверджено оновлений фінансовий план Комунального підприємства, де були зменшені видатки на заходи його розвитку. Відповідно, оскаржуване Рішення від 10.07.2023 вичерпало свою дію.

116. У касаційній скарзі КНП "ЦПМД № 1" також зазначає про необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в пунктах 6.6, 6.7 постанови від 19.01.2021 у справі №916/1415/19:

« 6.6.Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

6.7. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом».

117. Відповідно до п.2 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

118. Згідно з абз.3 п.5 ч.2 ст.290 ГПК у разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

119. 3 огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

120. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

121. У п.70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

122. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

123. 3адля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

124. Такий висновок, зокрема, сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункти 43-45), від 05.12.2018 у справах №757/1660/17-ц (пункти 43-44) та №818/1688/16 (пункти 44-45), від 15.05.2019 у справі №227/1506/18 (п.54), від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункти 44- 45), від 21.08.2019 у справі №2-836/11 (п.24), від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц (п.23), від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц (п. 48).

125. Отже, потреба відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя. Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

126. Водночас у касаційній скарзі у розрізі положень п.2 ч.2 ст.287 ГПК КНП "ЦПМД № 1" не навело вагомих і достатніх аргументів, які б дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в пунктах 6.6, 6.7 постанови від 19.01.2021 у справі №916/1475/19. Комунальне підприємство не довело наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

127. Аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини, та незгоді з правовою позицією, викладеною у постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, вміщеної в такій постанові.

128. На підставі викладеного вище Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

129. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

130. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

131. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

132. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Південної міської ради "Центр первинної медичної допомоги №1 Харківського району" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі №922/476/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. Бакуліна

Судді О. Кібенко

І. Кондратова

Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського процесуального кодексу України постанову оформила суддя Кібенко О.Р.