УХВАЛА
19 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/3080/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Управління, скаржник)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024
за скаргою (вх. №1393/23 від 05.04.2023) Львівської міської ради
на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
та скаргою (вх. №4335/23 від 30.10.2023) Виконавчого комітету Львівської міської ради
на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»
до:
1) Львівської міської ради;
2) Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради»;
3) Управління капітального будівництва Львівської міської ради;
про стягнення 89486830,14 грн
ВСТАНОВИВ:
Управління 04.12.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (заявою), в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №914/3080/20 та ухвалити нове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024 касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №914/3080/20 повернуто з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Управління 16.12.2024 через «Електронний суд» повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (заявою), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №914/3080/20 та ухвалити нове рішення, яким залишити скаргу (вх. №4335/23 від 30.10.2023) Виконавчого комітету Львівської міської ради без розгляду. Крім того, скаржник у прохальній частині касаційній скарзі просить поновити строк на подачу касаційної скарги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.12.2024 для розгляду справи №914/3080/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Булгакової І.В., Колос І.Б.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Львівської області від 18.06.2024 у справі №914/3080/20, якою:
1. У задоволенні скарги (вх. №1393/23 від 05.04.2023) Львівської міської ради на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у справі №914/3080/20 щодо виконавчого провадження №71429871 відмовлено.
2. Скаргу (вх. №4335/23 від 30.10.2023) Виконавчого комітету Львівської міської ради на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у справі №914/3080/20 щодо виконавчого провадження №72863585 задоволено частково.
3. Визнано неправомірними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині відкриття 25.09.2023 виконавчого провадження №72863585 та в частині накладення 28.09.2023 арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні №72863585.
4. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №72863585 від 25.09.2023 та постанову про арешт коштів боржника від 28.09.2023 у виконавчому провадженні №72863585.
5. В частині вимог за скаргою (вх.№4335/23 від 30.10.2023) щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 25.09.2023 у виконавчому провадженні №72863585, щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження №72863585 від 25.09.2023, а також в частині вимог про закриття виконавчого провадження №72863585 відмовлено,
постанова Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, якою ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2024 у справі №914/3080/20 залишено без змін.
Отже, постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 переглянута ухвала Господарського суду Львівської області від 18.06.2024 у справі №914/3080/20 про розгляд скарги на дії державного виконавця.
З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про розгляд скарги на дії державного виконавця (пункт 25 частини першої статті 255 ГПК України), яка належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
У поданій касаційній скарзі Управління з посиланням на пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України та пункт 3 частини другої статті 277 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення прийнятті з порушенням процесуальних і матеріальних норм та зазначає, що суди попередніх інстанцій знівелювали основоположні принципи рівності, змагальності, а також і диспозитивності, оскільки без клопотання позивача та відповідної ухвали суду про заміну відповідача фактично породили правові наслідки для особи, яка не була належно залучена до справи та не була відповідно повідомлена про неї, а також зазначає, що судом першої інстанції не вирішено питання про поновлення строку на подання скарги скаржником, оскільки така була подана із пропуском десятиденного строку, що визнається Виконавчим комітетом Львівської міської ради, однак судом апеляційної інстанції не надано правових висновків з цього питання хоча про це наголошувалося апелянтом в апеляційній скарзі.
При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України) та фактично, окрім пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України та пункту 3 частини другої статті 277 ГПК України не вказує, які саме норми права порушено.
При поданні касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за результатом розгляду скарги на дії державного виконавця, скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Наразі скаржник зазначає пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України та пункт 3 частини другої статті 277 ГПК України, що не може вважатись підставою касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (ухвала суду) та вище наведені міркування.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових актів.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (зокрема, передбачено частиною другою статті 292 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
З огляду на викладене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи частини п`ятої статті 42 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Щодо міркувань скаржника в мотивувальній частині касаційної скарги, про дотримання вимог надання доказів сплати судового збору, Суд виходить з того, що згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Законом України від 31.10.2024 №4056-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов`язковості судового рішення», який набрав чинності 14.11.2024, внесені зміни, зокрема, в частину другу статті 3 Закону та викладено її в новій редакції, а відповідно до пункту 19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (нова редакція) судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відтак судовий збір не справляється за подання касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.
Отже, враховуюче викладене, міркування скаржника про дотримання вимог надання доказів сплати судового збору не розглядаються.
Щодо клопотання про поновлення строку на подачу касаційної скарги, враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання про поновлення строку на подачу касаційної скарги розглядатиметься після усунення недоліку касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №914/3080/20 - залишити без руху.
2. Надати Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.
4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2024 |
Оприлюднено | 23.12.2024 |
Номер документу | 123916301 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Малашенкова Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні