Ухвала

від 27.01.2025 по справі 906/1141/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/1141/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (особа, яка вважає, що порушені її права, інтереси та (або) обов`язки)

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області

про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області від 06.10.2021 № 1120,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду надійшла, надіслана поштою 08.01.2025, касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 906/1141/21.

Перевіривши доводи поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, якою на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21.

Вказаним рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21, залишеним без змін за результатами його перегляду в апеляційному та касаційному порядку, позов Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області від 06.10.2021 №1120 задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області від 06.10.2021 № 1120 "Про свідоцтво на право власності".

Обгрунтовуючи свої вимоги заявник, як в апеляційній скарзі, так і в касаційні, посилається на порушення судами норм процесуального права щодо дослідження доказів для встановлення обставин наявності або відсутності правового зв`язку з особою, на права, обов`язки та інтереси якої впливає судове рішення у цій справі.

Зокрема, прокурор вказує, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на комплекс будівель туристичної бази "Лісовий берег" площею 7874,7 м2 зареєстровано за Житомирською обласною державною адміністрацією на праві державної власності. Указаний запис є чинним та актуальним.

Водночас, суд першої інстанції при розгляді справи № 906/1141/21 не надав належної правової оцінки тій обставині, що постановлення судового рішення у вказаній справі безпосередньо впливає на права та обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації як титульного власника спірного майна.

Прокурор звертає увагу суду, що спірний майновий комплекс перебував у державній власності, а тому міг бути відчужений за згодою власника, проте уповноважений орган держави - Фонд державного майна України не надавав згоди на відчуження майнового комплексу на користь ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур". Тобто, спірний об`єкт не вибув з державної власності та залишається наразі державним майном.

Реєстрація права приватної власності на майновий комплекс за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" здійснена на підставі підробленого свідоцтва про право власності від 10.01.2001. Тобто у вказаного товариства відсутні будь-які правовстановлюючі документи, з якими закон пов`язує набуття права власності (розпорядження, накази, правочини). Запис про право власності на спірний об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" скасовано 22.12.2017.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не врахував, що чинність підробленого свідоцтва про право власності на нерухоме майно, як правовстановлюючого документу, зумовлює наявність юридичного факту виникнення права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим указане судове рішення порушує права держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, обмежуючи її права як власника, що суперечить статті 41 Конституції України та статтям 316, 317 ЦК України.

Прокурор вважає, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі № 906/1141/21 порушуються закріплені Конституцією України інтереси держави щодо додержання встановленого порядку набуття права власності на майно.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу у даній справі, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно станом на 23.11.2017 власником об`єкта нерухомого майна: туристична база "Лісовий берег", загальною площею 7874,7 кв.м за адресою: Житомисрька обл., м. Житомир, Чуднівське шосе, будинок 1, реєстраційний номер 983889418101, є ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" (т.1, а.с.14-16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/3291/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.08.2020, позов ДП "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" до Житомирської обласної державної адміністрації задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №513 від 22.12.2017. Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений на підставі рішення державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича, індексний номер 38917834 від 22.12.2017. В позові до державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича відмовлено.

У вказаній справі судами встановлено, що розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації "Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження об`єктами державної власності" вирішено прийняти комплекс будівель площею 7 874,7 м2, розташованих за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1, у державну власність в особі Житомирської обласної державної адміністрації; балансоутримувачем зазначених будівель визначено управління охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації і доручено йому підготувати пакет документів і зареєструвати цей комплекс будівель за державою в особі Житомирської обласної державної адміністрації.

22.12.2017 державний реєстратор Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Богуш О.В. на підставі розпорядження зареєстрував за державою в особі Житомирської ОДА право власності на комплекс будівель площею 7 874,7 м2, розташованих за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1447369918101). Підставою внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2017 індексний номер 38917834, прийняте державним реєстратором Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Богушем О. В. Під час проведення державної реєстрації прав на зазначене майно державний реєстратор Богуш О. В. відкрив новий розділ в Державному реєстрі прав.

На час прийняття оскаржуваного розпорядження та проведення реєстрації на майно за державою в особі Житомирської ОДА у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилася інформація про ДП "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" як власника об`єкта нерухомого майна - туристичної бази "Лісовий берег" загальною площею 7 874,7 м2, розташованої за адресою: Житомирська область, м. Житомир, Чуднівське шосе, 1. Цьому об`єкту присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983889418101.

Державна реєстрація права власності на туристичну базу "Лісовий берег", розташовану за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1, площею 7874,7 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 983889418101) за ДП "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" проведена державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Баренком Євгеном Олександровичем 21.07.2016; підставою виникнення права власності у позивача на таке майно зазначено свідоцтво про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане 10.01.2001 виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області.

Надаючи оцінку законності оскаржуваного у справі № 910/3291/18 розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації, суди установили, що розпорядження від 22.12.2017 прийнято Житомирською ОДА з перевищенням повноважень; Житомирська ОДА не є суб`єктом, який здійснює управління майновим комплексом "Лісовий берег", розташованим за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1; станом на час прийняття цього розпорядження та здійснення державної реєстрації права власності за державою в особі Житомирської обласної державної адміністрації на зазначений комплекс будівель право власності на таке нерухоме майно вже було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому спірне розпорядження та подальша державна реєстрація права власності, за висновком судів, є втручанням у визнане державою право позивача на спірне майно, яке підлягає судовому захисту.

Крім того, обставини щодо встановлення власника спірного майна вже були досліджені судами під час розгляду справ:

- №17/5007/98/11 за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до 1)Виконавчого комітету Житомирської міської ради, 2) Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", 3) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Житомирської обласної ради, Обласного дитячого протитуберкульозного санаторію "Лісовий берег", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласного медичного центру вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради, Федерації професійних спілок України, Публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго" про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.01.20217 у справі №17/5007/98/11 позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", яке видане виконкомом Житомирської міської ради 10.01.2001 Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Відмовлено в позові в частині вимоги про визнання права власності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №17/5007/98/11, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.05.2018, рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності і викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Відмовити у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", видане Ообласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"."

Відмовлено у задоволенні апеляційної скарги в частині виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на наявність у держави права власності на спірне майно.

При цьому, у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданого виконкомом Житомирської міської ради 10.01.2001 Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпровтур", відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

- № 906/672/18 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до: 1) Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур"; 2) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Житомирська обласна рада; 2)Комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег" Житомирської обласної ради; 3) Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради; 4) Виконавчий комітет Житомирської міської ради; 5)державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Є.О.; 6) Публічне акціонерне товариство "ЕК "Житомиробленерго"; 7)Житомирська обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України, про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Постановою Північно-західний апеляційний господарський суд від 20.09.2022 у справі №906/672/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.09.2022, в позові було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Так, у судових рішеннях у даній справі взято до уваги обставини, встановлені рішеннями суду у справах № 17/5007/98/11 та № 906/672/18 щодо власника спірного майна.

При цьому, встановлено, що прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, які вказували б на те, що власником спірного майна - майнового комплексу будівель - туристичної бази "Лісовий берег" є держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації, а відтак і порушення її прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на вищенаведений припис, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

У відповідності до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частин першої та четвертої статті 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 272 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження. Скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.

Зі змісту рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі № 906/1141/21 вбачається, що в мотивувальній частині цього рішення відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації.

Фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками Житомирської обласної державної адміністрації, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.

Отже, в цьому випадку, особа яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки в апеляційній скарзі не довела того, що рішення у даній справі стосується її прав та обов`язків.

Щодо посилання прокурора на обставини, які описані в постанові слідчого від 18.02.2019 про закриття кримінального провадження № 12018060000000132, внесеного до ЄДРДР 25.05.2018, як на підстави для позбавлення отриманого та реалізованого права власності, то судом апеляційної інстанції в постанові від 17.06.2024 встановлено, що постанова винесена слідчим без встановлення підозри особі, така постанова не була оскаржена в порядку КПК України, обвинувальний вирок у вказаному кримінальному проваджені не винесений, відтак така постанова не встановлює жодних юридичних фактів. При цьому, судом зазначено, що відсутність у протоколі № 30 засідання виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 даних щодо рішення виконкому Житомирської міської ради № 1045 від 21.12.1972 щодо затвердження Акту державної прийомки будівлі літньої туристичної бази може свідчити лише про недоліки в організації роботи Житомирської міської ради у зазначений період чи допущену помилку.

Щодо доводів прокурора про те, що реєстрація права приватної власності на майновий комплекс за ДП "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" здійснена на підставі підробленого свідоцтва про право власності від 10.01.2001, то дані обставини також досліджувалися під час розгляду апеляційної скарги Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на рішення суду першої інстанції у даній справі, та встановлено, що у Свідоцтві про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданому виконавчим комітетом Житомирської міської ради Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" 10.01.2001, зазначено рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 № 1045 (т.1, а.с. 12-13, 250-251), яке вказано у Акті державної прийомки будівлі літньої туристичної бази площею 1603,5 кв.м. на 200 місць в м. Житомирі (Корбутівка, гідропарк) від 1972 року (т.1, а.с. 234-235), а тому відсутні підстави вважати вказане cвідоцтво підробленим.

Крім того, вказане свідоцтво про право власності є дійсним, оскільки законність права власності позивача неодноразово підтверджена під час розгляду судових справ (зокрема постанова КГС ВС від 18.08.2020 у справі №910/3291/18, якою підтверджено право власності позивача на спірне майно; справа №17/5007/98/11, у якій відмовлено у позові про скасування вищезазначеного свідоцтва).

Отже, всі обставини встановлені під час розгляду апеляційної скарги Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області на рішення суду першої інстанції у цій справі, і у відповідності до частини четвертої статті 272 ГПК України ці обставини не підлягали переоцінці під час розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та (або) обов`язки, то такі посилання, з огляду на наведене вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, проаналізувавши зміст судового рішення, фактичні обставини справи, суть спору у цій справі, апеляційним судом правильно встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 у справі №906/1141/21 не вирішувались питання про права, інтереси та обов`язки Житомирської обласної державної адміністрації, отже апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури підлягало закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими або додаткової перевірки доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції, з огляду на межі, визначені у частині другій статті 300 ГПК України.

Зважаючи на те, що скаржником не підтверджено наявності правового зв`язку між особою, в інтересах якої він звертається, та оскаржуваним рішенням, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що Житомирська обласна державна адміністрація - особа, яка не брала участі у справі, - не є належним суб`єктом апеляційного оскарження в розумінні статті 254 ГПК України.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України шляхом закриття апеляційного провадження у справі № 906/1141/21 за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.03.2024 та правильне застосування вказаної норми є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо її застосування.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява №21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 906/1141/21 та відмову у відкритті касаційного провадження, адже у цій справі правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 906/1141/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