Ухвала

від 16.12.2024 по справі 906/1141/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"16" грудня 2024 р. Справа № 906/1141/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Миханюк М.В.

судді Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Москаль Я.О. (адвокат), Климець І.О. (адвокат);

відповідача - Хижняк Н.І. (в режимі відеоконференції);

органу прокуратури - Манжаюк Д.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2024 року (повний текст складено 15.03.2024) у справі №906/1141/21 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області

про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області від 06.10.2021 №1120

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2024 року у справі №906/1141/21 позов Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області від 06.10.2021 №1120 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області від 06.10.2021 № 1120 "Про свідоцтво на право власності".

Присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на користь Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" 2270,00 грн судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Юрчук М.І., суддя Розізнана І.В.) від 17.06.2024 у справі №906/1141/21 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, 18.07.2024 Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024; скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, прокурор вказує, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на комплекс будівель туристичної бази "Лісовий берег" площею 7874,7 м2 зареєстроване за Житомирською обласною державною адміністрацією на праві державної власності. Указаний запис є чинним та актуальним.

Водночас, суд першої інстанції при розгляді справи №906/1141/21 не надав належної правової оцінки тій обставині, що постановлення судового рішення у вказаній справі безпосередньо впливає на права та обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації як титульного власника спірного майна.

Також вказує, що в провадженні Головного управління Національної поліції в Житомирській області перебувало кримінальне провадження №12018060000000132 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12018060000000132 встановлено належність державі даної туристичної бази і той факт, що реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за ДП "Житомиртурист" здійснена 07.02.1997 інженером Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації Рожко О.О. незаконно, на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.12.1972 за №1045, яке не має жодного відношення до комплексу будівель туристичної бази "Лісовий берег" та стосується "Про представлення до урядових нагород багатодітних матерів". Наявність іншого рішення будь-якого органу, будь-якого іншого правовстановлюючого документа, яке б могло бути підставою для видачі свідоцтва від 10.01.2001 не встановлено.

У зв`язку з цим, 08.02.2019 слідчим за погодженням з прокурором, складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке не було вручено внаслідок смерті останньої. За таких обставин 18.02.2019 кримінальне провадження № 12018060000000132 закрито, у зв`язку зі смертю підозрюваного.

Прокурор зазначає, що закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України відбулося за умови достовірного встановлення факту здійснення особою діяння - протиправної первинної державної реєстрації об`єкта нерухомості - туристичної бази "Лісовий берег" за Житомирським обласним дочірнім підприємством "Житомиртурист", що у подальшому слугувало підставою для видачі виконавчим комітетом Житомирської міської ради 10.01.2001 свідоцтва про право колективної власності на спірне майно.

Водночас, на думку прокурора, обставини, установлені у ході розслідування указаного кримінального провадження, взагалі не встановлювалися та не досліджувалися судом при постановленні оскаржуваного рішення.

Прокурор звертає увагу суду, що спірний майновий комплекс перебував у державній власності, а тому міг бути відчужений за згодою власника, проте уповноважений орган держави - ФДМУ не надавав згоди на відчуження майнового комплексу на користь ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур". Тобто, спірний об`єкт не вибув з державної власності та залишається наразі державним майном.

Реєстрація права приватної власності на майновий комплекс за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" здійснена на підставі підробленого свідоцтва про право власності від 10.01.2001. Тобто у вказаного товариства відсутні будь-які правовстановлюючі документи, з якими закон пов`язує набуття права власності (розпорядження, накази, правочини). Запис про право власності на спірний об`єкт у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" скасовано 22.12.2017.

Прокурор вважає, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21 порушуються закріплені Конституцією України інтереси держави щодо додержання встановленого порядку набуття права власності на майно.

Відтак, скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.10.2021 №1120, зумовить можливість до вчинення реєстраційних дій на підставі підробленого свідоцтва про право власності, що може призвести до безоборотної втрати державного майна та лікувального закладу області.

Прокурор зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не врахував, що чинність підробленого свідоцтва про право власності на нерухоме майно, як правовстановлюючого документу, зумовлює наявність юридичного факту виникнення права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим указане судове рішення порушує права держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, обмежуючи її права як власника, що суперечить статті 41 Конституції України та статей 316, 317 ЦК України.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/1141/21/4963/24 від 24.07.2024 витребувано матеріали справи №906/1141/21 з Господарського суду Житомирської області.

02.08.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1141/21.

Разом з тим, на виконання ухвали Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 906/1141/21, листом Північно-західного апеляційного господарського суду №1-18/906/1141/21/5294/24 від 05.08.2024 матеріали справи №906/1141/21 направлено до Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/1141/21/5289/24 від 05.08.2024 повідомлено заявника, що розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21 відбудеться після надходження матеріалів справи №906/1141/21 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 906/1141/21 касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі №906/1141/21 залишено без змін.

Листом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №31-12/906/1141/21/262/2024 від 27.09.2024 матеріали справи №906/1141/21 направлено до Господарського суду Житомирської області.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/1141/21/6635/24 від 08.10.2024 витребувано матеріали справи №906/1141/21 з Господарського суду Житомирської області.

22.10.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1141/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №906/1141/21 поновлено Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2024 року у справі №906/1141/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2024 року у справі №906/1141/21. Призначено справу №906/1141/21 до розгляду на 11 листопада 2024 року об 12:00 год.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Миханюк М.В. з 06.11.2024 по 11.11.2024 включно, судове засідання у справі №906/1141/21, призначене на 11.11.2024 об 11:30 год. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21 призначено на 02.12.2024 об 12:00 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить при її розгляді розглянути питання щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження згідно ч.1 п.3 ст.264 ГПК України; відмовити Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі №906/1141/21 оголошено перерву в судовому засіданні до 16 грудня 2024 року о 12:00 год.

16.12.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Житомирської обласної державної (військової) адміністрації про розгляд справи без участі її представника.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі; представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги; представники позивача просили закрити апеляційне провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на вищенаведений припис, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

У відповідності до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини 1 та частини 4 статті 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статтей 254, 272 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження. Скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі №910/21156/16

З вищенаведеного слідує наступний алгоритм дій суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному рішенні вирішено питання про її права та інтереси:

суд має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 12.05.2020 у справі №910/18271/16.

Як вбачається, своє право на апеляційне оскарження Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує права, інтереси та (або) обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації як титульного власника майнового комплексу будівель - туристичної бази "Лісовий берег".

При цьому, вказує, що реєстрація права приватної власності на майновий комплекс за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" здійснена на підставі підробленого свідоцтва про право власності від 10.01.2001, тобто у вказаного товариства відсутні будь-які правовстановлюючі документи, з якими закон пов`язує набуття права власності (розпорядження, накази, правочини).

Прокурор зазначає, що запис про право власності на спірний об`єкт у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" скасовано 22.12.2017 і наразі згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на комплекс будівель туристичної бази "Лісовий берег" площею 7874,7 м2 зареєстроване за Житомирською обласною державною адміністрацією на праві державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2020 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії").

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/4881/18, згідно з якою здійснення повторного апеляційного перегляду судового рішення, яке було переглянуто постановою Верховного Суду, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Належною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з частиною 5 статті 272 ГПК України є встановлення тотожності висновків, викладених у первісній апеляційній скарзі, постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 272 ГПК України.

Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі ст. 272 ГПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням (див. mutatis mutandis подібні правові висновки сформовані у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №910/25520/13, від 20.01.2021 у справі №913/567/19, від 12.02.2021 у справі №913/567/19).

За змістом апеляційної скарги вбачається, що остання обґрунтована прокурором посиланням на те, що власником спірного майна є держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання прокурора на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких право власності на комплекс будівель туристичної бази "Лісовий берег" зареєстроване за Житомирською обласною державною адміністрацією на праві державної власності не підтверджені належними доказами.

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно станом на 23.11.2017 власником об`єкту нерухомого майна: туристична база "Лісовий берег", загальною площею 7874,7 кв.м за адресою: Житомисрька обл., м. Житомир, Чуднівське шосе, будинок 1, реєстраційний номер 983889418101, є ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" (т.1, а.с.14-16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/3291/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.08.2020, позов ДП "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" до Житомирської обласної державної адміністрації заждоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №513 від 22.12.2017. Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений на підставі рішення державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича, індексний номер 38917834 від 22.12.2017. В позові до державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича відмовлено.

У вказаній справі судами встановлено, що розпорядженням голови Житомирської ОДА "Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження об`єктами державної власності" вирішено прийняти комплекс будівель площею 7 874,7 м2, розташованих за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1, у державну власність в особі Житомирської ОДА; балансоутримувачем зазначених будівель визначено управління охорони здоров`я ОДА і доручено йому підготувати пакет документів і зареєструвати цей комплекс будівель за державою в особі Житомирської ОДА.

