Постанова

від 13.03.2024 по справі 922/3840/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3840/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін

від позивача адвокат Хуторянець О.В., довіреність б/н від 14.07.2021

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

від відповідача-3 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги відповідача-3, ОСОБА_1 (вх. №2878Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 (повний текст рішення складено 06.12.2023 у м. Харкові) у справі №922/3840/23, суддя Рильова В.В.

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ

до 1) Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн",

м. Харків,

2) ОСОБА_2 , м. Харків

3) ОСОБА_1 , м. Харків

про стягнення 1791789,01 грн

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором №011/1800/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 у сумі 1 791 789,01 грн, з яких: 1500000,0 грн заборгованість за кредитом, 291 789,01 грн заборгованість за відсотками.

Також позивач просив покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору у розмірі 26 828,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов Кредитного договору №011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів. Вимога про стягнення з відповідача-2 та відповідача-3 обґрунтована посиланням на договори поруки від 05.11.2021 №1/153-2/13/15 П1, від 16.12.2020 №1/153-2/13/215 П.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 позовну заяву АТ "Райффайзен Банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3840/23, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" задоволені повністю (т.1, а.с.208-219).

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за Кредитним Договором №011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн з яких: 1500000 грн - заборгованість за кредитом, 291789,01 грн заборгованість за відсотками.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" - заборгованість за Кредитним Договором №011/188/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 в розмірі 1 791 789,01 грн з яких: 1500000 грн заборгованість за кредитом; 291 789,01 грн заборгованість за відсотками.

Стягнуто з Приватного підприємства "Транспортна компанія Автолайн" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 8958,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 958,94 грн.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками є правомірними та підлягають задоволенню, оскільки відповідач-1 належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами не виконав, допускав несвоєчасне внесення платежів.

В свою чергу, відповідно до Договорів поруки відповідач-2 та відповідач-3 (поручителі) поручилися за зобов`язаннями Відповідача-1 (боржника) у повному обсязі, позивач (кредитор) набув право вимоги і до відповідача-2 та відповідача-3, як поручителів щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись із цим рішенням, відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Східного апеляційного господарського суду зі спільною апеляційною скаргою, згідно з якою просили скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 року у справі №922/3840/23 в частині стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками у розмірі 291 789,01 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення 291 789,01 грн заборгованості за відсотками постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 залишено без руху. Запропоновано відповідачам усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме розділити означену апеляційну скаргу на дві самостійні (окремі) апеляційні скарги щодо кожного зі скаржників, або приєднатися до вже поданої апеляційної скарги особи, на стороні якої вони виступають, щодо яких окремо надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги (заяви про приєднання) в розмірі 6565,25 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами та докази направлення копій самостійної апеляційної скарги або заяви про приєднання і доданих до неї документів всім іншим учасникам, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

08.01.2024 у строк, встановлений судом до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від представника відповідача-3, адвоката Стець М.Л. надійшла заява про усунення недоліків, у якій останній надав суду окрему апеляційну скаргу від імені ОСОБА_1 з доказами направлення її копії іншим учасникам судового процесу, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6566,00 грн , що свідчить про виконання скаржником ухвали суду від 28.12.2023.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що «позивачем належним чином виконано свої зобов`язання та надано першому відповідачу кошти в межах суми доступності поточного ліміту, що підтверджується розрахунком заборгованості» (т.2, а.с.19-21).

На думку скаржника, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Скаржник зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Таким чином, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції щодо видачі Приватному підприємству "Транспортна компанія Автолайн" кредиту не підтверджений матеріалами справи, а отже відсутня база для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, відповідно позовні вимоги в частині стягнення 291 789,01 грн заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-3, ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23. Встановлено учасникам справи строк до 30.01.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 30.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "13" березня 2024 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131 .

У строк встановлений судом, до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Хуторянець О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 залишити без змін (т.2, а.с.34-36).

Відзив позивача розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

Відповідач-1 та відповідач -2 своє право на подання відзиву до Східного апеляційного господарського суду не реалізували.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024, у зв`язку із відпусткою судді Фоміной В.О., визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Апелянт у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання не з`явлися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю інших учасників справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.12.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (кредитор, позивач у справі) та Приватним підприємством "Транспортна компанія Автолайн" (позичальник, відповідач-1 у справі) було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215, за умовами якого кредитор зобов`язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту, а позичальник зобов`язується виконати усі зобов`язання, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов та договорів і здійснити повне погашення заборгованості у строки передбачені генеральним договором або договором але не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції (п.1.1) (т.1, а.с.7-15).

Відповідно до п.1.2. Генерального договору загальний ліміт становить 10 000 000,00 гривень.

Останній день строку дії загального ліміту - 16.12.2025, або інша дата визначена відповідно до ст. 9 Генерального договору (п.1.3).

Відповідно до п 2.1. Генерального договору, кредитні операції, передбачені п. 14 Генерального договору, здійснюються на умовах, визначених Генеральним договором та умовами на підставі укладеного між кредитором та позичальником відповідного Договору, яким визначаються особливості здійснення Кредитної операції.

Кредитна операція щодо надання кредиту (крім кредиту у формі овердрафту) здійснюють в межах встановленого Договором ліміту кредитної операції та невикористаного загального ліміту (п 2.2. Генерального договору).

Положеннями п. З.2 Генерального договору встановлено, при здійсненні кредитних операцій позичальник сплачує проценти та комісії в порядку, визначеному умовами/ договором, на рахунки, що зазначаються в Генеральному договорі/ Договорах, або на інші рахунки, повідомленні кредитором позичальнику.

Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку визначеному Генеральним договором та Договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної, операції, та виконати зобов`язання щодо сплати комісії за обслуговування Загального ліміту - відповідно до пункту 3.3 Генерального договору (п.5.2).

05.11.2021 між АТ Райффайзен Банк та ПП ТК Автолайн укладено Кредитний договір №011/1800/01271329 (далі - Кредитний договір) до Генерального договору за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у формі відновлювального ліміту з виданою кредитних коштів частинами (траншами) в сумі 1 500 000,00 гривень (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) на поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності з останнім днем строку дії ліміту кредитної операції 05.11.2022 (п.п 1.1., 1.6., 1.7. та 1.8. Кредитного договору) (т.1, а.с.19-25).

Відповідно до п. 1.4.1. проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 13,1 % річних.

Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено, що останнім днем строку дії ліміту кредитної операції є 05.11.2022 року.

Кінцевий термін надання кредиту - 05.08.2022 року (п.1.6).

Згідно п. 3.1. Генерального договору, при укладенні Договору сторони можуть домовитись про інший розмір процентної ставки або комісії, ніж передбачені Генеральним договором. В такому випадку зміни до Генерального договору не вносяться, а до Кредитної операції застосовується розмір процентної ставки/комісії, визначений Договором.

Відповідно до п 5.1. Генерального договору, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному Генеральним договором та Договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної операції, та виконати зобов`язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту - відповідно до пункту 3.3 Генерального договору.

Відповідно до п.п. 1.9.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний здійснювати погашення основної заборгованості та сплату процентів за схемою зниження лімітів відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. розділу 1 умов, відповідно до графіку зниження Ліміту (додаток 1 до Договору).

Підпунктом 1.9.2. Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язаний здійснювати сплату процентів у валюті кредиту щомісячно, кожного 05 числа (надалі - Дата платежу) та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідно до умов Договору та до підпункту 5.2.1. пункту 52. Розділу 1 Умов.

Позичальник зобов`язаний з періодичністю, визначеною цією статтею Договору та графіком, здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату - процентів, пені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок погашення (п.п. 1.9.5. Кредитного договору).

Згідно п 12.1. Генерального договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених Генеральним договором. Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та положеннями Генерального договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані Генеральним договором, застосовуються відповідні норми законодавства України

16.12.2020 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральним Договором між Банком та ОСОБА_2 (поручитель, другий відповідач у справі) було укладено Договір поруки №1/153-2/13/215/П, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за Договором поруки забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо (т.1, а.с.23-25).

05.11.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральним Договором між Банком та ОСОБА_1 (поручитель, другий відповідач у справі) було укладено Договір поруки №1/153-2/13/215/П1, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за Договором поруки забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо (т.1, а.с.26-28).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконанням ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з п. 2.2 Договору поруки, поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підтягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 5.1 Договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених Договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень Договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані Договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання (п. 6.2 Договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання, а саме надано першому відповідачу кредитні кошти в сумі, визначеній Кредитним договором.

Водночас, відповідачем-1 порушено умови Кредитного та Генерального договорів в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань, внаслідок чого за ним виникла прострочена заборгованість, у зв`язку з чим у позивача існує право вимагати достроково повного виконання відповідачем-1, як позичальником, та відповідачем-2 та відповідачем 3, як поручителями, зобов`язань за вказаним Договором.

Станом на 01.08.2023 загальна сума заборгованості за Договором становить 1791 789,01 грн з яких:

- 1 500 000 грн - заборгованість за кредитом;

- 291 789,01 грн - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 277 253,39 грн).

01.08.2023 позивачем було направлено на адресу ПП "ТК "Автолайн" повідомлення/вимогу №188/2/534 від 01.08.2023 про дострокове повне погашення заборгованості за Договором про надання овердрафту, яка була залишена без виконання (т.1, а.с.40-41).

01.08.2023 на адресу ОСОБА_2 позивачем направлено повідомлення/вимогу №188/2/536 від 01.08.2023 про дострокове повне погашення заборгованості за Договором про надання овердрафту, яка була залишена без виконання (т.1, а.с.42-43).

01.08.2023 на адресу ОСОБА_1 позивачем направлено повідомлення/вимогу №188/2/535 від 01.08.2023 про дострокове повне погашення заборгованості за Договором про надання овердрафту, яка була також залишена без виконання (т.1, а.с.45-46).

Як було зазначено вище, за умовами укладеного між позивачем та першим відповідачем Генерального договору кредитор зобов`язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту, а позичальник зобов`язується виконати усі зобов`язання, що витікають зі змісту кредитної операції, Генерального договору, умов та договорів і здійснити повне погашення заборгованості у строки, передбачені Генеральним договором або договором, але не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції (п.1.1).

Господарським судом встановлено, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання та надано першому відповідачу кошти в межах суми доступності загального ліміту, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, доданими до позовної заяви (т.1, а.с.48-51).

З 05.06.2022 у першого відповідача виникла прострочена заборгованість по відсотках в сумі 47 913,70 грн, тобто з червня 2022 ПП "ТК "Автолайн" порушено умови Договору в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань щодо сплати нарахованих відсотків, внаслідок чого за позичальником виникла прострочена заборгованість.

За таких обставин, кредитор має право вимагати достроково повного виконання позичальником та поручителем своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме сплати заборгованості, яка станом на 01.08.2023 становить 1 791 789,01 грн.

01.08.2023 на адресу ПП "ТК "Автолайн" позивачем було направлено повідомлення/вимогу №188/2/534 від 01.08.2023 про дострокове повне погашення заборгованості за Договором про надання овердрафту, яка була залишена без виконання.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення першим відповідачем умов Договору та наявність простроченого зобов`язання.

Щодо обов`язку другого відповідача та третього відповідача , як поручителів, виконати зобов`язання за Договором овердрафту солідарно з ПП "ТК "Автолайн", господарським судом зазначено наступне.

Згідно з п. 2.2 Договору поруки, поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за Основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Проте, як вбачається з наданих позивачем доказів, 01.08.2023 банком направлено вимоги № 188/2/536 від 01.08.2023, №188/2/535 від 01.08.2023, №188/2/534 від 01.08.2023 про погашення заборгованості на всі адреси. Вказані вимоги залишені без виконання.

