Ухвала

від 20.12.2024 по справі 1313/665/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1313/665/2012 Головуючий у 1 інстанції: Дем`яновський Ю.Г.

Провадження № 22-ц/811/3544/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

20 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

перевіривши матеріали апеляційноїскаргиЛьвівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «КГК» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників підприємства, зустрічним позовом Приватного підприємства «КГК» до ОСОБА_1 про визнання права власності та позовом третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Європа-Контакт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд» до Приватного підприємства «КГК» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «КГК», треті особи: ТОВ «Фірма «Європа-Контакт», ТОВ «Гал-Леобуд», про визнання недійсним рішення.

ПП «КГК» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.

Треті особи: ТОВ «Фірма «Європа-Контакт», ТОВ «Гал-Леобуд» звернулися до суду з позовом до ПП «КГК» про визнання права власності.

24 лютого 2012 року ОСОБА_1 , ПП «КГК», ТОВ «Фірма «Європа-Контакт» і ТОВ «Гал-Леобуд» подали до суду заяву про визнання мирової угоди, в якій просили визнати мирову угоду від 20 лютого 2012 року, укладену між ними, та закрити провадження у справі.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року мирову угоду від 20 лютого 2012 року, укладену між ОСОБА_1 , ПП «КГК», ТОВ «Фірма «Європа-Контакт» і ТОВ «Гал-Леобуд», визнано на таких умовах: сторони цієї мирової угоди дійшли згоди про внесення змін до протоколу загальних зборів засновників ПП «КГК» від 25 жовтня 2011 року шляхом виключення ТОВ «Фірма Європа-Контакт» і ТОВ «Гал-Леобуд» з числа осіб, що вступають до складу учасників ПП «КГК» і вносять своє майно у статутний фонд підприємства.

Визнано за ПП «КГК» право власності на таке нерухоме майно: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Б-1» площею 22,7 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , літ. «Б-1» площею 42,9 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б- 1» площею 118,4 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 27,9 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , літ. «В-1» площею 57,4 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , літ. «В-1» площею 58,7 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 60 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 54,8 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 54 кв. м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 94,8 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б- 1» площею 42,6 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7 , літ. «Г-1» площею 49,2 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 , літ. «В-1» площею 49,6 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , літ. «Б-1» площею 31,3 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , літ. «Б-1» площею 28 кв.м.

Визнано за ТОВ «Фірма «Європа-Контакт» право власності на: нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 25 площею 147,3 кв.м; нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_10 площею 2974,9 кв.м.

Визнано за ТОВ «Гал-Леобуд» право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 366,9 кв.м.

Судові витрати, сплачені учасниками процесу, віднесено на осіб, які їх сплатили. Провадження у справі закрито.

23 вересня 2022 року Львівська міська рада, як особа яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до Миколаївського районного суду Львівської області.

Постановою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фостяка О.Я. задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційні скарги Львівської міської ради та ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Вікторія Володимирівна, та Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задоволено. Ухвали Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року та від 03 липня 2023 року, та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Львівськогоапеляційного судувід 02грудня 2024року апеляційнускаргу Львівськоїміської радина ухвалуМиколаївського районногосуду Львівськоїобласті від24лютого 2012року залишенобез рухутанадано апелянтустрок дляусунення недоліків.а саме, зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

12 грудня 2024 року Львівською міською радою подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, в якій наведено підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

В поданій заяві Львівською міською радою наголошується на тому, що відповідно до норм процесуального права, які діяли на момент подання апеляційної скарги і є чинними на даний час (ч.2 ст. 354 ЦПК України), перебіг строку на апеляційне оскарження пов`язується з моментом вручення апелянту оскаржуваного судового рішення. Зокрема, Львівська міська рада вказує, що ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року вручена їй лише 09.09.2022 року. Також апелянтом зазначається, що апеляційна скарга не була подана протягом п`яти днів, з моменту отримання копії оскаржуваної ухвали, оскільки отримавши лист Сихівської районної адміністрації від 15.09.2022 року № 4-34-82-68 та лист управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 15.09.2022 року № 4-2401-8257 Львівською міською радою розпочалась підготовка апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга подана протягом п`яти днів з моменту сплати судового збору, що є процесуальним обов`язком особи, яка звертається до суду.

Верховний Суд в постанові від 06 листопада 2024 року зазначив, що перевіривши доводи касаційних скарг щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважав обґрунтованими аргументи касаційних скарг в цій частині та вказав, що під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 417ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Тобто оцінюючи доводи Львівської міської ради щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012, апеляційний суд повинен перевірити, чи відповідають доводи скаржника не тільки нормам процесуального права, а й зокрема принципу res judicata, що є складовою частиною верховенства права, й відповідно, чи поновлення строку не призведе до порушення принципу правової визначеності і відповідно до необґрунтованого втручання у права особи, які були визнані оскаржуваним рішенням суду.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень.

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з якиму разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії».

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок Європейського суду з прав людини про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження.

Безпідставне поновлення строк на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питанняпро поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,суд маєвиходити ізтого,що підставипропуску строківможуть бутивизнаніповажними лишеу томувипадку,якщо такенедотримання строківапеляційного оскарженнязумовленедіями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджалисвоєчасному зверненню з такою скаргою.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).

24 лютого 2012 року Миколаївським районним судом Львівської області постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди.

Львівська міська рада, як особа, що не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на це судове рішення у вересні 2022 року, тобто через понад 10 років з дня постановлення оскаржуваної ухвали.

Верховний Суд в постановах у цій справі від 22 березня 2023 року та від 06 листопада 2024 року зробив висновки про те, що матеріалами цієї справи підтверджується наступні обставини:

- листом від 14 березня 2014 року № 1104-вих-277, адресованому голові Миколаївського районного суду Львівської області, юридичне управління Львівської міської ради просило надати інформацію про те, чи постановлялася 24 лютого 2012 року названим судом ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 1313/665/2012 (а. с. 61, т. 1);

-згідно з відповіддю від 25 березня 2014 року № 2/1313/419/2012/2956, наданою на вищевказаний запит, Миколаївський районний суд Львівської області повідомив юридичне управління Львівської міської ради про те, що дійсно цим судом була постановлена 24 лютого 2012 року ухвала про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 , ПП «КГК», ТОВ «Фірма «Європа-Контакт» і ТОВ «Гал-Леобуд» (а. с. 63, т. 1);

-в листах від 23 березня 2020 року № 2901-вих-24251 і № 2901-вих-24253, адресованих голові Миколаївського районного суду Львівської області, юридичний департамент Львівської міської ради просив надіслати на свою адресу належним чином завірену копію судового рішення цього суду від 24 лютого 2012 року у справі № 1313/665/2012 (а. с. 70, 71, т. 1);

-супровідним листом Миколаївського районного суду Львівської області, вихідна дата якого - 06 квітня 2020 року, підтверджується, що копія вищезгаданої ухвали від 24 лютого 2012 року була надіслана юридичному департаменту Львівської міської ради на адресу: площа Ринок, 1, місто Львів (а. с. 72, т. 1).

Неврахування зазначенихвисновків ВерховногоСуду сталопідставою дляповторного скасуванняухвали апеляційногосуду пропоновлення Львівськійміській радістроку наапеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року.

З наведеного вбачається, що у 2014 році Львівська міська рада вперше звернулась до суду першої інстанції із запитом про наявність постановленої ухвали, наступного разу міська рада звернулась про отримання її копії аж у 2020 році, а в подальшому у 2022 році і посилається на отримання копії ухвали лише 09 вересня 2022 року.

Львівською міською радою не наведено будь - яких доводів про об`єктивні перешкоди для ознайомлення протягом вказаного значного періоду часу із матеріалами відомого їй судового провадження та, відповідно, із текстом оскаржуваної ухвали суду.

У даному випадку пропуск більше ніж 10 років строку на апеляційне оскарження є наслідком нереалізації (нездійснення) Львівською міською радою своїх процесуальних прав, що не пов`язано з будь-якими об`єктивними перешкодами, а звернення юридичного департаменту Львівської міської ради 30.08.2022 з черговим листом до Миколаївського районного суду Львівської області з проханням надати копію оскаржуваної ухвали є вчиненим з метою створення формальних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження.

В матеріалах справи наявний лист Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.09.2022 року за № 4-2403-7750, в якому зазначається, що Львівською міською радою не приймались рішення щодо надання у власність чи користування земельних ділянок для обслуговування об`єктів нерухомого майна, перелік та характеристики яких відповідають частині об`єктів нерухомого майна, які були предметом мирової угоди, затвердженої оскаржуваною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року і право власності на які визнано за Приватним підприємством «КГК».

Даний лист є відповіддю на запит юридичного департаменту від 24.08.2022 № 4-2901-22298.

Це свідчить про те, що ще 24.08.2022, тобто до моменту звернення 30.08.2022 з листом до Миколаївського районного суду Львівської області та отримання відповіді, Львівській міській раді було відомо те, що первинна державна реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна була здійснена на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року.

Це також підтверджується й змістом листа юридичного департаменту Львівської міської ради від 30.08.2022 № 2901- вих-66560.

Відповідно таке звернення та відповідь на нього не може підтверджувати обґрунтованість підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже за наведених обставин не можуть вважатись добросовісними, адже відсутні будь які докази неможливості вчинення Львівською міською радою таких дій, починаючи ще з 2014 року, тобто її первинного звернення щодо надання копії ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року і неотримання, за твердженням апелянта, відповіді на нього.

За наведених обставин поновлення Львівській міські раді строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року буде порушенням принципу res judicata, що є складовою частиною верховенства права, й таке поновлення також призведе до порушення принципу правової визначеності і відповідно до необґрунтованого втручання у права особи, які були визнані оскаржуваним рішенням суду, та яке у зв`язку зі спливом значного періоду часу набуло статусу остаточного.

Саметому супровіднийлист судупершої інстанціївід 05вересня 2022року,що міститьштамп заявника про отримання ухвали 09 вересня 2022 року та, на думку Львівської міської ради, підтверджує дату отримання оскаржуваного рішення суду, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Також колегія суддів звертає увагу на таке.

У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

15 грудня 2017 набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно допідпункту 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцієюКодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року, чинною на час постановлення судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Тому, Львівською міською радою строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року пропущений навіть за умови, якщо його обраховувати з 09 вересня 2022 року (дня отримання оскаржуваної ухвали за твердженням апелянта).

Адже, враховуючи наведені норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, апеляційна скарга повинна була бути подана протягом п`яти днів, тобто до 14 вересня 2022 року включно, однак апеляційна скарга подана 23 вересня 2022 року, тобто з простроченням на 9 календарних днів.

Доводи Львівської міської ради про те, підготовка апеляційної скарги розпочалась після отримання листа Сихівської районної адміністрації від 15.09.2022 року № 4-34-82-68 та листа управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 15.09.2022 року № 4-2401-8257 є необґрунтованими і не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, адже такі листи надіслані на запити юридичного департаменту Львівської міської ради, зокрема, № 4-2901-24115 та № 402901-24113 від 07.09.2022.

Тобто, запити юридичного департаменту Львівської міської ради щодо надання відповідної інформації були направлені ще до моменту отримання копії ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, й, відповідно, відсутні підстави обґрунтовувати надсилання таких запитів й отримання відповідей на них моментом отримання оскаржуваної ухвали, а долучений до апеляційної скарги лист Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.09.2022 року за № 4-2403-7750, як вже вказувалось, взагалі є відповіддю на запит юридичного управління від 24.08.2022 № 4-2901-22298.

Не є обґрунтованими й посилання Львівської міської ради на те, що апеляційна скарга подана протягом п`яти днів з моменту сплати судового збору.

Законодавець, визначаючи строк на подання апеляційної скарги, не встановлює перебіг такого з моменту сплати судового збору. Водночас законодавцем при визначенні строку на апеляційне оскарження враховується, що під час такого повинні бути вчиненні всі необхідні дії для належного оформлення апеляційної скарги, зокрема й сплата судового збору.

Окрім того, у випадку несплати судового збору законодавець не передбачає безумовних наслідків повернення такої апеляційної скарги, адже відповідно до вимог ст. 357 ЦПК України у випадку несплати судового збору, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення недоліків, за умови усунення яких апеляційним судом відкривається апеляційне провадження.

На думку колегії суддів Львівською міською радою не наведено обставин та не надано відповідних доказів, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого міською радою безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали суду, а тому наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів вважає неповажними.

Сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу (більш як через десять років з дня постановлення оскаржуваної ухвали), за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Львівською міською радою не наведено жодних причин неможливості подання нею апеляційної скарги у строк, визначений відповідним законодавством, після отримання копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Аргумент заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що в цій справі апеляційний суд повинен був застосувати процесуальні норми, які були чинними на час подання апеляційної скарги та розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а не на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать положенням підпункту 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, яким встановлено виняток із загального правила щодо строку оскарження рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 2004 року, а також судовій практиці.

З огляду на обставини даної справи, посилання Львівської міської ради щодо строків оскарження та застосування норм цивільного процесуального законодавства до спірних правовідносин, є безпідставними, фактично зводяться до неправильного тлумачення Львівською міською радою норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що наведені Львівською міською радою підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, є неповажними.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених Львівською міською радою підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, то з врахуванням положень частини 4 статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, слід відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи та Львівській міській раді.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення ухвали.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк