Ухвала

від 19.12.2024 по справі 948/1669/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 948/1669/23

провадження № 61-16465ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сенкевичем Володимиром Івановичем, на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року, додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області

від 14 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АНАСКО» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив розірвати договір оренди землі від 15 листопада 2010 року між

ОСОБА_2 і Фермерського господарства «АНАСКО» (далі - ФГ «Анаско») та стягнути кошти у розмірі 241 190,72 грн, що складається з: основної орендної плати - 128 053,23 грн, втрат на інфляцію - 63 690,01 грн, 3 % річних - 144 46,68 грн та пені - 35 000,00 грн.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «Анаско» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати відмовлено.

Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області

від 14 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Анаско», понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 200,00 грн.

У задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року та додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 14 червня 2024 року залишено без змін.

10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - Сенкевич В. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року, додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 14 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише

за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову

в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення у справі про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів в загальному розмірі 241 190,72 грн

Отже, справа № 948/1669/23 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).

Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Сенкевичем Володимиром Івановичем, на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року, додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 14 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АНАСКО» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної платидії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун