Ухвала

від 17.12.2024 по справі 922/3840/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

17 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3840/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (вх№31533 від 16.12.2024)у справі

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (місцезнаходження:01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, 4А; ЄДРПОУ 14305909 до 1) Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" (місцезнаходження : 61031, м.Харків, вул. Драгомирівська , буд.10; ЄДРПОУ 33480059 ) , 2) ОСОБА_1 ( місцезнаходження : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) , 3) ОСОБА_2 (місцезнаходження : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 1 791 789,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/3840/23 за позовом АТ "Райффайзен Банк" до Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 011/1800/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 у сумі 1 791 789,01 грн., з яких: 1 500 000,0 грн. заборгованість за кредитом, 291 789,01 заборгованість за відсотками.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк" задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ПП "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" - заборгованість за Кредитним Договором № 011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн. з яких: 1 500 000 грн - заборгованість за кредитом; 291 789,01 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто солідарно з ПП "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_2 на користь АТ "Райффайзен Банк" - заборгованість за Кредитним Договором № 011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн. з яких: 1 500 000 грн - заборгованість за кредитом; 291 789,01 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ПП "Транспортна компанія Автолайн"на користь АТ "Райффайзен Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "Райффайзен Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 в оскаржуваній частинізалишено без змін.

05.04.2024 Господарським судом Харківської області на виконання рішення та постанови видано відповідні накази, зокрема, наказ про стягнення солідарно з ПП "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" - заборгованість за Кредитним Договором № 011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн. з яких: 1 500 000 грн - заборгованості за кредитом; 291 789,01 грн - заборгованості за відсотками.

16.12.2024 до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (вх№31533 від 16.12.2024) разом із скаргою на дії приватного виконавця ( вх. № 31528 від 16.12.24), в якій останній зазначає наступне. Із реєстру боржників ОСОБА_1 стало відомо про те, що виконавче провадження у його відношенні відкрито та перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни. Так, заявник вважає, що Постанова приватного виконавця про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024 виконавчого провадження №74977050 та Постанова приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 26.09.2024 виконавчого провадження №74977050 підлягає скасуванню. Враховуючи відкрите виконавче провадження та вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, які оспорюються стороною даного виконавчого провадження, невжиття заходів забезпечення, на думку заявника, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів ОСОБА_1 . Отже, заявник стверджує, що метою вказаної заяви є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів ОСОБА_1 від можливих недобросовісних дій з боку приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни. Крім того, як зазначає ОСОБА_1 забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення на його майно, як боржника. Враховуючи наведене, на думку заявника, заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є обґрунтованою, а тому заявник просить суд прийняти вказану заяву до розгляду та задовольнити.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.1, 12 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 3-5, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову).

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Окрім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 24.06.2021 у справі №310/9167/20, від 12.01.2023 у справі №334/9179/21).

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`зковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі Продан проти Молдови також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/5361/22 зауважено, що: чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а не в разі подання будь-яких інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна.

Якщо такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, застосовується судом у межах розгляду позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту та супроводжується припиненням, відкладенням, зупиненням чи іншим втручанням у проведення електронного аукціону (торгів), що в рамках примусового виконання судового рішення проводяться органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем та/або ДП Сетам, яким доручено здійснення функцій з організації електронних торгів, то на правовідносини вжиття зазначеного заходу забезпечення позову на час підготовки та проведення електронних торгів не поширюється дія положень частини 12 статті 137 ГПК України, якими заборонено вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на будь-яке втручання в проведення публічних конкурсних процедур (їх припинення, відкладення, зупинення тощо), оскільки ані державний чи приватний виконавець, ані ДП Сетам не входять до чітко визначеного законодавцем суб`єктного складу учасників публічних конкурсних процедур (державний орган, орган місцевого самоврядування, призначений державним органом суб`єкт у складі комісії).

Господарський суд зауважує, що справа №922/3840/23 розглянута судом по суті, рішення у справі вступило в законну силу та є обов`язковим на всій території України.

Вимогами ст.ст. 136-146 ГПК України регламентовано інститут забезпечення саме позову, який може бути поданий до подання позову, разом з позовом або після відкриття провадження у справі. Водночас, господарський суд зауважує, що вимогами ГПК України не передбачено можливість забезпечення позову за заявою боржника на стадії розгляду скарги на дії приватного виконавця.

Крім того, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2021, якою залишено без змін судові рішення у справі № 914/2022/17 зазначено, що зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного/приватного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного/приватного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом ГПК України.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник вказує, зокрема, на вчинення приватним виконавцем дій, які оспорюються боржником, а саме опис та арешт майна, а також призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову боржника не відповідає меті правового інституту забезпечення позову, не направлена на реальне та ефективне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Водночас, суд повторно зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій чи їх відкладення відноситься до компетенції виконавця, який здійснює виконання рішення, водночас у суду відсутні відомості про звернення заявника до приватного виконавця з відповідною заявою.

Чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу (правова позиція ОП КГС ВС від 22.06.2023 у справі №910/5361/22).

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що в спірних правовідносинах суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу чи зупинення реалізації майна боржника, оскільки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця (ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"), а зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу або продажу майна (як захід забезпечення позову) відповідно до п.5 та п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України може бути здійснено виключно у випадку подання позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, а не під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Позатим, правові норми статей, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді виконання рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч.5 ст.262 ГПК України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на наведене та враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу, право зупинити виконання оскарженого рішення суду належить суду апеляційної та касаційної інстанції, місцевий суд такими повноваженнями не наділений.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, проаналізувавши подані суду матеріали, враховуючи, що ГПК України не передбачено можливість забезпечення позову за клопотанням боржника, беручи до уваги, що вимоги у поданій заяві про забезпечення фактично зводяться до зупинення вчинення виконавчих дій (зупинення стягнення), а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного/приватного виконавця, а право зупинити виконання оскарженого рішення суду належить суду апеляційної та касаційної інстанції, в рамках поданої заяви у суду відсутні підстави досліджувати обставини співмірності, адекватності вимог про забезпечення позову без самого позову або без оцінки предмету майбутнього позову, суд висновує, що вжиття пропонованих заявником заходів забезпечення позову не передбачено нормами процесуального законодавства, а відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (вх№31533 від 16.12.2024) слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (вх№31533 від 16.12.2024) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 17.12.2024 року.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3840/23