Постанова

від 17.12.2007 по справі 4/294

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/294

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

           17.12.2007  року                                                            Справа № 4/294

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2007.

при секретарі                    

судового засідання                    Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін

від позивача                              Єгоров С.А., дов. №60 від 16.10.2007

від відповідача                    Шахов В.В., дов. №05-1173 від 11.12.2007

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Дочірнього підприємства „Монтажно-прохідниче управління „Спецпромтехніка” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо”, м. Свердловськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         26.10.2007

у справі                               № 4/294 (суддя Батюк Г.М.)

за позовом                               Дочірнього підприємства „Монтажно-прохідниче

управління „Спецпромтехніка” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо”, м. Свердловськ

до відповідача                     Державного підприємства „Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”, м. Стаханов

про                                        стягнення 90115 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду від 26.10.2007 у справі №4/294 (суддя –Батюк Г.М.) відмовлено у задоволенні позову Дочірнього підприємства „Монтажно-прохідниче управління „Спецпромтехніка” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо”, м. Свердловськ (далі ДП „Спецпромтехніка”) до Державного підприємства „Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”, м. Стаханов (далі ДП „Луганськвуглереструктуризація”) про стягнення з відповідача боргу в сумі 90115 грн.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 173, 193 Господарського кодексу України, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Позивач у справі, ДП „Спецпромтехніка”, не погодився з прийнятим рішенням господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що розгляд справи місцевим господарським судом не грунтувався на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи.

Твердження місцевого господарського суду про те, що позивач не надав належних доказів укладання договору на ремонт спірного обладнання, спростовується тими обставинами, що відповідач самостійно відправляв спірне обладнання на ремонт, а до позивача звернувся лише з проханням оплатити ремонт обладнання.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки. Суд не взяв до уваги, що за своєю природою гарантійні листи відповідача №10-903 від 26.04.2005 та №813 від 18.04.2005 породжують цивільні права та обов”язки, які повинні виконуватися у повному обсязі.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження позовних вимог. Позивачем не надано документів про передачу насосів та електродвигуна у ремонт та про повернення їх з ремонту.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія

ВСТАНОВИЛА :

03.12.2004 року між ДП ІПК „Спецпромтехніка” та ДП „Луганськвуглереструктуризація” був укладений договір на виконання робіт 3 734Д/04 по „Приведенню комплексу блоку вертикальних стовбурів у відповідність з вимогами ПБ шахти ім. Володарського по проекту ліквідації шахти ім. Володарського”.

25.07.2005 додатковою угодою №280/59/05 до договору №734Д/04 всі права та обов”язки юридичної особи ДП ІРК „Спецпромтехніка” перейшли до нової юридичної особи ДП „Монтажно-прохідниче управління „Спецпромтехніка”, позивача у справі (а.с. 11-20).

18.04.2005 ДП „Луганськвуглереструктуризація” звернулось до позивача з листом №813 за підписом в.о. генерального директора М.І. Смєшко з проханням відремонтувати насос ЦНС 300/1040 та насос ВП 340 та гарантував оплату за виконані роботи. На підставі зазначеного листа позивач уклав договір з ДВАТ „Стахановський РМЗ”  та сплатив за ремонт двох насосів 32479 грн. (платіжне доручення №123 від 14.04.2005) (а.с. 21, 28, 29).

26.04.2005 відповідач звернувся до позивача з листом №10-903, в якому зазначив про наявність аварійної ситуації на шахті ім. Володарського та просив оплатити ремонт електродвигуна 2АЗМВ-1250/3000 ВАТ „Луганський Енергозавод”. Згідно платіжного доручення № 171 від 27.04.2005 позивач сплатив за ремонт електродвигуна 2АЗМВ-1250/3000 –57636 грн. (а.с. 22,27).

Згідно акту про ввід в експлуатацію електронасосів ЦСН 300/1040 та ВП 340 від 23.05.2005, комісія у складі головного механіка Суханова В.А., ст. механіка Макарчука Ю.С., слюсаря з ремонту обладнання Гуніна А.М., визнала можливим ввести в роботу насоси ЦСН 300/1040 та ВП 340 після ремотну, проведеного ДВАТ „Стахановський РМЗ”. Актом про ввід в експлуатацію електродвигуна від 30.04.2005 комісія у складі головного механіка Суханова В.А., ст. механіка Макарчука Ю.С., слюсаря з ремонту обладнання Шаповалова А.І., визнала можливим ввести в роботу електродвигун 2 АЗМВ 1250/3000 після ремонту, проведеного ВАТ „Луганський Енергозавод” (а.с. 33).

19.12.2006 позивач звернувся до відповідача з претензією №152 з вимогами перерахувати борг у сумі 90115 грн. на поточний рахунок позивача. Відповіддю на претензію №05-235 від 22.01.2007 відповідач відхилив вимоги позивача.

25.04.2007 позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 90115 грн.

Заявою від 30.08.2007 позивач змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача борг в сумі 90115 грн.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами за позовом був укладений ще один договір на виконання робіт №9Д/05 від 21.03.2005 (а.с. 84)з тим же предметом, як і договір №734Д/04 від 03.12.2004, але з іншим переліком робіт згідно додатку №1 (а.с. 89-92).

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.10.2007 у задоволенні позову відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 90115 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює приблизний перелік підстав виникнення цивільних прав і обов”язків, які звичайно іменують юридичними фактами.

Юридичні факти у цивільному праві –це факти, обставини, з якими норми цивільного права пов”язують встановлення, зміну, припинення, поновлення тощо цивільних прав і обов”язків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції підставою виникнення зобов”язань між позивачем та відповідачем є гарантійні листи відповідача: №813 від 18.04.2005, відповідно до якого відповідач гарантував позивачеві оплату за ремонт насоса ЦНС 300/1040 та ВП 340, а також лист №10-903 від 26.04.2005, в якому відповідач гарантував оплату за ремонт електродвигуна 2АЗМВ-1250/3000 в сумі 57636 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач на підтвердження виконання своїх зобов”язань з ремонту насосів, відповідно до гарантійного листа відповідача № 813 від 18.04.2005 надав:

- рахунок ДВАТ „Стахановський РМЗ” за ремонт 2-х насосів від 13.04.2005 на суму 32479 грн.;

- платіжне доручення позивача №123 від 14.04.2005 про перерахування ДВАТ „Стахановський РМЗ” 32479 грн.;

договір від 14.04.2005, укладений ним з ДВАТ „Стахановський РМЗ” ДП ДХК „Луганськвугілля”, за умовами пункту 1.1 якого  останній зобов”язаний виконати роботи по виготовленню запасних частин і деталей, ремонту і виготовленню насосів, а позивач зобов”язаний прийняти та оплатити продукцію, кількість і ціна якої вказана у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, що є його невідємною частиною;

Оцінивши надані позивачем вищезазначені докази судова колегія вважає, що вони не пов”язані з гарантійним листом відповідача №813 від 18.04.2005, оскільки події, які відображені в зазначених документах передували зверненню відповідача до позивача з листом №813.

Більш того, як вірно зазначив місцевий господарський суд , відсутність додатків до вказаного договору, а саме: кошторису, дефектних відомостей, актів приймання-передачі насосів, не дають можливості встановити, що ремонтувалися саме ті насоси, що зазначені в позові, що ремонт здійснювався за заявкою відповідача у справі та відбулося погодження вартості виконаних робіт.

Щодо вимог позивача про стягнення боргу в сумі 57636 грн., які позивач перерахував ВАТ „Луганський Енергозавод” за платіжним дорученням №171 від 27.04.2005, судова колегія вважає їх також не доведеними позивачем.

Під час апеляційного провадження, керуючись статтями 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія з метою повного з”ясування всіх обставин, що мають значення для справи, досліджувала представлені сторонами на вимогу апеляційної інстанції докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень.

Поданий позивачем лист №19 від 26.04.2005, направлений ВАТ „Луганський Енергозавод” свідчить про те, що ремонт електродвигуна 2АЗМВ-1250/3000 із ремфонду шахти ім. Володарського та оплата виконаних робіт повинна здійснюватися на умовах укладеного договору. Проте, договір не укладався, акти прийома-передачі відсутні, будь-які відомості, що ремонт двигуна здійснюється на замовлення відповідача відсутні.

Відповідач на підтвердження доводів, про відсутність у нього перед позивачем зобов”язання щодо оплати ремонту електродвигуна 2АЗМВ-1250/3000 надав наступні документальні підтвердження:

- 17.02.2005 відповідачем проведені торги, відповідно до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, предметом закупівлі був „капітальний ремонт електродвигунів високої та низької напруги” (звіт №32 від 28.02.2005).За результатами проведених торгів 28.02.2005 з переможцем торгів, ВАТ „Луганський Енергозавод”, відповідачем укладено договір №59Д/05 на виконання ремонтних робіт. Згідно кошторису на ремонт одного електродвигуна 2АЗМВ-1250/3000, що є додатком №2б до договору №59Д/05 від 28.02.2005, вартість робіт складає 57636 грн.

У квітні 2005 року ВАТ „Луганський Енергозавод” виконав роботи по ремонту двох електродвигунів 2АЗМВ-1250/3000, що підтверджується  актами виконаних робіт від 29.04 та 30.04.2005. Відповідач 20.05.2005 здійснив оплату виконаних робіт ВАТ „Луганський Енергозавод” платіжними дорученнями №1118, 1119 на суму 57636 грн. кожний.

Виконання робіт зо договорами від 03.12.2004 та 25.07.2005 та їх оплата не стосуються предмету позову, позивач не оспорює порядку виконання умов цих договорів сторонами.

За таких обставин судова колегія вважає, що позивач не довів наявності боргу відповідача в заявленій сумі 90115 грн., а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського сдуу Луганської області від 26.10.2007 у справі №4/294 прийняте при всебічному, повному з”ясування всіх обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене позивачем при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 4 грн. 92 коп.  підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Монтажно-прохідниче управління „Спецпромтехніка” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо” на рішення господарського суду Луганської області від 26.10.2007 у справі №4/294 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 26.10.2007 у справі №4/294 залишити без змін.

3. Повернути Дочірньому підприємству „Монтажно-прохідниче управління „Спецпромтехніка” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо”, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна, 8, ід. код 33211641 з Державного бюджету України державне мито в сумі 4 грн. 92 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням № 402 від 09.11.2007.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева