Постанова

від 16.12.2024 по справі 260/4486/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Калинич Я.М.

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4486/24 пров. № А/857/27822/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 260/4486/24 за адміністративним позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в Національній академії Служби безпеки України, -

В С Т А Н О В И В :

09.07.2024р. позивач, Служба безпеки України звернувся з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд:

-стягнути витрати, пов`язані з утриманням в Національній академії Служби безпеки України в розмірі 115536 грн. 66 коп.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

09.08.2015р. Наказом Національної академії Служби безпеки України №591-ос ОСОБА_1 з 09.08.2015р. прийнята на військову службу (навчання) за контрактом курсантів Національної академії Служби безпеки України, з присвоєнням звання солдат та призначено на посаду курсантів та поставлено на продовольче, грошове і речове забезпечення курсантів.

Служба безпеки України в особі Національної академії Служби безпеки України полковника ОСОБА_2 та курсант ОСОБА_1 уклали контракт про проходження військової служби курсантом на 3 роки та 8 місяців в період: 04.11.2016р. - 30.06.2020р.

Із змісту витягу з наказу від 23.04.2019р. №271-ос Національної академії Служби безпеки України видно, що припинено чинність вищевказаного контракту та відраховано ОСОБА_1 з навчання в Національній академії Служби безпеки України за п.п.ж п.80 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту) з 23.04.2019р. та звільнено з військової служби без взяття на військовий облік.

Загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Національній академії СБУ за весь період навчання складає - 119931,71 грн., з них:

- витрати на грошове забезпечення складають - 21134,91 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 23.04.2019р. №107;

- витрати на продовольче забезпечення складають 49611,42 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком вартості харчування від 22.04.2019р. №7 та компенсація за харчування, у розмірі 2550,74 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 23.04.2019р. №107;

- витрати на речове забезпечення та лазні - пральні послуги складають 10465,87 грн., вартість заміни білизни складає 572,22 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 23.04.2019р. №107 та довідкою щодо відшкодування за речове забезпечення від 22.04.2019р. №71;

- витрати на медичне забезпечення складають 4291,61 грн., що підтверджується розрахунком вартості медичного обслуговування №6 від 22.03.2019р;

- витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв складають - 31304,94 грн., що підтверджується розрахунком відшкодування комунальних послуг та спожитих енергоносіїв від 23.04.2019р.

Вищевказані розрахунки фактичних витрат здійснені з урахуванням п.п.5.6 Порядку №964 (витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби. - за період навчання, що перевищує цей строк (пункт 5): витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби (пункт 6)).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку відшкодувала 4395,05 грн., що підтверджується довідкою фінансового відділу, (22.05.2019р. - 500 грн.. 21.06.2019р. - 1000 грн., 12.07.2019р. - 500 грн., 29.08.2019р. - 500 грн., 30.10.201 р. - 500 грн., 24.12.2019р. - 395 грн., 31.01.2020р. - 500 грн., 10.02.2020р. - 500,05 грн.).

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.22 Закону України Про службу безпеки України від 25.03.1992 №2229-XII видно, що підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації спеціалістів для Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України Про освіту та інших актів законодавства. Для забезпечення професійної освіти кадрів Служба безпеки України створює відповідні навчальні заклади.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу(далі - Закон №2232-XII) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.6 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Із змісту ст.24, ст.25 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу видно, що початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів д, е, є, и пункту 1 та підпунктів д, е, є, ж пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів е, є, ж, и, і частини шостої статті 26 Закону №2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (надалі також Порядок №964).

п.1-п.4, п.7-п.8 Порядку №964, передбачено, що цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

У разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку, а сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач зобов`язаний відшкодувати суму заборгованості.

При цьому, з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ розроблено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007р. №419/831/240/605/537/219/534.

Так, відповідно до приписів означеного Порядку визначена методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Колегія суддів звертає увагу, що на час навчання в Національній академії Служби безпеки України, ОСОБА_1 знаходилася на повному державному забезпеченні.

Загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням апелянта, що проходила військову службу за контрактом у Національній академії Служби безпеки України, становить 1199361,71 грн., а саме витрати на грошове забезпечення складають - 21134,91 грн.., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 23.04.2019р. №107; витрати на продовольче забезпечення складають - 49611,42 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком вартості харчування від 22.04.2019р. №7 та компенсація за харчування, у сумі -2550,74 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 23.04.2019р. №107; витрати на речове забезпечення та лазні - пральні послуги складають - 10465,87 грн., вартість заміни білизни складає - 572,22 грн., що підтверджується довідкою про витрати на грошове забезпечення та грошову компенсацію продовольчого забезпечення та щодо вартості заміни білизни від 23.04.2019р. №107 та довідкою щодо відшкодування за речове забезпечення від 22.04.2019р. №71; витрати на медичне забезпечення складають - 4291,61 грн., що підтверджується розрахунком вартості медичного обслуговування №6 від 22.03.2019р.; витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв складають 31304,94 грн.., що підтверджується розрахунком відшкодування комунальних послуг та спожитих енергоносіїв від 23.04.2019р.

Вищевказані розрахунки фактичних витрат здійснені з урахуванням п.5, п.6 Порядку №964 (витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк (пункт 5); витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби (пункт 6)).

Крім того, сторонами визнається, що у добровільному порядку відшкодовано 4395,05 грн., що підтверджується довідкою фінансового відділу, (22.05.2019р. - 500 грн., 21.06.2019р. - 1000 грн., 12.07.2019р. - 500 грн., 29.08.2019р. - 500 грн., 30.10.2019р. - 500 грн., 24.12.2019р. - 395 грн., 31.01.2020р. - 500 грн., 10.02.2020р. - 500,05 грн.).

Із змісту листа Національної академії Служби безпеки України від 26.02.2024р. №29/15-1733/ видно, що за ОСОБА_1 станом на 26.02.2024р. рахується заборгованість на суму 115536,66 грн. і вказана заборгованість в добровільному порядку не погашена.

Водночас, щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом та залишення такого без розгляду, колегія суддів звертає увагу на таке.

ч.1-ч.3 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 зазначеного Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України.

У розумінні КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України та становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Служба безпеки України у позовній заяві просить суд, стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням в Національній академії Служби безпеки України в розмірі 115536 грн. 66 коп.

Позивач зазначає, що дізнався про факт відмови адресата від отримання листа-вимоги СБУ від 26.02.2024р. №29/15-1733/ві - 17.06.2026р., Тобто, ісля того як на його адресу повернуто поштове відправлення №880021707126 у зв`язку з відмовою адресата від його отримання.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Служба безпеки України 01.01.2020р., звернулася до Перечинського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути, з ОСОБА_1 на користь Служба безпеки України витрати, пов`язані з її утриманням в Національній академії Служба безпеки України, в розмірі 116931,71 грн.

Ухвалою Перечинського районного суду від 09.11.2020р. к справі №304/10/20, провадження у даній цивільній справі закрито через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, у даній цивільній справі не встановлено та не підтверджено жодним доказом факт відмови ОСОБА_1 добровільно відшкодовувати вартість навчання в НА СБУ,

Верховний Суд, у постанові від 06.04.2023р. у справі №400/4280/20, зазначив, що «право на звернення до суду виникає у випадку відмови добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови».

26.02.2024р. на адресу ОСОБА_1 , направлено лист-вимогу від 26.02.2024р. №29/15-1733/ві Національної академії Служби безпеки України про відшкодування у добровільному порядку заборгованості Однак з невідомих причин, такий лист-вимогу відповідачу не вручено та надалі повернуто відправнику.

В подальшому, 21.05.2024р. на адресу відповідача повторно направлено вказаний лист-вимогу від 26.02.2024р. №29/15-1733/ві про відшкодування у добровільному порядку вартість навчання в Національної академії Служби безпеки України. Однак, як видно з роздруківки результатів трекінгу поштового відправлення №8800021707126, такий лист-вимогу не було вручено адресату у зв`язку з відмовою адресата 10.06.2024р. від отримання (без огляду адресатом вмісту відправлення, конверт не пошкоджено). Після цього лист-вимогу надалі знову повернуто відправнику.

Як видно з роздруківки результатів трекінгу поштового відправлення №8800021707126 відмова адресата від отримання поштового відправлення датовано 10.06.2024р., а саме поштове відправлення з супровідними документами повернуто та отримано Службою безпеки України 17.06.2024р.

За таких обставин, враховуючи положення ч.1, ст.120, ч.5 ст.122 КАС України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2023р. у справі №400/4280/20, колегія суддів вважає, що місячний строк звернення до суду з даним позовом розпочався саме з 17.06.2024р.

ч.1 ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

ч.1 ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновків, що ОСОБА_1 не вжила усіх залежних від неї заходів для добровільного погашення спірної заборгованості в добровільному порядку, тому позов слід задовольнити.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 260/4486/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель