Ухвала

від 19.12.2024 по справі 308/17439/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17439/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021070000000250 від 24.09.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудових розслідувань №12021070000000250 від 24.09.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтуваннявимогклопотанняпрокурорпосилаєтьсянате,що групою слідчих відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021070000000250 від 24.09.2021, за ознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що службові особи Воловецької РДА, діючи умисно, у змові із службовими особами відділу Держгеокадастру у Воловецькому районi, Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України, всупереч вимог ст. ст. 84, 149 Земельного кодексу України, незаконно вилучили у приватну власність громадянина земельну ділянку на території Воловецького району Закарпатської області, загальною площею 1,1232 га, із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України (ГКДС), яка відноситься до особливо цінних земель.

Прокурор зазначає, що 05.12.2024 слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду проведено обшук за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи № 17, у приміщенні адміністративного корпусу Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН України, в результаті якого було виявлено та вилучено оригінали документів, а саме:

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 29.08.2008 р., № 19-1, на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН №11-I від 26.02.2007 р., на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН № 11-I, від 17.04.2008 р., на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 08.11.2007 р., № 41- I на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 06.11.2006 р., № 41- I, на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 28.07.2006 р., № 25- I, на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 16.10.2006 р., № 36- I, на 1 арк,

- наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 20.09.2006 р., № 32- I, на 1арк.,

Відповідно до постанови слідчого від 06.12.2024 вище указані документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що вищезазначена документація, вилучена під час проведення обшуку у приміщенні адміністративного корпусу Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН України, за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Велика Бакта, проспект Свободи, буд. №17, зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому вказані предмети правомірно й обґрунтовано визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у тому числі як речових доказів.

Прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та містять на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень.

Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.

На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України (вони є матеріальні об`єкти,які моглизберегти насобі слідизлочину,містять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження). Узв`язку ізцим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

Позиція сторін :

В судове засідання прокурор не з`явилася, про час та місце розгляду справ повідомлася належним чином. Подала до суду клопотання, згідно якого вказала, що клопотання підтримує та просить задовольнити, також просила провести розгляд клопотання без її участі.

Представник власника майна Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН України в призначенесудове засіданняне з`явилася,про часта місцерозгляду справиповідомлялася належнимчином. На адресу суду надійшли заперечення на клопотання про арешт майна, згідно яких зазначено, що обшук проведено не за тією адресою, що вказана в ухвалі слідчого судді Вказавши на вищеописану ухвалу слідчого судді від 07.11.2024 у справі № 308/17439/21 як на правову підставу для проведення слідчої дії в адмінкорпусі в с. Велика Бакта Берегівського району, працівники СУ ГУНП в Закарпатській області 05.12.2024 провели обшук та вилучення документів у приміщенні підрозділу ІАРРР, розташованого за адресою: Воловецький район, с. Нижні Ворота, вул. Перемоги, 4. Дозволу на проведення відповідних слідчих дій за вказаною адресою ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 07.11.2024 не містить. Вважає, що обшук у будівлі в с. Н.Ворота по вул. Перемоги, 4 було проведено за відсутності правової підстави, а вилучення в ході такого обшуку документів відбулось з порушенням процесуального закону, що у свою чергу, свідчить про недопустимість згідно ст. 87 КПК України отриманих стороною кримінального провадження доказів та неможливість арешту таких.

Вказує, що жоден з вилучених наказів не стосується діяльності Гірсько-Карпатської дослідної станції, ОСОБА_4 або земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні наукової установи, а тим більше, - їх вилучення чи припиненню права користування такими. Жоден з вилучених наказів не вказаний в ухвалі слідчого судді від 07.11.2024 як такий, що дозволено виявити та вилучити в ході обшуку.

З огляду на викладене, просила слідчого суддю у задоволенні клопотань про арешт майна (належної Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку документації) відмовити повністю, а вилучені документи повернути установі.

У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч.4 ст.107КПКУкраїни уразі неприбуттяв судовезасідання осіб,які берутьучасть усудовому провадженні,фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевірившидокази, якими обґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 24.09.2021року внесені до ЄРДР за №12021070000000250, попередня правова кваліфікація ч.2 ст.364 КК України.

Ухвалоюслідчого суддіУжгородського міськрайонногосуду від07.11.2024усправі №308/17439/21надано дозвілнапроведенняобшуку у приміщенні адміністративного корпусу Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН України, що розташований за адресою: Берегівський район, с. Велика Бакта, просп. Свободи, буд. №17, ЄДРПОУ 00729391, з метою виявлення та вилучення: картографічних матеріалів, що підтверджують зовнішні межі землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції, карти грунтів, індексно-кадастрові карти; технічний звіт щодо виготовлення державного акту Гірсько-Карпатської дослідної станції НААН; технічний звіт по вирахуванню площ земельних угідь «Зональної Гірсько-Карпатської дослідної станції»; примірники листів директора ГКДС та керівництва Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН щодо надання згоди на вилучення (припинення користування) земельних ділянок, журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції в яких зареєстровані вказані листи, графічні матеріали розташування вказаних ділянок, охоронні договори укладені між ГКДС УААН та органом охорони культурної спадщини, карти полів, та інших документів щодо вилучення (припинення користування) земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ГКДС, наказів на призначення ОСОБА_4 на посаду директора, його посадові обов`язки, статут ГКДС чинний станом на момент виділення земельних ділянок.

Слідчим суддеювстановлено,що 05.12.2024 на підставіухвали слідчогосудді Ужгородського міськрайонного суду за адресою Берегівський район, с. Велика Бакта, просп. Свободи, буд. №17 було проведенообшук в ходіякого виявлено тавилучено, а саме:

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 29.08.2008 р., № 19-1, на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН №11-I від 26.02.2007 р., на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН № 11-I, від 17.04.2008 р., на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 08.11.2007 р., № 41- I на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 06.11.2006 р., № 41- I, на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 28.07.2006 р., № 25- I, на 1 арк,

-наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 16.10.2006 р., № 36- I, на 1 арк,

- наказ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 20.09.2006 р., № 32- I, на 1арк.,

Як вбачається з протоколу обшуку від 05.12.2024 року, такий був проведений за участю понятих, копія протоколу вручена ОСОБА_5 .

Постановою слідчоговідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів слідчогоуправління ГУНПв Закарпатськійобласті ОСОБА_6 від 06.12.2024року,яказдійснює досудоверозслідуванняу вказаномукримінальномупровадженні, документи, які буловиявлено тавилучено 05.12.2024,під часпроведення обшуку, визнано речовими доказами.

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпеченнякримінальногопровадженняє арешт майна.Відповіднодоч.5ст.132КПКУкраїни,під часрозглядупитанняпрозастосування заходів забезпеченнякримінального провадженнястороникримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПКУкраїни сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПКУкраїни тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПКУкраїни тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПКта судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майнаяк видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3ст. 170 КПК Українивстановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК Україниповинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна (якщо арештмайна накладається у випадку, передбаченомупунктом 2частини другої статті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірністьобмеженняправавласності завданням кримінального провадження;6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цьогоКодексу (ч. 1 ст.173КПК України).

Щодо відповідності майна ознакам речового доказу

Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить слідчий накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Зважаючи на обставини, зазначені у клопотанні та встановлені в ході судового розгляду, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що у вилучених в ході обшуку документах наявні відомості, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальномупровадженні.

На виконання вимог ч.1 ст.173КПКУкраїни прокурордовівслідчомусудді необхідність арештумайнана вилученівходіпроведення обшукувід05.12.2024 року документи, з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Так, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені документи містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, визначенимст. 98 КПК України.

Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171КПКУкраїни і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту речей виявлених під час обшуку та конкретизовано підстави та мета накладення на них арешту.

Слідчим суддеювстановлено,клопотаннямтаматеріалами доданимидоклопотання доведено, щовилучені вході обшукудокументи у відповідності до ст. 98 КПК України, мають значення у кримінальному провадженні як речові докази.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодитикримінальномупровадженню,атомунаявні правові підстави дляарешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .

Затакихобставинслідчийсуддяприрозгляді даногоклопотання вбачає потенційну загрозу та шкодудля кримінального провадження вразівідмовиу накладенні арешту та повернення вилученого майна.

Такашкодаможевиразитисьувтратіречовогодоказустороноюобвинуваченнята унеможливить подальшепровадженнядосудовогорозслідування тавстановленню істиниу справі, щоочевидно переважаєнадвідсутністю в даний час повідомленої підозри винуватійу вчиненні злочинівособі, атакож неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крімтого,матеріалипровадженнясвідчать,щонаданомуетапікримінальногопровадженняпотреби досудовогорозслідуваннявиправдовуютьтакевтручанняуправата інтереси власника майназ метою попередженнянастання наслідків,які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підставсумніватися вспіврозмірності обмеженняправа власності завданням кримінального провадження слідчий суддяневбачає.

Застосуваннябудь-якогозаходузабезпеченнякримінального провадження,у тому числіі арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідуваннявиправдовуютьтакийступінь втручання, обов`язковою ж умовою длятакого втручання має бути встановлення обставин, які бнедопустилидо порушення принципу розумності та співрозмірності обмеженняправа власностізавданням кримінального провадження.

Розяснити,щозгідност.174КПКУкраїни,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник, законний представник,інший власникабоволоділецьмайна, якінебули присутні при розгляді питанняпро арештмайна,маютьправо заявитиклопотанняпро скасуванняарешту майна повністю або частково.

Таким чином, клопотання прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021070000000250 від 24.09.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арештна майно, яке вилучене 05.12.2024 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- -наказ Закарпатского інституту агропромислового виробництва УААН від 29.08.2008 р., № 19-1, на 1 арк,

-наказ Закарпатского інституту агропромислового виробництва УААН №11-I від 26.02.2007 р.,

-наказ Закарпатского інституту агропромислового виробництва УААН № 11-I, від 17.04.2008 р., на 1 арк,

-наказ Закарпатского інституту агропромислового виробництва УААН від 08.11.2007 р., № 41- I на 1 арк,

-наказ Закарпатского інституту агропромислового виробництва УААН від 06.11.2006 р., № 41- I, на 1 арк,

-наказ Закарпатского інституту агропромислового виробництва УААН від 28.07.2006 р., № 25- I, на 1 арк,

-наказ Закарпатского інституту агропромислового виробництва УААН від 16.10.2006 р., № 36- I, на 1 арк,

-наказ Закарпатскогоінституту агропромисловоговиробництва УААНвід 20.09.2006р.,№ 32-I,на 1арк.- шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1