Рішення

від 21.12.2007 по справі 4/457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" грудня 2007 р.Справа №  4/457

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/457

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера",                   м. Дніпропетровськ  

до відповідача: приватного підприємства "Грейн-Знам"янка", с. Дмитрівка Знам'янського району  Кіровоградської області     

про стягнення 4764,35 грн.  

Представники сторін :

від позивача: Абідіна В.М. , довіреність № 33  від 10.10.07;

від відповідача:  участі не брали.

Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином  повідомлявся у  відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення  №2440854  повернуте органами поштового зв'язку  з відміткою про те, що організація  відповідача за даною адресою не перебуває.

При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не  віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця  проживання  фізичних осіб- учасників судового процесу на час  вчинення  тих  чи інших  процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті органами зв'язку з  позначками “адресат вибув”,  “адресат  відсутній” і т.п. можуть   вважатись належними  доказами виконання  господарським  судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового процесу  про вчинення  цим судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового  процесу про вчинення цим  судом певних процесуальних  дій.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з Приватного підприємства "Грейн-Знам"янка", с. Дмитрівка Знам'янського району кіровоградської області заборгованості в розмірі   4764,35 грн. за отриманий товар на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера",  м. Дніпропетровськ

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                             ВСТАНОВИВ :

Між сторонами спору  10.06.2006 року  укладено  договір  купівлі- продажу товару на умовах відстрочення платежу  № 653- КЧ ( в  подальшому  договір)   предметом якого визначено проведення господарських операцій по передачі, прийманню  та оплаті  вартості  засобів  захисту рослин. Згідно до  розділу 3  договору (п.п.3.1, 3.2, 3.3) конкретний  асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються   в  специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання  умов  договору, по видатковій накладній  № 130706/01  від 13.07.2007 року   та згідно до  рахунку на оплату  товару  №21860/653 від 06.07.2007 року  через представника  Донець  А.О. за довіреністю   ЯМШ №642413 від 03.07.2007 року  позивач поставив  відповідачу товар (стилет) на загальну суму  6664 грн. 79 коп.  з ПДВ.

Відповідач  прийняв  поставлену продукцію повністю без зауважень,  факт  прийняття  продукції  завірив своїм підписом на видатковій  накладній. Прийняття  продукції  відповідачем не оспорюється.

Однак, в свою чергу,   відповідач не виконав умови  п. 4.1  договору, а саме не здійснив оплату  отриманого товару в строк до 25.10.2007 року   на умовах оплати  0,01 % річних за користування   товарним кредитом, а провів  оплату  лише  2000 грн. коштами  в рахунок попередньої оплати вартості отриманого товару.

Заборгованість за поставлений  товар   в розмірі  4664 грн. 79 коп. залишилась непогашеною і  після  спливу  терміну  для  оплати  повинна рахуватись  боргом. Крім того, позивачем нараховано  38 грн. 85 коп. пені   за несвоєчасну  оплату   товарного кредиту та 60 грн. 71 коп. оплати  заборгованості  за користування товарним кредитом.   

Дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного   задоволення, оскільки,  є  обґрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі   4664 грн. 79 коп.

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд вважає, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом  відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.  

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті   поставленого  партіями  товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видатковій  накладній.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставлених  позивачем  партій товару   на суму 4664 грн. 79 коп. у визначений договором термін та  сплатити    плату за користування  товарним кредитом.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару та оплати вартості   послуг по наданому  товарному кредиту.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг  в  розмірі   4664 грн. 79 коп.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Крім цього,  п. 7.1 договору передбачено, що за прострочення  виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ   від своєчасно несплаченої суми заборгованості, що складає   38 грн. 85 коп. та підлягає до стягнення з  відповідача.

Господарський суд приймає до уваги, що при  нарахуванні  пені  позивач   врахував    вимоги    ч.6 ст.232 Господарського кодексу України про порядок застосування  штрафних санкцій за приписом якої  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання  , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється  через шість місяців  від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку   нарахування пені проведено за   112 дні, тобто в межах 6 місячного строку. Висновок про обґрунтованість нарахування пені господарський  суд  робить також на підставі  детального аналізу  наступних нормативних актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом   цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно  до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає  основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність за неналежне виконання  грошових зобов'язань регулюється  спеціальним законом, який  передбачає стягнення лише пені, розмір якої  обмежений подвійною обліковою  ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується  стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня,  та  стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд  визнає правильним застосування  для розрахунку  пені та  плати за користування  кредитом    розмір фактичної заборгованості на суму  4665 грн. 65 коп.

Господарським судом не  вбачається підстав для зменшення   розміру  штрафних санкцій, оскільки   належні до сплати  штрафні санкції у вигляді  пені не є   надмірно великими порівняно із збитками кредитора та   відповідачем не подано до суду доказів  про майновий стан сторін, які  беруть участь у зобов'язанні та  про наявність не лише майнових але й  інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання  про зменшення  штрафних санкцій.  При цьому господарським судом враховується, що   відповідачем зовсім не виконувалось  зобов'язання по проведенні оплати  вартості  отриманого і  використаного на свій розсуд товару, тобто ступінь виконання зобов'язання,  який  суд  може взяти  за  підставу  для зменшення розміру штрафних санкцій  фактично  є  нульовим.  Оплата вартості  отриманого товару на суму 2000 грн. була проведена в порядку  попередньої оплати.

Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду  щодо проведення звірки  взаємних розрахунків згідно до ухвали суду  від  30.11.2007 року , оскільки  до суду не подано   акт звірки. Однак, позивач  подав  складений ним в односторонньому порядку  акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.11.2007 року  та докази про відсутність відповідача за місцем його реєстрації.

Враховуючи вищевикладене,  господарський суд вважає , що позовні вимоги позивача підлягають до  повного задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю, оскільки через неналежне виконання ним своїх зобов'язань  позивач був змушений звертатись до суду за захистом своїх прав і поніс  додаткові витрати. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84, 116, 117 ГПК  України, господарський суд,

                                            В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   повністю.

Стягнути  з   Приватного підприємства "Грейн-Знам"янка", с. Дмитрівка Знам'янського району  Кіровоградської області  вул. Фрунзе  34  (код 33623963, розрахункові рахунки суду не відомі) заборгованість по оплаті вартості отриманого товару в розмірі  4664 грн. 79 коп., пеню в розмірі  38 грн. 85 коп.,   заборгованість по оплаті   за користування товарним кредитом в розмірі   60 грн. 71 коп. на загальну суму  4764 грн. 35 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн.,   витрати на інформаційно- технічне  забезпечення  судового процесу в розмірі 118 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера",                    м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1 (р/р 26009050522000 АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код 31320991)

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                             Ю.І. Хилько