Рішення

від 29.05.2024 по справі 303/5660/22

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/5660/22

Провадження № 2/302/24/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ УК РА ЇН И

29.05.2024 року с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Царь О.В.,

за участю: представника позивача адвоката Волосенка В.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кавка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. ГРУП» (код ЄДРПОУ 38370986), про визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу автомобіля від 18.11.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

18.08.2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом, який поданий представником - адвокатом Волосенко В.І., до відповідача ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля «Фольксваген Джетта» від 18 листопада 2020 року, та у пред`явленому позові позивачка ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Фольксваген Джетта» реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер після перереєстрації НОМЕР_2 ) від 18.11.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.1-2).

01.12.2022 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу № 303/5660/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання договору недійсним - передано на розгляд Міжгірському районному суду Закарпатської області, за підсудністю (т.1 а.с.250.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.12.2022 року - залишено без змін (т.1 а.с.39-41).

27.02.2023 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла цивільна справа № 303/5660/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля «Фольксваген Джетта» від 18 листопада 2020 року (т.1 а.с.46).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 року справа № 303/5560/22 (провадження № 2/302/126/23) розподілена судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В. (т.1 а.с.49).

Ухвалою Міжгірськогорайонного судуЗакарпатської областівід 03.03.2023року позовнузаяву ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Позивачу було надано судом строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху (т.1 а.с.50-52).

07.04.2023 року від представника позивача в особі адвоката Волосенка В.І. надійшла до суду заява по усунення недоліків позовної заяви у цивільній справі № 303/5660/22, з долученням до вказаної заяви уточненої позовної заяви, поданої від імені ОСОБА_2 (т.1 а.с.61-62).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.05.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 303/5660/22 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з викликом в підготовче судове засідання сторін, представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Клопотання позивача задоволено частково, відстрочено позивачці ОСОБА_2 сплату судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, до ухвалення судового рішення у даній цивільній справі (т.1 а.с.70-72).

14.07.2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє адвокат Керита М.В., про залучення до участі у справі № 303/5660/22 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (т.1 а.с.71-80).

25.08.2023 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Кавка І.І., який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.104-107) та в якому представник відповідача зазначає, що позивачем не надано копії документів, які посвідчують особу позивача та її родинний зв`язок з померлим власником транспортного засобу, копію реєстраційної картки транспортного засобу, де зазначено, що власником був ОСОБА_3 , документи, які підтверджують реєстрацію та постійне місце проживання ОСОБА_3 , а також осіб, які проживали разом з ним на момент смерті. З наданого договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.11.2020 року, продавцем транспортного засобу, на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, виступає ТОВ «М.В.Л.ГРУП» в особі відповідального ОСОБА_5 , а покупець ОСОБА_1 . Та даний договір не був укладений між продавцем ОСОБА_3 , так к в договорі зазначений інший «продавець». Також вважає твердження сторони позивача про незаконне заволодіння відповідачкою ОСОБА_1 автомобілем «Фольксваген Джетта» д.н.з. НОМЕР_1 її припущенням, обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 стороною позивача не подано. Вважають, що договір купівлі-продажу автомобіля «Фольксваген Джетта», який просить визнати недійсним позивачка, є таким, що відповідає вимогам ст.203 ЦК України, оскілки сторонам дотримано вимоги Закону. Також у відзиві представником відповідача наводиться орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та становить 23900,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу. Та у поданому відзиві, викладеному в редакції 20.08.2023 року, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 18.11.2020 року та вирішити питання про розподіл судових витрат в порядку ст.ст.137,141 ЦПК України (т.1 а.с.104-107).

Ухвалою суду від 18.10.2023 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Волосенка В.І. та уточнені у справі № 303/5660/22 анкетні дані позивачки ОСОБА_2 (т.1 а.с.148-149).

Ухвалою суду від 18.10.2023 року відмовлено в задоволенні заяви адвоката Керита М.В. про залучення до участі у справі № 303/5660/22 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.150) Ухвалою суду від 18.10.2023 року відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кавка І.І., поданий у цивільній справі № 303/5660/22 - залишений без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого судом строку подачі відзиву (т.1 а.с.152-154).

Ухвалою суду від 18.10.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 303/5660/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 18.11.2020. Призначено справу до судового розгляду з викликом сторін, представників сторін (т.1 а.с.155-157).

