Постанова

від 11.12.2024 по справі 914/1238/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1238/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни, Фізичної особи-підприємця Вількова Романа Орестовича, Фізичної особи-підприємця Мицак Любов Йосипівни, Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни, Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (головуючий - Панова І.Ю., судді: Зварич О.В., Малех І.Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 (суддя - Рим Т.Я.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта»

до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни, 2. Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни, 3. Фізичної особи-підприємця Бачик Ірини Андріївни, 4. Фізичної особи-підприємця Мицак Любов Йосипівни, 5. Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни, 6. Фізичної особи-підприємця Вільківа Романа Орестовича, 7. Фізичної особи-підприємця Сух Мирослави Ярославівни,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Управління комунальної власності Департаменту містобудування Львівської міської ради, 2. Фізичної особи-підприємця Семаня Віктора Андрійовича, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю 1Руш!, 4. Фізичної особи-підприємця Бігана Ярослава Володимировича, 5. Фізичної особи-підприємця Польчина Юрія Ярославовича, 6. Фізичної особи-підприємця Майхера Ореста Володимировича, 7. Фізичної особи-підприємця Барана Юрія Олеговича, 8. Львівської міської ради, 9. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»,

за участю: Львівської обласної прокуратури

про демонтаж тимчасових споруд

(за участю представника відповідачів-1-7 - Блонський М.А.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лауріта» (далі - ТОВ «Лауріта», позивач) з 06.11.2020 є власником будівлі площею 231,6 м кв (м`ясо-рибний відділ ринку «Володимира Великого»), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б (далі - Будівля).

2. Особливістю належної позивачу Будівлі є те, що вона частково заглиблена в результаті засипки грунтом до рівня покрівлі даху, який у такий спосіб розташований на одному рівні з пішохідними доріжками прилеглої території.

3. Сама Будівля знаходиться на території міського ринку, по периметру Будівлі (у тому числі на даху на впритул до стіни) розташовані тимчасові споруди - малі архітектурні форми (МАФ), у яких підприємці провадять господарську діяльність.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

4. ТОВ «Лауріта» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни (далі - ФОП Кіндрат І.Ф., відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни (далі - ФОП Пиріжок І.Т., відповідач-2), Фізичної особи-підприємця Бачик Ірини Андріївни (далі - ФОП Бачик І.А., відповідач-3), Фізичної особи-підприємця Мицак Любов Йосипівни (далі - ФОП Мицак Л.Й., відповідач-4), Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни (далі - ФОП Ошуст М.В., відповідач-5), Фізичної особи-підприємця Вільківа Романа Орестовича (далі - ФОП Вільків Р.О., відповідач-6), Фізичної особи-підприємця Сух Мирослави Ярославівни (далі - ФОП Сух М.Я., відповідач-7) про зобов`язання відповідачів демонтувати МАФи, розміщені на даху, впритул до стіни та даху Будівлі (з урахуванням заяв про зміну предмета позову).

5. Позивач зазначає про те, що попередній власник Будівлі передав її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Український розвиток ринку» (далі - ТОВ «Український розвиток ринку»), яке у свою чергу уклало з відповідачами 4, 5, 7 договори суборенди площі даху Будівлі (експлуатований дах). Проте після припинення дії договорів суборенди МАФи вказаних відповідачів продовжують перебувати на даху Будівлі, а МАФи відповідачів 1-3 та 6 розташовані по периметру Будівлі взагалі без жодних правових підстав. Отже МАФи усіх відповідачів перешкоджають позивачу користуватись та обслуговувати належне йому нерухоме майно, зокрема проводити ремонт. Вимога позивача з проведення демонтажу МАФів відповідачами проігнорована. Правовою підставою позову позивач визначив статтю 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Господарський суд Львівської області рішенням від 13.03.2023 позов задовольнив частково. Зобов`язав відповідачів 1, 2, 4, 5, 6 демонтувати МАФи, що знаходяться на даху, впритул до стіни та даху належної позивачу Будівлі. В задоволенні позову до інших відповідачів відмовив. Здійснив розподіл судових витрат, зокрема стягнув витрати позивача на правничу допомогу в загальній сумі 40 000 грн пропорційно з кожного з відповідачів, до яких задоволені позовні вимоги.

7. Суд першої інстанції, дослідивши в сукупності з іншими доказами висновок проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи від 03.11.0223 № 022-23 , встановив, що у межах контурів Будівлі позивача (на експлуатованому даху та впритул до самої Будівлі) знаходяться торгівельні МАФи відповідачів 1, 2, 4, 5, 6. При цьому з відповідачі 4 та 5 мали договори суборенди даху Будівлі, укладені з ТОВ «Український розвиток ринку», які припинили свою дію ще в 2021 році. Натомість суд констатував відсутність в матеріалах справи договору оренди між власником Будівлі та ТОВ «Український розвиток ринку».

8. У підсумку суд першої інстанції, з посиланням на положення статті 391 ЦК України, дійшов висновку, що обставина розташування МАФів відповідачів без жодних правових підстав на експлуатованому даху та впритул до Будівлі позивача порушує речове право останнього щодо користування нерухомим майном, у тому числі унеможливлює проведення ремонту Будівлі.

9. Разом з тим МАФи інших відповідачів розташовані поза межами Будівлі і позивач не довів, що такі тимчасові споруди створюють йому перешкоди в користуванні Будівлею (здійснювати ремонт).

10. Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.08.2023 змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції від 13.03.2023, резолютивну частину цього рішення залишив без змін.

11. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про доведення належними, допустимими та достовірними доказами факту перешкоджання позивачу з боку відповідачів 1, 2, 4, 5, 6 в користуванні Будівлею. Отже, позивач має підстави вимагати від відповідачів усунення перешкод у користуванні Будівлею шляхом демонтажу МАФів, що знаходяться впритул до стіни та даху або на даху Будівлі та розміщенні там без жодних правових підстав.

12. Разом з тим констатував не доведення наявності у ТОВ «Український розвиток бізнесу» права передавати дах Будівлі позивача в суборенду відповідачам у зв`язку з відсутністю основного договору оренди Будівлі, де орендарем є така особа. Отже між відповідачами та позивачем відсутні будь які зобов`язальні, договірні правовідносини. У зв`язку з чим правомірним є посилання позивача в обґрунтування позову на вимоги статті 391 ЦК України.

Касаційні скарги

13. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі 1, 2, 4, 5, 6 звернулися з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати в частині задоволення позову з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційних скарг (мають тотожне обґрунтування)

14. Апеляційний суд неправильно застосував норми статті 391 ЦК України, оскільки право позивача вимагати усунення порушень у здійсненні ним права власності має бути належним чином підтвердженим. У даному випадку до вимог позивача необхідно застосувати норми статей 875, 877, 638 ЦК України та врахувати, що порушення права позивача на ремонт його приміщень може бути обґрунтовано лише тоді, коли відповідачі перешкоджають проведенню такого ремонту, і такі перешкоди є підтвердженими належними доказами.

15. Позивач під час розгляду справи допустив одночасну зміну підстав та предмета позову, яка була прийнята судом першої інстанції в порушення приписів частини 3 статті 46 ГПК України, чим суд порушив принципи змагальності та диспозитивності судового процесу.

16. Суди обох інстанцій вирішили спір на підставі недопустимих доказів, а саме: висновки експертів №444/20 від 03.07.2020, №15-22 від 20.07.2022, договір оренди від 01.02.2023, заяву ФОП Стецьків В.Б., договір від 09.08.2023 №09-8/23, лист ТОВ «Ескомбуд» від 15.09.2023, які подані позивачем до суду першої інстанції в порушення вимог статті 80 ГПК України. При цьому вказані висновки експерта складені з істотними порушеннями та викладене в них дослідження викликає сумніви в їх правильності.

17. Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи, зокрема відповідачів, про дату, час та місце судового засідання.

18. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції взагалі не містить мотивів та обґрунтувань за результатами розгляду апеляційної скарги відповідачів в частині розподілу судом першої інстанції витрат на правничу допомогу, тобто рішення місцевого суду в цій частині фактично не переглянуто в апеляційному порядку.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу відповідачів 2, 4, 5, 6

19. Доводи касаційної скарги зводяться до вимог про переоцінку доказів та заперечення обставин, встановлених судами, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. У зв`язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

20. За частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

21. Як встановив суд апеляційної інстанції, підставою для звернення ТОВ «Лауріта» у даній справі з негаторним позовом стало вчинення відповідачами перешкод позивачу в реалізації повноважень користування належною йому Будівлею внаслідок розташування по периметру нерухомого майна позивача тимчасових споруд відповідачів.

22. Правовою підставою позову позивач визначив статтю 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

23. За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

24. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

25. За усталеними висновками Верховного Суду умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця) (постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №926/3881/17, від 17.02.2022 у справі №910/19236/20).

26. Саме такі обставини, які входять до предмету доказування при розгляді негаторного позову, і були встановлені судом апеляційної інстанції, який констатував: (1) належність Будівлі позивачу на праві власності; (2) розташування МАФів відповідачів 1, 2, 4, 5, 6 по периметру Будівлі позивача та створення останніми у такий спосіб перешкод власнику в користуванні, обслуговуванні належного йому нерухомого майна; (3) відсутність у відповідачів правових підстав (припису закону, договору з власником тощо) для розміщення спірних тимчасових споруд в обраний ними спосіб.

27. Зазначені обставини і стали підставою для задоволення позовних вимог ТОВ «Лауріта» про зобов`язання відповідачів демонтувати МАФи, які розташовані впритул до стіни та даху, а також на даху Будівлі.

28. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

29. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

30. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

31. Верховний Суд відхиляє доводи скаржників щодо необхідності формування у правовідносинах, які стосуються захисту прав власника від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, висновку з питання застосування статей 638, 875, 877 ЦК України, з огляду на те, що відповідні правові норми, які врегульовують зовсім інші правовідносини - з укладення договору та ті, що виникають з договору будівельного підряду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин ні за яких умов.

32. Отже, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

33. Скаржники посилаються на те, що суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги докази, які подані позивачем з порушенням встановленого статтею 80 ГПК України порядку їх подання, що свідчить про недопустимість таких доказів. Верховний Суд такі твердження відхиляє з огляду на таке.

34. Наведений аргумент касаційних скарг за своїм змістом відповідає пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

35. Однак зміст судових рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій надали оцінку обставинам та наданим сторонами доказам в сукупності за правилами статті 86 ГПК України та встановили істотні для даної справи обставини, які входять до предмета доказування у даному спорі, а саме: розташування МАФів відповідачів по периметру Будівлі позивача, за наслідками дослідження та оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03.11.0223 № 022-23, у підсумку надавши перевагу цьому доказу перед іншими наявними у справі доказами.

36. При цьому колегія суддів зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

37. За таких обстави суди не допустили процесуального порушення, яке є підставою для скасування судових рішень згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

38. Інші доводи касаційних скарг в пункті 16 постанови Верховний Суд відхиляє як такі, що зводяться до переоцінки висновку експертизи, як доказу, та вимог про встановлення інших обставин справи, необхідність втручання у фактичну складову судових рішень, що виходить за межі встановлених статтею 300 ГПК України повноважень Верховного Суду як суду права.

39. Не отримали підтвердження і посилання скаржників на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення відповідачів (охоплюється змістом пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України).

40. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду апеляційної інстанції від 16.09.2024 про призначення розгляду справи на 08.10.2024 доставлена в цей же день в електронній формі через підсистему «Електронний кабінет» представнику усіх скаржників Михайлу Блонському відповідно до вимог частини 7 статті 6 ГПК України (а.с. 236, том 8). Отже, матеріали справи містять докази належного повідомлення представника усіх скаржників про судове засідання 08.10.2024, в якому було прийнято оскаржувану постанову.

41. Разом з тим у силу приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд позбавлений можливості розглянути по суті доводи касаційних скарг, які стосуються порушення судами частини 3 статті 46 ГПК України як такі, що не охоплюються жодною з підстав касаційного оскарження, за якою було відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами скаржників.

42. Верховний Суд зауважує, що положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення чітко регламентованих частиною 2 статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону з урахуванням вимог процесуального законодавства щодо підстав касаційного оскарження. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.

Щодо результату перегляду справи судом апеляційної інстанції в частині судових витрат

43. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі зазначається, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

44. В свою чергу приписами частин 1, 2 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

45. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 ГПК України).

46. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення місцевого суду і користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, останній задля здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має розглянути усі доводи учасників справи і дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

47. При цьому стаття 194 ГПК України визначає завданням розгляду справи по суті - розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

48. Верховний Суд зазначає, що апеляційне провадження у даній справі апеляційний господарський суд відкрив за апеляційною скаргою відповідачів 1, 2, 4, 5, 6, доводи та вимоги якої стосувались як незгоди з вирішенням спору по суті, так і з розподілом судом першої інстанції витрат позивача на правничу допомогу.

49. Між тим, аналіз оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що наведені скаржниками в апеляційній скарзі доводи щодо необґрунтованого розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції розглянуті по суті взагалі не були, що є порушенням наведених вище приписів ГПК України.

50. Так, приписами підпунктів б), в) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України чітко визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини і зазначенням доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

51. З огляду на встановлені Верховним Судом процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції, ним не надана правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в контексті апеляційної скарги відповідачів 1, 2, 4, 5, 6 у частині оскаржуваного ними судового рішення щодо розподілу судових витрат позивача, що унеможливлює перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду в касаційному порядку у цій частині через визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

52. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

53. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).

54. Зазначеним вимогам норм процесуального права оскаржувана постанова у відповідній частині також не відповідає, а тому знайшли часткове підтвердження аргументи скаржників, викладені в касаційних скаргах.

55. Допущені апеляційним судом процесуальні порушення унеможливлюють перегляд судового рішення в касаційному порядку в частині розподілу судових витрат, у зв`язку з чим Верховний Суд не розглядає та не надає оцінку аргументам скаржників у цій частині касаційних скарг.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

56. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційних скаргах доводи щодо суті спору не отримали підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційних скарг та скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті з цих підстав.

59. Разом з тим в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 308, частини 4 статті 310 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині перегляду рішення суду першої інстанції про розподіл судових витрат позивача, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а справу в цій частині належить передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

60. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, здійснити перегляд рішення місцевого суду з наданням оцінки аргументам скаржників в частині розподілу судових витрат, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.

61. У зв`язку із залишенням оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін по суті спору відповідно до частини 3 статті 332 ГПК України підлягає поновленню її виконання, зупинене відповідно до ухвали Верховного Суду від 28.11.2024.

Судові витрати

62. У зв`язку з залишенням без змін постанови суду апеляційної інстанції по суті спору судові витрати за подання касаційних скарг слід покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 310, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни, Фізичної особи-підприємця Вількова Романа Орестовича, Фізичної особи-підприємця Мицак Любов Йосипівни, Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни, Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» на професійну правничу допомогу скасувати.

У цій частині справу №914/1238/22 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

3. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 залишити без змін.

4. Поновити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.