Постанова
від 18.12.2024 по справі 911/3445/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 911/3445/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмову провадженні, без виклику сторін, апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 (повний текст рішення складено 05.04.2024)

у справі №911/3445/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі 1) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

2) Одеської обласної державної (військової) адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство «Українська залізниця»

про стягнення 28 675,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Київська окружна прокуратура міста Одеси (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі-позивач-1) та Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд» (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - третя особа) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 28 675,82 грн пені.

Позов обґрунтований тим, що з урахуванням положень ст. 634 ЦК України, на виконання вимог постанов Уряду України між Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією (як замовником), АТ «Українська залізниця» (платник) та відповідачем (як постачальником) був укладений тристоронній договір № СТ-13/22 від 02.04.2022 шляхом приєднання до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (далі - договір). Замовником на придбання товару сформовано заявку від 02.04.2022 строк поставки за якою визначено 06.04.2022 та заявку від 21.04.2022 строк поставки за якою визначено 27.04.2022. Проте, відповідач свої зобов`язання виконав з порушенням узгодженого сторонами терміну. Так, відповідачем поставлено товар 18.04.2022 та 30.04.2022. У зв`язку з тим, що відповідачем було порушено строки поставки товару, прокуратура звернулася до суду з вимогою стягнути з відповідача 28 675,82 грн пені за несвоєчасну поставку товару за договором, нараховану за період з 07.04.2022 по 18.04.2022 включно та з 28.04.2022 по 30.04.2022 включно.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/3445/23 від 23.11.2023 позовну заяву за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 911/3445/23 від 17.01.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №911/3445/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд» до Державного бюджету України 910,36 грн пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд» на користь Одеської обласної прокуратури 85,21 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд зазначив, що 02.04.2022 між Одеською обласною державною адміністрацією (Одеською обласною військовою адміністрацією) (замовник), Акціонерним товариством «Українська залізниця» (платник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд» (постачальник, відповідач) укладено договір на постачання продовольчих товарів № СТ-13/22 (далі - договір).

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, товар у визначений строк не поставив, у зв`язку з чим позивачем було нараховано 28 675,82 грн пені.

Посилаючись на ст. 231 ГК України, ст. 599 ЦК України суд зазначив, що неустойка може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення поставки, а день фактичної поставки не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення.

Тому, суд першої інстанції, з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, дійшов до висновку про обґрунтованість вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача 910,36 грн пені (на суму вартості товару 830 704,00 грн за період 28.04.2022 та 29.04.2022).

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені суд відмовив повністю, оскільки останні є безпідставними та нараховані з урахуванням дати фактичного виконання зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Одеська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 по справі №911/3445/23 у частині відмови у позові скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд» 13 655,41 грн в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 611, 634 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням апелянта, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що постачальником не було порушено строків постачання товару за заявкою від 02.04.2022 (строк поставки 06.04.2022), оскільки сторонами у подальшому було визначено інші строки поставки.

У той же час, судом першої інстанції залишено поза увагою, що навіть якщо враховувати встановлені замовником нові строки поставки - до 22.04.2022, то строк з 06.04.2022 по 12.04.2022 безпідставно не поставлено товар, оскільки відповідна підстава виникла у відповідача лише з 12.04.2022 року.

Таким чином, за твердженням апелянта, відповідач беззаперечно прострочив постачання товару за заявкою від 02.04.2022 мінімум на 6 днів.

Щодо постачання товару за заявкою на придбання товарів від 21.04.2022, апелянт погоджується з доводами суду першої інстанції, що прострочення відбулося не на 3, а на 2 дні (день поставки не враховується). Зокрема, датою поставки за вказаною заявкою була 27.04.2022, а товар поставлено 30.04.2022.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У свою чергу, підтримуючи апеляційну скаргу, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України у своєму відзиві, наданому до суду 27.05.2024, зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури у справі №911/3445/23 задовольнити повністю.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №911/3445/23 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 по справі №911/3445/23 та призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, у зв`язку із звільненням головуючої судді Шаптали Є.Ю., з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 по справі №911/3445/23 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету сторін та повідомленням про вручення поштового відправлення ТОВ «Санеко Трейд», колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/3445/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 185) уповноважено АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України № 528 від 03.05.2022 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями п.п. 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Так, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Одеською обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 148 від 05.03.2022.

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022

Відповідно до п. 11.2 проекту цього договору він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому.

Судом першої інстанції встановлено, на виконання вимог наведених постанов Уряду України 02.04.2022 між Одеською обласною державною адміністрацією (Одеською обласною військовою адміністрацією) (замовник), Акціонерним товариством «Українська залізниця» (платник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санеко Трейд» (постачальник, відповідач) укладено договір на постачання продовольчих товарів № СТ-13/22 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та доставити замовнику продовольчі товари (далі - товар), перелік, кількість, ціни та умови постави згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року), яких визначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказані товари, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за них на умовах цього договору. Укладенням цього договору постачальник підтверджує, що товари належить постачальнику на праві власності, не передані у заставу, не арештовані, не мають будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів.

Згідно з п. 2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами), на таких умовах:

- попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (п.2.2.1. договору);

- остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (п.2.2.2 договору). Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника.

Пунктом 5.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний розглянути заявку замовника у строк не більше 24 годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення постачальником сканованої копії рахунку у порядку, визначеному п. 2.2 цього договору, після чого заявка вважається узгодженою.

Згідно з п. 5.4 договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2022 Одеською обласною державною адміністрацією сформовано заявку на постачання товару - кави меленої у кількості 56 000 упаковок, вартістю 4 153 520,00 грн без ПДВ, 830 704,00 грн ПДВ, що разом становить 4 984 224,00 грн; місце поставки товару - м. Одеса, вул. Аеропортівська, 29; дата поставки товару визначена - 06.04.2022.

06.04.2022 третьою особою перераховано відповідачу 30% від вартості товару 4 984 224,00 грн, а саме в розмірі 1 495 267,20 грн.

12.04.2022 Одеською обласною державною адміністрацією сформовано заявку на постачання товару - кави натуральної меленої, суміш зерен Арабіки та Робусти, уп. 250 гр. у кількості 56 000 упаковок, загальною вартістю 4153520,00 грн без ПДВ; місце поставки товару - м. Одеса, вул. Вапняна, 87/1; дата поставки товару визначена - 22.04.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено рахунок № 313224/1 від 12.04.2022 на оплату товару вартістю 4 153 520,00 грн без ПДВ.

Крім того, 21.04.2022 Одеською обласною державною адміністрацією сформовано заявку на постачання товару - кави натуральної меленої, суміш зерен Арабіки та Робусти, уп. 250 гр. у кількості 11.200 упаковок, загальною вартістю 830.704,00 грн без ПДВ; місце поставки товару - м. Одеса, вул. Вапняна, 87/1; дата поставки товару визначена - 27.04.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено рахунок № 313232 від 21.04.2022 на оплату товару вартістю 830 704,00 грн без ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, відповідачем поставлено, а позивачем-2 отримано товар загальною вартістю 4 984 224,00 грн наступним чином: згідно із видатковою накладною № 542 від 18.04.2022 поставлено товар у кількості 56 000 упаковок, вартістю 4 153 520,00 грн; згідно із видатковою накладною № 543 від 30.04.2022 поставлено товар у кількості 11.200 упаковок, вартістю 830 704,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов`язання за договором вчасно не виконав, товар у визначений строк не поставив, у зв`язку з чим позивачем нараховано 28 675,82 грн пені.

Позивач-1, неодноразово звертався до відповідача з претензією, в якій просив сплатити наявну заборгованість, однак вказана претензія залишена останнім без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Щодо твердження апелянта, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що навіть якщо враховувати встановлені замовником нові строки поставки - до 22.04.2022, то строк з 06.04.2022 по 12.04.2022 безпідставно не поставлено товар, оскільки відповідна підстава виникла у відповідача лише з 12.04.2022 року, колегія суддів відзначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, заявку від 02.04.2022 було викладено саме в новій редакції, відповідно до якої змінено вартість товару (зазначивши її без ПДВ), місце постачання та строк постачання товару, а саме: до 22.04.2022, відповідно строк поставки за даною заявкою не пропущений, відповідні доводи прокурора зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за заявкою від 12.04.2022 було встановлено новий строк поставки товару до 22.04.2022 та враховуючи здійснення відповідачем фактичної поставки товару 18.04.2022, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прострочення виконання зобов`язання за цією заявкою не мало місця.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що, оскільки за заявкою від 21.04.2022 встановлено строк поставки товару до 27.04.2022 та враховуючи здійснення відповідачем фактичної поставки товару 30.04.2022, прострочення виконання зобов`язання за цією заявкою мало місце, проте не 3 (три) дні, як зазначає прокуратура, а 2 (два) дні, що не заперечує апелянт.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Статтею 599 ЦК України законодавець визначив, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що неустойка може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення поставки, а день фактичної поставки не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару за заявкою на придбання товару від 21.04.2022 року, не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не у повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді пені, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 6.1 договору сторони передбачили інший розмір пені, що не суперечить вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені за заявкою на придбання товару від 21.04.2022, погоджується з висновком першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 910,36 грн (на суму вартості товару 830 704,00 грн за період 28.04.2022 та 29.04.2022).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 по справі №911/3445/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 911/3445/23 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 по справі №911/3445/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 911/3445/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/3445/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення18.12.2024
Оприлюднено23.12.2024
Номер документу123918771
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —911/3445/23

Постанова від 18.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 20.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 30.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Рішення від 19.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 05.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 20.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 20.02.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 17.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 23.11.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні