Рішення

від 07.01.2025 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року м.Київ №320/28026/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.06.2023 №107370705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 23 914,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.06.2023 №107360705, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року на 114 589,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 28 647,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом не досліджувалися первинні документи за задокументованими господарськими операціями з ТОВ "ПАРМА ТРАНС" на підтвердження їх нереальності. Позивач вказує, що під час перевірки надавалися усі первинні документи на підтвердження реальності спірних господарських операцій, які, в свою чергу, пройшли належну перевірку та успішно зареєстровані в ЄРПН.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ "ПАРМА ТРАНС" є нереальними, оскільки реєстрація податкових накладних не є безумовною підставою здійснення спірних господарських операцій. Також у відзиві на позовну заяву вказується, що ТОВ "ПАРМА ТРАНС" не мало достатніх трудових та технічних ресурсів для реального здійснення спірних операцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу від 19.04.2023 № 674-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.03.2023 № 9054184379 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевірка проводилася з 21.04.2023 р. по 27.04.2023 р.

В результаті проведеної перевірки, ГУ ДПС у Київській області складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" від 04.05.2023 № 8595/10-36-07-05/43838503 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9 ст. 200 ПК України, що призвело до:

- завищення суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2023 року у розмірі 23 914,00 грн.;

- завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 податкової декларації з ПДВ) за лютий 2023 року у сумі 114589,00 грн.

На підставі проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення :

- від 20.06.2023 № 0107370705, яким на підставі п. 44.1 ст.44, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200 ПК України зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 23 914,00 грн.;

- від 20.06.2023 № 107360705, яким на підставі п. п. 200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9 п.200.14 ст.200 ПК України встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2023 року на 114 589,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 28 647,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов?язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Абзацем 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПІК України бюджетне відшкодування - відшкодування від?ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов?язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від?ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов?язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзац перший підпункту 200.7.1, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.11 ст.200 ПК України, Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон № 996-XIV), яким передбачено, зокрема:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV)

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Щодо задокументованих господарських операцій позивача з ТОВ "ПАРМА ТРАНС" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2022 р. між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (покупець) та ТОВ "ПАРМА ТРАНС" (продавець) укладено Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 29/081.

Предметом договору є бувший у користуванні транспортний засіб - напівпричіп бортовий-тентовий Kogel SN24 загальною вартістю 511 700,00 грн., в тому числі ПДВ 85 283,33 грн. Згідно умов договору, оплата здійснюється протягом 5 днів з дня підписання договору (п.2.2. Договору). Передача товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання даного Договору та виконання покупцем п.2.2. Договору і підтверджується Актом приймання-передачі. Умова передачі - самовивіз. (п.3.1. Договору).

Судом встановлено, що за результатами господарської операції складено видаткову накладну № 109 від 29.08.2022 та податкову накладну № 39 від 29.08.2022 на суму 511 700,00 грн., у т. ч. ПДВ 85283,33 грн.

З платіжного доручення № 2245 від 29.08.2022 р. вбачається, що покупцем (ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК») проведено платіж у розмірі 511 700,00 грн. Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 29.08.2022 р., покупцем здійснено огляд та прийнято від продавця ("ПАРМА ТРАНС") напівпричіп в м. Вінниця.

Відповідно до п.3.2. Договору, продавець зобов?язується в момент передачі товари надати покупцю разом із транспортним засобом видаткову накладну, сертифікат відповідності, вантажно-митну декларацію, бріф (техпаспорт), номерні знаки «Транзит», акт технічного стану, акт огляду, акт приймання-передачі. Отримані від продавця документи на право власності на транспортний засіб, ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» були подані до сервісного центру МВС № 0541 в м. Вінниці для переоформлення транспортного засобу на покупця. За результатами чого отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , яке 22.09.2022 видано ТСЦ 0541 р. В подальшому даний транспортний засіб був транспортований до місця знаходження підприємства власними силами ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК».

Судом також встановлено, що 13.09.2022 р. між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (покупець) та ТОВ "ПАРМА ТРАНС" (продавець) укладено Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 13/09, предметом якого є бувший у користуванні транспортний засіб - напівпричіп бортовий-тентовий SCHMITZ CARGOBULL SCS24/1 загальною вартістю 171 000,00 грн., в тому числі ПДВ 28 500,00 грн.

Згідно умов договору, оплата здійснюється протягом 5 днів з дня підписання договору (п.2.2. Договору). Передача товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання даного Договору та виконання покупцем п.2.2. Договору і підтверджується Актом приймання-передачі. У мова передачі - самовивіз. (п.3.1. Договору). За результатами господарської операції складено видаткову накладну № 124 віл 14.09.2022 та податкову накладну № 13 від 13.09.2022 на суму 171 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 28500,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 2336 від 13.09.2022 р., покупцем проведено платіж у розмірі 171 000,00 грн. Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 14.09.2022 р., покупцем (ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК») здійснено огляд та прийнято від продавця напівпричіп в м. Вінниця.

Відповідно до п.3.2. Договору продавець зобов?язується в момент передачі товари надати Покупцю разом із транспортним засобом видаткову накладну, сертифікат відповідності, вантажно-митну декларацію, бріф (техпаспорт), номерні знаки «Транзит», акт технічного стану, акт огляду, акт приймання-передачі.

Отримані від продавця документи на право власності на транспортний засіб, ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» були подані до сервісного центру МВС № 0541 в м. Вінниці для переоформлення транспортного засобу на покупця, за результатами чого отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке 22.09.2022 видано ТСЦ 0541 р.

В подальшому даний транспортний засіб був транспортований до місця знаходження підприємства власними силами ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК».

З матеріалів справи також вбачається, що 01.09.2022 р. між ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» (покупець) та ТОВ "ПАРМА ТРАНС" (продавець) укладено Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 01/09, предметом якого є бувший у користуванні транспортний засіб - напівпричіп бортовий-тентовий SCHMITZ SCB*S3T загальною вартістю 148 320,00 грн., в тому числі ПДВ 24 720,00 грн.

Згідно умов договору, оплата здійснюється протягом 5 днів з дня підписання договору (п.2.2. Договору). Передача товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання даного Договору та виконання покупцем п.2.2. Договору і підтверджується Актом приймання-передачі. Умова передачі - самовивіз. (п.3.1. Договору). За результатами господарської операції складено видаткову накладну № 1 від 01.09.2022 та податкову накладну № 1 від 01.09.2022 на суму 148 320,00 грн., в тому числі ПДВ 24 720,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 2276 від 01.09.2022 р., покупцем проведено платіж у розмірі 148 320,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 01.09.2022 р., покупцем здійснено огляд та прийнято від продавця напівпричіп в м. Вінниця.

Відповідно до п.3.2. Договору продавець зобов?язується в момент передачі товари надати Покупцю разом із транспортним засобом видаткову накладну, сертифікат відповідності, вантажно-митну декларацію, бріф (техпаспорт), номерні знаки «Транзит», акт технічного стану, акт огляду, акт приймання-передачі.

Отримані від продавця документи на право власності на транспортний засіб, ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК» були подані до сервісного центру МВС № 0541 в м. Вінниці для переоформлення транспортного засобу на покупця. За результатами чого отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке 22.09.2022 видано ТСЦ 0541 р.

В подальшому даний транспортний засіб був транспортований до місця знаходження підприємства власними силами ТОВ «ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК».

Позивачем доведено, а відповідачем не надано жодних заперечень щодо того, що спірні господарські операції позивача з ТОВ "ПАРМА ТРАНС" щодо придбання транспортних засобів свідчать про наявність господарської мети у позивача у їх здійсненні, оскільки призвело до поповнення транспортного парку позивача для подальшого використання вказаних транспортних засобів у своїй господарській діяльності в частині надання послуг з перевезення вантажів.

Крім того, судом встановлено, що проведеною з ініціативи відповідача інвентаризацією підтверджується наявність у власності позивача транспортних засобів: напівпричіп бортовий-тентовий Kogel SN24; напівпричіп бортовий-тентовий SCHMITZ CARGOBULL SCS24/1; напівпричіп бортовий-тентовий SCHMITZ SCB*S3T (акт перевірки ст.3-5, інвентаризаційний опис необоротних активів від 21.04.2023 р.).

Отже, враховуючи вищевикладене, та, вивчивши докази та доводи сторін, на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що спірні господарські операції позивача з ТОВ "ПАРМА ТРАНС" з придбання транспортних засобів є реальними.

Стосовно доводів відповідача про те, що реєстрація податкової накладної не є беззаперечним доказом здійснення господарських операцій, суд ставиться критично та не приймає до уваги, оскільки реальність господарських операцій підтверджується також первинними документами, складеними за результатами здійснених господарських операцій позивача з ТОВ "ПАРМА ТРАНС". Крім того, в межах справи № 400/987/19 Верховним Судом встановлено факт ненадання позивачем первинних документів, що свідчить про нерелевантність посилання відповідача на вказану постанову на обґрунтування своїх доводів у цій справі.

Стосовно доводів відповідача про недоліки у первинних документах суд вказує наступне.

Відповідач в обґрунтування своїх доводів наголошує, що з наданих первинних документів неможливо здійснити ідентифікацію особи, яка брала участь у спірних господарських операціях, зазначаючи наступне:

- в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 29.08.2022 № 8263/22/1/000119 - не зазначено прізвища, імені, по батькові покупця та продавця;

- в акті огляду реалізованого транспортного засобу від 14 вересня 2022 № 8263/22/000133 - не зазначено прізвища, імені, по батькові продавця та покупця;

- в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 14.09.2022 № 8263/22/1/000135- не зазначено прізвища, імені, по батькові продавця та покупця;

- в акті приймання-передачі транспортного засобу - не зазначено прізвища, імені, по батькові покупця;

- видаткові накладні не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Суд, проаналізувавши вказані доводи відповідача, вказує про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Судом встановлено, що дійсно в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 29.08.2022 № 8263/22/1/000119, в акті огляду реалізованого транспортного засобу від 14 вересня 2022 № 8263/22/000133, в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 14.09.2022 № 8263/22/1/000135 не містяться прізвища, імена та по-батькові покупця та продавця.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 29.08.2022 № 8263/22/1/000119, в акті огляду реалізованого транспортного засобу від 14 вересня 2022 № 8263/22/000133, в акті приймання-передачі транспортного засобу містяться відомості про те, що покупцем у задокументованих взаємовідносинах є ТОВ "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК". Крім того, судом встановлено, що підписи в якості покупця та продавця у вищезазначених актів є ідентичними до підписів, які міститься у договорах купівлі-продажу транспортного засобу від 29.08.2022 № 29/081, від 13.09.2022 № 13/09 та від 01.09.2022 № 01/09, та належать ОСОБА_1 , директору ТОВ "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" та ОСОБА_2 , директору ТОВ "Парма Транс". Жодних зауважень щодо належності вказаних підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачем не заявлено.

Стосовно тверджень відповідача про неможливість на підставі видаткових накладних ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні спірних господарських операцій суд, критично їх оцінюючи, вказує, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, складені за результатами господарських операцій позивача з ТОВ "Парма Транс", містять відомості про прізвища, ініціали, підписи осіб, які брали участь у вказаних господарських операціях, а також посилання на документи, на підставі чого вказані особи є уповноваженими.

Суд вказує, що зазначені видаткові накладні є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належними та допустимими доказами реального здійснення спірних господарських операцій.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2019 у справі № 820/20933/14, від 05.11.2019 у справі № 817/3736/14, від 15.10.2020 у справі № 826/7614/15 звернув увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а також якщо встановлено протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, судом встановлено, що під час перевірки позивачем надавалися відповідачеві всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження придбання даних транспортних засобів та здійснено інвентаризацію основних засобів, в ході якої не встановлено фактів наявності надлишків чи нестачі (стор. 5 акту перевірки).

Більше того, щодо повноти та правильності оформлення таких господарських операцій, зауважень з боку відповідача під час перевірки заявлено не було. Господарські операції, які були предметом перевірки та податкові накладні були успішно зареєстровані в ЄРПН та щодо них не приймались рішення щодо зупинення/відмови в реєстрації податкової накладної.

Стосовно посилання відповідача на відсутність технічних ресурсів для здійснення спірних господарських операцій суд вказує наступне.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Посилання контролюючого органу на наявність прийнятих стосовно контрагента позивача рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, суд вважає безпідставними, оскільки вказані рішення були відсутні на момент існування спірних правовідносин та були ухвалені після вчинення відповідних господарських операцій, тому не могли бути відомі позивачу на момент здійснення таких операцій.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 380/13261/23.

Водночас, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевикладеного.

Крім того, стан ризикованості ТОВ "Парма Транс" встановлено 18.04.2023 рішення контролюючого органу № 39477, водночас спірні господарські операції з позивачем проводилися 29.08.2022, 01.09.2022, 14.09.2022, а тому такі доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Суд також вважає за належне навести правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2022 по справі № 812/2112/17, а саме :

"…Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі…

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей."

Суд наголошує, що жодних недоліків щодо оформлення первинних документів, складених за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ "Парма Транс" відповідачем під час перевірки не встановлено.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14 зауважив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень…Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

Визначальним для вирішення спорів про обґрунтованість формування податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

Водночас судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, судом встановлено, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або, самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ТОВ АРТ БУД СЕРВІС" було одержання позивачем неправомірної податкової вигоди.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що ТОВ "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" правомірно та в повній мірі виконало свій обов?язок щодо декларування податкового кредиту, сформованого за рахунок господарських операцій з ТОВ "ПАРМА ТРАНС". Належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не надано. Окрім цього, реальність зазначених господарських операцій підтверджуються первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача, які надавалися під час перевірки в повному обсязі та були предметом такої перевірки та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)

Враховуючи зазначене, обов?язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з?ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов?язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Таким чином, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з ТОВ "ПАРМА ТРАНС".

Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 20.06.2023 №107370705 та № 107360705, прийнятих на підставі вищевикладених необґрунтованих висновків контролюючого органу.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 132 КАС України визначено, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.08.2023 № 3483.

За правилами ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 684,00 грн, а позовні вимоги задоволено, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 2 684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.06.2023 №107370705 та № 107360705.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ СИСТЕМ ЛОГІСТИК" (вул. Чкалова, 37-Б, кв. 318, смт. Гостомель, Київська область, 08290, код ЄДРПОУ 43838503) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.