Рішення

від 04.12.2024 по справі 924/726/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"04" грудня 2024 р. Справа № 924/726/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука" м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖБК Молодіжний-ХХІ" м. Хмельницький

про стягнення 1487056,30грн

За участю:

від позивача: Шевчук В.В. - згідно Ордера серія ВХ №1069410 від 16.05.2024

від відповідача: Лисюк О.Ю. - згідно Строкового трудового договору від 01.09.2024

З оголошенням перерви в судовому засіданні 05.11.2024 та 18.11.2024.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 240 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

02.08.2024 на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука" м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖБК Молодіжний-ХХІ" м. Хмельницький про стягнення 1487056,30грн безпідставно набутих коштів.

В обгрунтування позовних вимог зазначає про те, що позивачем в період з серпня 2021 року по лютий 2022 року безпідставно перераховано відповідачу кошти у сумі 1487056,30грн згідно платіжних доручень №437 від 13.08.2021, №494 від 22.10.2021, №495 від 22.10.2021, №504 від 26.10.2021, №527 від 15.11.2021, №538 від 29.11.2021, №547 від 09.12.2021, №556 від 17.12.2021, №563 від 23.12.2021, №565 від 29.12.2021, №597 від 31.01.2022, №612 від 07.12.2022, №614 від 07.12.2022, №629 від 15.02.2022, які позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку відповідно до ст. 1212 ЦК України.

У позові вказує на те, що будь-які документи, що підтверджують реальність отримання таких послуг, та підставу для їх перерахування (договори надання послуг, акти та звіти про виконання і т.д.) у товариства відсутні. Доцільність та фактичне надання таких послуг для товариства нічим не підтверджена, оплата таких сум здійснена помилково, внаслідок зловживання довірою зі сторони головного бухгалтера ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 06.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/726/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:30год. 04.09.2024.

04.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/6109/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

У зв`язку із надісланим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи, 04.09.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 11:00год. 23.09.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

19.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-08/3046/24) із запереченнями.

У відзиві на позов, відповідач зазначає про те, що господарські відносини між позивачем та відповідачем виникли у 2021 році та стосувались різних напрямків діяльності, зокрема поставок товарів, виконання робіт, оренди нежитлових приміщень та інше, що підтверджується Актом звірки за період з 01.07.2021 по 23.10.2023. З огляду на це, сторонами здійснювались взаєморозрахунки у вказаних триваючих господарських відносинах та не було будь-яких претензій щодо співпраці. З початком повномасштабного вторгнення, у зв`язку з тим, що бухгалтер ТОВ "ЖБК "Молодіжний-ХХІ" виїхала за межі території України та не залишила великої частини первинної документації щодо діяльності підприємства, договори та первинна документація щодо взаємин з ПП "Ковальська Майстерня Ковальчука" були втрачені. Відповідач зазначає, що в позовній заяві позивачем наведено посилання на 14 платіжних доручень, згідно яких позивачем здійснено перерахування коштів. При цьому позивач стверджує, що вони були здійснені помилково та були збережені відповідачем без достатніх підстав, однак ніяких фактичних пояснень щодо причини допущення відповідних помилок позивач не наводить, не надає пояснень щодо невжиття безпосередніх заходів щодо повернення цих коштів у попередніх періодах. Також позивачем не обґрунтовано матеріального складу правовідносин, що могли б передувати безпідставному збереженню коштів в подальшому (попередні оплати за договорами, що в подальшому були припинені чи інше). При цьому самі платіжні доручення, в більшості своїй, мають чітко визначені призначення платежів, що свідчать про їх належність до господарських відносин між сторонами. У відзиві на позов, відповідач зауважує, що правових підстав для витребування майна у зв`язку з його набуттям, збереженням без достатньої правової підстави, як це визначено ст. 1212 ЦК України в даній ситуації немає, оскільки вказані грошові перекази являють собою зміст існуючих правовідносин між сторонами.

Відповідач наголошує, що платіжні доручення №629 від 15.02.2022, №527 від 15.11.2021 та №538 від 29.11.2021 за призначенням платежу, являють собою погашення кредиторської заборгованості, що, по суті, визнається позивачем, та суперечить змісту вимог щодо повернення вказаних коштів, оскільки відповідне призначення свідчить про розуміння змісту платежу, котрий передбачає попередньо існуючі договірні відносини між сторонами. У позовній заяві позивачем наведено також посилання на претензію, що була направлена відповідачу, зі змісту якої вбачається, що позивач визнавав договірні правовідносини, що існували між ними. Звертає увагу суду на те, що позивач та відповідач є платниками податку на додану вартість, тому відповідно, будь-які господарські операції, на виконання вимог Податкового кодексу України, потребують відображення в податковій звітності, зокрема реєстрації податкових накладних. Щодо зареєстрованих податкових накладних, то з боку ТОВ "Агрохім Поділля" вони реєструвались у відповідності до вимог ст. 170.3 Податкового кодексу України, а саме ч. 187.1. ст. 187 за виникненням тієї з подій, що відбулась раніше. Податкові накладні реєструвались виключно за датою оформлення документу, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. При цьому, позивачем відповідні податкові накладні вносились до складу податкового кредиту до моменту здійснення оплати, що свідчить про фактичне визнання існуючих правовідносин. Усі, без виключення податкові накладні стосуються наданих послуг з підрядних робіт. Зокрема, податкова накладна, що була зареєстрована 22.10.2021 (підрядні роботи) оплачувалась 22.10.2021 платіжними дорученнями №494 та 495. 26.10.2021 зареєстровано податкову накладну на суму 110000,00грн. 29.10.2021 було зареєстровано ще одну податкову накладну на загальну суму 636356,36грн, оплата по якій здійснювалась 15.11.2021 (платіжне доручення №527) та 29.11.2021 (платіжне доручення №538). Як вбачається з загального розрахунку зустрічних зобов`язань, між сторонами існували триваючі правовідносини, виконання (надання послуг) по яким підтверджується податковою звітністю. Таким чином, відповідач самостійно підтвердив факт виконання за договорами, що стали підставою для сплати перерахованих коштів. У відзиві на позов, відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на позов та долучити його до матеріалів справи.

23.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх.№05-08/3075/24) про витребування доказів. У клопотанні відповідач просить суд витребувати у ГУ ДПС у Хмельницькій області копії податкових декларацій ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" включно з Додатком №5 за період з 2021-2023 роки.

23.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-08/3076/24) про продовження строку для надання відповіді на відзив та виконання ухвали суду від 04.09.2024.

23.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-08/3082/24) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовчому засіданні 23.09.2024 постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання, якими продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за заявою представника позивача, а також оголошено перерву до 11:00год. 07.10.2024.

03.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив з запереченнями проти доводів відповідача та зазначенням про те, що наявність господарських правовідносин, які б свідчили про продаж товарів, надання послуг чи виконання робіт за які зі сторони позивача перераховано кошти не підтверджено жодними належними доказами.

Як зазначалось позивачем у позовній заяві "Кондикційні зобов`язання" виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави".

У відповіді на відзив, позивач зауважує, що подані відповідачем первинні документи на підтвердження господарських операцій не підтверджують їх реальне вчинення. Тобто, в даному випадку, на думку позивача, для підтвердження господарських операцій з надання послуг необхідно дослідити докази - документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а й розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету. Такі документи відповідачем не надані. Дослідивши надані у відзиві документи, звертає увагу суду, що вони не розкривають змісту господарської операції, відсутня чітка її деталізація, не зрозуміло який самий корисний ефект та який результат має на бажанні отримати позивач. Надані відповідачем акт звірки розрахунків не містить підпису уповноважених осіб позивача. Додані податкові накладні з податку на додану вартість не відповідають критеріям первинних документів, оскільки з них неможливо встановити суть господарської операції. У відзиві на позов, позивач зазначає, що додані відповідачем первинні документи не можуть вважатись первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять усіх обов`язкових реквізитів, натомість містять суттєві недоліки та суперечності у їх оформленні. Тому такі первинні документи не відповідають критерію достовірності та не можуть засвідчувати обставини, відображені в них, а відтак Позивач приходить висновку, що надані відповідачем первинні документи свідчать скоріш про те, що господарські операції не мали місця в об`єктивній дійсності, аніж мали.

Позивач зауважує, що як пояснив у своїх письмових поясненнях директор ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" при внутрішньому аудиті фінансово господарської діяльності за 2021-2022 роки який проведено ним особисто встановлено факт помилкового (в частині зазначення підстав платежу) перерахування коштів на користь ряду суб`єктів господарювання.

Усі зазначені у позовній заяві платежі через систему клієнт-банк здійснено ним, директором ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" особисто, внаслідок введення його в оману через зловживання довірою головним бухгалтером ТОВ «ЖБК Молоджіний -ХХІ" ОСОБА_1 , яка запевнила, що вільні залишки коштів ПП "Ковальська майстерня Ковальчука", що були перераховані на рахунок ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" найближчим часом (упродовж року) будуть повернуті назад. Будь-які документи, що підтверджують реальність отримання таких послуг, та підставу для їх перерахування (договори надання послуг, акти та звіти про виконання і т.п.) у підприємства відсутні. Будь-яких товарів від ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" для ПП "Ковальська майстерня Ковальчука", не постачались, роботи та послуги не надавались. Оплата усіх зазначених вище сум здійснена помилково, внаслідок зловживання довірою зі сторони головного бухгалтера ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" ОСОБА_1 . Звертає увагу суду, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність реальних господарських взаємовідносин ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" із ПП "Ковальська майстерня Ковальчука", оформлених у відповідності до вимог господарського та цивільного законодавства.

Формування податкових накладних здійснювалось службовими особами ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" та їх відображення у податковому обліку ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" ніяким чином не підтверджує реальність господарських правовідносин, не регулюється нормами цивільного і господарського законодавства а належить до сфери податкового обліку та адміністрування певного виду податків.

07.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові заперечення (вх.№05-22/6866/24) на відповідь на відзив.

У запереченнях, відповідач зауважує, що позивачем наводяться підстави для виникнення податкових переваг, однак, в контексті відносин, що є предметом спору, такі переваги отримав саме позивач, скориставшись своїм правом на податковий кредит. Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), право на податковий кредит виникає у платника податку у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг. Отже, у випадку підписання акта приймання-передачі робіт між підрядником та отримувачем робіт, податковий кредит виникає у отримувача робіт (замовника). Це пояснюється тим, що замовник фактично отримує результат робіт та на підставі цього акту має право віднести відповідні суми до податкового кредиту. Податковий кредит виникає за першою подією - або датою підписання акта, або за фактом здійснення передоплати. Згідно з п. 198.2 ПКУ, податковий кредит виникає на підставі належно складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яку підрядник має зареєструвати після підписання акту. Тобто, після підписання акту приймання-передачі робіт, підрядник складає та реєструє податкову накладну, а отримувач робіт має право на податковий кредит та, відображаючи його в податковій звітності, підтверджує факт приймання відповідних робіт.

З огляду на те, що податок на додану вартість в будь-якому з його проявів (кредит чи зобов`язання) не може виникнути в суб`єкта господарювання поза господарськими правовідносинами, в діях позивача вбачається пряме зловживання своїми правами що містить ознаки правопорушення - ухиляння від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Зауважу, що в долучених до відповіді на відзив письмових поясненнях директора ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" наведено факт виявлення відповідних перерахувань коштів саме під час проведення аудиту, в той час, як ним особисто здійснювалось перерахування коштів, подання податкової звітності.

Окрім того, наведено аргумент, щодо безпосереднього впливу головного бухгалтера ТОВ "ЖБК "Молодіжний-ХХІ" ОСОБА_1 (котра на цій посаді ніколи не перебувала), однак позивачем не вжито заходів долучення вказаної особи до розгляду цієї судової справи в будь-якому із допустимих процесуальних статусів.

07.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло уточнене клопотання (вх.№05-08/3179/24) про витребування доказів. У клопотанні відповідач просить суд витребувати у Головного управління ДПС у Хмельницькій області копії декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука" включно з усіма додатками за період з липня 2021 по грудень 2023 роки. В обгрунтування поданих клопотань зазначає про те, що належним доказом, у даній справі, на думку заявника, є податкові декларації з податку на додану вартість, в додатках яких відображаються джерела отримання податкового кредиту та вказана інформація знаходиться у Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 07.10.2024 клопотання ТОВ "ЖБК Молодіжний-ХХІ" м. Хмельницький (вх.№05-08/3075/24 від 23.09.2024 та вх.№05-08/3179/24 від 07.10.2024) про витребування доказів задоволено та зобов`язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області у строк до 16.10.2024 включно надати суду інформацію щодо поданих Приватним підприємством "Ковальська майстерня Ковальчука" (код ЄДРПОУ 37602182) декларацій.

07.10.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 11:00год. 17.10.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

17.10.2024 до суду від ТОВ "ЖБК Молодіжний-ХХІ" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№05-22/7141/24), а саме, пояснення у справі директора ТОВ "ЖБК "Молодіжний -ХХІ" ОСОБА_2

17.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/7143/24) про долучення доказів.

17.10.2024 позивачем подано клопотання (вх.№05-08/3270/24) про витребування доказів.

17.10.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 12:00год. 21.10.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

18.10.2024 на адресу суду поштовою кореспонденцією надійшла витребувана ухвалою суду від 07.10.2024 інформація від ДПС України у Хмельницькій області із долученими копіями податкових декларацій з Податку на додану вартість та Витягів з Додатку 1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) поданих ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "ЖБК "Молодіжний-ХХІ" з липня 2021 по грудень 2023роки.

21.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від керівника ТОВ "ЖБК Молодіжний-ХХІ" надійшло клопотання (вх.№05-08/3291/2) про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи копії Договору суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021.

21.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-08/3295/24) про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів та долучення додаткових доказів від представника позивача.

21.10.2024 в підготовчому засіданні судом:

- задоволено клопотання позивача від 21.10.2024 про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів та долучено додаткові докази до матеріалів справи;

- задоволено клопотання відповідача від 21.10.2024 про поновлення процесуального строку для подання доказів, долучивши їх до матеріалів справи;

- задоволено клопотання позивача від 17.10.2024 про витребування доказів;

- оголошено перерву до 10:30год. 24.10.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

24.10.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-08/3334/24) про поновлення строку для подання доказів та долучення, витребуваних позивачем доказів, до матеріалів справи.

24.10.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 10:30год. 25.10.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

В підготовчому засіданні 25.10.2024 судом постановлено ухвалу про поновлення строку для подання доказів та долучено подані докази до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30год. 05.11.2024.

05.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/7596/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

У зв`язку із надісланим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи, 05.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 12:00год. 18.11.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

18.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" відповідачем надіслано додаткові пояснення по справі (вх.№05-22/7891/24).

18.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 14:30год. 04.12.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

04.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/8334/24) про судові витрати, в якій зазначає про те, що докази про розмір судових витрат, які сторона позивача сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2024 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2024 проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про перерахування позивачем відповідачу коштів, а саме: №527 від 15.11.2021 на суму 50000,00грн (призначення платежу: погашення кредиторської заборгованості рахунка №24 від 15.11.2021 в т.ч. ПДВ 20% 8333,33грн); №538 від 29.11.2021 на суму 175000,00грн (призначення платежу: погашення кредиторської заборгованості рахунка №4 від 29.11.2021 в т.ч. ПДВ 20% 29166,67грн); №437 від 13.08.2021 на суму 50000,00грн (призначення платежу у т.ч. ПДВ 20% 8333,33грн); №494 від 22.10.2021 на суму 200000,00грн (призначення платежу: сплата згідно рахунка №2 від 21.10.2021 в т.ч. ПДВ 20% 33333,33грн); №495 від 22.10.2021 на суму 50000,00грн (призначення платежу: сплата згідно рахунка №2 від 21.10.2021 в т.ч. ПДВ 20% 8333,33грн); №504 від 26.10.2021 на суму 110000,00грн (призначення платежу: сплата згідно рахунка №3 від 26.10.2021 в т.ч. ПДВ 20% 18333,33грн); №629 від 15.02.2022 на суму 240700,00грн (призначення платежу: погашення кредиторської заборгованості за підрядні роботи у т.ч. ПДВ 20% 40116,67грн); №547 від 09.12.2021 на суму 101700,00грн (призначення платежу: сплата за підрядні роботи в т.ч. ПДВ 20% 16950,00грн); №556 від 17.12.2021 на суму 103000,00грн (призначення платежу: оплата згідно рахунка №23 від 16.12.2021 у т.ч. ПДВ 20% 17166,67грн); №563 від 23.12.2021 на суму 110500,00грн (призначення платежу: оплата згідно рахунку від 23.12.2021 в т.ч. ПДВ 20% 18416,67грн); №565 від 29.12.2021 на суму 83700,00грн (призначення платежу: оплата згідно рахунка від 29.12.2021 в т.ч. ПДВ 20% 13950,00грн); №597 від 31.01.2022 на суму 150000,00грн (призначення платежу: оплата згідно рахунка від 31.01.2022 в т.ч. ПДВ 20% 25000,00грн); №612 від 07.02.2022 на суму 12456,36грн (призначення платежу: погашення кредиторської заборгованості за підрядні роботи в т.ч. ПДВ 20% 2076,06грн); №614 від 07.02.2022 на суму 50000,00грн (призначення платежу: оплата згідно рахунка №12 від 07.02.2022 в т.ч. ПДВ 20% 8333,33грн).

08.08.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у сумі 1487056,30грн, у вигляді попередньо сплачених авансових платежів за надані послуги, які відповідачем не було надано.

В матеріалах справи також наявна Угода про врегулювання майнового спору від 10.12.2023, укладена між ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту (Сторона 1), ТОВ "Агрохім Поділля" в особі директора ОСОБА_2 , який діє на підставі Статуту та ТОВ "ЖБК Молодіжний-XXІ", в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, які надалі діють спільно та солідарно по відношенню до зобов`язань по даному договору (Сторона 2).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Угоди, сторони взаємно визнають, що грошові претензії Сторони 1 до Сторони 2 виникли виключно внаслідок умисних непорядних дій, що містять ознаки злочину громадянки ОСОБА_1, яка надавала Сторонам послуги з бухгалтерського обліку перебуваючи у цивільно-правових відносинах зі Стороною 1 та трудових відносинах (головний бухгалтер) Сторони 2.

Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій не мають і не матимуть жодних інших вимог включно вимог про відшкодування збитків тощо з приводу усіх відносин, що існували між Сторонами до підписання даної Угоди.

Сторони визнають, що з урахуванням положень цієї Угоди визначені всі суттєві умови для визначення зобов`язань сторін один перед одним.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Угоди, Сторони погоджують, що з моменту набрання чинності даної Угоди, грошові вимоги Сторони 1 до Сторони 2 визнаються Стороною 2 в сумі, еквівалентній 20000 доларів США, що розраховується по курсу Національного банку України на день виконання зобов`язання без податку на додану вартість.

Сторони погоджують, що Сторона 2 здійснює задоволення грошових вимог Сторони 1 визначених у п. 2.1 даної Угоди за рахунок коштів та майна, отриманих від результатів претензійно-позовної роботи до ОСОБА_1 та усіх інших осіб на яких остання вивела кошти з рахунку отримані Стороною 2 від Сторони 1 у 2021-2022 роках.

Під зобов`язаннями Сторони 2 визнаються також зобов`язання ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перед ТОВ "Агрохім Поділля", ТОВ "ЖБК Молодіжний-XXІ" та ТОВ "Інвестбуд-Поділля".

Угода підписана директорами сторін та скріплена відтиском печаток товариств.

В матеріалах справи наявні податкові накладні щодо господарських операцій між ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" та ТОВ "ЖБК Молодіжний-XXІ".

В матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2021 по 28.08.2024 на суму 160700,00грн заборгованості. Акт підписаний зі сторони ТОВ "ЖБК Молодіжний-XXІ" директором ОСОБА_2 та скріплений відтиском печатки товариства, зі сторони ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" акт не підписаний.

У письмових поясненнях директор ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" ОСОБА_5 до позовної заяви №03/10 від 03.10.2024, зазначає, що будь яких товарів від відповідача для позивача, які б стали підставою для проведення позивачем платежів згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень не постачалось, роботи на послуги не надавались. Дані платежі були здійснені ним, як директором підприємства внаслідок введення в оману через зловживання довірою головним бухгалтером ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" ОСОБА_1 , яка запевнила, що вільні залишки коштів ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" що були перераховані на рахунок ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" найближчим часом будуть повернуті назад. Крім цього, ОСОБА_4 згідно усної домовленості надавала послуги щодо ведення звітності із податку на додану вартість та внаслідок таких операцій корегувала податковий кредит та податкові зобов`язання ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" і ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" у відповідні звітні періоди. Всього, у період з серпня 2021 по лютий 2022 років безпідставно для ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" з рахунків ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" перераховано коштів у сумі 1487056,36грн. Будь-які документи, що підтверджують реальність отримання таких послуг та підставу для їх перерахування (договори надання послуг, акти та звіти про виконання, т.д.) у товариства відсутні.

У письмових поясненнях директор ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" ОСОБА_2 зазначає про те, що господарські відносини між позивачем та відповідачем виникли у 2021 році і стосувалися різних напрямків в діяльності. Зокрема, поставок товарів, виконання робіт, оренди нежитлових приміщень та інше, що підтверджується Актами звірок за період з 01.07.2021 по 23.10.2022. Що стосується, підрядних робіт, частина з них виконувалась ТОВ "ЖБК Молодіжний-ХХІ" на арочних складах №1 та №2, які використовувались позивачем в господарській діяльності. Дані складські приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 8 були взяті в суборенду в підприємства ТОВ "Агрохім Поділля", директором якого також є ОСОБА_2 . Виконання вказаних підрядних робіт було обумовлено попередніми домовленостями між сторонами. ТОВ "ЖБК Молодіжний-ХХІ" має право на виконання будівельно-монтажних і ремонтних робіт згідно Декларації №002179/22 про провадження господарської діяльності. Виконувались ремонтні роботи по ремонту покрівлі даних складів/410 м2/, а також по влаштуванню бетонної підлоги/340м2/.

Директор ТОВ "ЖБК Молодіжний - ХХІ" ОСОБА_2 вказує про те, що позивач і відповідач 10.12.2023 підписали угоду по врегулюванню майнового спору, де взаємно визначили, що грошові претензії, що виникли з господарських договорів між сторонами виникли, спричинені виключно непорядними та умисними діями громадянки ОСОБА_1 , яка надавала сторонам послуги з бухгалтерського обліку. Виходячи з цього, позивачу достеменно відомо і про втрату первинних документів, що підтверджували господарські правовідносини між сторонами. ТОВ "ЖБК Молодіжний-ХХІ" та ТОВ "Агрохім Поділля" умови угоди по врегулюванню майнового спору частково виконали, зокрема отримавши рішення суду щодо заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Агрохім Поділля".

В матеріалах справи наявні копії податкових декларацій з Податку на додану вартість та Витягів з Додатку 1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) поданих ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "ЖБК "Молодіжний-ХХІ" з липня 2021 по грудень 2023роки (згідно листа вх.№05-22/4201/24 від 18.10.2024).

Відповідачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії: Договору оренди нерухомого майна №68Е000-29/20 від 27.03.2020, укладеного між ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" та ТОВ "Інвестбуд-Поділля" про передачу в оренду нерухоме майно, розташоване в м. Хмельницькому, по вул. Геологів, 8; Угоди про заміну сторони №2/2021 від 01.03.2021 у Договорі оренди нерухомого майна від 27.03.2020; Договору суборенди нежитлового приміщення від 04.12.2021, укладений між ТОВ "Агрохім Поділля" та ПП "Ковальська майстерня Ковальчука", про оренду приміщень, за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 8.

Позивач у позові зазначає про те, що оскільки відповідач отримав кошти у сумі 1487056,30грн без достатньої правової підстави, тому вони підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України, у зв`язку із чим звернувся до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 1487056,30грн, як безпідставно збережених коштів на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);

2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;

4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливого розгляду справи судом. Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі №910/3299/20 (923/315/20) та у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі №924/232/18.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на наявність між сторонами господарських відносин, втім будь-яких доказів, які б підтверджували факт укладення між ним та Позивачем будь-якого правочину, на підставі якого здійснювалися платежі, або вчинення насамперед відповідачем дій щодо виконання взятих на себе зобов`язань (передача-прийняття виконаних робіт, кошторис витрат, звіти про витрачені матеріали, тощо) на суму, яка є предметом спору, він суду не надав.

Відповідач зазначені обставини не спростував, належних та допустимих доказів наявності правових підстав для сплати позивачем на користь відповідача зазначеної у позові грошової суми, суду не надав. Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності між сторонами господарських правовідносин щодо замовлення позивачем відповідачу виконання підрядних робіт/надання послуг, поставки матеріалів та, як наслідок, наявності правових підстав для отримання вартості наданих послуг/ виконаних робіт (поставлених матеріалів) в сумі заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд зауважує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні ст.ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, при розгляді справи слід дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність результатів виконаних робіт, руху матеріалів, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності позивача/відповідача, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі №905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту здійснення господарської операції, сторони не позбавлені можливості доводити виконання робіт/надання послуг, постачання товарів іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення такої операції. Такі факти повинні оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує, що на підтвердження реальності господарських правовідносин ні позивачем, ні відповідачем не надано документів, які підтверджують фактичний рух активів та реальні зміни в майновому стані. Фактично, крім документів проведення оплати і податкових накладних, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин, факту укладення договорів, складення актів прийняття-передачі виконаних робіт, видаткових накладних на використані в роботі матеріали відповідачем не надано.

Водночас платіжні документи про перерахування коштів та податкові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне виконання підрядних робіт/надання послуг та постачання товару від відповідача позивачу.

Означені дії щодо сплати коштів та відображення вказаних операції у податковому обліку можуть свідчити про наявність ознак порушення бухгалтерського та податкового обліку.

Сам факт наявності податкових накладних та платіжних документів, складених з посиланням на договір підряду/послуг/поставки товарів, не є безумовним доказом реальності господарських операцій, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Ланцюг узгодження між сторонами умов зобов`язання, зустрічного виконання взятих на себе зобов`язань матеріали справи не містять.

Водночас, ч.ч.1, 2 ст.180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У матеріалах справи відсутні докази на виконання якого саме зобов`язання (договору) були перераховані кошти позивачем, предмет такого договору та його ціна.

Отже, обставини стосовно наявності певної правової підстави для перерахування ПП "Ковальська майстерня Ковальчука" спірних коштів на користь ТзОВ "ЖБК Молодіжний-ХХІ" не доведені, належні докази в обґрунтування цієї обставини не надані.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, зокрема, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних відносин на перерахування коштів, фактичне проведення позивачем перерахування цих коштів і отримання їх відповідачем, необхідно кваліфікувати правовідносини, що склалися між сторонами як кондикційні, що врегульовані ст.1212 ЦК України та з огляду на неповернення вказаних коштів відповідачем суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи відповідача про те, що сторонами врегульовано спірні правовідносини шляхом укладення 10.12.2023 угоди по врегулюванню майнового спору, де взаємно визначено про відсутність грошових претензій, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки означена угода не є мировою угодою укладеною в ході розгляду справи, остання не затверджена судом, наведена угода не містить посилань на суми вимог сторін, платіжні документи, з яких ці вимоги виникли, з огляду на що, не дає суду можливості ідентифікувати, яких саме правовідносин стосується укладена угода.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖБК Молодіжний-ХХІ" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 19/2, кв. 2, код ЄДРПОУ 41117143) на користь Приватного підприємства "Ковальська майстерня Ковальчука" (м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 12/2Б, код ЄДРПОУ 37602182) 1487056,30грн (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятдесят шість гривень 30 копійок) заборгованості, 17844,68грн (сімнадцять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 68 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 16.12.2024.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 3 примірники:

1-до справи (в паперовому),

2-позивачу (до електронного кабінету),

3- відповідачу (до електронного кабінету).