Ухвала

від 17.12.2024 по справі 400/792/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 400/792/24

адміністративне провадження № К/990/47139/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправними дій та бездіяльності Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, що мало прояв у відмові в реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 , довідка про реєстрацію особи громадянином України від 30 липня 2022 року №536-147);

- зобов`язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради прийняти рішення про реєстрацію місця проживання/зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 , довідка про реєстрацію особи громадянином України від 30 липня 2022 року №536-147) за адресою АДРЕСА_1 згідно із заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 06 вересня 2023 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з цими рішеннями судів, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, надіславши її за допомогою підсистеми «Електронний суд» 06 грудня 2024 року.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови в реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що: «відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, зокрема:

- ст. 9 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 № 1871-ІХ ;

- п. 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265;

- абз. 4 п. 4.2 Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 за № 535/6823;

- та інших приписів Закону України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 № 5203-УІ, Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 № 1871-ІХ і Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, щодо надання оригіналів/копії документів при реєстрації місця проживання, в умовах широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України).».

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки, посилаючись на Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05 листопада 2021 року № 1871-ІХ (далі Закон - №1871-ІХ), та Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок № 265) позивач не зазначила конкретного підпункту та/або частини статті 9 Закону № 1871-ІХ, а також не зазначила конкретного підпункту пункту 35 Порядку №265, стосовно яких відсутній висновок Верховного Суд щодо застосування у подібних правовідносинах.

Разом з цим суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на інші нормативно-правові акти, оскільки і там скаржник не зазначає конкретної норм права, яка потребує висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд наголошує, що лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначеної конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо посилання скаржника на Інструкцію про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року за № 535/6823 (далі - Інструкція), Верховний Суд зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутнє застосування судами цієї Інструкції задля вирішення спору по суті. Водночас скаржник не обґрунтувала та виклала доводів в касаційній скарзі щодо безпідставності незастосування судами цієї Інструкції при вирішенні цього спору та необхідності висновку Верховного Суду стосовно застосування абзацу 4 пункту 4.2 при вирішення спорів в цих правовідносинах та в інших подібних правовідносинах.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.А. Уханенко