Постанова

від 09.12.2024 по справі 296/6282/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/6282/24 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М.

Категорія 29 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Антоневської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/6282/24 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

у цивільнійсправізапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики

за апеляційноюскаргою ОСОБА_3 ,інтересиякої представляєадвокатЯнчук МаксимОлександрович

на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Шкирі В.М.

в с т а н о в и в:

В липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 08 січня 2024 року у сумі 1000000,00 грн.

01.08.2024 представник позивача адвокат Баньківський В.В. подав до суду позовну заяву про збільшення позовних вимог з 1 000 000,00 грн. до 4 670 000,00 грн., з яких 1 000 000,00 грн. - основний борг, а 3 670 000,00 грн. - пеня за несвоєчасний розрахунок в межах одного року.

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 20.03.2020 року (справа №296/10751/15-ц) встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 06.05.2015 року. Визнано земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005 та квартиру АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину:

- квартири АДРЕСА_3 ;

- земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004;

- земельної ділянки площею 0,0757 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005.

Вказував, що зобов`язання між сторонами за договором позики виникло в період спільного проживання відповідачів. Позика зазначених коштів була використана для погашення заборгованості, що виникла в процесі будівництва спільного майна в АДРЕСА_1 . Враховуючи, що позика зазначених коштів була використана для погашення заборгованості, що виникла в процесі будівництва спільного майна в АДРЕСА_1 , яке рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 20.03.2020 року у справі №295/10751/15-ц було визнано спільною сумісною власністю та поділено між відповідачами, вважається, що договір був укладений в інтересах відповідачів та ці кошти були використані в їх інтересах.

Зазначав, що виконання зобов`язання за договором позики від 08.01.2014 року було забезпечено договором іпотеки, укладеним 08.01.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою Є.О., зареєстрованим у реєстрі за №1, відповідно до якого іпотекодавець передав в заставу (іпотеку) належне йому майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0005. Вказаний договір іпотеки рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 липня 2023 року у справі №295/13685/21 визнаний недійсним.

Вважає, що факт скасування договору іпотеки, яким було забезпечено виконання договору позики, та не повернення позики порушують його права кредитора, що змусило його звернутися з вказаним позовом. З огляду на вказані обставини з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню сума боргу за договором позики в сумі 1000000,00 грн. Пунктом 7 договору позики передбачено, що за порушення строків повернення позики за кожен день прострочення позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю штраф у розмірі 1% від суми позики. В межах річної позовної давності сума штрафних санкцій відповідно пункту 7 договору позики становить 3670000,00 грн. (100 000,00 грн. х 1% х 367 дні = 3670000,00 грн.).

Таким чином, стягненню з відповідачів в солідарному порядку підлягає сума боргу за договором з врахування штрафних санкцій передбачених п.7 договору в загальній сумі 4670000,00 грн.

01.08.2024 разом з позовною заявою про збільшення позовних вимог, представник позивача адвокат Баньківський В.В. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на належне відповідачам на праві спільної часткової власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0005.

УхвалоюКорольовського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Баньківського Володимира В`ячеславовича про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, із забороною відчуження:

- квартири АДРЕСА_3 ;

- земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004;

- земельної ділянки площею 0,0757 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Янчук М.В., посилаючись на те, що оскаржувана ухвала необґрунтована, постановлена із порушенням норм процесуального права, просить її скасувати.

Зокрема зазначає, що суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вказує, що вимоги щодо стягнення грошових коштів є безпідставними. Позивачем не надано жодного доказу, а лише власні припущення, що у випадку задоволення позову буде уникати виконання рішення суду.

Зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнювати або навіть унеможливити таке виконання.

Крім того, позивачем не наведено жодних доказів про те, що відповідач має намір відчужити належну їй на праві власності квартиру, земельні ділянки та вживає для цього будь-які заходи. Отже, такий вид забезпечення позову як накладення арешту на квартиру та земельні ділянки відповідача не відповідає характеру спірних правовідносин та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами щодо стягнення коштів.

Зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову створює невиправдані обмеження титульного власника в його правах, а тому вважає, що є всі підстави для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказує, що позивач не позбавлений права в подальшому звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, якщо виникнуть для цього обґрунтовані підстави.

Враховуючи вищезазначене, просив ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 02 серпня 2024 року скасувати.

Сторони своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

06 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Баньківський В.В. подав заяву про розгляд апеляційної скарги без їх участі. При цьому зазначив, що сторона позивача визнає апеляційну скаргу в повному обсязі та не заперечує щодо її задоволення, оскільки сторони намагаються вирішити спір в позасудовому порядку.

Представник скаржника подав заяву про розгляд апеляційної скарги без їх участі, просив її задовольнити, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2024 року скасувати.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиті заходизабезпечення позовуу даномувипадку спрямованівиключно наобмеження суб`єктивнихправ відповідачів,як власниківнерухомого майнащодо вчиненнядій зможливого йоговідчуження.Тому враховуючи, що для вжиття заходів забезпечення позову досить обґрунтованого припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним з пред`явленими позовними вимогами про стягнення 4 670 000,00 грн. тоді, як вартість майна, на яке просять накласти арешт, становить 3 165 540,00 грн., про що свідчить висновок до звіту від 25.07.2024.

Такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Суд першої інстанції, не врахувавши положення ЦПК України, не здійснив співвідношення між настанням правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, дійшов помилкового висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову,оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження вчинення саме відповідачем - ОСОБА_3 дій щодо відчуження нерухомого майна, яке належить останній на праві власності.

Заслуговують на увагу наведені в апеляційній скарзі доводи представника апелянта, що позивачем не надано жодних доказів, що відповідач має намір відчужити належні їй на праві власності квартиру, земельні ділянки та вживає для цього будь-які заходи, а такий вид забезпечення позову як накладення арешту на вказане нерухоме майно не відповідає характеру спірних правовідносин та є неспівмірними з заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи, що представник позивача - адвокат Баньківський В.В. визнав апеляційну скаргу в повному обсязі, не заперечував проти її задоволення, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2024 року підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, ухвала про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову з вищевказаних підстав.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Янчук Максим Олександрович, задовольнити.

Ухвалу Корольовського районногосудум.Житомиравід02серпня2024року скасуватита постановитинове судоверішення провідмову узадоволенні заяви ОСОБА_1 прозабезпечення позову у цивільнійсправізапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий Судді