Постанова

від 16.01.2025 по справі 910/18278/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/18278/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос» -

Абросімова С. С.,

відповідача: Акціонерного товариства «Комерційний банк "Приватбанк"» -

не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів: Шапран В. В. (головуючий), Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 (суддя Сташків Р. Б.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос»

до Акціонерного товариства «Комерційний банк "Приватбанк"»

про визнання договору недійсним,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос» (далі - позивач, ТОВ «Гаумарджос») подало до господарського суду позов до Акціонерного товариства «Комерційний банк "Приватбанк"» (далі - відповідач, Банк), в якому просило визнати недійсним правочин у формі односторонньої відмови, вчинений Банком, щодо розірвання договору банківського обслуговування з ТОВ «Гаумарджос» за поточним рахунком НОМЕР_1 (далі - односторонній правочин).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк не підтвердив наявності підстав для припинення ділових відносин з позивачем у зв`язку зі встановленням клієнту неприйнятно високого ризику відповідно до ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX) у редакції від 28.04.2020, тому оспорюваний правочин суперечить положенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 цього Кодексу.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 28.08.2024, залишеному без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 22.10.2024, у задоволенні позову відмовив.

Висновки судів мотивовані тим, що односторонній правочин відповідача вчинений за наявності ґрунтовних підстав для відмови, відповідає приписам ст. 15 Закону № 361-IX та постанові Нацбанку України від 19.05.2020 № 65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» (далі - Положення № 65) та внутрішнім документам Банку щодо фінансового моніторингу, які передбачають обов`язок Банку відмовитися від ділових відносин з клієнтом у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, в тому числі шляхом розірвання договору.

У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також наявність підстав касаційного оскарження за пп. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення, ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за пп. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав, що:

1) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч. 6 ст. 7, ст.ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та ст. 1075 ЦК України у подібних правовідносинах у випадках, коли банк, маючи підозри у сфері фінансового моніторингу, не звертається до клієнта з відповідним запитом про надання документів та/або інформації на спростування таких підозр, чим позбавляє клієнта права на відповідь у вигляді можливості спростувати підозри банку шляхом самостійного надання інформації та/або документів на відповідний запит;

2) суди не дослідили зібраних у справі доказів, а саме: пояснень ОСОБА_1 від 06.07.2022, наданих Банку разом з довідкою про нараховану заробітну плату від 24.06.2022 перед перерахуванням коштів, які є належним доказом підтвердження джерела їх походження, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Верховний Суд в ухвалі від 05.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пп. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

19.12.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Банк заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, заявив клопотання про закриття касаційного провадження у справі в частині підстави за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яке колегія суддів залишає без задоволення з огляду на те, що згідно з ухвалою від 05.12.2024 касаційне провадження у справі відкрито з підстав, зокрема, за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, однак не за п. 1 ч. 2 цієї статті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пп. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, необхідно з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, по-друге, - встановити наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, наведені для мотивування підстави касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

Спір у цій справі стосується питання правомірності розірвання з ініціативи Банку договору на банківське обслуговування в односторонньому порядку - відмови від ділових відносин з позивачем у зв`язку зі встановленням йому неприйнятно високого ризику за результатами проведення належної перевірки.

У Законі № 361-IX, зокрема, визначено, що:

- неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу (пп. 39, 66 ч. 1 ст. 1).

- належна перевірка здійснюється в разі, зокрема: наявності підозри; здійснення платіжних операцій без відкриття рахунка; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 20 цього Закону, а саме 400 тис. грн; проведення клієнтом кількох фінансових операцій, що можуть бути пов`язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує 400 тис. грн (ч. 4 ст. 11);

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу (банк):

має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (ч. 7 ст. 11);

зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим; проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені у незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети (ч. 1, 3 ст. 12);

встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (ч. 6 ст. 7);

відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка / відмовитися від проведення фінансової операції, зокрема, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (ч. 1 ст. 15).

У справах № 910/18504/20, № 910/10855/21, № 922/1253/23, предметом розгляду в яких були вимоги про визнання недійсними односторонніх правочинів, вчинених банками щодо розірвання договорів з клієнтами у зв`язку із встановленням їм неприйнятно високого рівня ризику, Верховний Суд, аналізуючи положення ч. 6 ст. 7, ст.ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та ст. 1075 ЦК України, дійшов висновків, зміст яких полягає у такому.

Норма ст. 15 Закону № 361-ІХ є спеціальною та має пріоритет у застосуванні щодо норми ст. 1075 ЦК України, враховуючи п. 3 ч. 2 цієї статті Кодексу.

У силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, а саме ст. 15 Закону № 361-ІХ, банк наділений правом (а не виключно обов`язком) в односторонньому порядку відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтами та розірвати відповідний договір у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки, проте банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

Загальні посилання на норми Закону № 361-IX, відповідно до яких банк встановив клієнту неприйнятно високий ризик, не може вважатися належним обґрунтуванням правових підстав для встановлення такого ризику. Залежно від конкретних фактичних обставин банк повинен достатнім чином аргументувати, на підставі чого клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями.

За висновками Верховного Суду у наведених справах право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику:

- не є абсолютним, а умовним, таким що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки;

- не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, враховуючи встановлені обставини справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені у Положенні № 65 з додатками (далі - в редакції, чинній на час прийняття Банком оспорюваного рішення), відповідно до якого у випадках, передбачених:

- ст. 11 Закону № 361-IX - банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку, зокрема, наявних клієнтів (п. 1 додатку 1);

- ч. 6 ст. 7 Закону № 361-IX, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку, зокрема з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками, - банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (п. 61 розділу IV Положення № 65);

- ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX - банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції (п. 1 додатку 12).

При цьому відповідно до Положення № 65 банк самостійно у внутрішніх документах, зокрема, із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає:

- критерії ризиків з урахуванням критеріїв ризиків, установлених у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Нацбанку; пріоритетність / значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки / вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пп. 45, 46);

- види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки (п. 5 додатку 6);

- порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин / відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом № 361-IX (підп. 8 п. 26 розділу ІІІ, п. 8 додатку 12), що має містити, зокрема:

вимоги до складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (з посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону № 361-ІХ) у кожному випадку;

порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених ст. 15 Закону № 361-ІХ (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Отже, з огляду на приписи ч. 7 ст. 11 Закону № 361-ІХ, вимоги Положення № 65 та наведені висновки Верховного Суду банк:

- наділений правом, однак не обов`язком, витребувати у клієнта інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки;

- уповноважений самостійно у внутрішніх документах визначати критерії ризиків, види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки, а також порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин, вимоги до рішення про розірвання ділових відносин;

- має право відмовитися від ділових відносин з клієнтом шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

Враховуючи наведене, колегія суддів вказує на наявність висновків Верховного Суду щодо питання застосування ч. 6 ст. 7, ст.ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та ст. 1075 ЦК України у подібних правовідносинах в тому обсязі, що узгоджується з вимогами законодавства про вирішення банками на власний розсуд питання щодо вжиття у разі необхідності заходів з витребування у клієнта додаткової інформації або офіційних документів для здійснення належної перевірки та про самостійне встановлення ними у внутрішніх документах критеріїв ризиків, процедури прийняття відповідного рішення та порядок доведення його до відома клієнта.

За таких обставин Суд здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору норм матеріального права відповідно до вказаних вище висновків Верховного Суду з урахуванням зазначених вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, що стосуються предмета та підстав позову у справі, яка розглядається.

Так, суди попередніх інстанцій з`ясували, що на момент прийняття Банком оспорюваного рішення про відмову від ділових відносин з позивачем чинним був Порядок відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнта Банку, затверджений рішенням Правління Банку у формі протоколу від 18.05.2021 № 23 (втратив чинність 03.07.2023; далі - Порядок № 23), розроблений на виконання Положення № 65, згідно з яким:

- заходи належної перевірки клієнта включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта; встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта; встановлення мети та характеру, зокрема, проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта щодо відповідності їх наявній в банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик, у тому числі в разі необхідності про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями; забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта (п. 2.1);

- посилені заходи належної перевірки - заходи, що вживаються банком на основі ризик-орієнтовного підходу стосовно клієнтів, ділові відносини з якими становлять високий ризик, є пропорційними виявленими ризикам та спрямовані на їх мінімізацію, у тому числі шляхом збільшення частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин та збору додаткової інформації щодо ділових відносин (п. 2.1);

- за результатом поглибленої перевірки клієнта уповноважені працівники напрямку «Фінансовий моніторинг» складають обґрунтовані висновки із пропозиціями стосовно доцільності / недоцільності відмови у підтриманні ділових відносин / обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку(ів) (п. 4.3);

- висновок складається у вигляді службової записки у ПК «ПриватДок» та має містити всебічне викладення обставин, фактів подій, що призвели до виникнення підозри, аргументований аналіз проведеного фінансового розслідування та чітке зазначення підстав для відмови від підтримання ділових відносин із клієнтом / обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини ст. 15 Закону № 361-IX). Висновки за клієнтами, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, можуть формуватися однією службовою запискою. Висновок з пропозиціями стосовно доцільності відмови направляється відповідальному працівнику банку для розгляду та прийняття рішення, який оформлюється службовою запискою у ПК «ПриватДок», використовуючи шаблон 100101,100202, адресат - Відповідальний працівник банку (п. 4.4);

- відповідальний працівник банку / особа, уповноважена відповідальним працівником банку, за результатами розгляду висновку приймає остаточне рішення щодо наявності відсутності підозр, про відмову від підтримання ділових відносин / встановлення неприйнятно високого ризику або про відхилення висновку. Надання / проставлення адресатом резолюції «Дозволяю» на висновку у вигляді службової записки у ПК «ПриватДок» є датою прийняття рішення про відмову в підтриманні ділових відносин із клієнтом (п. 4.5);

- не пізніше наступного робочого дня, за днем прийняття рішення про відмову здійснюється відмова в обслуговування клієнта / наданні клієнту банківських послуг за продуктами шляхом встановлення обмежень: доступу до дистанційних систем обслуговування (Приват24), для унеможливлення ініціювання операцій за рахунками / картками клієнта; на рахунки / платіжні картки клієнта / банківські продукти / послуги, для унеможливлення здійснення видаткових операцій, відкриття нових рахунків / продуктів / послуг, встановлення нових кредитних лімітів. З дня встановлення обмеження поточний рахунок / платіжна картка є недіючим через обмеження / блокування видаткових операцій за рахунком / карткою (п. 4.10);

- повідомлення про відмову надсилається клієнту департаментом з обробки запитів клієнтів та держорганів ГО поштовим відправленням протягом 5 днів з дати прийняття рішення про відмову (п. 4.11).

У додатку 3 до Порядку № 23 визначено, що банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, що кореспондується зі ст. 15 Закону № 361-IX та п. 1 додатку 12 до Положення № 65.

Врахувавши норми Закону № 361-IX, вимоги Положення № 65 та Порядку № 23, зваживши на правову позицію Верховного Суду у справі № 910/18504/20, суди попередніх інстанцій здійснили дослідження підстав та обґрунтованості встановлення позивачу категорії ризику на рівні неприйнятно високого, під час чого встановили обставини прийняття оспорюваного рішення та дійшли таких висновків.

ТОВ «Гаумарджос», кінцевим бенефіціаром та керівником якого є ОСОБА_2 , було клієнтом Банку, в якому мало рахунок НОМЕР_1 .

За напрямком Банку «Фінансовий моніторинг» проведено посилені заходи належної перевірки та аналіз фінансових операцій клієнтів щодо наявності чи відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій, за результатами яких виявлено обґрунтовані підозри про здійснення ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаними з ним особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнтам неприйнятно високого ризику ділових відносин у зв`язку з наявністю обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Досліджуючи обіг коштів на поточному рахунку ТОВ «Гаумарджос», Банк встановив, що ОСОБА_1 зі свого рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ «Приват Банк» протягом двох днів (06.07.2022 та 08.07.2022) перерахував 13,5 млн грн без ПДВ в якості позики на рахунок ТОВ «Гаумарджос», засновником та директором якого є дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Згідно з випискою з рахунку за період з 20.10.2021 до 17.07.2022 отримана від ОСОБА_1 частина позичених коштів у розмірі 8,394 млн. грн 06.07.2022 та 08.07.2022 була перерахована ТОВ «Гаумарджос» на користь єдиної компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сієста.Юа» (далі - ТОВ «Сієста.Юа»), яке не є клієнтом Банку, з шаблонним призначенням «оплата згідно договору купівлі-продажу № 05/07/2022пд без ПДВ».

При цьому сплати податків, заробітної плати, ведення господарської діяльності за відкритими в Банку рахунками не встановлено, тому такі фінансові операції, на переконання Банку, характеризуються транзитом коштів без економічного змісту та законної мети, мали ознаки фіктивності, оскільки відповідні особи використовували карткові рахунки / поточні рахунки для проведення операцій, що мають ознаки схемності та не мають явного економічного змісту / логічних пояснень в частині легалізації коштів невідомого походження з наступним переказом таких коштів за безтоварними операціями на рахунки пов`язаної компанії. Як наслідок, у Банку виникли підозри щодо здійснення ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаними з ним особами фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів.

21.07.2022 Банк, дійшовши висновку, що фінансові операції ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаних з ним осіб були здійснені фактично з метою легалізації коштів у розмірі 13,5 млн грн, джерело походження яких Банку не було відоме та щодо яких Банк не міг перевірити сплати податків до бюджету, прийняв рішення про розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаними з ним особами (з проставленням відповідальною особою резолюції «Дозволяю»), тобто про відмову в підтриманні ділових відносин з ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаними з ним особами шляхом затвердження висновку у вигляді службової записки з підстави, визначеної абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX, - встановлення неприйнятно високого ризику у зв`язку з наявністю критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 цього Закону, - наявністю обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Згідно з рішенням від 21.07.2022 вказану діяльність ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаними з ним особами визнано підозрілою за ознаками, визначеними ст. 12 Закону № 361-IX, а саме: складними фінансовими операціями; незвично великими фінансовими операціями; фінансові операції не мають очевидної економічної чи законної мети.

Індикаторами підозрілості були:

- за рахунком клієнта-суб`єкта господарювання не сплачено жодних або сплачено в незначному розмірі (у розмірі, що очевидно не відповідає обсягам проведених фінансових операцій) обов`язкових платежів, які притаманні звичайній господарській діяльності (наприклад, податків до бюджету);

- тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком);

- фінансова операція / сукупність пов`язаних між собою фінансових операцій не є характерною / характерними для звичайної діяльності клієнта, а надані пояснення не є аргументованими;

- регулярні перекази коштів з рахунку клієнта - юридичної особи на особистий(і) рахунок(и) працівника(ів) або осіб, пов`язаних із працівником(ами), і навпаки (крім переказів, пов`язаних із виплатою заробітної плати, соціальних виплат та інших обов`язкових платежів);

- проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов`язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків.

Про своє рішення Банк повідомив ТОВ «Гаумарджос» у листі від 22.07.2022, який надіслав на юридичну адресу товариства у м. Києві 26.07.2022. За встановлених судами обставин повідомлення Банку відповідає зразку, наведеному у додатку 1 до Порядку № 23.

Суди також з`ясували, що за змістом попереднього договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 05.07.2022 № 05/07/2022пд, укладеного між ТОВ «Сієста.Юа» (продавець) та ТОВ «Гаумарджос» (покупець), сторони зобов`язалися у майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу (відчуження) частки у розмірі 66,6 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, яке буде створене шляхом виділу з іншої юридичної особи.

Однак на момент вирішення цієї справи обставин укладення між ТОВ «Гаумарджос» та ТОВ «Сієста.Юа» основного договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, що пояснювало б наявність та досягнення економічної мети здійснених фінансових операцій, суди не встановили, відповідно, дійшли висновків про недоведеність позивачем реальності набуття ним частки у статутному капіталі товариства, а отже, недоведеності реальності дії з перерахування 8,394 млн грн без ПДВ.

Натомість встановили, що вчинені дії щодо укладення попереднього договору не пов`язані з основною діяльністю ТОВ «Гаумарджос» (діяльністю ресторанів, надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями).

Також, ураховуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем докази (попередній договір № 05/07/2022пд, договори оренди нежитлового приміщення від 01.10.2021 № к-299 та № к-300, договір позики від 05.07.2022, договір оренди нежитлового приміщення, договір купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ «БЦ "Сьогодні"» від 23.02.2023 № МГУ-141670/2023 з актом приймання-передачі, виписка операцій від 30.06.2022 за депозитним договором від 23.06.2022, дані з Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період 2012- 2022 рр., податковий розрахунок сум доходу за 2022 рік ТОВ «Гаумарджос», попередній договір купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 10.05.2022 № МГУ-135540/2022, видаткові касові ордери, витяг з Державного реєстру речових прав від 14.02.2023, звіт про незалежну оцінку майна (нежитлове приміщення (в літ. А), що розташоване у м. Київ) не доводять джерела походження коштів та не спростовують факту правомірності дій Банку під час прийняття оспорюваного рішення, оскільки:

- частина доказів датовані пізніше прийнятого Банком оспорюваного рішення, що унеможливлює їх врахування під час вирішення спору;

- з виписки з операцій в АТ «ПУМБ» з 23.06.2022 до 30.06.2022 за депозитним договором від 23.06.2022 № 307662682 випливає, що 23.06.2023 позивач розмістив 14,505 млн грн у якості банківського вкладу, однак зазначені грошові кошти були зняті з депозитного рахунку у період з 25.06.2022 до 29.06.2022, що не вказує на джерело походження таких коштів;

- надані позивачем докази отриманого ОСОБА_1 сумарно протягом 10 років (2012- 2022 рр.) доходу без розкриття понесених при цьому витрат протягом такого ж періоду, наявних зобов`язань між ОСОБА_1 та іншими особами тощо, не доводять, що джерелом походження коштів у розмірі 13,5 млн грн є саме вказані позивачем кошти, адже реальна історія та джерело коштів, що були перераховані на користь ТОВ «Гаумарджос», невідома та недоведена;

- видаткові касові ордери за період з квітня до серпня 2023 року підтверджуються повернення позивачем ОСОБА_1 позичених у розмірі 13 463 200,00 млн грн коштів за договором позики від 05.07.2022 лише у розмірі 570 500,00 грн, при цьому у непередбачений договором спосіб, і фінансовий стан позивача дає підстави для висновку про його неспроможність виконати взяті на себе за договором позики зобов`язання, адже розмір статутного капіталу позивача становить 25 000,00 грн; сума доходів за 3 квартал 2022 року становить 219 021,65 грн; грошові зобов`язання за договорами оренди нежитлових приміщень становлять 1 079 829,48 грн за рік.

За результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності, неспростованих позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що:

- Банк, здійснивши належну перевірку фінансових операцій ТОВ «Гаумарджос» та пов`язаних з ним осіб з дотриманням внутрішньої процедури, виявивши за її результатами підозрілу діяльність групи осіб (використання рахунків юридичної особи в Банку для легалізації коштів, здійснення складних та незвично великих фінансових операцій за відсутності очевидно економічної чи законної мети), у зв`язку з відсутністю на момент здійснення операцій у володіння Банку будь-яких документів на підтвердження походження коштів, їх економічної мети та сплати податків, правомірно встановив позивачу неприйнятно високий ризик та, як наслідок, скористався наданим йому правом у ст. 15 Закону № 361-ІХ щодо відмови від ділових стосунків з позивачем для уникнення ризиків використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, при цьому повідомивши про своє рішення належним чином;

- односторонній правочин Банку про відмову від ділових відносин з позивачем відповідає приписам ст. 15 Закону № 361-ІХ, вимогам Положення № 65 та внутрішнім документам Банку, тому підстави для визнання його недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України відсутні.

Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди при вирішенні цього спору врахували правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах (для відступу від якої колегія суддів не вбачає підстав) та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дослідили та оцінили всі зібрані у справі докази у їх сукупності за правилами ст. 86 ГПК України та з огляду на встановлені конкретні обставини справи дійшли обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваного рішення Банку, відповідно, про відмову у задоволенні позову, тому підстава касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Гаумарджос» в частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у сукупності з п. 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу

Аргументуючи наявність вказаної підстави касаційного оскарження, позивач зазначає, що суди не дослідили пояснень ОСОБА_1 від 06.07.2022, наданих Банку разом з довідкою про нараховану заробітну плату від 24.06.2022.

Верховний Суд вказує, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

Враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України та те, що Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині підстави за п. 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу, доводи скаржника про недослідження судами зібраних у цій справі доказів є недостатніми і відхиляються судом касаційної інстанції.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для скасування постановлених у справі судових актів з підстави касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у взаємозв`язку з п. 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.

При цьому Суд враховує, що загалом аргументи касаційної скарги в цій частині ґрунтуються на тому, що позивач не погоджується з оцінкою доказів відповідача, яка була здійснена судами, і встановлених на їх підставі обставин та зроблених висновків, спрямовуючи свої доводи на необхідність переоцінки Судом доказів і встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень з постановленням нового рішення про задоволення позову відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України), адже суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не зазначає.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ «Гаумарджос».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги ТОВ «Гаумарджос», дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі в частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а в частині підстави касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу - залишення оскаржуваних судових рішень без змін, відповідно, касаційна скарга ТОВ «Гаумарджос» задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим судовий збір, сплачений за розгляд справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос» в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос» в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/18278/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. Б. Колос

Т. М. Малашенкова