Ухвала

від 20.12.2024 по справі 922/3840/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

20 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3840/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни та клопотання про поновлення строку подання скарги (вх.№31528 від 16.12.2024) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (місцезнаходження:01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, 4А; ЄДРПОУ 14305909 до 1) Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" (місцезнаходження : 61031, м.Харків, вул. Драгомирівська , буд.10; ЄДРПОУ 33480059 ) , 2) ОСОБА_1 ( місцезнаходження : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) , 3) ОСОБА_2 (місцезнаходження : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 1 791 789,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/3840/23 за позовом АТ "Райффайзен Банк" до Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 011/1800/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 у сумі 1 791 789,01 грн., з яких: 1 500 000,0 грн. заборгованість за кредитом, 291 789,01 заборгованість за відсотками.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк" задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ПП "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" - заборгованість за Кредитним Договором № 011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн. з яких: 1 500 000 грн - заборгованість за кредитом; 291 789,01 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто солідарно з ПП "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_2 на користь АТ "Райффайзен Банк" - заборгованість за Кредитним Договором № 011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн. з яких: 1 500 000 грн - заборгованість за кредитом; 291 789,01 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ПП "Транспортна компанія Автолайн"на користь АТ "Райффайзен Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "Райффайзен Банк" - витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 в оскаржуваній частинізалишено без змін.

05.04.2024 Господарським судом Харківської області на виконання рішення та постанови видано відповідні накази, зокрема, наказ про стягнення солідарно з ПП "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" - заборгованість за Кредитним Договором № 011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн. з яких: 1 500 000 грн - заборгованості за кредитом; 291 789,01 грн - заборгованості за відсотками.

16.12.2024 до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни та клопотання про поновлення строку подання скарги (вх.№31528 від 16.12.2024), яке обґрунтоване наступним. Як зазначає скаржник, 10.12.2024 ОСОБА_1 стало відомо з сайту setam.net.ua про те, що належне йому нерухоме майно, а саме: садовий будинок /земельна ділянка 9, розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, селищна рада Солоницівська, садове товариство "Фобос" виставлене на продаж з аукціону, призначеному на 18.12.2024 на підставі виконавчого провадження № 74977050. Крім того, із реєстру боржників ОСОБА_1 стало відомо про те, що виконавче провадження у його відношенні відкрито та перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни. Як зазначає скаржник, від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни він не отримував жодного процесуального документу виконавчого провадження, що і є підставою звернення з даною скаргою за захистом свого порушеного права. При цьому не отримувавши документи виконавчого провадження, на думку скаржника, він був позбавлений законного права на оскарження попередніх та підготовчих дій Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби М. А. перед передачею майна для реалізації на аукціон. При цьому, скаржник стверджує, що він має єдине житло - будинок, який виставлений на аукціон по виконавчому провадженню № 74977050. Звертаючись до норм ГПК України ОСОБА_1 вказує, що згідно положенням ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» під час звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна боржника в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник - фізична особа. Таким чином, боржник вважає, що виставлення на продаж будинку, належного ОСОБА_1 без продажу окремої від будинку земельної ділянки, - передчасне та незаконне. Зважаючи на вищевикладене, скаржник зазначає, що згідно ст. 341 ГПК України він має право на поновлення пропущеного строку на оскарження, а тому заявляє клопотання про поновлення пропущенного строку на подання скарги та подає дану скаргу обчислюючи 10-денний термін з 10.12.2024 року по 20.12.2024 року включно.

Дослідивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку, встановленого для подання скарги, суд встановив наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, положеннями статті 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 ГПК України).

Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження".

Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18)).

При цьому дотримання строку звернення скаржника зі скаргою є однією з умов реалізації права на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частини першої статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Згідно з приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом статті 74 ГПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

Як вбачається, скаржник є боржником у відповідному виконавчому провадженні, тобто останній не був позбавлений права довідуватись про хід виконавчого провадження.

Крім того, як вбачається з матеріалів скарги на дії виконавця, скаржником додано до скарги постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта госпадарювання для участі у виконавчому провадженні від 26.09.2024 за виконавчим провадженням №74977050 та постанову про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024 за ВП №74977050, проте боржником не наведено коли саме останнім було отримано відповідні постанови, копії вказаних постанов не містять належних та допустимих доказів в розумінні положень ГПК України, які б давали суду можливість встановити, що боржник ознайомився зі змістом вказаних постанов саме 10.12.2024. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження №74977050 боржником взагалі не додано до скарги, лише зазначено в тексті скарги, що йому "стало відомо про те, що виконавче провадження у його відношенні відкрито".

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) виконавче провадження надається сторонам виконавчого провадження (їх представникам) або прокурору як учаснику виконавчого провадження для ознайомлення на підставі письмової заяви, в якій зазначаються бажана дата та час ознайомлення ( розділ 2, п.11). Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється у присутності виконавця або помічника приватного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження ( розділ 2, п.11). Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження та виписки з них. Вилучення з матеріалів виконавчого провадження будь-яких документів не допускається ( розділ 2, п.11).

Проте, боржником не надано доказів ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з відміткою із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, якіб надавали суду можливість втановити, що скаржник ознайомився з постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта госпадарювання для участі у виконавчому провадженні від 26.09.2024 за виконавчим провадженням №74977050 та постановою про опис та арешт майна боржника від 01.08.2024 за ВП №74977050, а також з постановою про відкриття виконавчого провадження №74977050 САМЕ 10.12.2024.

Таким чином, боржником не наведено у скарзі жодних поважних причин, які б свідчили про неможливість подання скарги на дії приватного виконавця у встановлений законом строк з моменту прийняття вказаних вище постанов у серпні та вересні 2024 року.

Крім того, суд вчергове звертає увагу, що боржником не наведено та не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України ( як то копій матеріалів виконавчого провадження, з яких моживо встановити обставнини ненадсилання оскаржуваних поставнов боржнику) на підтвердження поважності причин пропуску пропущеного процесуального строку на звернення до суду зі скаргою у справі №922/3840/23.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скаржником не спростовано наявності у нього можливості звернення з відповідною скаргою на дії приватного виконавця з серпня 2024 року, а інших об`єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії приватного виконавця скаржником не наведено.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Водночас, слід зауважити, що передумовою для розгляду скарги по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

До того ж, з`ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку частини другої статті 118 ГПК України.

Положеннями статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку викладеним вище, судом не вбачається підстав для задоволення клопотання боржника про поновлення строку для подання скарги, а відтак скарга на дії приватного виконавця підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 118, 119, 232-235, 341, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни (вх.№31528 від 16.12.2024) - відмовити.

2. Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни (вх.№31528 від 16.12.2024)- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу підписано 20.12.2024.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3840/23