Ухвала

від 16.12.2024 по справі 915/686/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 915/686/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких"

про забезпечення речових доказів, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Агро"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", 2) Приватного підприємства "Перемога Народу"

про відшкодування шкоди у загальній сумі 7 134 319,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" 06.05.2024 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 у справі № 915/686/20.

Верховний Суд ухвалою від 17.06.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 у справі № 915/686/20. Крім того, цією ж ухвалою колегія суддів зупинила касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою у справі № 915/686/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 757/47946/19-ц. Зупиняючи касаційне провадження, колегія суддів зазначала про наявність невирішеного питання, яке має значення для забезпечення формування єдиної правозастосовчої практики, стосовно можливості оскарження ухвал суду першої інстанції, передбачених, зокрема, пунктом 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, про залишення без розгляду заяв, поданих не лише по суті справи, перелік яких наведено у частині 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, а й будь-яких інших заяв з процесуальних питань.

Як установила колегія суддів, 13.11.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 757/47946/19-ц, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.12.2024.

Відповідно до статті 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Ураховуючи наведені положення законодавства та усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність поновлення касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 у справі № 915/686/20.

Водночас, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц, стосовно можливості оскарження ухвал суду першої інстанції, передбачених, зокрема, пунктом 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвала Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 про залишення без розгляду заяви про забезпечення речових доказів у справі № 915/686/20.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку про те, що ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо: 1) це прямо передбачено у частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), наприклад, залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 2) ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору. У зазначеному висновку Велика Палата Верховного Суду базується на тому, що, за загальним правилом, поняття, розташоване у дужках поряд з іншим поняттям, має бути однакового з ним порядку з погляду змістовного навантаження (в дужках має бути змістовний еквівалент того, що поза дужками). Оскільки законодавець використав категорію "заява" послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова "позов", то вжите у цій нормі права поняття "заява" потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов". Тому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, заява про забезпечення доказів не є "заявою" в розумінні пункту 16 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України). Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 353 Цивільного процесуального кодексу України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору. (пункти 39 - 41, 43, 70 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду).

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості оскарження окремо від рішення суду ухвали про залишення без розгляду заяви про забезпечення доказів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 у справі № 915/686/20.

Керуючись статтями 230, 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 у справі № 915/686/20.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2024 у справі № 915/686/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак