Рішення

від 26.09.2024 по справі 362/1357/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1357/23

Провадження № 2/362/1174/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської областіу складі:

головуючого- судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаря - Шмагун М.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської областів порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АГРО-ДНІПРО», треті особи: виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , про визнання права вланості на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд виключити 6/25 частин відокремленого жилого приміщення загальною площею 32,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із числа службових жилих приміщень з подальшим наданням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,для постійного проживання разом із членами сім`ї; зобов`язати виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області зробити відмітку у журналі обліку службових жилих приміщень про виключення у журналі обліку службових жилих приміщень 6/25 частин відокремленого жилого приміщення загальною площею 32,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з подальшим наданням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,для постійного проживання разом із членами сім`ї; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на відокремлене жиле приміщення загальною площею 32,7 кв.м до складу якого входять приміщення 1-1 площею 5,8 кв.м, 1-2 площею 8,3 кв.м, 1-3 площею 15,8 кв.м, 1-4 площею 2,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що, починаючи з 09.02.1987 р. на підставі ордеру № 38 на службове жиле приміщення, виданого за рішенням виконкому № 25 Васильківської районної ради від 09.11.1987 р. постійно, безперервно та відкрито володіє жилим приміщенням, а саме однокімнатною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (раніше квартира АДРЕСА_3 ). Тобто, протягом 36 років постійно, безперервно та відкрито користується вказаним нерухомим майном та перебуває у трудових відносинах з ТОВ «АГРО-ДНІПРО». Іншого, окрім службового, нерухомого майна позивач не має, а тому 17.02.2023 р. звернувся із клопотанням до ТОВ «АГРО-ДНІПРО» про виключення житла із статусу суложбового на визнання права вланості, на що 21.02.2023 р. отримав відмову, що стало підставою для зверення до суду за захистом прав та інетерсів.

Позивач просив суд розглядати справу у його відсутності, проти ухвалення рішення за результатом підготовчого провадження не заперечував.

Представник відповідача подав до суду заяву про визнання позову та просив ухвалити рішення про задоволення позову за результатом підготовчого провадждення.

Суд, на підставі повно та всебічно досліджених письмових доказів, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. {Абзац дванадцятий частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017}.

Відповідно до довідки № 12/04 від 12.04.2023ТОВ «Агро-Дніпро», ОСОБА_1 до 31.03.2019 р. постійно працював в господарстві ТОВ «Агро-Дніпро» на посаді електрика.

ОСОБА_1 видано ордер № 38 на службове жиле приміщення однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , на підставі рішення виконкому № 25 Васильківської районної ради від 09.02.1987 р., склад сім`ї ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 .

З огляду довідки № 837 від 10.07.2012 р. ПАТ «КИЇВОБЛГАЗ» Васильківська філія, довідки № 27 експлуатаційного підприємства «КОДАКІВСЬКЕ», довідки № 82 від 12.04.2023 р. старости села Кодаки, квитанцій до прибуткового касового ордеру, ОСОБА_1 постійно, безперервно та відкрито починаючи з 1987 р., володіє однокімнатною квартирою АДРЕСА_5 , загальною площею 32,7 кв.м, в т.ч. 15,8 кв.м житлової, що складає 6/25 частин об`єкта і є відокремленим майном.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав н нерухоме майно, номер довідки 321486600 від 31.01.2023 р., ОСОБА_1 іншого нерухомого майна для проживання не має. 09.04.2009 р. рішенням Господарського суду Київської області у справі № 10/094-08/4, що набрало законної сили, право власності на жиле приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , визнано за ТОВ «АГРО-ДНІПРО».

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.12 ЦПК України передбачено наступне. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, УРСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Частиною 1 ст. 118 ЖК УРСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.88 №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Жиле приміщення з числа службових у будинках, належних колгоспам, виключається за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Статутом ТОВ «АГРО-ДНІПРО» закріплено повноваження Загальних зборів, що мають право розглядати вказані вище питання.

21.02.2023 р. ТОВ «АГРО-ДНІПРО» віомовило позивачу у виключенні квартири з числа службових.

Відповідно до ст. 125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, виселення з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Оскільки, позивач протягом 36 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє жилим приміщенням однокімнатною квартирою АДРЕСА_5 ; більше 10 років пропрацював на підприємстві і наразі є працівником такого (електрик); протягом життя не використав право на приватизацію, тобто не має іншого для проживання жилого приміщення належного позивачу на праві приватної власності; з огляду на те, що спірне житло не є вільним (зайнятеродиною позивача), суд приходит до висновку, що позивач має право на покращення житлових умов і в такий спосіб буде ним забезпечений, а задоволення даного клопотання не призведе до порушення прав інших громадян.

Загальною декларацією прав людини 1948 р. передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).

Позбавлення можливості реалізувати свої права на житло, є порушенням житлових прав у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Верховний суд у Постанові № 750/8002/19 зробив висновок про те, що суд має право зобов`язати орган влади змінити статус службового житла з огляду на Загальну декларацію прав людини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: «приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд», не застосовується до даних правовідносин, оскільки спір стосується службового майна та виключення такого із даного статусу.

При цьому, спірне майно не є державною/комунальною власністю, а є приватною власністю Товариства, а тому орган місцевого самоврядування не може бути розпорядником майна, а здійснює функцію реєстратора конкретних відомостей, а саме про вносить в журнал службового майна відомості про виключення такого. Відповідно орган місцевого самоврядування залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбаченіпостановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», поширюються на процедуру здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, а тому не поширюється на існуючі правовідносини.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтованим є висновок про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач є працівником сільського господарства, перебуває на посаді електрика останні 36 років, іншого житла немає, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання шляхом визнання права приватної власності.

Керуючись ст.ст.3-5,7-13,76-81,258,259,263-265,352,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Виключити 6/25 частин відокремленого жилого приміщення загальною площею 32,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , із числа службових жилих приміщень з подальшим наданням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,для постійного проживання разом із членами сім`ї.

Зобов?язати виконавчий комітет Васильківської міської ради зробити відмітку у журналі обліку службових жилих приміщень про виключення у журналі обліку службових жилих приміщень 6/25 частин відокремленого жилого приміщення загальною площею 32,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , з подальшим наданням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,для постійного проживання разом із членами сім`ї.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на відокремлене жиле приміщення загальною площею 32,7 кв.м, до складу якого входять приміщення 1-1 площею 5,8 кв.м, 1-2 площею 8,3 кв.м, 1-3 площею 15,8 кв.м, 1-4 площею 2,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Кравченко Л.М.