Ухвалою суду від 26.12.2023 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Волосенка В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 та визнано обов`язкову явку в судове засідання відповідачки ОСОБА_1 , для надання нею особистих пояснень у справі № 303/5660/22 (т.1 а.с.190-191).

Ухвалою суду від 20.03.2024 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Волосенка В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку та позивачу ОСОБА_2 поновлено процесуальний строк для подачі заяви про збільшення позовних вимог та заяви про залучення співвідповідача. Прийнято до розглядузаяву представникапозивача адвокатаВолосенка В.І. про збільшення позовних вимог у цивільній справі № 303/5660/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 18.11.2020 року, визнання недійсним договору комісії щодо продажу автомобіля від 18.11.2020 року. Клопотання представника позивача ОСОБА_6 про звільнення позивача від сплати судового збору - задоволено частково. Позивачці ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог немайнового характеру (про визнання недійсним договору комісії) - до ухвалення судового рішення у справі № 303/5660/22. Залучено до участі у справі співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. ГРУП» (код ЄДРПОУ 38370986, адреса місцезнаходження: 33003, м.Рівне Рівненської області, вул.Пухова, 83). Копію уточненого позову з додатками до нього надіслано залученому співвідповідачу та встановлено співвідповідачу ТОВ «М.В.Л.ГРУП» строк для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 (т.1 а.с.222,235-240).

В обґрунтування заявлених та в подальшому збільшених позовних вимог, викладених в редакції від 20.03.2024 року, позивачка ОСОБА_2 вказує, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Та 15 листопада 2020 року від будинку АДРЕСА_1 , в якому позивачка ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає з 25.06.1982, відповідач ОСОБА_1 вчинила угон автомобіля «Фольксваген Джетта» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на правах власності належав її сину ОСОБА_3 . Також зазначає, що її син раніше з відповідачкою ОСОБА_1 перебував у шлюбі та розлучився з нею у 2009 році.

Позивачка ОСОБА_2 вважає, що оспорювані договір комісії № 6726/20/053782, укладений 18.11.2020 року між ОСОБА_3 та Товариством зобмеженою відповідальністю«М.В.Л.Груп»,а такождоговір купівлі-продажувід 18.11.2020року транспортногозасобу -автомобіля марки«Фольксваген» модель«Джетта»,державний номер НОМЕР_1 (післяперереєстрації НОМЕР_2 ),укладений міжТовариством зобмеженою відповідальністю«М.В.Л.Груп» та ОСОБА_1 підлягаютьвизнання недійсними,оскільки намомент їхукладення «продавець» ОСОБА_3 бувмертвим,а томуне мігбути вмісті Хуст,підписувати договір,отримувати грошіза товар,також неміг передатиавтомобіль покупцеві,як тоговимагає угода,про що свідчить: 1) свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і постійно проживав в квартирі АДРЕСА_2 ; 3) на момент смерті ОСОБА_3 належав автомобіль «Фольксваген Джетта», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який він зберігав в гаражі за місцем проживання, або коло підїзду будинку на набережній Незалежності в м. Мукачеві Закарпатської області; 4) відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 . Відстань між містом Мукачево та селом Келечин складає 105 км; 5) договір купівлі - продажу автомобіля «Фольксваген Джетта», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (після перереєстрації номер НОМЕР_2 ) від 18 листопада 2020 року, укладений між «Продавцем» ОСОБА_3 і «Покупцем» ОСОБА_1 ;6) 03 листопада 2021 року за заявою позивача відділ поліції м.Мукачева внесла до ЄРДР відомості за № 12021071040001060 про злочин, вчинений ОСОБА_1 про підроблення договору купівлі-продажу автомобіля «Фольксваген Джетта», держномер НОМЕР_1 (номер після перереєстрації НОМЕР_2 ). Кваліфікація злочину - частина 3 статті 358 КК України; 7) 18.11.2021 року за заявою позивача керівником Мукачівської окружної прокуратури внесені відомості до ЄРДР за № 42021072040000065 про злочин, вчинений групою осіб у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 . Кваліфікація злочину - частина 2 статті 289 КК України. В подальшому обидва кримінальні провадження об`єднані в одне провадження за №12021071040001060; 8) 06 грудня 2021 року під час обшуку за місцем реєстрації відповідачки ОСОБА_1 було вилучено автомобіль «Фольксваген Джетта», реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер після перереєстрації НОМЕР_2 ). Автомобіль оглянуто та долучено до матеріалів досудового провадження №12021071040001060 в якості речового доказу.

Позивачка вважає,що оспорюванінею договорикомісії такупівлі-продажувищевказаного автомобіля,укладені 18.11.2020року єнезаконними тапідлягають скасуванню,та оскількипорушені їїзаконні правата інтереси,як спадкоємиціпісля смертісина ОСОБА_3 ,вона змушеназвернутися досуду зуточненим позовом,в якому,посилаючись нач.3ст.203ЦК України,просить: визнати недійсним договір комісії щодо продажу автомобіля «Фольксваген Джетта», реєстраційний номер НОМЕР_1 (номерпісля перереєстрації НОМЕР_2 ) від 18.11.2020 між ОСОБА_3 (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп»; та визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Фольксваген Джетта», реєстраційний номер НОМЕР_1 (номерпісля перереєстрації НОМЕР_2 ) від18.11.2020року,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Судові витрати покласти на відповідача (т.1 а.с.211-212).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Волосенко В.І., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_2 , заявлені та в подальшому збільшені позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі, вказує, що оспорювані договори не відповідають вимогам законодавства, волевиявленню власника майна та просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 за підставами, викладеними в уточненій позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Кавка І.І., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на підстави, викладені у відзиві проти позову. При цьому, представник був обізнаний про залишення судом без розгляду відзиву представника відповідача, відповідно до ухвали суду від 18.10.2023 (т.1 а.с.132).

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена судом своєчасно та належним чином, проте позивачкою подано до суду письмову заяву від 15.05.2023 року з проханням проводити судовий розгляд справи без її участі, посилаючись на свій похилий вік та стан здоров`я після перенесеної операції, довіряє представляти свої інтереси в суді адвокату Волосенку В.І. (т.1 а.с.127).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, ухвала суду від 26.12.2023 року, якою визнано обов`язковою явку відповідачки ОСОБА_1 для надання нею особистих пояснень у цій справі, відповідачкою проігнорована, та в судові засідання відповідачка жодного разу не з`явилася, будучи належним чином повідомленою судом про день, час та місце проведення судового розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку відповідачу sms-повідомлень, які є в матеріалах справи (т.1 а.с.118,123,162,172,196, т.1 а.с.206, 243, т.2 а.с.40), проте жодних документів на підтвердження поважності причин неявки на адресу суду не подано, доказів в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог, відповідачкою на адресу суду не подано.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.ГРУП» в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце судового розгляду даної справи був своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку судом повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженому представнику ОСОБА_5 19.04.2024 року, 01.05.2024 року, які є в матеріалах справи (т.2 а.с.34,36), проте будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки суду не представлено, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, жодних доказів в обґрунтування заперечень проти заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, від співвідповідача на адресу суду не надійшло.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи № 303/5660/22, вислухавши в ході судового розгляду справи пояснення представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Волосенка В.І. в обґрунтування заявлених та в подальшому збільшених позовних вимог, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кавка І.І., з`ясувавши обставини по справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги та які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши обґрунтування заперечень сторони відповідача проти позовних вимог ОСОБА_2 , давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи № 303/5660/22, суд вважає, що заявлені і в подальшому збільшені позивачем ОСОБА_2 позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 55 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Мукачівським міським відділом ДРАЦСу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т.1 а.с.3).

За життя ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на праві власності належав автомобіль марки «Фольксваген Джетта», 2007 року випуску, сірого кольору, тип за конструкцією - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що вбачається з відомостей МРЕВ, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.4 зв., а.с.214), що відповідачами не оспорено.

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , позивачки по справі, що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 02.06.1965 року, копія якого є в матеріалах справи (т.1 а.с.131).

З витребуваної спадкової справи № 251/2020, заведеної Першою мукачівською державною нотаріальною конторою слідує, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька. Та судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась 24.11.2020 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після свого сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також із заявами про прийняття спадщини звернулися 02.12.2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Далі, нотаріально посвідченою заявою від 08.05.2021 року ОСОБА_1 відкликла свою заяву про прийняття спадщини до майна померлого ОСОБА_3 . Та постановою державного нотаріуса Мукаачівської державної нотаріальної контори від 19.05.2021 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (т.2 а.с.23,32).

З відомостей Центру надання адміністративних послуг за вих.№ 25579/01-40 від 26.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та разом з ним на день смерті була зареєстрована: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2 а.с.8,16 зворот).

З повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00030806587 від 19.05.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував з 22.06.2002 року у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідачкою у справі, та який був розірваний 02 листопада 2011 року відділом РАЦСУ Міжгірського РУЮ Закарпатської області (т.2 а.с.22).

Також судом встановлено, що 18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» в особі Мацієвського Р.В. (комісіонер) та ОСОБА_3 (комітент) (паспорт серії НОМЕР_7 від 04.08.1995 року) був укладено договір комісії №6726/20/053782, згідно умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки «Фольксваген Джетта», 2007 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за Власником транспортного засобу 26.09.2020 за ціною, не нижче узгодженою сторонами, а саме: 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень. Договір комісії вважається укладеним в набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.6.1 Договору), копія якого є в матеріалах справи (т.1 а.с.133).

Також, 18.11.2020 року між суб`єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» (м.Рівне вул.Струтинської, 35), який є комісіонером та на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договору комісії №6726/20/053782 від 18.11.2020 року (продавець) в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (покупець) (мешкає: АДРЕСА_3 ) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6726/20/053782, згідно умов якого ОСОБА_1 придбала транспортний засіб марки «Фольксваген Джетта», 2007 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 та за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становила 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень (т.1 а.с.132).

19.11.2020 року вказаний автомобіль марки «Фольксваген Джетта», державний номерний знак НОМЕР_1 було перереєстровано в ТСЦ №2144 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі договору комісії №6726/20/053782 від 18.11.2020 року, акту огляду № 6726/20/053782 від 18.11.2020 року, договору купівлі-продажу транспортного засобу №6726/20/053782 від 18.11.2020 року та за поданою ОСОБА_1 заявою № 279959757 від 19.11.2024 року до ТСЦ 2144. На перереєстрований транспортний засіб оформлено свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_9 , та змінено реєстраційні номерні знаки на НОМЕР_10 (т.1 а.с.135, 214).

Встановлено, що слідчим відділом Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021071040001060 від 03.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.358, ч.2 ст.190 КК України (т.1 а.с.185). Потерпілою у цьому кримінальному провадженні визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.67,186). На день вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутня інформації про результати розслідування вказаного вище кримінального провадження.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, єдоговори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Статтею 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно ст.1011, 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Статтею 328 ЦКУкраїнипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

За змістомстатті 41 Конституції Українита статті1Першогопротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення статей317,319,321 ЦК Українивласник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Під час кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Відповідно до вказаних роз`яснень постанови Пленуму ВСУ, наявність вироку, яким би підтверджувався факт незаконного заволодіння та розпорядження майном, не є обов`язковим, оскільки вирок є одним із доказів, про що свідчить таке формулювання «при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України вирок може бути доказом вини». Вимог щодо обов`язковості наявності вироку ані у диспозиції статті 228 ЦК України, ані в постанові Пленуму ВСУ не міститься, а отже доказами порушення публічного порядку при укладенні договорів про відчуження майна можуть бути й інші докази, якими, зокрема, суд вважає досліджені матеріали у справі.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.3).

18.11.2020 року ТзОВ «М.В.Л. Груп» в особі Мацієвського Р.В. уклав з власником транспортного засобу ОСОБА_3 договір комісії №6726/20/053782 та у той же день, 18.11.2020 року ТзОВ «М.В.Л. Груп» в особі Мацієвського Р.В. в свою чергу уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6726/20/053782 (т.1 а.с.132).

Тобто, вказані договори були укладені після смерті ОСОБА_3 .

За вчинення правочину з порушенням норм чинного законодавства передбачено настання відповідних наслідків, зокрема визнання вчиненого правочину недійсним.

Такий правовий висновок щодо застосування пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 520/5242/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 206/1526/19 та від 24 листопада 2020 року у справі № 201/5916/18, від 28 липня 2021 року у справі №654/5481/13-ц.

Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина першастатті 317 ЦК України).

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц (провадження № 14-109цс18).

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до положеньстатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до положень ч.1ст.1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно дост.1223 цього Кодексуправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені уст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідностатті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 5статті 1268 ЦК Українивстановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1статті 1269 ЦК України).

За змістом частини першоїстатті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Суд зауважує, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , а правочини: договір комісії та договір купівлі-продажу спірного автомобіля укладено 18.11.2020 року вже після його смерті, то ж доводи сторони відповідача про те, що договір комісії від 22 травня 2020 року укладав та підписував ОСОБА_3 , суд визнає необґрунтованими.

Таким чином, встановивши, що на час вчинення оспорюваних правочинів: договору комісії та договір купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_2 власник майна (автомобіля) ОСОБА_8 помер, тому суд приходить до висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання вказаних договорів недійсними.

При цьому суд зазначає, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Реституція якспосіб захистуцивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Статтею 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що приводить до бажаних правових результатів, наслідків, що дають найбільший ефект для відновлення порушеного права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати природі правових відносин між сторонами спору.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21.12.2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд зазначає, що перереєстрація права власності на автомобіль унеможливлює подальше оформлення спадщини позивачем, таким чином, враховуючи те, що обставини, на які сторона відповідача посилається, стверджуючи дійсність договорів, укладених після смерті ОСОБА_3 , не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України",№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v.France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v.Greece no.2).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів комісії, купівлі-продажу автомобіля недійсними на підставі частин першої - третьої статті 203, частин першої та третьої статті 215 ЦК України, оскільки не відповідає волевиявленню власника ОСОБА_3 , так як на час укладення договорів комісії, купівлі-продажу №6726/20/053782 від 18.11.2020 року, власник транспортного засобу ОСОБА_3 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності та встановивши, що оспорювані договір комісії від 18.11.2020 року № 6726/20/053782 між ОСОБА_3 (комітент), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ТОВ «М.В.Л. Груп» (комісіонер) були укладені після смерті власника майна - автомобіля марки «Фольксваген» модель «Джетта», державний номерний знак НОМЕР_1 , тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання цих правочинів недійсними, оскільки на час укладення договорів дія довіреності власника майна ОСОБА_3 припинилася, у звязку з його смертю.

Разом з тим, за змістом статей11,15 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченостаттею 16 ЦК України.

Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з п.п.12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподар- ської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Згідно з пунктом 35 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, підставою для перереєстрації транспортного засобу є також свідоцтво про реєстрацію та копії договору про поділ спільного майна подружжя, свідоцтва про право на спадщинуабо рішення суду про визнання недійсними договору купівлі-продажу, міни, дарування, що засвідчені в установленому порядку.

Пунктом 40 вказаного Порядку №1388 визначено, що зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в сервісному центрі МВС або в центрі надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця або рішення суду. Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема на підставі рішення суду.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч.1 ст.237 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та 3 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.94 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України).

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 та частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, в ході судового розгляду справи стороною відповідача ОСОБА_1 та залученим співвідповідачем ТОВ «М.В.Л.Груп» жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування заперечень проти заявлених ОСОБА_2 позовних вимог суду не подано та в судовому засіданні відповідачами не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів комісії, купівлі-продажу від 18.11.2020 №6726/20/053782, оскільки внаслідок смерті ОСОБА_3 припинилась дія довіреності, на підставі якої було продано транспортний засіб автомобіль марки «Фольксваген Джетта», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3, 4статті 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, за наданням професійної правничої допомоги позивачу ОСОБА_2 у цивільній справі № 303/5660/22 (провадження № 2/302/24/24) за пред?явленим нею позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «М.В.Л.ГРУП» про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу автомобіля від 18.11.2020 року - в інтересах позивача діяв адвокат Волосенко В.І., повноваження якого підтверджуються Ордером на надання правової допомоги ОСОБА_2 у Мукачівському міськрайонному суді серії ЗР № 46792 від 17.08.2022 року та Ордером на надання правової допомоги ОСОБА_2 у Міжгірському районному суді від 17.05.2023 року серії АО № 1088615 (т.1 а.с.76).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача подано Звіт про надану юридичну допомогу ОСОБА_2 у справі № 303/5660/22 та оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 04-2 від 30.08.2022 про прийняття від ОСОБА_2 адвокатом Волосенко В.І. в суми 14000,00 грн. за надання правничої допомоги у вищезазначеній справі (т.1 а.с.165,166).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається зі Звіт про надану юридичну допомогу ОСОБА_2 у справі № 303/5660/22, адвокатом Волосенко В.І. надано довірителю ОСОБА_2 юридичні послуги на загальну суму 14000,00 грн., та які складаються з: попередньої консультації 27.06.2022 року тривалість 3 години, варість послуг 500,00 грн.; укладення письмового доручення на надання юридичної допомоги у справі від 28.06.2022, тривалість 1,5 год.; вивчення судової практики, підготовка апеляції на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду, підготовка та оформлення клопотань про уточнення прізвища позивачки, тривалість 16 годин, вартість 6500,00 грн.; виїзди до Міжгірського районного суду Закарпатської області: 20 червня, 28 червня, 18 жовтня, 09 листопада 2023 року (4 рази), з доїздом з м.Мукачево до смт.Міжгір`я та у зворотньому напрямку, час виконання 8 годин, вартість однієї поїздки 1000 грн.; підготовка адвокатських запитів; аналіз отриманої інформації на запити, тривалість 2 години, вартість 1200,00 грн.; підготовка проекту промови у дебатах 8 годин, вартість 800 грн.; планування виїзду до Міжгірського районного суду для отримання копії рішення 29.11.2023 року, тривалість 8 годин, вартість 1000,00 грн. Загальна вартість години робочого часу адвоката 600,00 грн. Вартість години робочого часу адвоката у стаціонарних умовах складає 600,00 грн. (а.с.165).

Вищенаведені документи можуть бути оцінені судом як належні у розумінні положень ст.77-80 ЦПК України,оскільки підтверджують факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд має оцінити обсяг адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на такі види послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; об`єм та кількість доказів, які необхідно зібрати; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката (правничу допомогу), якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши обсяг робіт, виконаних адвокатом Волосенко В.І., який здійснює представництво позивача ОСОБА_2 , складність цивільної справи, яка розглянута судом за правилами загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (консультації з правових питань, збір доказів, необхідність складання позову, письмових заяв по суті справи та інших документів для підготовки правової позиції у справі), з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу порівняно з обсягом виконаних адвокатом робіт (послуг) та складністю цієї справи, виходячи з конкретних обставин цивільної справи, значний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, зокрема, прийняття безпосередньої участі в судових засіданнях, які відбулися 20.08.2023 року (тривалість 30 хв.), 18.10.2023 (1 год. 30 хв.), 29.11.2023 року (2 год.), 19.12.2023 року (30 хв.), 26.12.2023 року (1 год. 40 хв.), 20.03.2024 року (1 год. 35 хв.), 29.05.2024 року (2 год.15 хв.), загальною тривалістю 10 год. 00 хв. (т.1 а.с.115,139,167,179,187, 231), суд вважає можливим зменшити розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу та приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, на суму 6000,00 гривень (10 год. х 600 грн/год.)

Положення статті 141 ЦПК України передбачають порядок розподілу судових витрат між сторонами в залежності від результату розгляду справи по суті.

Та відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2).

Зі змісту збільшених позивачем ОСОБА_2 позовних вимог вбачається, що у пред`явленому позові позивачем ставиться питання про визнання недійсними договору комісії та договору купівлі продажу, тобто позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, які суд вважає необхідним задовольнити повністю.

Також суд зазначає, що ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатсьвої області від 12.05.2023 (т.1 а.с.70-72) та від 20.03.2024 року (т.1 а.с.235-240) клопотання представника позивача адвоката Волосенка В.І. задоволено частково та позивачці ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову немайнового характеру (про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу автомобіля) - до ухвалення судового рішення у цивільній справі № 303/5660/22.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному осбязі, суд вважає необхідним стягнути з кожного з відповідачів суму судового збору в розмірі по 992,40 грн., розмір якого встановлений станом на день подачі позову 18.08.2022 в первісній редакції до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.15,203,215,216,236,328,391,626,1011,1012, 1216, 1218, 1220, 1261,1268 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.ГРУП» про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу автомобіля від 18.11.2020 року задовольнити.

Визнати недійсним договір комісії № 6726/20/053782, укладений 18.11.2020 між ОСОБА_3 (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» (комісіонер).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 6726/20/053782 від 18.11.2020 транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген» модель «Джетта», державний номерний знак НОМЕР_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«М.В.Л.ГРУП» (адресамісцезнаходження:33003,м.РівнеРівненської області,вул.Пухова,83,код ЄДРПОУ 38370986)на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,адреса місцяпроживання: АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_11 )-витрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі -3000,00(тритисячі)гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,адреса місцяпроживання: АДРЕСА_3 ,РНОКПП - НОМЕР_12 )на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,адреса місцяпроживання: АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_11 )-витрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі -3000,00(тритисячі)гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_12 ) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.ГРУП» (адреса місцезнаходження: 33003, м.Рівне Рівненської області, вул.Пухова, 83, код ЄДРПОУ 38370986) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Міжгірського районногосуду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області