22.12.2017 державний реєстратор Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Богуш О.В. на підставі розпорядження зареєстрував за державою в особі Житомирської ОДА право власності на комплекс будівель площею 7 874,7 м2, розташованих за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1447369918101). Підставою внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2017 індексний номер 38917834, прийняте державним реєстратором Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Богушем О. В. Під час проведення державної реєстрації прав на зазначене майно державний реєстратор Богуш О. В. відкрив новий розділ в Державному реєстрі прав.

На час прийняття оскаржуваного розпорядження та проведення реєстрації на майно за державою в особі Житомирської ОДА у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилася інформація про ДП "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" як власника об`єкта нерухомого майна - туристичної бази "Лісовий берег" загальною площею 7 874,7 м2, розташованої за адресою: Житомирська область, м. Житомир, Чуднівське шосе, 1. Цьому об`єкту присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983889418101.

Державна реєстрація права власності на туристичну базу "Лісовий берег", розташовану за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1, площею 7874,7 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983889418101) за ДП "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" проведена державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Баренком Євгеном Олександровичем 21.07.2016; підставою виникнення права власності у позивача на таке майно зазначено свідоцтво про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане 10.01.2001 виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області.

Надаючи оцінку законності оскаржуваного у справі №910/3291/18 розпорядження Житомирської ОДА, суди установили, що розпорядження від 22.12.2017 прийнято Житомирською ОДА з перевищенням повноважень; Житомирська ОДА не є суб`єктом, який здійснює управління майновим комплексом "Лісовий берег", розташованим за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1; станом на час прийняття цього розпорядження та здійснення державної реєстрації права власності за державою в особі Житомирської ОДА на зазначений комплекс будівель право власності на таке нерухоме майно вже було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому спірне розпорядження та подальша державна реєстрація права власності, за висновком судів, є втручанням у визнане державою право позивача на спірне майно, яке підлягає судовому захисту.

Крім того, обставини щодо встановлення власника спірного майна вже були досліджені судами під час розгляду справ:

- №17/5007/98/11 за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради, 2) Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", 3) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Житомирської обласної ради, Обласного дитячого протитуберкульозного санаторію "Лісовий берег", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласного медичного центру вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради, Федерації професійних спілок України, Публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго" про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.01.20217 у справі №17/5007/98/11 позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", яке видане виконкомом Житомирської міської ради 10.01.2001 Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Відмовлено в позові в частині вимоги про визнання права власності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №17/5007/98/11, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.05.2018, рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності і викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Відмовити у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"."

Відмовлено у задоволенні апеляційної скарги в частині виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на наявність у держави права власності на спірне майно.

При цьому, у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданого виконкомом Житомирської міської ради 10.01.2001 Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпровтур", відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

- №906/672/18 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до: 1) Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур"; 2) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Житомирська обласна рада; 2) Комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег" Житомирської обласної ради; 3) Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради; 4) Виконавчий комітет Житомирської міської ради; 5) державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Є.О.; 6) Публічне акціонерне товариство "ЕК "Житомиробленерго"; 7) Житомирська обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України, про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Постановою Північно-західний апеляційний господарський суд від 20.09.2022 у справі №906/672/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.09.2022, в позові було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень 4, 5 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, судом апеляційної інстанції в постанові від 17.06.2024 у даній справі взято до уваги обставини, встановлені рішеннями суду у справах №17/5007/98/11 та №906/672/18 щодо власника спірного майна.

При цьому, прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, які вказували б на те, що власником спірного майна - майнового комплексу будівель - туристичної бази "Лісовий берег" є держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації, а відтак і порушення її прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

Також колегією суддів береться до уваги те, що на виконання доручення Офісу Генерального прокурора, Житомирською обласною прокуратурою здійснене повідомлення на адресу Житомирської обласної державної адміністрації щодо вжиття заходів для оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21.

В свою чергу, Житомирська обласна державна (військова) адміністрація листом №4212/2-24/31 від 05.07.2024 повідомила Житомирську обласну прокуратуру про відсутність правових підстав для оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/24. При цьому, зазначила, що постановою Верховного Суду 22.12.2022 у справі №906/672/18 встановлено, що особою яка наділена повноваженнями по захисту прав держави щодо туристичної бази "Лісовий берег" є - Фонд державного майна України; а запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на комплекс будівель туристичної бази "Лісовий берег" за державою в особі Житомирської обласної державної адміністрації - є скасованим на підставі рішень судів у справі №910/3291/18, які набрали законної сили.

Щодо посилання прокурора на обставини, які описані в постанові слідчого від 18.02.2019 про закриття кримінального провадження №12018060000000132, внесеного до ЄДРДР 25.05.2018, як на підстави для позбавлення отриманого та реалізованого права власності, то судом апеляційної інстанції в постанові від 17.06.2024 встановлено, що постанова винесена слідчим без встановлення підозри особі, така постанова не була оскаржена в порядку КПК України, обвинувальний вирок у вказаному кримінальному проваджені не винесений, відтак така постанова не встановлює жодних юридичних фактів. При цьому, судом зазначено, що відсутність у протоколі №30 засідання виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 даних щодо рішення виконкому Житомирської міської ради №1045 від 21.12.1972 щодо затвердження Акту державної прийомки будівлі літньої туристичної бази може свідчити лише про недоліки в організації роботи Житомирської міської ради у зазначений період чи допущену помилку.

Щодо доводів прокурора про те, що реєстрація права приватної власності на майновий комплекс за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" здійснена на підставі підробленого свідоцтва про право власності від 10.01.2001, то дані обставини також досліджувалися під час розгляду апеляційної скарги Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на рішення суду першої інстанції у даній справі, та встановлено, що у Свідоцтві про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданому виконавчим комітетом Житомирської міської ради Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" 10.01.2001, зазначено рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 № 1045 (т.1, а.с. 12-13, 250-251), яке вказано у Акті державної прийомки будівлі літньої туристичної бази площею 1603,5 кв.м. на 200 місць в м. Житомирі (Корбутівка, гідропарк) від 1972 року (т.1, а.с. 234-235), а тому відсутні підстави вважати вказане Свідоцтво підробленим.

Крім того, вказане свідоцтво про право власності є дійсним, оскільки законність права власності позивача неодноразово підтверджена під час розгляду судових справ (зокрема постанова КГС ВС від 18.08.2020 у справі №910/3291/18, якою підтверджено право власності позивача на спірне майно; справа №17/5007/98/11, у якій відмовлено у позові про скасування вищезазначеного свідоцтва).

Отже, всі вищевикладені обставини встановлені під час розгляду апеляційної скарги Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на рішення суду першої інстанції у даній справі, і у відповідності до ч.4 ст.272 ГПК України ці обставини не підлягають переоцінці при розгляді апеляційної скарги Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури.

Тобто, апеляційна скарга Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21 спрямована на перегляд встановлених у зазначеному вище судовому рішенні суду апеляційної інстанції фактів та здійснення переоцінки доказів в межах доводів, які вже розглядалися і вирішувалися судом під час розгляду апеляційної скарги іншої особи.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що апеляційний суд згідно ч.4 ст.272 ГПК України не має права переглядати ті обставини, які вже розглянуті в межах вирішення апеляційної скарги Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024, то Північно-західний апеляційний господарський суд не має повноважень повторного встановлення тих обставин, хто являється власником спірного майна.

Колегія суддів також звертає увагу, що предметом спору у справі №906/1141/21 була законність прийнятого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради від 06.10.2021 №1120 "Про свідоцтво на право власності", яким визнано свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" від 10.01.2001 таким, що не видавалося виконавчим комітетом Житомирської міської ради обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та є недійсним.

При цьому, Житомирська обласна державна адміністрація не була безпосереднім учасником даних правовідносин.

Зі змісту рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21 вбачається, що в мотивувальній частині цього рішення відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації.

Також ані в резолютивній частині, ані у мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом ні прямо, ні опосередковано не вказано про права, інтереси та (або) обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації.

Фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками Житомирської ОДА, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, оскільки Житомирська обласна державна адміністрація не є власником спірного майна, а відтак скарга подана прокурором в інтересах особи, питання щодо прав (інтересів, обов`язків) якої суд не вирішував.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на предмет позову у даній справі та встановлені судом обставини, оскільки питання про права і обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації судом першої інстанції при розгляді даного спору не вирішувалися, а судом було розглянуто наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншого учасника провадження у справі (відповідача) і повторний апеляційний перегляд рішення Господарського суду Житомирської області 07.03.2024 буде суперечити принципу остаточності рішення, тобто неприпустимості повторного вирішення спору, що вже вирішений, що є складовою принципу правової певності - одного з головних аспектів верховенства права, передбаченого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судова колегія дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21 на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що закриття апеляційного провадження не може тлумачитися як порушення права на судовий захист та доступ до правосуддя, враховуючи процесуальні фільтри, встановлені процесуальним законодавством, які відповідають висновкам Європейського Суду з прав людини у рішеннях "Філіс проти Греції", "Де Жуфр де ла Прадель проти Франції" і "Станєв проти Болгарії".

Керуючись ст.ст. 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2024 року закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 19.12.2024.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.