Ухвала

від 11.12.2024 по справі 496/4896/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1627/24

Справа № 496/4896/24 1-кс/496/2288/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 08.10.2024 про накладення арешту на майно в межах к/п №12024162250000499 від 19.07.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №12024162250000499 від 19.07.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України було задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_7 , поновлено слідчому процесуальний строк на подання клопотання про арешт майна, накладено арешт шляхом заборони відчуження на майно, вилучене 19.07.2024 в ході огляду місця події, а саме на автомобіль марки «SKANIAR400», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом пр.-контейноровозом «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 , у середині якого знаходиться 26 тон 600 кг «ріпаку».

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя при поновленні слідчому процесуального строку на подання клопотання про арешт майна зауважив на тому, що, на відміну від органів поліції, першим робочим днем органів прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво та суду, яким розглядається клопотання після вилучення майна, є 22.07.2024; задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя врахував можливість використання вилученого майна як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» ОСОБА_6 не погодилась із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її необґрунтованість та постановлення із порушенням вимог КПК України з огляду на наступні обставини:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що твердження слідчого про факт набуття ріпака кримінально-протиправним шляхом не відповідають дійсності та суперечать доказам, наявним в матеріалах справи, натомість, ріпак належить на праві власності ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції від 10.07.2024, укладеного між ТОВ, якпокупцем таТОВ «АГРОФІРМАДОЛИНКА» якпостачальником,після завершенняогляду автомобілівслідчим булоповернуто ріпакпід розпискувласнику,автомобіль зріпаком,який єшвидкопсувним товаром,19.07.2024було направленов портта розвантаженотам навиконання зовнішньо-економічногоконтракту,внаслідок чогостаном натеперішній часв зазначеномуавтомобілі немає жодногоріпака,належного ТОВ наявна в матеріалах провадження постанова слідчого про визнання речовим доказом вищезгаданого автомобіля марки «SKANIAR400», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом пр.-контейноровозом «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 , у середині якого знаходиться 26 тон 600 кг «ріпаку», є формальною;

- ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» є добросовісним набувачем майна, не перебуває у процесуальному статусі підозрюваного чи обвинуваченого, не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження;

- слідчим суддею не враховано того, що представником ТОВ ОСОБА_8 , всупереч твердженням слідчого, було взято на відповідальне зберігання виключно ріпак, із дозволом від представників поліції на власний розсуд розпоряджатися ним, що підтверджується наявними в матеріалах провадження розписками від 18.07.2024 та 19.07.2024, натомість, жодні автотранспортні засоби ні ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС», ні ОСОБА_8 на відповідальне зберігання не передавались, жодного відношення товариство до таких автомобілів не має;

- з урахуванням факту того, що в межах кримінального провадження не виносилась ухвала про тимчасовий доступ до речей та документів та/або про обшук, в результаті якого могло були вилучено майно ріпак, повернутий товариству, в силу вимог ст. 167 КПК України, не набув статус тимчасово вилученого майна;

- слідчим суддею залишено поза увагою те, що накладення арешту на ріпак із застосуванням заборони відчуження не є співрозмірним із наслідками такого арешту, потягне за собою збитки власника майна ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС», чинить значні перешкоди господарській діяльності товариства, оскільки позбавлення можливості використовувати своє майно є несанкціонованим втручанням в діяльність товариства та перешкоджанням веденню законної господарської діяльності.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту із застосуванням заборони відчуження на 26 тон 600 кг «ріпаку» та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту із забороною відчуження на 26 тон 600 кг «ріпаку».

В судовезасідання апеляційногосуду представниквласника майнаТОВ «КОМПАНІЯОККО-БІЗНЕС» ОСОБА_6 не з`явилась, натомість, подала клопотання, в якому просила розгляд проводити за її відсутності, а також апеляційну скаргу задовольнити. При цьому прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду також не з`явилась, натомість подала заяву, в якій просила апеляційний розгляд проводити без її участі, а також просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд проводити без участі учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався не у повному обсязі з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

На підставі аналізу змісту клопотання в зазначеному к/п №12024162250000499 вбачається, що слідчий просив накласти арешт на вказане у ньому майно, зокрема, автомобіль марки «SKANIAR400», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом пр.-контейноровозом «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 , у середині якого знаходиться 26 тон 600 кг «ріпаку», з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу, оскільки таке майно, за ствердженням органу досудового розслідування, є об`єктом злочинного посягання, набуте кримінально-протиправним шляхом, має істотне значення для забезпечення проведення всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (а.с. 1-3).

Окрім того, відповідно до клопотання слідчого, витягу з ЄРДР у к/п №12024162250000499 (а.с. 4) та інших матеріалів провадження, СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України за заявою гр. ОСОБА_10 представника ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС», про те, що під час завантаження товару «ріпак» в м. Долинка Кіровоградської обл. на 10-ть автовозів встановлено, що компанія, яка займається перевезеннями ПП ТБК «КОМПЛЕКС-СІЧ» (код ЄДРПОУ 33610191), мала намір не довести товар до місця призначення, а саме: м. Одеса, морський порт, відомо, що три чи чотири автовози не доїхали до місця призначення.

Згодом, в ході проведення 19.07.2024 огляду місця події за адресою: Кіровоградська обл., с. Новоградівка, вул. Дружби 38, було виявлено та вилучено автомобіль марки «SKANIAR400», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом пр.-контейноровозом «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 , у середині якого знаходиться 26 тон 600 кг «ріпаку» (а.с. 6-8).

Диспозиція злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, досудове розслідування за ознаками вчинення якого на теперішній час здійснюється в межах к/п №12024162250000499, передбачає кримінальну відповідальність за закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене у великих розмірах.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 19.07.2024, після проведення огляду місця події, представник ТОВ «ОККО-БІЗНЕС» ОСОБА_11 отримала під особисту розписку на відповідальне зберігання вилучений під час проведення огляду місця події ріпак в кількості 26 тон 600 кг, із наданням дозволу з боку працівників поліції на власний розсуд розпоряджатися продукцією, а саме ріпаком (а.с. 15).

В цьомуконтексті колегіясуддів наголошуєна тому,що намомент зверненняслідчого,тобто 22.07.2024,із клопотаннямпро арештмайна,виявлений внапівпричепі «Koegel»,д.н.з. НОМЕР_2 ,ріпак вкількості 26тон 600кг,який єшвидкопсувним товаром,з оглядуна наданийорганом досудовогорозслідування дозвіл ТОВ «ОККО-БІЗНЕС» розпоряджатись таким товаром на власний розсуд, було направлено в Одеський морський торговельний порт та поставлено за зовнішньо-економічним контрактом на користь третіх осіб.

Зазначені обставини свідчать про те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді від 08.10.2024 про арешт майна в арештованих транспортних засобах не було ріпаку, належного ТОВ «ОККО-БІЗНЕС».

Окрім того, погоджуючись із аргументами представника власника майна, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що, всупереч висновками слідчого судді, органом досудового розслідування не було доведено відповідності такої продукції ріпака критеріям речових доказів в даному кримінальному провадженні, визначеним ст. 98 КПК України, натомість, ТОВ «ОККО-БІЗНЕС» придбало вищезазначену продукцію ріпак в кількості 450 тон на підставі відповідного договору постановки сільськогосподарської продукції №КОБ/24/РП-10/07/1 від 10.07.2024, укладеного між вказаним товариством як покупцем та ТОВ «АГРОФІРМА ДОЛИНКА» як постачальником (а.с. 25-30).

Вищевказаний ріпак перевозився товариством на підставі відповідних договорів перевезення до ДП «Одеський морський торгівельний порт» для подальшої поставки третім особам-контрагентам за відповідними зовнішньо-економічними контрактами.

При цьому, ТОВ «ОККО-БІЗНЕС», а також його посадові особи, в даному к/п №12024162250000499 не мають процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого, не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, натомість, є заявником у кримінальному провадження відповідно до вимог ст. 60 КПК України (а.с. 4).

Зазначені вище обставини свідчать про те, що виявлена під час огляду місця події сільськогосподарська продукція ріпак у кількості 26 тон 600 кг в даному кримінальному провадження не відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.

Сам по собі факт наявності в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого від 22.07.2024 про визнання вилученого майна речовими доказами (а.с. 17-18) не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст. 98 КПК України.

Більш того, на теперішній час вищезазначена сільськогосподарська продукція фактично вже є реалізованою, зокрема, поставлена за зовнішньо-економічним контрактом на користь третіх осіб на експорт.

Зазначені обставини залишилось поза увагою слідчого судді, не зважаючи на те, що представник власника майна ТОВ «ОККО-БІЗНЕС» звертав увагу слідчого судді на зазначені обставини в поданому письмовому запереченні на клопотання слідчого про арешт майна (а.с. 22-24).

Водночас, заслуговують на увагу посилання представника ТОВ «ОККО-БІЗНЕС» ОСОБА_6 на те, що накладення арешту на належний товариству ріпак, призведе до спричинення значних майнових збитків товариству, неможливості виконання взятих на себе зобов`язань перед контрагентами, а також спричинення значних перешкод господарській діяльності підприємства.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання, що органом досудового розслідування не було доведено того, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, а саме ріпак вагою 26 тон 600 кг, відповідає встановленим законом критеріям речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні зокрема, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані для доведення будь-яких фактів чи обставин з приводу шахрайства, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, а також отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За приписами п. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В свою чергу, п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Відтак, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи, не звернувши увагу на необґрунтованість клопотання слідчого в частині необхідності накладення арешту на ріпак вагою 26 тон 600 кг, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на вищезгадане майно та постановлення в цій частині нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на ріпак вагою 26 тон 600 кг, виявлений 19.07.2024 в ході огляду місця події та наявний у напівпричепі пр.-контейноровоз «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 .

Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, в частині накладення арешту на «ріпак» вагою 26 тон 600 кг з підстав, викладених апеляційним судом вище.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 08.10.2024, якою в межах к/п №12024162250000499 від 19.07.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України накладено арешт на майно, вилучене 19.07.2024 в ході огляду місця події, а саме на автомобіль марки «SKANIAR400», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіп пр.-контейноровоз «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 , у середині якого 26 тон 600 кг «Ріпаку» скасуват,и в частині накладення арешту на «ріпак» вагою 26 тон 600 кг, наявний в середині напівпричепу пр.-контейноровозу «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_7 , в частині накладення арешту на «ріпак» вагою 26 тон 600 кг, виявлений 19.07.2024 в ході огляду місця події, а саме автомобіля марки «SKANIAR400», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом пр.-контейноровоз «Koegel», д.н.з. НОМЕР_2 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4