Рішення

від 09.01.2025 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року м.Київ № 320/20021/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 №511ад «Про внесення змін до наказу командира НОМЕР_1 від 06.06.2022 року №271ад» в частині, що стосується ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271ад «Про виплату додаткових винагород» з урахуванням проведених виплат додаткової винагороди за цей період;

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.05.2022 по 10.08.2022 в розрахунку до 100000, 00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах протиправною;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.05.2022 року по 10.08.2022 року в розрахунку до 100000, 00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат додаткової винагороди за цей період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у Збройних Силах України ВЧ НОМЕР_1 , яка по 10.08.2022 входила до району ведення воєнних (бойових) дій. Однак, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.05.2022 по 10.08.2022 відповідно до Постанови №168.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 відкрито провадження у справі суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що згідно функціонального призначення та специфіки завдань, які виконує ВЧ НОМЕР_1 , вона не веде бойові дії та не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях. ВЧ НОМЕР_1 не входить до складу військових частин, які ведуть воєнні дії у складі діючих Угруповань військ Сил оборони держави, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні та не була на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, а виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей. У період з 24.02.2022 по 10.08.2022 позивач перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 та виконував свої функціональні обов`язки та у відрядження для виконання службових обов`язків в зону проведення бойових дій не вибував. Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу відповідної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов, надіслав відповідь на відзив, у якому навів аргументування, аналогічні тим, що викладені в обґрунтування позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2003 №136, позивач, призначений Наказом Міністра оборони України від 20.06.2003 №205 на посаду старшого техніка групи регламенту та ремонту (авіаційного обладнання) технічно-експлуатаційної частини групи озброєння, ВОС - НОМЕР_4 , з 22.07.2003 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

04 квітня 2011 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Строк дії контракту.

Пунктом 12 Контракту чинність останнього продовжено на підставі п.9 ст. 23 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» до моменту оголошення демобілізації.

Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 22.07.2003, що підтверджується довідкою №126, виданою Відповідачем 14.02.2023.

На виконання приписів Телеграми командиром військової частини НОМЕР_1 було видано Наказ від 06.06.2022 №271ад «Про виплату додаткових винагород». У додатку 2 зазначеного наказу під порядковим номером 423 зазначений ОСОБА_1 (позивач), період участі у бойових діях (здійсненні заходів) з 24.02.2022 по 28.02.2022, 01.03.2022 по 31.03.2022 та з 01.04.2022 по 30.04.2022, підстава: бойові накази командира 40 БрТА ком. ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2022 року №511 ад "Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271 ад", що стосувався виплати особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, позивачу таку додаткову винагороду було виплачено, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому позивач у період з березня по серпень 2022 року в наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн не був включений.

Грошове забезпечення позивачу виплачувалося в поточному місяці за минулий.

Відповідно довідки про доходи вбачається, що позивач в березні 2022 року отримав додаткову винагороду в розмірі 30 тис, грн пропорційно дням в розрахунку на місяць , а саме за 5 днів лютого (з 24 по 28 лютого 2022 року) та 01.03.2022-25.03.2022, разом у сумі 29550,69 грн.

В квітні 2022 року позивачу було доплачено в сумі 5806,45 грн за 6 днів березня додаткової винагороди в розмірі 30 00 тис. грн., а саме за період з 26.03.2022 по 31.03.2022. У травні - червні нараховано 30 тис. грн.

У серпні 2022 року позивачу було доплачено додаткову винагороду в сумі 42500,00 грн, де 12500 грн - це доплата за додаткову винагороду у розмірі 100 тис. грн пропорційно дням в розрахунку на місяць , а саме за 5 днів лютого (з 24 по 28 лютого 2022), та 30 тис. за липень 2022 рік.

Вважаючи протиправним наказ відповідача про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 №511ад «Про внесення змін до наказу командира НОМЕР_1 від 06.06.2022 року №271ад» в частині, що стосується ОСОБА_1 , та протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування в повному обсязі 100 000 грн додаткової винагороди починаючи з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.05.2022 по 10.08.2022 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та пункту 1 «Положення про Міністерство Оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Також, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із змінами) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Вказана Постанова №168 у спірному періоді мала декілька редакцій щодо предмета спору.

Зі змісту Постанови №168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) суд вбачає, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн.

Отже, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Також, відповідно до пункту 2-1 цієї ж постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

При цьому, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, абзацами 3, 4 пункту 3 якого передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

На підставі рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

Відповідно до Протоколу наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, зазначено, що військовослужбовцям (в тому числі і ті, що забезпечують заходи з евакуації, ремонту техніки, продовольчого забезпечення, ведення служби, обліку документів тощо) здійснюється виплата винагороди в розмірі 100 000 грн, у разі перебування цих військовослужбовців у складі угрупування військ в районі ведення бойових дій з урахуванням документального підтвердження участі військовослужбовців у збройних діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.

Тобто, необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені документально, журналами бойових дій та наказами командира військової частини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачено винагороду відповідно до Постанови №168 з 24.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з 01.03.2022 по 10.08.2022 в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що у період з 01.03.2022 по 10.08.2022 додаткова грошова винагорода в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що відповідачем пояснюється відсутністю підстав для такого нарахування.

Так, судом встановлено, що відповідно до наданих сторонами доказів та заяв по суті справи, за спірний період відсутні бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу тощо про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд наголошує, що перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями.

Так, з довідки від 25.07.2023 №329, виданої ВЧ НОМЕР_1 вбачається, що начальник обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби 2 авіаційної ескадрільї ВЧ НОМЕР_5 майор ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 10.08.2022 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , у відрядження для виконання службових обов`язків в зону проведення бойових дій не вибував.

З функціональних обов`язків начальника обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби вбачається, що начальник обслуги і обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби у мирний та у воєнний час відповідає за бойову підготовку, виховання і військову дисципліну персоналу обслуги (групи), постійну справність і бойову готовність AT, закріпленої за обслугою (групою), повноту, якість і своєчасне виконання робіт на AT, дотримання заходів безпеки під час роботи на ній, технічний стан і правильне використання за призначенням засобів технічного обслуговування, облік, зберігання, видачу й отримання, використання за призначенням обладнання, КПА, інструменту і матеріальних засобів в обслузі (групі), своєчасне подання заявок на забезпечення обслуги (групи) матеріальними засобами.

Водночас, прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини.

Суд зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірний період виконував бойові завдання (розпорядження), які б відповідали зазначеним вище умовам.

Отже, позивачем не надано жодних доказів своєї безпосередньої участі в бойових діях, як і не надано відповідних бойових розпоряджень командира військової частини.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача щодо прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 №511ад «Про внесення змін до наказу командира НОМЕР_1 від 06.06.2022 року №271ад» в частині, що стосується ОСОБА_1 , та виплати позивачеві відповідно до Постанови №168 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а не 100 000 грн, а тому позовні вимоги щодо скасування спірного наказу та визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; бездіяльність щодо позивача не допустив, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.