Рішення

від 06.01.2025 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року м.Київ № 320/4111/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 20 жовтня 2022 року № 3131-42-УІІІ "Про відмову гр. ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в с. Погреби".

Ухвалою суду від 01.03.2023 подану позовну заяву залишено без руху, позивачеві визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

25.04.2023 від позивачки надійшла заява про усунення недоліків, з копією квитанції про сплату судового збору.

Вказані матеріали були передані судді 14.06.2023.

Ухвалою суду від 14.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №3131-42-УІІІ "Про відмову гр. ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в с. Погреби" є протиправним та необґрунтованим, а відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв поза межами своїх повноважень та не у спосіб, визначений п.6, 7 ст. 118 ЗК України.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.

15 червня 2021 року позивачка направила де Зазимської сільської ради Броварського району Київської області чотири клопотання від 14 червня 2021 року відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України про виділення її у власність земельних ділянок: 1) для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів; 2) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара; 3) для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів; 4) для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара; 5) для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара; в межах земельної ділянки, що знаходиться в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401 (1. Зона 01 Квартал 006; 2. Зона 01 Квартал 016; 3. Зона 01, Квартал 039; 4. Зона 01, Квартал 043).

До клопотання позивачем було додано документи: графічні матеріали; копія паспорта громадянина України; копія ідентифікаційного коду.

Клопотання були доставлені до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області 16 червня 2021 року.

22 липня 2021 року ОСОБА_2 отримала на лист від Зазимської сільської ради з листом №555/02-21; №556/02-21; № 557/02-21; №558/02-21 від 07 липня 2021 року, в якому повідомлялося про те, що розглянувши клопотання вх.№555; вх.№556; вх.№557; вх.№558 від 16.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва господарських площею 0,25 та обслуговування будівель і споруд га; для ведення особистого селянського господарства площею 2 га; для ведення садівництва площею 0,12 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га; для ведення садівництва площею 0,12 га; для індивідуального дачного будівництва 0,1 га та для будівництва індивідуального гаражу 0,01 га в с. Погреби, на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування 01.07.2021 відповідач повідомив, що на доданому до клопотань вх.№555; вх.№556; вх.№557; вх.№558 графічному матеріалі зазначене бажане місце розташування земельної ділянки чітко не визначене, а тому заява позивача не відповідає вимогам ч.6 ст.118 ЗК України.

Позивачем оскаржено вказану бездіяльність відповідача, та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 №320/16962/21 зобов`язано Зазимську сільську раду Броварського району Київської області розглянути клопотання ОСОБА_2 від 14.06.2021 щодо отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою про виділення у власність земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів; для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектарів; для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів; для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектарів; для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401 (1. Зона 01 Квартал 003; 2. Зона 01 Квартал 016; 3. Зона 01 Квартал 039; 4. Зона 01 Квартал 043).

На виконання вказаного рішення суду, відповідач здійснив розгляд заяв позивача та своїм рішенням від 20.10.2022 №3131-42-УІІІ відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства, не більше 2,0 га; будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) не більше 0,25 га; для ведення садівництва не більше 0,12 га; для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 га; для будівництва індивідуального гаражу, не більше 0,10 га в с.Погреби.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7 статті 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 статті 118 ЗК України).

У ч. 7 статті 118 ЗК України зазначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

При цьому, зазначення заявником на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповідні на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено.

Як вбачається матеріалів справи, що не заперечується позивачем, подані позивачем графічні матеріали не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаних земельних ділянок, оскільки містять їх графічних меж конкретно визначених земельних ділянок, яку позивач прагне отримати у власність.

Суд наголошує на тому, що пошук та вибір конкретної земельної ділянки, яку особа прагне отримати безоплатно у власність здійснюється безпосередньо такою особою, а не органами місцевого самоврядування, у розпорядженні яких знаходяться певні земельні ділянки. Норми чинного законодавства не визначають ні права, ні обов`язку місцевої ради самостійно здійснювати пошук земельної ділянки у межах визначеної у графічних матеріалах території та за визначеними заявником критеріями.

Для цілей вибору правильного правозастосування у даній справі цілком доречними є правові висновки Верховного Суду, які висловлені у постанові від 23.01.2018 по справі №369/3184/14-а, обставини якої є цілком подібними. Так, у вказаній справі, як і у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції досліджував правомірність відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою з підстав того, що графічні матеріли містили не конкретне місце розташування бажаної земельної ділянки, а виключно графічні межі певної території населеного пункту.

Верховний Суд у цій постанові вказав, що у такому випадку графічні матеріали, не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, а не зазначення місця розташування є порушенням порядку звернення та, відповідно, підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність.

Згідно з ч. 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

За таких обставин, правова підстава відмови у задоволенні заяви, викладена у прийнятому відповідачем рішенні, що є предметом оскарження у справі, повністю узгоджується з приписами ч. 7 статті 118 ЗК України.

Суд наголошує на тому, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, вказавши бажане місце розташування земельних ділянок.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суду у постанові від 24.01.2024 у справі №320/6694/23.

Відтак, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення відповідача від 20.10.2022 №3131-42-VІІІ «Про відмову гр. ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в с. Погреби», а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.