Рішення

від 19.12.2024 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м.Київ № 320/26946/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергопак" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати UА 100380/2023/000026/2 від 07.02.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100380/2023/000119 від 06.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки митна вартість товарів була визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ № 23UA100380601507U3 від 06.02.2023 за першим (основним) методом та визначив митну вартість таких товарів за другорядним (резервним) методом. Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України (надалі МК України).

Ухвалою суду від 10.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечував та вказав на те, що під час здійснення контролю за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, усі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань митної справи.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, зазначив про дублювання митним органом попередніх висновків оскаржуваного рішення та відсутність аргументів, що спростовують правові позиції викладеної в позовній заяві Позивача.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Ергопак» (місцезнаходження: 08150, Україна, Фастівський р-н, Київська обл., місто Боярка, вулиця Соборності, будинок, 36, ідентифікаційний код: 31364122) Дата державної реєстрації: 20.02.2001, Дата запису: 29.08.2005, Номер запису: 13391200000001621 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи слідує, що 27.10.2022 року між продавцем - BIORETEX ROMA№IA та покупцем - ТОВ «Ергопак» було укладено Контракт купівлі-продажу №221027 (надалі Контракт) відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує Товар відповідно до заявки Покупця.

Відповідно до п. 3.1. Контракту кількість, асортимент кожної партії Товару, що підлягає поставці визначаються Сторонами в інвойсах.

Відповідно до інвойсу №20230041 від 01.02.2023 року Сторони погодили умови доставки EXW Меджидіа, найменування, вагу, кількість, ціну за кілограм, загальну вартість Товару з урахуванням здійсненої передплати та залишкову суму до сплати.

06.02.2023 р. Позивачем було надіслано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № 23UA100380601507U3, в якій визначив митну вартість за основним методом - ціною договору із врахування загальної вартості товару за інвойсом у розмірі 33672,26 євро (1346415,62 грн), загальні витрати на транспортування та навантаженню 51 000 грн., що в загальній сумі складало 34947,71 євро, або у перерахунку по курсу НБУ на момент митного оформлення 1397415,62 грн.

До митної декларації Позивачем було додано документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, які імпортуються, а саме: рахунок-фактура (Commercial i№voice) №20230041 від 01.02.2023 року; пакувальний лист №20Q від 01.02.2023 року; рахунок проформа №0001 від 18.01.2023 року; автотранспортна накладна №1232359 від 02.02.2023; декларація (сертифікат) про походження товару EUR 1 від 02.02.2023 року; платіжне доручення №12 від 24.01.2023 (передоплата); рахунок фактура про підтвердження транспортно експедиційних витрат №0977-SP від 30.01.2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка про транспортно-експедиційні витрати від 02.02.2023 року; зовнішньоекономічний договір №221027 від 27.10.22 року; договір про надання послуг митного брокера №LPU-ER 2 від 04.04.2022 року; договір (контракт) про перевезення №1-17/10/19-СП від 17.10.2019 року; договір (контракт) про перевезення №1-24/11/20-SP від 24.11.2022 року; заявка на перевезення вантажу №3-30/01 від 30.01.2023 року; пояснювальний лист №161 від 22.12.2022 року щодо цілі ввезення товару; лист від 21.12.2022 р; копія митної декларації країни відправлення №23ROCT1900E0015912 від 02.02.2023 року; копія митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA100380601507U3; сертифікати якості;

Надання вищезазначених документів підтверджується відомостями, зазначеними в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 100380/2023/000119 від 06.02.2023 року та зазначені в графі 44 МД.

Листом №28 від 06.02.2023 року Позивач повідомив Відповідача про надання всіх необхідних для підтвердження митної вартості документів.

07.02.2023 р. митним органом було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100380/2023/000026/2, в якому зазначено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Претензії до наданих документів відповідач виклав у графі 33 оскаржуваного рішення.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні у зв`язку із тим, що у митниці є підстави вважати, що заявлена Позивачем митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» з підстав наявності у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару.

При цьому митним органом не зазначаються джерела інформації щодо вищої митної вартості подібного товару.

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товару у розмірі 33672,26 євро Відповідачем збільшено до 42444,05 євро за курсом НБУ на день прийняття цього рішення.

Позивач, не погоджуючись з рішенням Відповідача про коригування митної вартості, подав митну декларацію № 23UA100380601507U3 та сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем в розмірі 58929,60 грн.

В подальшому, в порядку ч. 8 ст.55 МК України до митного органу було подано:

-Копія Експертного висновку ТПП № О-98 від 10.03.2023 року.

-Прайс-лист компанії «BIORETEX ROMANIA SRL» No.12Q від 19.01.2023, який підтверджує складову митної вартості товару;

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

У силу приписів частини 1 статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Частинами 7.8 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У відповідності з частинами 4 та 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, із додаванням витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зазначених в частині 10 вказаної статті, зокрема витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5,6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності з правилами заповнення графи 20 декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 (далі Наказ № 599), до зазначених в пункті 6) частини 2 статті 53 МК України транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, /що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митниці зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митницею письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Митниця при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язана перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митниця має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі № 813/713/18, від 096.09.2022 у справі № 826/2187/16, від 21.05.2021 у справі № 820/307/17 та інших.

Суд зазначає, що в електронному повідомленні декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару зазначив наступне:

1) відповідно до п. 2.1. контракту купівлі-продажу від 27.10.2022 №221027 (далі Контракт) покупець купує товару у продавця відповідно до заявки покупця, у кій відображається терміни поставки товару, його кількість та повне найменування. Заявки до митного оформлення не подано; 2) згідно з п. 4.5. Контракту разом з товаром продавець направляє покупцю документи відповідно до переліку, однак до митного оформлення не подано сертифікат якості заводу виготовлювача; 3) згідно п. 4.3. Контракту термін поставки товару підтверджується в рахунку-проформі та згідно з п. 5.1. Контракту ціна на товар встановлюється на умовах, зазначених в проформі-інвойсі, однак до митного оформлення ні рахунок-проформа, ні проформа-інвойс не подані; також, не зрозуміло чи є це одним документом чи два різних; 4) відповідно до п. 5.2. Контракту в загальну вартість товару, що поставляється продавцем, включається сума витрат, пов`язаних з навантаженням товару в місці відправлення, однак умовами поставки відповідно до п. 4.1. Котракту є EXW Medgidia (Румунія), а відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «EXW» така складова митної вартості, як «навантаження», не включається до ціни товару, крім того в інвойсі від 01.02.2023 №20230041 не вказано вартості навантаження, лише ціна товару; 5) Відповідно до п. 5.3. Контракту товар поставляється по заздалегідь узгодженим цінами, проте не зазначено, яким саме чином це відбувається та яким документом підтверджується;6) в платіжному дорученні від 24.01.2023 №12 в гр. «Сума платежу» вказано суму 47 635, 31 EUR, що не відповідає ані 70% вартості товару, що заявляється декларантом (33 672,26 EUR), ані 100% цієї вартості, так як умовами оплати відповідно до розділу 6 контракту передбачений наступний порядок оплати: 70% - авансовий платіж та 30% - після надання електронною поштою копії транспортних документів та комерційного інвойсу, а також в гр. 70 «Деталі платежу» є посилання лише на контракт від 27.10.2022 №221027 без зазначення реквізитів інвойсу чи проформи-інвойсу, що не дає змогу ідентифікувати зазначену оплату з даною поставкою товару; 7) у митного органу виникли підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, який міститься в постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 та полягає в тому, що в запиті про надання додаткових документів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи є необхідними для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Суд звертає увагу, що виходячи із згаданих правових висновків Верховного Суду відсутність в електронному повідомленні про надання додаткових документів належного обґрунтування відповідачем причин та суті запиту додаткових документів свідчить про порушення ним наведених приписів МК України, що регламентують процедуру контролю правильності визначення митної вартості.

Стаття 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також такі, які можуть бути додатково витребувані митним органом у випадку наявності розбіжностей, , які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку із цим суд критично оцінює відсутність заявки на придбання товару та сертифікату якості заводу виготовлювача серед документів, поданих до розмитнення позивачем, як таких, які підтверджують числові значення митної вартості товару.

В той же час суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не подано до митного оформлення сертифікат якості заводу виготовлювача та рахунок-проформу, оскільки таке твердження спростовується наявними в матеріалах справи документами, а саме Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000119, яка містить інформацію про надання митному органу під час розмитнення сертифікату якості (Certificate of quality) № СЕ 05-rev 0 від 15.02.2022 року та рахунку-проформи (Proforma i№voice) №0001 від 18.01.2023 року, які містяться, також, в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1. Контракту Поставка товару здійснюється на умовах EXW Megdidia, Румунія згідно з правилами тлумачення термінів Інкотермс 2010.

Так, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або "Франко завод" (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах EXW витрати з доставки товару до вказаного у контракті місця покладаються на продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують надання транспортно-експедиційних послуг, якими належним чином підтверджується весь обсяг понесених позивачем витрат на перевезення товару з м. Меджидія до України.

Так, у відповідності із п. 4.1.2. Контракту Продавець зобов`язаний виконати за свій рахунок всі процедури, необхідні для здійснення експорту Товару із Румунії, а також завантажити Товар на транспортний засіб.

Умови п. 5.2. Контракту передбачають, що в загальну вартість Товару, що поставляється Продавцем, включається сума витрат пов`язаних з навантаженням Товару в місці відправлення.

Цим позивач та Продавець по Контракту передбачили, шо саме останній має, в тому числі, завантажити Товар на транспортний засіб та включити вартість таких робіт (послуг) у вартість товару.

Таким чином, суд відхиляє аргументи митного органу які викладені в рішенні стосовно не включення в загальну вартість товару що поставляється продавцем вартості послуг із «навантаження», як таких, які не підтвердженні дійсними обставинами справи та наявними в матеріалах справи документами.

Наведене повною мірою узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постанові від 09.02.2021 року у справі №826/614/16 (адміністративне провадження № К/9901/13952/18).

Так само суд критично ставиться до однієї з підстав для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, що пов`язана з посиланням на п. 5.3. Контракту в частині документів, що підтверджують узгодження ціни товару та порядку його здійснення, між сторонами Контракту, спираючись на приписи частини 5 статті 53 МК України, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд зауважує, що визначення ціни товару між Продавцем та Покупцем згідно з Контрактом №221027 від 22.10.2023 року є виключно питанням господарських відносин учасників цього правочину.

Окрім цього, відповідачем не було визначено, які саме складові митної вартості не були підтверджені позивачем у зв`язку із відсутність документів, які підтверджують порядок узгодження ціни товару та досягнуті домовленості пов`язані із цим.

Щодо того, що в платіжному дорученні від 24.01.2023 року № 12 в графі «сума платежу» вказано суму 47 635,31 євро, що не відповідає вартості товару суд повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 6.1., 6.1.1.-6.1.2. Контракту покупець сплачує за Товари, що поставляється відповідно до цього Контракту у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 70% вартості товару сплачується протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання та на підставі проформи інвойсу, 30% вартості товару сплачується після надання електронною поштою копії коносамента, транспортних документів та комерційного інвойсу Продавцем.

На виконання умов такого Контракту між його сторонами оформлений попередній комерційний рахунок-проформа (проформа-інвойс) №0001 від 18.01.2023 року на суму 33 788, 89 євро.

Товар поставлявся однією партією на яку Продавцем був виданий комерційний рахунок-фактура (інвойс) №20230041 від 01.02.2023 року, відповідно до якого судом встановлено, що загальна вартість товару 33 672, 26 євро, з них було здійснено попередню оплату за вказаний товар в розмірі 23 652, 22 євро та залишалось до оплати 10 020, 04 євро, які мали бути оплачені до 01.02.2023 року.

Відповідно до пояснень наданих позивачем, сума платежу згідно платіжного доручення від 24.01.2023 року № 12 складалась не лише з попередньої оплати за інвойс №20230041 від 01.02.2023 року, але і оплат постачальнику відповідно до Контракту за іншими поставками. Про що свідчить і призначення платежу, вказане у згаданому платіжному дорученні «Передплата за віскозну тканину з нетканого матеріалу. Контракт 221027 від 27.10.2022.»

Окрім цього, вартість товару підтверджується Експертним висновком № О 98 від 10.03.2023 року, який був наданий відповідачу в порядку частини 8 статті 55 МК України, що підтверджується листом відповідача від 03.05.2023 року №7.8-2/15/13/8501 та який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вказаного Експертним висновком № О 98 від 10.03.2023 року вартість товару повністю співпадає з вартість наведеною в інвойсі №20230041 від 01.02.2023 року.

Суд також приймає до уваги п. 52 постанови Верховного суду від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 (адміністративне провадження № К/9901/25533/21), де вказано, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю та надавались митному органу додатково на підтвердження заявленої ним митної вартості товару в порядку встановленому чинним законодавством, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару.

Така позиція наведена також в постанові Верховного суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Доводи відповідача стосовно того, що в графі 70 «Деталі платежу» є посилання лише на контракт від 27.10.2022 року №221027 без значення реквізитів інвойсу чи проформи-інвойсу, що не дає змогу ідентифікувати зазначену оплату з даною поставкою товару суд відхиляє виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, що позивачем до митного оформлення було подано платіжне доручення від 24.01.2023 року №12.

В Графі 70 «Деталі платежу» вказано Передплата за віскозну тканину на основі невовняного матеріалу, контракт 221027 від 27.10.2022.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 910/15601 (надалі - Порядок № 216).

Пунктом 2.2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене повною мірою узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 (адміністративне провадження № К/9901/17106/19).

Щодо застосування резервний методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 826/6346/16 (№ К/9901/36092/18).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару та не зазначено посилання на митну декларацію, яка містить інформацію про таку вищу митну вартість.

При цьому, у відзиві відповідач зазначає, що джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1, митна декларація від 27.09.2022 №UA209140/2022/100607.

В цьому випадку суд приймає до уваги правову позицію Верховного суду, висловлену в постанові від 27.06.2019 у справі № 803/667/17 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, де зазначено, що в оскаржуваному рішенні відповідач не навів інформації з митної декларації, яку зазначено ним як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічні висновки викладені в п. 69 постанови Верховного суду від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20, де зазначено, що рішення про коригування має містити опис неможливості застосування методів визначення митної вартості КТЗ почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх використання. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом, що також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 804/1755/17 та від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.

Таким чином, суд не має змоги оцінити вказані обставини та, серед іншого, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Суд також приймає до уваги позицію викладену Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі № 819/1020/17, адміністративне провадження № К/9901/43792/18, де зазначено, що відомості у рішенні про коригування митної вартості про те, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою, спростовуються тими обставинами, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування митницею методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним у декларації.

Водночас, суд приймає до уваги висновки зроблені Верховним Судом щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в постановах від 25 листопада 2022 року у справі № 813/2733/17, від 21 жовтня 2021 року у справі 420/4820/19 відповідно до яких вказано, що положення частини першої статті 2 КАС України встановлюють завданням адміністративного судочинства є саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції. Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість вказаного органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України і не відповідає конституційному принципу розподілу влади. Тобто, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду від 09.02.2021 у справі № 826/614/16 де вказано, що вірними вважає колегія суддів Верховного Суду висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості та в листах-відповідях про відмову у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів, не можуть бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені.

У зв`язку із цим, суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у відзиві: про розбіжність одиниць виміру товару в рахунку-проформу та комерційному рахунку.

Також, суд відхиляє такі аргументи відповідача викладені в листі № 7.8-2/15/13/8501 від 03.05.2023 року як: відсутність інших документів на підтвердження транспортних витрат, окрім тих, які були надані до розмитнення, прас-лист адресований безпосередньо ТОВ «Ергопак», не відповідності, на думку відповідача, у експертному висновку Черкаської торгово-промислової палати від 10.03.2023 № О 98, та відхиляє їх, оскільки ці обставини не була підставою для витребування у відповідача додаткових документів і корегування митної вартості.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Fi№la№d" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spai№" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100380/2023/000119, суд зазначає таке.

Згідно частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття спірної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 55810 від 31.07.2023.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UА 100380/2023/000026/2 від 07.02.2023.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100380/2023/000119.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (код ЄДРПОУ 31364122, місцезнаходження: 08150, Україна, Фастівський р-н, Київська обл., місто Боярка, вулиця Соборності, будинок, 36) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судовий збір у сумі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.