Постанова

від 25.02.2025 по справі 914/1238/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р. Справа №914/1238/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни, Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни, Фізичної особи-підприємця Мицак Любов Йосипівни, Фізичної особи-підприємця Вільківа Романа Орестовича, Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни від 16.04.2024 (вх. №01-05/1125/24 від 17.04.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 14.03.2024 (повний текст рішення складено та підписано 28.03.2024, суддя Рим Т.Я.)

у справі № 914/1238/22

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лауріта" (надалі ТзОВ "Лауріта"), м. Львів

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни (надалі ФОП Кіндрат І.Ф.), м. Львів

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни (надалі ФОП Пиріжок І.Т.), м. Львів

до відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Бачик Ірини Андріївни (надалі ФОП Бачик І.А.), м. Львів

до відповідача-4: Фізичної особи-підприємця Мицак Любов Йосипівни (надалі ФОП Мицак Л.Й.), село Топільниця, Самбірський р-н., Львівська обл.

до відповідача-5: Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни (надалі ФОП Ошуст М.В.), м. Львів

до відповідача-6: Фізичної особи-підприємця Вільківа Романа Орестовича (надалі ФОП Вільків Р. О.), м. Львів

до відповідача-7: Фізичної особи-підприємця Сух Мирослава Ярославівни (надалі ФОП Сух М.Я.), м. Сокаль, Львівська обл.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

третя особа-1: Управління комунальної власності Департаменту містобудування Львівської міської ради, м. Львів

третя особа-2: Фізичної особи-підприємця Семаня Віктора Андрійовича (надалі ФОП Семань В.А.), м. Львів

третя особа-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" (надалі ТзОВ"Руш"), м. Дніпро

третя особа-4: Фізичної особи-підприємця Бігана Ярослава Володимировича (надалі ФОП Біган Я.В.), м. Львів

третя особа-5: Фізичної особи-підприємця Польчина Юрія Ярославовича (надалі ФОП Польчин Ю.Я.), м. Львів

третя особа-6: Фізичної особи-підприємця Майхера Ореста Володимировича (надалі ФОП Майхер О.В.), с.Рулево, Львівська обл.

третя особа-7: Фізичної особи-підприємця Барана Юрія Олеговича (надалі ФОП Баран Ю.О.), с. Муроване, Львівська обл.

за участю: Львівської обласної прокуратури, м. Львів

про: усунення перешкод у здійсненні права власності,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: не з`явилися;

від третіх осіб: не з`явилися;

від прокуратури: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

14.06.2022 ТзОВ "Лауріта" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом (з врахуванням заяви про зміну предмета позову) до відповідача-1 ФОП Кіндрат І.Ф., відповідача-2 ФОП Пиріжок І.Т., відповідача-3 ФОП Бачик І.А., відповідача-4 ФОП Моцак Л.Й., відповідача-5 ФОП Ошуст М.В., відповідача-6 ФОП Вільків Р.О., відповідача-7 ФОП Сух М. Я. про зобов`язання відповідачів демонтувати тимчасові споруди малі архітектурні форми (МАФ), розміщені ними на даху нерухомого майна, яке належить позивачу, а саме: з даху нежитлового приміщення кафе (їдальні), яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого 59Б.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що попередній власник Будівлі передав її в оренду ТзОВ Український розвиток ринку, яке в свою чергу уклало з відповідачами-4, -5, -7 договори суборенди площі даху Будівлі (експлуатований дах). Проте, після припинення дії договорів суборенди МАФи вказаних відповідачів продовжують перебувати на даху Будівлі, а МАФи відповідачів -1-3 та 6 розташовані по периметру Будівлі взагалі без жодних правових підстав. Отже, МАФи усіх відповідачів перешкоджають позивачу користуватись та обслуговувати належне йому нерухоме майно, зокрема, проводити ремонт. Вимога позивача з проведення демонтажу МАФів відповідачами проігнорована. Правовою підставою позову позивач визначив статтю 391 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22 (суддя Т.Я. Рим) позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано фізичну особу підприємця Кіндрат Ірину Федорівну демонтувати МАФ, що знаходиться впритул до стіни та даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А'-1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б. Стягнуто з фізичної особи підприємця Кіндрат Ірини Федорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріта" 2 481,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 5 714,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 000,00 грн. відшкодування витрат за проведення експертизи.

Зобов`язано фізичну особу підприємця Пиріжок Ірину Тарасівну демонтувати МАФ, що знаходиться впритул до стіни даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А'-1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б. Стягнуто з фізичної особи підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріта" 2 481,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 5 714,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 000,00 грн. відшкодування витрат за проведення експертизи.

Зобов`язано фізичну особу підприємця Мицак Любов Йосипівну демонтувати МАФ з даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А'-1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б. Стягнуто з фізичної особи підприємця Мицак Любов Йосипівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріта" 2 481,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 5 714,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 000,00 грн. відшкодування витрат за проведення експертизи.

Зобов`язано фізичну особу підприємця Ошуст Марію Володимирівну демонтувати МАФ з даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А'-1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б. Стягнуто з фізичної особи підприємця Ошуст Марії Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріта" 2 481,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 5 714,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 000,00 грн. відшкодування витрат за проведення експертизи.

Зобов`язано фізичну особу підприємця Вільківа Романа Орестовича демонтувати МАФ, що знаходиться впритул до стіни даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А'-1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59Б. Стягнуто з фізичної особи підприємця Вільківа Романа Орестовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріта" 2 481,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 5 714,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 000,00 грн. відшкодування витрат за проведення експертизи. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріта" на користь фізичної особи підприємця Бачик Ірини Андріївни 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лауріта" на користь фізичної особи підприємця Сух Мирослави Ярославівни 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що розташування тимчасових споруд ФОП Кіндрат І.Ф, ФОП Пиріжок І.Т. та ФОП Вільківа Р.О. впритул до Будівлі та МАФи ФОП Мицак Л.Й. та ФОП Ошуст М.В. на експлуатованому даху Будівлі, право власності на яку належить ТзОВ "Лауріта", порушує абсолютне речове право власності ТзОВ "Лауріта" на Будівлю.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання демонтувати тимчасову споруду ФОП Бачик І.А. суд першої інстанції, дійшов висновку що позивач не довів, що тимчасова споруда відповідача-3 створює перешкоди позивачу користуватись Будівлею (здійснювати ремонт), а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім того, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що МАФ ФОП Сух М.Я. не накладається на контури приміщення Будівлі, у зв`язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання демонтувати тимчасову споруду відповідача-7.

Щодо витрат на проведення судової експертизи, суд врахував, що позивач оплатив вартість проведеної експертизи (висновок експерта № 15-22 від 20.07.2022) в розмірі 7 000,00 грн., що підтверджено рахунком № 47 від 14.07.2022 на суму 7 000,00 грн. та платіжним дорученням № 10 від 15.07.2022 на суму 7 000,00 грн. Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову до п`яти відповідачів, на кожного з них поклав відшкодування витрат на оплату судової експепртизи по 1 000,00 грн. Решта витрат залишив за позивачем.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд , надавши оцінку поданим позивачем документам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн., зауваживши, що інтереси позивача представляли два різні адвокати: Дяків В.Б. та Репецький В.В. (з 31.08.23), зазначив, що надання адвокатами Дяківим В. Б. та Репецьким В.В. послуг щодо представництва позивача є реальним та беззаперечним. Зокрема, справа перебувала на розгляді суду тривалий час. Увесь цей час інтереси позивача представляли адвокати, які подавали процесуальні документи, докази, брали участь у судових засіданнях. Відтак, врахувавши характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, прийнявши до уваги ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. є обґрунтованим. Оскільки суд задовольнив позовні вимоги до п`яти відповідачів, на кожного з них покладено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по 5 714,29 грн. Решта витрат залишено за позивачем.

Щодо заявлених витрат відповідачів, місцевий господарський суд, зважаючи на реальність та беззаперечність надання відповідачам адвокатських послуг, наявність доказів сплати відповідачами своєму представнику гонорару у розмірі 34 000,00 грн., вважав обґрунтованим розмір заявлених витрат відповідачів на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн. При цьому, зазначивши, що попри відсутність у представника відповідачів договору про надання правничої допомоги, у якому повинен бути визначений розмір гонорару адвоката, позивач не заперечив заявлені представником відповідачів витрати.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТзОВ "Лауріта" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ФОП Сух М.Я. демонтувати малу архітектурну форму (МАФ) з даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А'-1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б., а також в частині стягнення з ТзОВ «Лауріта» на користь ФОП Сух М.Я. 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким позовну вимогу до відповідача-7 ФОП Сух М.Я. задоволити. Скаржник зазначив, що позовна вимога про зобов`язання ФОП Сух М.Я. демонтувати малу архітектурну форму (МАФ) з даху нежитлового приміщення ґрунтувалась на завершенні строку договору оренди (суборенди) майна та спрямована за своїм змістом на захист права власності на нерухоме майно та є зобов`язально-правовим. При цьому, позивач, обґрунтовуючи її, покликався на висновки експерта, котрі викладені у висновку експерта від 20.07.2022, стосовно знаходження МАФу відповідача-7 на даху Будівлі. Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо відповідачів 1-2 та 6, а також відмовляючи в задоволенні позовних вимог до відповідача-3, керувався висновком експерта від 20.07.2022 та висновком від 03.07.2020. В той же час, навіть з висновку експерта від 03.11.2023 (графічної частини) вбачається, що МАФ ФОП Сух М.Я. знаходиться впритул до стіни та даху Будівлі.

ФОП Кіндрат І.Ф., ФОП Пиріжок І.Т., ФОП Мицак Л.Й., ФОП Вільків Р.О., ФОП Ошуст М.В., не погодившись із рішенням суду першої інстанції також подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати зазначене судове рішення в частині часткового задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Скаржники зазначили, що МАФи відповідачів розташовані не на даху Будівлі позивача, а на земляному насипі (земельній ділянці). Нерухомість ТзОВ "Лауріта" є не окремо стоячою будівлею з дахом, а нежитловим приміщенням, що знаходиться на підземному поверсі. Договори суборенди, де відповідачі є суборендарями, не припинили своєї дії, адже на момент закінчення строку дії таких договорів, орендодавець не заявив жодних заперечень щодо пролонгації договорів. Отже, договори суборенди пролонговані на новий строк до 01.07.2022. Вказане свідчить про безпідставність подання позову 14.06.2022. Крім того, апеляційна скарга мотивована тим, що, заявивши позов, позивач сформував предмет і підстави позову зовсім інші ніж ті, які були розглянуті судом, позивач несвоєчасно подав суду докази, про які йому було відомо і які не стосувалися підстав позову, заявлених у позовній заяві. Водночас, відповідачі (скаржники) не заперечують право власності позивача на його приміщення, водночас заперечують, що для проведення ремонту приміщення позивача необхідно демонтувати їх МАФи.

Також у поданій апеляційній скарзі скаржники заперечували щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не надав доказів того, що він здійснив оплату за отримані послуги, при тому, що адвокат Дяків В., ще задовго до завершення спору припинив участь у справі та не брав участь в судових засіданнях.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2024 у справі № 914/1238/22 залишено без змін. Мотивувальну частину рішення змінено, викладно її в редакції вказаної постанови.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про доведення належними, допустимими та достовірними доказами факту перешкоджання позивачу з боку відповідачів -1, -2, -4, -5, -6 в користуванні Будівлею. Отже, позивач має підстави вимагати від відповідачів усунення перешкод у користуванні Будівлею шляхом демонтажу МАФів, що знаходяться впритул до стіни та даху або на даху Будівлі та розміщенні там без жодних правових підстав. Разом з тим констатував не доведення наявності у ТзОВ Український розвиток бізнесу права передавати дах Будівлі позивача в суборенду відповідачам у зв`язку з відсутністю основного договору оренди Будівлі, де орендарем є така особа. Отже, між відповідачами та позивачем відсутні будь які зобов`язальні, договірні правовідносини. У зв`язку з чим правомірним є посилання позивача в обґрунтування позову на вимоги статті 391 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 914/1238/22 в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Лауріта на професійну правничу допомогу скасовано. У цій частині справу № 914/1238/22 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 914/1238/22 залишено без змін.

Верховний Суд зазначив, що апеляційне провадження у даній справі апеляційний господарський суд відкрив за апеляційною скаргою відповідачів 1, 2, 4, 5, 6, доводи та вимоги якої стосувались, як незгоди з вирішенням спору по суті, так і з розподілом судом першої інстанції витрат позивача на правничу допомогу. Між тим, аналіз оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що наведені скаржниками в апеляційній скарзі доводи щодо необґрунтованого розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції розглянуті по суті взагалі не були, що є порушенням приписів ГПК України. Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, здійснити перегляд рішення місцевого суду з наданням оцінки аргументам скаржників в частині розподілу судових витрат, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 справу № 914/1238/22 розподілено судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів Кравчук Н.М. (головуючий суддя), суддів: Скрипчук О.С., Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни, Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни, Фізичної особи-підприємця Мицак Любов Йосипівни, Фізичної особи-підприємця Вільківа Романа Орестовича, Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22. Ухвалою суду від 27.01.2025 призначено розгляд справи на 25.02.2025.

Позивач не делегував уповноваженого представника в судове засідання. 03.02.2025 , через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх. № 01-04/942/25 від (03.02.2025), в якому просив апеляційну скаргу відповідачів в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 про розподіл витрат ТзОВ «Лауріта» на професійну правничу допомогу залишити без змін. Здійснити розгляд апеляційної скарги відповідачів без участі позивача та його представника.

Прокурор, відповідачі та треті особи не делегували уповноважених представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

24.02.2025 представник відповідача-5 Блонський М.А. подав до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» клопотання б/н (вх. №ЗАГС 01-04/6525/25 від 24.02.2025) про відкладення розгляду справи, в зв`язку із зайнятістю представника відповідача-5 у інших судових засіданнях. Будь яких доказів на підтвердження даних обставин представником не долучено.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, враховуючи, що за змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що в даному випадку неможливість явки представника відповідача-5 не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що відповідно до ухвал суду від 30.12.2024 та від 27.01.2025 присутність сторін в судовому засіданні не визнавалась обов`язковою.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників відповідачів, третіх осіб та прокурора.

Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22 на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 11.12.2024 переглядається судом апеляційної інстанції в частині розподілу витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Лауріта на професійну правничу допомогу.

При прийнятті постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно зі статтею 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Лауріта» у позовній заяві зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 70 000,00 грн.

08.03.2024 представник позивача подав до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» клопотання (Вх. № 6814/24 від 08.03.2024) про стягнення судових витрат в розмірі 70 000,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: - копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 20/04/22 від 20.04.2022 (т. 1, а.с. 160), укладений між адвокатом Дяківим В.Б. (Виконавець) та ТзОВ «Лауріта» (Замовник). За цим договором Виконавець взяв на себе зобов`язання надати таку правничу допомогу: досудова претензійна робота щодо використання нерухомого майна будівлі піцерії… суб`єктами господарювання, які встановили там МАФи; підготовка та подання до суду позову; представлення інтересів Замовника у суді першої інстанції у цій справі…, а також представництво Замовника в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та перед усіма фізичними і юридичними особами… щодо питань, про які описано вище;

- копію додаткової угоди № 1 від 17.08.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 20/04/22 від 20.04.2022 (т. 6, а.с. 27). Згідно з цією додатковою угодою вартість правничої допомоги становить 50 000,00 грн., які підлягають оплаті Замовником у разі позитивного результату у справі (задоволення позовних вимог, у тому числі часткове). Правова допомога вважається наданою за фактом задоволення судом позовних вимог… без необхідності додаткового підписання акта приймання-передачі наданої правової допомоги. Оплата правової допомоги здійснюється Замовником протягом 1 місяця з дня прийняття судом рішення у справі;

- договір про надання правової допомоги від 31.08.2023 (т. 6, а.с. 25-26), укладений між ТзОВ «Лауріта» (Замовник) та адвокатом Репецьким В.В. (Виконавець). За цим договором Виконвець взяв на себе обов`язок представляти інтереси ТзОВ «Лауріта» у справі 914/1238/22 у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій…, здійснювати представництво на стадії виконавчого провадження, в органах досудового слідства, дізнання та прокуратури.

Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що розмір гонорару Виконавця, котрий підлягає оплаті Замовником в разі досягнення позитивного результату у справі задоволення судом (в тому числі часткового) позовних вимог Замовника становить фіксовану суму у розмірі 20 000,00 грн.

В суму оплати роботи Виконавця не входять витрати, необхідні для проведення справи (переклади документів, телефонні розмови, мито, витрати на відрядження). Такі витрати сплачує за рахунок Замовник (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору погоджено, що правова допомога вважається наданою після ухвалення судом рішення у справі без необхідності додаткового підписання акта приймання-передачі правової допомоги.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що інтереси позивача представляли два адвокати Дяків В.Б. та (з 31.08.2023) Репецький В.В.

Також позивачем долучено копії: ордера на надання правничої (правової допомоги) від 13.06.2022, свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 31.08.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (т. 1, а.с. 77, 78, т. 4, а.с. 34, 35, т. 6 а.с. 28-29, 30 ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зауважує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надавши оцінку поданим заявником (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання адвокатами Дяківим В.Б. та Репецьким В.В. послуг щодо представництва позивача є реальним та беззаперечним. Зокрема, справа перебувала на розгляді суду тривалий час. Увесь цей час інтереси позивача представляли адвокати, які подавали процесуальні документи, докази, брали участь у судових засіданнях. Відтак, у суду не виникає сумнівів у тому, що позивач поніс (сплатив чи повинен сплатити) витрати на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги наведені вище правові норми, врахувавши характер виконаної адвокатами роботи, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з відповідачів на користь позивача 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок. Водночас, враховуючи те, що місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про часткове задоволення позовних вимог до п`яти відповідачів, на кожного з них правомірно поклав відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по 5 714,29 грн. Решта витрат залишив за позивачем.

Щодо доводів скаржників про відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, при тому, що адвокат Дяків В., ще задовго до завершення спору припинив участь у справі та не брав участь в судових засіданнях колегія суддів враховує наступне.

Місцевий господарський суд зазначив, що позивач змінив свого представника (адвоката) з 31.08.2023. Це означає, що послуги з надання правової допомоги принаймні з цієї дати адвокат Дяків В.Б. уже не надавав. В додатковій угоді сторони узгодили, що правова допомога вважається наданою за фактом задоволення судом позовних вимог… Проте, упродовж останніх пів року, що передували ухваленню цього рішення, фактично правнича допомога не надавалася. У зв`язку з цим суд не вважав за можливе покладати витрати на професійну правничу допомогу на відповідачів у розмірі 50 000,00 грн. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що це не означає, що позивач не зазнав (не зазнає) витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Дяківим В.Б. та обґрунтовано вважав витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. справедливими (щодо договору із адвокатом Дяківим В.Б.).

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають оплаті адвокату Репецькому В.В., то суд першої інстанції у цій частині врахував, що узгоджений гонорар (20 000,00 грн.) підлягає оплаті в разі досягнення позитивного результату у справі задоволення судом, в тому числі часткового, позовних вимог. При цьому, предметом договору є надання правової допомоги та представництва інтересів у справі № 914/1238/22 в суді як першої, так і апеляційної та касаційної інстанцій. Тому суд законно вважав обґрунтованими вимоги в цій частині в розмірі 10 000,00 грн. (оскільки зазвичай основна робота з доказовою базою, формуванням правової позиції відбувається в суді першої інстанції).

Пунктом 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою… визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Отже, процесуальний закон не передбачає обов`язку сторони надати докази оплати гонорару адвоката для цілей розподілу відповідних судових витрат.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 справа № 159/5837/19, згідно якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22 в частині розподілу витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Лауріта на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції приймаючи рішення в частині розподілу витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Лауріта на професійну правничу допомогу вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кіндрат Ірини Федорівни, Фізичної особи-підприємця Пиріжок Ірини Тарасівни, Фізичної особи-підприємця Мицак Любові Йосипівни, Фізичної особи-підприємця Вільківа Романа Орестовича, Фізичної особи-підприємця Ошуст Марії Володимирівни залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 року у справі № 914/1238/22 в частині розподілу витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» на професійну правничу допомогу залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

4.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук