Ухвала

від 18.12.2024 по справі 201/12576/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 201/12576/23

провадження № 61-16604ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення заборгованості за договором страхування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») в якому виклав вимоги про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором страхування в розмірі 664 022,97 грн, яка складається із: 21 803,60 грн - сплачений страховий платіж; 1 731,15 грн - 3 % річних; 8 619,89 грн - інфляційне збільшення; 631 868,33 грн - пеня за прострочення зобов`язання відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; а також витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 липня 2020 року він уклав з відповідачем договір добровільного страхування транспортного засобу УБ № 1491146-Договір страхування, строком з 30 липня 2020 року до 30 липня 2021 року. Відповідно до листа Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» від 17 лютого 2021 року № 0490-06-32/100, на підставі пункту 14.3 вказаного договору, його дію було припинено.

Зазначав, що пунктом 14.6 вищевказаного договору страхування визначено, що у разі дострокового припинення дії договору на вимогу страховика страхувальнику повертається повністю сплачені ним страхові платежі. Стверджував, що ним було сплачено загальний страховий платіж у повному обсязі, відповідно до вимог пункту 1.9 договору, в розмірі 21 803,60 грн.

Вказував, що 09 листопада 2021 року страховиком було отримано його досудову вимогу від 02 листопада 2021 року № 03/21з-5, якою відповідачу запропоновано протягом 7 днів повернути страховий платіж в розмірі 21 803,60 грн, однак до теперішнього часу страхові платежі йому не повернуті, відповідь на претензію не була надана.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищують двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у справі є стягнення заборгованості за договором страхування, пені, інфляційних збитків та 3 процентів річних у розмірі 664 022,97 грн, що на день звернення з касаційною скаргою не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році (3 028,00 х 250 = 757 000,00 грн).

Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Представник заявника у касаційній скарзі посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Проте представником заявника не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має значний суспільний інтерес, оскільки наведені мотиви належно не обґрунтовані.

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення заборгованості за договором страхування відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець