Рішення

від 19.12.2024 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м.Київ № 320/26982/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергопак" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати UА 100380/2023/000006/1 від 07.02.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100380/2023/000075 від 07.02.2023;

- Стягнути з Київської митниці ДМСУ за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДМСУ на користь ТОВ «ЕРГОПАК» сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при митному оформленні ввезених на митну територію України товарів в митній декларації від 06.02.2023 № 23UA100180501713U2 ним було визначено митну вартість таких товарів за основним методом - за ціною договору (контракту). Разом з тим Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості резервного, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України (надалі МК України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем разом із митною декларацією документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не дають можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій наддав пояснення на аргументи Відповідача у Відзиві на позовну заяву, підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, зазначив про дублювання митним органом попередніх висновків оскаржуваного рішення та не дотримання відповідачем п.5.ч.2. ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України та на всі доводи позивача, викладені в позовній заяві, не надано жодного обґрунтованого заперечення щодо наведених Позивачем обставин та правових підстав позову з якими відповідач не погоджується, без посилань на відповідні докази та норми права.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ТОВ «Ергопак» (місцезнаходження: 08150, Україна, Фастівський р-н, Київська обл., місто Боярка, вулиця Соборності, будинок, 36, ідентифікаційний код: 31364122) Дата державної реєстрації: 20.02.2001, Дата запису: 29.08.2005, Номер запису: 13391200000001621 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до проформи-інвойсів №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022 р. і № V-VKRG+23-0221 від20.01.2023 та інвойсів №V-RG+23-019355 (W) від 01.02.2023 р. і № V-RG+23-019356 (W) від 01.02.2023 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» здійснювало імпорт в Україну ганчірки для підлоги для щоденного використання від компанії Kirschauer Textil GmbH (Німеччина). Згідно умов проформи-інфойсів поставка від компанії Kirschauer Textil GmbH (Німеччина) здійснювалася на умовах попередньої оплати.

06.02.2023 р. Позивачем було надіслано до Київської митниці митну декларацію № 23UA100180501713U2, в якій було визначено митну вартість за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору із врахування загальної вартості товару за вищезазначеними інвойсами у розмірі 15382 Євро, загальні витрати на транспортування та навантаженню 70 000 грн., що в загальній сумі складало 17132,82 Євро, або у перерахунку по курсу НБУ на момент митного оформлення 685071,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до митної декларації Позивачем було додано документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, які імпортуються, а саме: рахунок-проформа №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022 р.; рахунок-проформа №V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023 р.; рахунок-фактура №V-RG+23-019355 (W) від 01.02.2023 р.; рахунок-фактура № V-RG+23-019356 (W) від 01.02.2023 р.; автотранспортна накладна б/н від 01.02.2023; автотранспортна накладна б/н від 01.02.2023; платіжне доручення №10 від 24.01.2023 (що підтверджує оплату товару); платіжне доручення №188 від 16.12.2022 (що підтверджує оплату товару); рахунок фактура про підтвердження транспортноекспедиційних витрат №0967-SP від 20.01.23р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка про транспортно-експедиційні витрати від 01.02.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №LPU-ER 2 від 04.04.2022 року; договір (контракт) про перевезення №1-17/10/19-СП від 17.10.2019; договір (контракт) про перевезення №1-19/09/22-SP від 19.09.2022; заявка на перевезення вантажу №1-20/01 від 20.01.2023р. копію митної декларації країни-відправлення №23DE568798589532E6 від 19.01.2023; копію митної декларації країни-відправлення №23DE568798590281E7 від 19.01.2023, додатково надіслано сертифікат якості виробника, що підтверджується відомостями, зазначеними в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100180/2023/000075.

07.02.2023 р. Відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100180/2023/000006/1, в якому зазначено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В оскаржуваному рішенні Відповідач також зазначив, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні у зв`язку із тим, що у митниці є підстави вважати, що заявлена Позивачем митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» з підстав наявності у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару.

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товару відповідачем збільшено з 17132,82 Євро до 26186,23 Євро за курсом НБУ на день прийняття рішення, тобто різниця незаконного завищення митним органом митної вартості товару становить на 9056,47 Євро більше, ніж заявлено в митній декларації, що призвело до завищення митних платежів при розмитненні товару.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, подав митну декларацію зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, в порядку ч. 8 ст.55 МК України до митного органу було подано додаткові документи, а саме: заяву про надання додаткових документів №96 від 26.04.2023 в якій викладені додаткові пояснення; Експертний висновок ТПП № О-52 від 22.02.2023 року.

Відповідач у своїй відповіді №7.8-2/15/13/8505 від 03.05.2023 року на додатково надані позивачем документи, зазначив, що не вбачає підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 07.02.23р. № UA 100380/2023/000006/1.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У силу приписів частини 1 статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Частинами 7,8 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У відповідності з частинами 4 та 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, із додаванням витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зазначених в частині 10 вказаної статті, зокрема витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється

за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (частина 3 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Згідно частини 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Відтак, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі № 813/713/18, від 096.09.2022 у справі № 826/2187/16, від 21.05.2021 у справі № 820/307/17 та інших.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару Відповідачу було надано повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар та містять дані, що піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, тобто підтверджують заявлені до оформлення складові митної вартості товару, а отже підстав для витребування додаткових документів у митного органу не було.

Суд зазначає, що в електронному повідомленні декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару зазначив , що для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати додаткові документи відповідно до частин 3 статті 53 Кодексу , втім Відповідач лише процитував дану норму, не зазначивши конкретно які саме доме документи потрібно надати.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, який міститься в постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 та полягає в тому, що в запиті про надання додаткових документів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи є необхідними для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Суд звертає увагу, що виходячи із згаданих правових висновків Верховного Суду відсутність в електронному повідомленні про надання додаткових документів належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення ним наведених приписів МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

Разом з тим в графі 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості Відповідач зазначає:

«Декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу подано платіжні доручення в іноземній валюті від 16.12.2022 № 188 на суму 3141,30 EUR та від 24.01.2023 № 10 на суму 13929,30 EUR (загальна сума 17070,60 EUR), тоді як відповідно до інвойсів від 01.02.2023 №№ V-RG+23-019355(W), V-RG+23-019356 (W) фактурна вартість товару становить 15382,20 EUR. Також, подані до митного оформлення платіжні доручення в іноземній валюті від 16.12.2022 № 188 на суму 3141,30 EUR та від 24.01.2023 № 10 на суму 13929,30 EUR не містять відміток банку про виконання зазначених банківських платіжних документів. Відповідно до графи 44 МД 06.02.2023 № UA100180/2023/501713 транспортне експедирування здійснюється на підставі договору транспортного експедирування від 17.10.2019 № 1-17/10/19-СП. Частиною 2.1 договору транспортного експедирування від 17.10.2019 № 1-17/10/19-СП передбачено, що «експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником». Декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2.1 договору транспортного експедирування від 17.10.2019 № 1-17/10/19-СП подано заявку-договір від 20.01.2023 № 1-20/01 до договору № 1- 17/10/19-СП від 17.10.2023.»

Суд повторно звертає увагу, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також такі, які можуть бути додатково витребувані митним органом у випадку наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд критично оцінює посилання Відповідача як підставу для прийняття оскаржуваного рішення відмінність сум, зазначених в інвойсах та платіжних дорученнях, оскільки як вбачається з матеріалів справи до митного оформлення були подані попередні рахунки проформи (Proforma invoice) №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022 та рахунок-проформа (Proforma invoice) №V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023 р. згідно яких здійснювалася оплата товару на умовах попередньої оплати. Числові значення, зазначені у попередніх рахунках №V-VKRG+22-0117 від 14.12.2022 р., №V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023 р. та в платіжних інструкціях №188 від 16.12.2022, №10 від 24.01.2023, які підтверджують попередню оплату за товар повністю співпадають. Як вбачається з матеріалів справи відмінність сум у рахунках (інвойсах) та платіжних дорученнях виникло у зв`язку із тим тим, що товару було завантажено менше, ніж попередньо погоджено та оплачено згідно проформ, тому існують відмінності між сумами, зазначеними в проформі V-VKRG+23-0221 від 20.01.2023 р., платіжному дорученні на його оплату №10 від 24.01.2023 та самому інвойсі №. V-RG+23-019356 від 01.02.2023 р. Але основним є те, як вбачається із оспорюваної картки відмови, що проформи інвойсів були подані до митного оформлення разом із митною декларацією, що давало повною мірою визначити складові митної вартості товару. Натомість Відповідач, як вбачається із оскаржуваного рішення застосовує надмірний формалізм, не зважаючи на надані до митного оформлення документи.

Також посилання відповідача як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, на відсутність в платіжних дорученнях в іноземній валюті від 16.12.2022 № 188 на суму 3141,30 EUR та від 24.01.2023 № 10 на суму 13929,30 EUR відміток банку про виконання зазначених банківських платіжних документів, не може братися судом до уваги з огляду на наступне. Відповідачем не наведено відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність таких відміток впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості їх наявності у наданих копіях. До того ж доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку платіжного документа Відповідачем до суду не надано. Окрім того, суд звертає увагу, що Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу наявність чи відсутність відмітки банку в платіжному дорученні, безпосередньо ціни товару та складових митної вартості не стосуються. У зв`язку з цим дана підстава не може бути основою для коригування митної вартості товару.

Водночас, суд акцентує увагу, що квитанція або платіжне доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає.

Суд звертає увагу, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду України в п. 52 постанови Верховного суду від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 (адміністративне провадження № К/9901/25533/21.

Разом з тим в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які містять відмітки банку.

Щодо посилань митного органу в спірному Рішенні «Відповідно до графи 44МД від 06.02.2023 транспортне експедирування здійснюється на підставі договору транспортного експедирування від 17.10.2019 №1-17/10/19-СП. Частиною 2.1. договору транспортного експедирування від 17.10.2019 №1-17/10/19-СП передбачено, що експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником.. Декларантом до митного оформлення відповідно до ч. 2.1. договору транспортного експедирування від 17.10.2019 №1-17/10/19-СП подано заявку-договір від 20.01.2023 №1-20/01 до договору №1-17/10/19-СП від 17.10.2023. Таким чином, документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.» суд зазначає наступне.

Згідно наданих Позивачем пояснень «зважаючи на дату договору, на яку йде посилання в Заявці на перевезення, яку підкреслює в Рішенні митний орган «від 17.10.2023», тобто дата, яка на момент митного оформлення, так і на поточну дату не настала, цілком очевидно та зрозуміло, що в зазначенні року підписання договору « 2023 р.» замість « 2019 р.» допущена технічна помилка, до того ж всі числові значення та дані, зазначені в Заявці №1-20/01 від 20.01.2023 повністю співпадають із числовими значеннями та даними, зазначеними в інших документах, які подані до митного оформлення на підтвердження витрат на перевезення.»

Посилання митного органу на невірну дату договору в заявці на перевезення, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки даний документ не є суттєвим як у підтвердженні витрат на перевезення, так і визначенні складової митної вартості товару.

Окрім того суд звертає увагу, у відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України перелічений вичерпний перелік документів, які додатково може витребувати митний орган. В даному переліку не зазначено заявки на перевезення вантажів. Отже, заявка на перевезення вантажу не є суттєвим документом, який впливає на митну вартість товару, що узгоджується із Постанова Верховного суду від 20 лютого 2018 року (справа № 826/997/16); від 23 квітня 2019 року (справа № 815/5877/17)).

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару Позивачем в порядку ч.8.ст.55 МК України додатково було надано митному органу Експертний висновок ТПП №0-52 від 22.02.2023, що містить підтвердження дійної вартості товару, заявленого в митній декларації 23UA100180501713U2 та який міститься в матеріалах справи. Відповідно до вказаного Експертним висновком № О 98 від 10.03.2023 року вартість товару повністю співпадає з вартість наведеною в інвойсі № V-RG23-019356 від 01.02.2023 року.

Щодо не врахування Відповідачем висновку Черкаської ТПП №О-52 від 22.02.2023 р., який підтверджує вартість товару, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгівельно-промислова палата в Україні має право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість (частина перша статті 11). Суд зауважує, що згідно частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. При цьому, суд зазначає, що за відсутності інших підтверджень, методичні та експертні матеріали, не можуть бути єдиними підставами визначення митної вартості товару.

Дослідивши вказаний доказ, суд дійшов висновку, що він є додатковим документом, передбаченим пунктом 8 частини третьої статті 53 Митного Кодексу України, що подається декларантом на вимогу органу доходів і зборів, а саме: висновком про вартісні характеристики товарів, підготовленим спеціалізованими експертними організаціями. Даний доказ підтверджує ринкову вартість товару. У зв`язку із наведеним, даний доказ враховується судом на загальних підставах.

Також з матеріалів справи вбачаться, що митна вартість товару підтверджується прайс-листом виробника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю та надавались митному органу додатково на підтвердження заявленої ним митної вартості товару в порядку встановленому чинним законодавством, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару. Така позиція наведена також в постанові Верховного суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Посилання Відповідача у Відзиві на позовну заяву щодо ненадання митному органу документів, що підтверджують витрати на перевезення, а саме акту наданих послуг та банківського платіжного документу, суд не бере до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Заявки на перевезення вантажу №1-20/01 від 20.01.2023р. так і в рахунку про підтвердження транспортних витрат №0967-SP від 20.01.2023р. зазначено, що кінцевою точкою доставки вантажу є м. Канів, а отже платіжних документів про оплату послуг перевезення , а також акту наданих послуг під час митного оформлення не було в Позивача, оскільки послуги на той момент не були надані в повному обсязі та не оплачені, тобто товар не доставлений до кінцевої точки м. Канів. Але до матеріалів справи Позивачем надано платіжний документ та акт прийому-передачі наданих послуг, які повністю підтверджують заявлені до митного оформлення витрати на перевезення, а Позивач на момент митного оформленн, як вбачається з матералів надав всі наявні в нього на той момент документи щодо підтвердження транспортних витрат, а саме: рахунок фактуру про підтвердження транспортно експедиційних витрат №0967-SP від 20.01.23р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка про транспортно-експедиційні витрати від 01.02.2023 року, договір (контракт) про перевезення №1-17/10/19-СП від 17.10.2019. Але основне, що даний аргумент Відповідач не зазначав в оскаржуваному рішенні.

Отже, суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею рішення про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, не зазначено ті обставини, на які Відповідач посилається у Відзиві на позовну заяву.

Так, суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Отже, посилання Відповідача на інші підстави завищення митної вартості, які зазначені як у Листі останнього №7.8-2/15/13/8505 від 03.05.2023 р. на додатково надані документи так у Відзиві на позовну заяву, судом не беруться до уваги, оскільки дані доводи не зазначені в оспорюваному Рішенні.

Стосовно посилання Київської митниці на те, що у відповідача наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ суд зазначає наступне.

Вказані посилання є загально нормативними, ніким не оспорюються, проте, самі по собі вони не свідчать про наявність у митного органу підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування документів.

Суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31 березня 2020 року у справі №826/12344/15

Суд звертає увагу, що митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів резервного.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За змістом примітки до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода) під час застосування резервного метода визначення митної вартості товарів мають застосовуватись попередні йому методи оцінювання, але із обґрунтованою гнучкістю. Приклади такої гнучкості наведено у зазначеній примітці.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 826/6346/16 (№ К/9901/36092/18).

Між тим, щодо посилання Відповідача на джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, а саме на митну декларацію від 20.10.2022 UA209190/2022/040247, за якою митний орган зазначає, що рівень митної вартості становить 3,6461 євро/кг, всупереч вимогам Ухвали суду від 10.08.2023, вказаної декларації Відповідачем не надано, тому не можливо зробити висновок щодо ідентичності товару в порівнюваній декларації, а відтак посилання на даний документ суд не може взяти до уваги.

При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач не навів інформації з митної декларації, яку зазначено ним як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 27.06.2019 у справі № 803/667/17 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

В цьому випадку суд приймає до уваги висновки викладені в п. 69 постанови Верховного суду від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20, де зазначено, що посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом, що також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 804/1755/17 та від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.

Таким чином, суд не має змоги оцінити вказані обставини, що серед іншого, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим.

Суд також приймає до уваги позицію викладену Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі № 819/1020/17, адміністративне провадження № К/9901/43792/18, де зазначено, що відомості у рішенні про коригування митної вартості про те, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою, спростовуються тими обставинами, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування митницею методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним у декларації.

Водночас, суд приймає до уваги висновки зроблені Верховним Судом щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в постановах від 25 листопада 2022 року у справі № 813/2733/17, від 21 жовтня 2021 року у справі 420/4820/19 відповідно до яких вказано, що положення частини першої статті 2 КАС України встановлюють завданням адміністративного судочинства є саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції. Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість вказаного органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України і не відповідає конституційному принципу розподілу влади. Тобто, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000075, суд зазначає таке.

Згідно частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття спірної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, спірне рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведено митницею у спірному рішенні та вимог, які висунуті позивачеві у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Су звертає увагу на постанову Верховного суду від 09.02.2021 у справі № 826/614/16 де вказано, що вірними вважає колегія суддів Верховного Суду висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості та в листах-відповідях про відмову у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів, не можуть бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені.

Суд ще раз наголошує на тому, що зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з`ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Отже, суд відхиляє такі аргументи відповідача викладені в листі № 7.8-2/15/13/8505 від 03.05.2023 року як: відсутність інших документів на підтвердження транспортних витрат, окрім тих, які були надані до розмитнення, прас-лист адресований безпосередньо ТОВ «Ергопак», не відповідності, на думку відповідача, у експертному висновку Черкаської торгово-промислової палати від 22.02.2023 № О 52, та відхиляє їх, оскільки ці обставини не була підставою для витребування у відповідача додаткових документів і корегування митної вартості.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Fi№la№d" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spai№" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції. Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість вказаного органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України і не відповідає конституційному принципу розподілу влади. Тобто, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Зазначені правові висновки зроблені Верховним Судом щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в постановах від 25 листопада 2022 року у справі № 813/2733/17, від 21 жовтня 2021 року у справі 420/4820/19 та враховуються судом у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.02.2023 №UA100380/2023/000006/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UA100380/2023/000075 від 07.02.2023 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (код ЄДРПОУ 31364122, місцезнаходження: 08150, Україна, Фастівський р-н, Київська обл., місто Боярка, вулиця Соборності, будинок, 36) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.