Враховуючи невиконання відповідачами своїх договірних зобов`язань позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно 1 500 000 грн - заборгованості за кредитом; 291 789,01 грн - заборгованості за відсотками.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору за даною справою є стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №011/1800/01271329 від 05.11.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/215 від 16.12.2020 заборгованості у сумі 1 791 789,01 грн, у тому числі 1 500 000 заборгованості за кредитом та 291789,01 грн заборгованості за відсотками.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками у сумі 291 789,01 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У частині 1 статті 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з приписами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено вище, умовами Кредитного договору передбачено виконання зобов`язань ПП "ТК "Автолайн" (першого відповідача) поручителем - ОСОБА_2 (другим відповідачем) та ОСОБА_1 ( третім відповідачем).

Отже, другий відповідач та третій відповідач поручилися за належне виконання першим відповідачем зобов`язань за Кредитним договором та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору разом з першим відповідачем.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Отже відповідно до загальних умов кредитування другий та третій відповідачі (Поручителі) відповідають перед позивачем (Кредитором) як солідарні Боржники у випадку невиконання першим відповідачем (Боржником) зобов`язань за Кредитним договором.

За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

За своєю правовою природою строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки.

Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у другого відповідача та третього відповідача виник солідарний обов`язок сплатити заборгованість з повернення кредитних коштів в розмірі 1 791 789,01 грн, з яких: заборгованість за кредитом 1 500 000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 291 789,01 грн.

Як встановлено господарським судом в матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останніх порушення прав позивача, позивачем же, в свою чергу, належним чином доведено факт невиконання відповідачами умов Генерального Договору №01/153-2/13/215 від 16.12.2020, Кредитного Договору №011/1800/01271329 від 05.11.2021 та Договору поруки № 01/153-2/13/215П від 16.12.2020 і Договору поруки 01/153-2/13/215П1 від 05.11.2021.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріалами справи та наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 1 500 000 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 291 789,01 грн.

Стосовно доводів скаржника в апеляційній скарзі, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з положенням цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені у Положенні про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 (далі за текстом - Положення).

Відповідно до пункту 14 частини 3 Положення первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Також пунктом 15 частини 3 Положення визначено, що регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узгодження інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до пунктів 42 та 43 Положення підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Також слід зазначити, що у п. 57 Положення вказано, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах систематичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Згідно з пунктом 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до пункту 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки регістр бухгалтерського обліку щодо позичальника ведеться банком в електронному вигляді, керуючись вимогами Положення, при подачі позовної заяви позивачем була додана копія такого регістру на паперовому носії, а саме виписка по рахунку відповідача-1, що міститься в матеріалах справи та є належним доказом щодо заборгованості останнього за кредитом в цілому, яка досліджувалась господарським судом у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що звертаючись до суду першої інстанції із позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором №011/1800/01271329 від 05.11.2021 у сумі 1791789,01 грн позивач, АТ «Райффайзен Банк» підтвердив наявність заборгованості на підставі розрахунку заборгованості та випискою по рахунках ПП «ТК «Автолайн» по тілу та відсотках.

Тобто, заборгованість як по тілу кредиту так і по відсотках у першу чергу підтверджуються випискою по рахунку, а не лише розрахунком заборгованості.

Що стосується посилання скаржника в апеляційній скарзі на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, колегія суддів зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованим посилання скаржника на вищезазначену постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки у зазначеній скаржником справі, на відміну від цієї справи, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини є різними, зокрема, судом у справі №342/180/17 встановлені наступні обставини (….. «У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, як встановлено Судом, матеріали справи не містити підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, як зауважено Судом, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи….»), що виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі із справою, що розглядається та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідного правового висновку під час вирішення цього спору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно, не знайшли своє підтвердження.

У рішенні від 10.02.2010 зі справи «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенні рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 в оскаржуваній частині без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3840/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця