Постанова

від 13.10.2010 по справі 2/53-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2010 р.                                                           Справа № 2/53-10  

          Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 14.06.10 року

відповідача -  не з'явився

третьої особи - не" зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2492 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 08.07.10 р. у справі № 2/53-10

за позовом Дочірнього підприємства ТОВ "Горобина" "Агрофірма "Діамант", с. Сула Сумського району Сумської області

до Фермерського господарства "ОСОБА_2", с. Сула Сумського району Сумської області,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2,  с. Сула Сумського району Сумської області,  

про  стягнення 41 417,19 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У позовній заяві до господарського суду Сумської області позивач, Дочірнє підприємство ТОВ "Горобина" "Агрофірма "Діамант", просив стягнути з відповідача, Фермерського господарства "ОСОБА_2", 41417,19 грн. збитків, заподіяних відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельного лану № 9 загальною площею 31,34 га та земельного лану № 6 загальною площею 27,05 га. Законним користувачем цих ланів являлось Дочірнє підприємство ТОВ "Горобина" "Агрофірма "Діамант". Просив також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

07.07.2010 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята господарським судом Сумської області до провадження, відповідно до якою позивач просив суд стягнути з відповідача 41417,19 грн. шкоди та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.07.2010 року у  справі       № 2/53-10 (суддя  Соп'яненко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

          Позивач не погодився з вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги  в повному обсязі. Вважає оскаржуване ним рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку позивача, суд порушив статті 18, 31 Закону України «Про оренду землі»і невірно застосував частину 2 статті 157 Земельного кодексу України.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що постановою Сумського районного суду Сумської області від 20.05.2009р. по кримінальній справі № 1-101/2009 за обвинуваченням ОСОБА_2 встановлено, що в результаті порушення норм чинного земельного законодавства, а саме самовільного зайняття земельної ділянки площею 58,39га, головою фермерського господарства «ОСОБА_2»ОСОБА_2 було завдано значної шкоди в сумі 41417,19 грн. охоронюваним законом правам та інтересам ДП ТОВ «Горобина «Агрофірма Діамант».

В мотивувальній частині рішення суд, вказує на те, що постанова Сумського районного суду не є вироком в розумінні вимог статті 35 ГПК України.

Проте, на думку позивача, з такими висновками суду не можна погодитись з наступних підстав.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України за клопотанням ОСОБА_2 була закрита на підстаіві статті 48 Кримінального кодексу України та статті 7 Кримінального процесуального кодексу України внаслідок зміни обстановки, тобто за нереабілітуючими обставинами.

А тому, оскільки вказане судове рішення, виходячи зі змісту  статті 7 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 48 Кримінального кодексу України, статті  11 Закону України «Про судоустрій», виноситься іменем України, то відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України воно має преюдиціальний характер.

Таким чином, на думку позивача, наявність складу злочину у діях ОСОБА_2 спростовано не було, тому в ході кримінального судочинства було чітко встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_2 як службовою особою відповідача  земельних ділянок і як наслідок- факт заподіяння позивачу шкоди у розмірі 41417,19 грн..

Крім того, зазначає, що при винесенні рішення по даній справі господарський суд керувався частиною 2 статті 157 Земельного кодексу України, відповідно до якої порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, місцевий господарський вказував на необхідність застосування в даному випадку постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р.№ 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»якою визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.  

Однак, відповідно до рекомендацій Вищого Господарського суду від 02.02.2010р.№ 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»у вирішенні питання щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, який здійснено Держземінспекцією та її територіальними органами затвердженню будь якими іншими органами не підлягає.

При цьому, в ході розгляду кримінальної справи розрахунок розміру шкоди, здійснений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області, оскаржено не було, показники розміру шкоди було застосовано судом при вирішенні справи по суті.

Отже, на думку позивача, застосування господарським судом частини 2 статті 157 Земельного кодексу України  при прийнятті рішення є помилковим та таким, що призвело до невірного прийняття рішення по справі.

Крім того, вказує на те, що господарський суд першої інстанції  у своєму рішенні зазначає, що позивачем не доведено розміру земельної ділянки, що  була самовільно зайнята відповідачем, однак в ході кримінального судочинства визначено, що ОСОБА_2 як головою відповідача було самовільно зайнято земельні ділянки площею 31,34 га та 27,05 га, загальною площею 58,39 га, законним користувачем був являвся позивач.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102207046719 та №6102207046697 про вручення відповідачу та третій особі 27.08.2010 року копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відзиви на апеляційну скаргу, витребувані у відповідача та третьої особи ухвалою апеляційного господарського суду від 19.08.2010 року, вони не надали.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договорів оренди від 01.04.2004-26.04.2004 р., укладених з мешканцями с. Сула Сумського району ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Дочірнє підприємство товариства «Горобина «Агрофірма «Діамант»використовувало земельний лан № 9 загальною площею 31,34 га та земельний лан № 6 площею 27,05 га, тобто загальною площею земельних ділянок 58,39 га, які розташовані на території Сульської сільської ради. Дані договори оренди укладені на 5 років.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 20.05.2009 року по кримінальній справі № 1-101/2009 за обвинуваченням ОСОБА_2 встановлено, що в результаті порушення норм чинного земельного законодавства, а саме самовільного зайняття земельної ділянки площею 58,39 га, головою фермерського господарства «ОСОБА_2»ОСОБА_2 було завдано значної шкоди в сумі 41417,19 грн. охоронюваним законом правам та інтересам ДП ТОВ «Горобина«Агрофірма Діамант».

Встановлені зазначеним судовим актом обставини з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені, не доводяться знов при розгляді даної справи відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України, тобто мають преюдиціальне значення.

Згідно зі статтею  16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частинами 1, 2 та 4 статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі.

Відповідно до частини  1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється  у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб‘єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Отже, відповідач, самовільно зайнявши земельну ділянку площею 58,39 га,  розташовану на території Сульської сільської ради, що підтверджується постановою Сумського районного суду Сумської області від 20.05.2009 року по кримінальній справі № 1-101/2009 за обвинуваченням ОСОБА_2, спричинив позивачеві як законному користувачу цієї земельної ділянки  збитки на суму 41417,19 грн.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказує на те, що постанова Сумського районного суду не є вироком в розумінні вимог статті 35 ГПК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов"язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені.

Матеріали справи свідчать про те, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України за клопотанням ОСОБА_2 була закрита на підстаіві статті 48 Кримінального кодексу України та статті 7 Кримінального процесуального кодексу України внаслідок зміни обстановки, тобто за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до частини З статті 7 Кримінально-процесуального кодексу України за наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про судоустрій», судове рішення, яким закінчується справа, ухвалюється іменем України.

Відповідно до частини 2 статті 28 Кримінально - процесуального кодексу України закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 71 цього Кодексу ( яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема, у разі наявності підстав, встановлених статтею 48 Кримінального кодексу України), не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.

Отже постанова Сумського районного суду Сумської області по справі № 1-101/2009 була винесена іменем України, тобто є рішенням по даній справі, а тому згідно Закону України «Про судоустрій» та частини 3 статті 35 ГПК України має преюдиціальний характер при вирішенні даної справи.

Крім того, слід зазначити,  що при винесенні рішення по даній справі про відмову в позові господарський суд першої інстанції керувався частиною 2 статті 157 Земельного кодексу України, відповідно до якої порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, місцевий господарський вказував на необхідність застосування в даному випадку постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р.№ 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»якою визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.  

Однак, відповідно до рекомендацій Вищого Господарського суду України від 02.02.2010р.№ 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»у вирішенні питання щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, який здійснено Держземінспекцією та її територіальними органами затвердженню будь- якими іншими органами не підлягає.

При цьому, в ході розгляду кримінальної справи розрахунок розміру шкоди здійснений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області, оскаржено не було, показники розміру шкоди було застосовано як органами досудового слідства при порушенні кримінальної справи, так і при вирішенні справи по суті судом .

А тому, на думку колегії суддів, застосування господарським судом частини 2 статті 157 Земельного кодексу при прийнятті рішення є помилковим та таким, що призвело до невірного прийняття рішення по справі.

Крім того, господарський суд першої інстанції, відмовляючи в позові,  посилався на те, що позивачем не доведено розміру земельної ділянки, що  була самовільно зайнята відповідачем, однак у постанові Сумського районного суду Сумської області по справі № 1-101/2009 , яка, як вже зазначалося вище, має преюдиційний характер, було зазначено, що ОСОБА_2 як головою відповідача було самовільно зайнято земельні ділянки площею 31,34 га та 27,05 га, загальною площею 58,39 га, законним користувачем був являвся позивач.

Окрім цього, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, що відповідачем було підписано договори оренди з власниками земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі

Згідно з частиною 1 статті 18 даного Закону договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Однак, як видно з матеріалів справи підписано відповідачем договори оренди земельних ділянок було 02.06.2009 року, а зареєстровано лише 20.04.2010 року.

Отже жодної правової підстави для користування земельними ділянками до червня 2009 року у відповідача не було, а зайняття останнім земельних ділянок відбулося самовільно.

Наявності складу злочину у діях ОСОБА_2 спростовано не було, тому що в ході кримінального судочинства було чітко встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_2 як службовою особою земельних ділянок і як наслідок-заподіяну позивачу шкоду у розмірі 41417,19 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував та порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-          

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2010 року у  справі       № 2/53-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_2" (42300, Сумська область, Сумський район, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Сумській ОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", код ЄДРПОУ 34362934) на користь Дочірнього підприємства ТОВ "Горобина" "Агрофірма "Діамант" (42300, Сумська область, Сумський район, с. Сула, вул. 40 років Перемоги, 29,  р/р   26003312531101 в Сумській філії ТОВ КБ "Володимирський" м. Суми, код ЄДРПОУ 32646953) 41417,12 грн. шкоди.

Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_2" (42300, Сумська область, Сумський район, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Сумській ОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", код ЄДРПОУ 34362934) на користь Дочірнього підприємства ТОВ "Горобина" "Агрофірма "Діамант" (42300, Сумська область, Сумський район, с. Сула, вул. 40 років Перемоги, 29,  р/р   26003312531101 в Сумській філії ТОВ КБ "Володимирський" м. Суми, код ЄДРПОУ 32646953)  621, 25  витрат по сплаті  державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя               (підпис)                                               

Суддя                                      (підпис)                                                

Суддя                                     (підпис)                                                  

Повне рішення складено 18.10.2010 року.

Згідно з оригіналом

 секретар судової палати                                 Мухіна Н.Ю.                                   

 19.10.10